65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3793/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Кобилянський М.Ю.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» до Компанії “Evaline Sp. z o.o.» (30-554; Польща, м. Краків, вул. Замкнєнта, буд. 10, приміщення 1.6; реєстраційний номер 0000925734) про стягнення заборгованості у розмірі 74325,50 євро, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії “Evaline Sp. z o.o.» про стягнення заборгованості у розмірі 74325,50 євро. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
Як вказує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» (продавець) та Компанією “Evaline Sp. z o.o.» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт - договір № SS-09/02/2022 від 09.02.2022 р., відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті, українського походження, якість яких повинна відповідати стандартам ТУ У 22.2-3 8948464-003:2021 України, на умовах DAP Грабиця, Польща, Incoterms - 2020.
Відповідно до п. 1.2 контракту ціна, кількість, асортимент товару вказуються для кожної окремої партії та вказується в інвойсах, які є невід'ємними частинами цього договору. Пункт 3.1 контракту визначає, що ціна на товар встановлюється в євро, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та доставки, згідно до умов поставки товару.
Згідно з п. 2.3 контракту позивач починає відвантаження товару не пізніше 24 робочого дня з моменту письмової заявки відповідача на електрону скриньку позивача.
Наразі позивач вказує, що додатковою угодою № 4 до контракту від 18.12.2023 р. визначено, що загальна сума контракту становить 800000 євро і складається з сум всіх виставлених інвойсів.
Пунктом 11.1 контракту (з урахуванням додаткової угоди № 4 до контракту від 18.12.2023 р.) встановлено, що контракт діє до 31.12.2024 р., а щодо грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Також позивач вказує, що пункт 7.1 контракту визначає, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в євро протягом 90 банківських днів від дати відвантаження товару на підставі інвойсів, якщо інше не зазначено в інвойсах, які є частиною цього контракту. Пункт 7.2. та 7.4 контракту встановлюють, що оплата за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку відповідача на валютний рахунок позивача на підставі інвойсу. Банківські витрати в банку позивача несе позивач, поза банком позивача - відповідач. Комісійна винагорода банків-кореспондентів оплачується відповідачем.
При цьому позивач зазначає, що відповідачем були надіслані позивачу письмові замовлення на відвантаження у відповідності до п. 2.3 контракту, а саме: замовлення на відвантаження № 145 від 05.03.2024 на асортимент товару в кількості 482 одиниць; замовлення на відвантаження № 46 від 12.03.2024 на асортимент товару в кількості 460 одиниць; замовлення на відвантаження № 47 від 17.03.2024 на асортимент товару в кількості 387 одиниць; замовлення на відвантаження № 48 від 20.03.2024 на асортимент товару в кількості 352 одиниці; замовлення на відвантаження № 49 від 24.03.2024 на асортимент товару в кількості 511 одиниць; замовлення на відвантаження № 50 від 28.03.2024 на асортимент товару в кількості 535 одиниць; замовлення на відвантаження №51 від 02.04.2024 на асортимент товару в кількості 394 одиниць.
Між тим позивач вказує, що відповідачу у відповідності до п. 1.2 контракту направлялися відповідні інвойси: № 11-45 від 06.03.2024 р. на суму 11451,00 євро; № 11-46 від 13.03.2024 р. на суму 10739,50 євро; № 11-47 від 18.03.2024 р. на суму 9301,00 євро; № 11-48 від 21.03.2024 р. на суму 8894,00 євро; № 11-49 від 25.03.2024 р. на суму 11925,00 євро; № 11-50 від 29.03.2024 р. на суму 12608,00 євро; № 11-51 від 03.04.2024 р. на суму 9407,00 євро.
За ствердженнями позивача, ним здійснено постачання товару відповідно до умов контракту, що підтверджується деклараціями: 1. 24UA500020002024U1 від 06.03.2024 р.; 2. 24UA500020002285U2 від 13.03.2024 р.; 3. 24UA500020002482U0 від 18.03.2024 р.; 4. 24UA500020002694U7 від 21.03.2024 р.; 5. 24UA500020002820U3 від 25.03.2024 р.; 6. 24UA500020003085U1 від 29.03.2024 р.; 7. 24UA500020003254U3 від 03.04.2024 р.
Як вказує позивач, загальна заборгованість з урахуванням курсу за контрактом щодо поставки товару, що визначений в інвойсах № 11-45 від 06.03.2024 р, № 11- 46 від 13.03.2024 р. № 11-47 від 18.03.2024 р., № 11-48 від 21.03.2024 р., № 11-49 від 25.03.2024 р., № 11-50 від 29.03.2024 р., № 11-51 від 03.04.2024 р. складає 74325,50 євро, що підтверджується актом звірки з Evaline Sp. z o.o. за договором № 88-09/02/2022 від 09.02.2022 від 27.08.2024 р., який підписаний обома сторонами, з огляду на що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 74325,50 євро.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» до Компанії “Evaline Sp. z o.o.» (вх. № 3847/24) залишено без руху, оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджують правовий статус Компанії “Evaline Sp. z o.o.» як юридичної особи за законодавством країни, де її створено, зокрема Республіки Польщі, а саме оригіналу або нотаріально засвідченої копії сертифікатів реєстрації або витягу з торгового реєстру щодо вказаної особи.
30.08.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» до господарського суду надійшло клопотання про залучення документів (вх. № 31690/24), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу.
05.09.2024 р. від представника позивача - адвоката Кобилянського М.Ю. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 32381/24), до якої позивачем додано договір про створення Evaline Sp. z о.о. з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, звітню інформацію про бенефіціарів з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3793/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на “24» квітня 2024 р. о 10:30 год. Також вказаною ухвалою суду постановлено звернутися до Компетентного органу Республіки Польщі із судовим дорученням про вручення відповідачу - Компанії “Evaline Sp. z o.o.» (30-554; Польща, м. Краків, вул. Замкнєнта, буд. 10, приміщення 1.6; реєстраційний номер 0000925734) копії позовної заяви з додатками, ухвали суду від 12.09.2024 р. через Міністерство юстиції України та виклику (повідомлення) про день судового розгляду; зупинено провадження у справі № 916/3793/24 на строк до 24.04.2025 р.
25.09.2024 р. від ТОВ “Формоза Компаунд Україна» до господарського суду надійшло клопотання про залучення документів (вх. № 35012/24), в якому товариство просить залучити до матеріалів справи нотаріально засвідчені переклади документів.
Супровідним листом Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 р. у справі № 916/3793/24 направлено Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) судове доручення щодо здійснення належного повідомлення Компанії “Evaline Sp. z o.o.» про розгляд даної справи через Міністерство юстиції України у порядку, визначеному Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаний урядами України та Польщі 24.05.1993 р., Угодою між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща про застосування двомовних бланків клопотань про надання правової допомоги у цивільних справах, підписана урядами України та Польщі 10.01.2011 р. та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень.
02.12.2024 р. від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до господарського суду надійшло повідомлення щодо виконання доручення (вх. № 43304/24).
07.04.2025 р. до господарського суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист щодо виконання доручення (вх. № 11095/25), в якому управління зазначає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі пункту 2.8. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008, направляє документи, складені в ході виконання доручення Господарського суду Одеської області про вручення документів Компанії ''Evaline Sp. z.o.o.» (Firma ''Evaline Sp. z o.o.»).
Листом Господарського суду Одеської області від 08.04.2025 р. направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» копії документів для здійснення нотаріально засвідченого перекладу на українську мову, складених в ході виконання доручення Господарського суду Одеської області про вручення документів Компанії ''Evaline Sp. z.o.o.» (Firma ''Evaline Sp. z o.o.»).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 р. поновлено провадження у справі № 916/3793/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 р. повідомлено відповідача - Компанію “Evaline Sp. z o.o.» (30-554; Польща, м. Краків, вул. Замкнєнта, буд. 10, приміщення 1.6; реєстраційний номер 0000925734) про те, що розгляд справи № 916/3793/24 відбудеться 29.04.2025 р. об 11:30 год.
Також 28.04.2025 р. від відповідача надійшло клопотання про визнання позовних вимог (вх. №13599/25), в якому Компанія “Evaline Sp. z o.o.» визнає заборгованість перед ТОВ “Формоза Компаунд Україна» за договором № SS-09/02/2022 від 09.02.2022 р. у розмірі 74325,50 євро та просить суд задовольнити позов.
28.04.2025 р. від ТОВ “Формоза Компаунд Україна» надійшла до господарського суду заява про повернення судового збору (вх. № 13597/25), відповідно до якої позивач просить суд повернути ТОВ “Формоза Компаунд Україна» з державного бюджету 50% судового збору у розмірі 25700,32 грн.
29.04.2025 р. представником ТОВ “Формоза Компаунд Україна» - Кобилянським М.Ю. надано до господарського суду клопотання про залучення доказів (вх. № 13671/25), в якому останній просить суд залучити до матеріалів справи нотаріально засвідчені переклади документів.
Так, у підготовчому засіданні 29.04.2025 року представник позивача підтримав заяву відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.
Приписами статті 365 ГПК України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
З огляду на визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
09 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» (продавець) та Компанією ''Evaline Sp. z.o.o.» (покупець) укладено контракт № SS-09/02/2022, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, що належить йому товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його, на умовах цього договору.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 контракту від 09.02.2022 р. ціна, кількість, асортимент товару, вказуються для кожної окремої партії, та вказується в інвойсах, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар за цим договором: Килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті. Країна походження товару - Україна.
Товар поставляється на умовах DAP Мщонув, Польща (згідно до правил ІНКОТЕРМС 2020). Датою поставки вважається дата штемпеля/позначки про прийняття і доставку товару до місця призначення в міжнародній транспортній накладній коносаменті/CMR, затвердженої Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) (п.п. 2.1, 2.2 контракту від 09.02.2022 р.).
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 контракту від 09.02.2022 р. передбачено, що ціни на товар встановлюються у євро, включаючи вартість тари, упаковки, маркування та доставки, згідно до п. 2.1 цього договору. Загальна сума цього контракту становить 500000,00 євро і складається з сум всіх виставлених інвойсів. Оплата товару здійснюється в євро. Всі банківські витрати, пов'язані з оплатою товару за договором, несе покупець.
В п.п. 4.1, 4.2 контракту від 09.02.2022 р. передбачено, що якість товару, що поставляється за контрактом, повинна відповідати стандартам ТУ У 22.2-38948464-003:2021, встановленим в країні походження. Приймання товару по кількості, асортименту та цілісності упаковки здійснюється покупцем в момент отримання товару від перевізника. Прийнятий покупцем товар повинен бути оглянутий ним протягом 2-х робочих днів. При виявленні невідповідності якості поставленого товару при його огляді покупець зобов'язаний сповістити продавця про виявлені порушення вимог договору протягом 10 (десяти) робочих днів після їх виявлення.
Пунктом 4.3 контракту від 09.02.2022 р. визначено, що приймання товару по кількості, асортименту та цілісності упаковки здійснюється покупцем в момент отримання товару від перевізника. Прийнятий покупцем товар повинен бути оглянутий ним протягом 2-х робочих днів. При виявленні невідповідності якості поставленого товару при його огляді покупець зобов'язаний сповістити продавця про виявлені порушення вимог договору протягом 10 (десяти) робочих днів після їх виявлення.
Згідно з п. 5.1 контракту від 09.02.2022 р. товари повинні бути упаковані відповідно до вимог до кожного виду товару. Тара та внутрішня упаковка повинні забезпечувати повне збереження і охороняти товар від пошкоджень при транспортуванні усіма видами транспорту з урахуванням перевалок (п. 5.2 договору від 09.02.2022 р.).
Відповідно до п. 6.3 контракту від 09.02.2022 р. покупець може висунути продавцю претензії по кількості та якості товару протягом 10 робочих днів з дня прийняття. Для товару, забезпеченого гарантійним періодом, претензії щодо якості можуть бути висунуті і протягом місяця після закінчення гарантійного терміну за умови, що покупець виявив дефекти протягом гарантійного терміну.
Положеннями п. 7.1 контракту від 09.02.2022 р. сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в євро протягом 90 банківських днів від дати відвантаження товару на підставі інвойсів, якщо інше не зазначено в інвойсах, які є частиною цього контракту, але після підписання цього договору.
В п. 7.2 контракту від 09.02.2022 р. визначено, що форма оплати за товар - безготівкова форма оплати шляхом перерахування грошових коштів на ватний рахунок продавця.
Згідно з п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 контракту від 09.02.2022 р. у разі порушення терміну здійснення оплати покупець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми контракту. У разі несвоєчасної поставки продавець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 10% від суми контракту. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за контрактом.
Пунктом 10.2 контракту від 09.02.2022 р. сторони передбачили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з ним, підлягають розгляду, в Господарському суді Миколаївської області, відповідно до чинного законодавства України або в замінюють такі суди за підсудністю справ, в рамках чинного законодавства України, рішення якого є остаточними і обов'язковими для обох сторін.
Контракт набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а щодо грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності будь-яких претензій у сторін, контракт може бути пролонгований на кожний наступний календарний рік (п. 11.1 контракту від 09.02.2022 р.).
Додатковою угодою № 1 від 24.02.2022 р. до контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022 р., укладеною між сторонами, позивач та відповідач дійшли згоди викласти розділ 10 договору купівлі-продажу № SS-09/02/2022 в такій редакції: “Усі спори і розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Одеської області із застосуванням матеріального і процесуального права (законодавства) України, мова судочинства - українська».
Додатковою угодою № 3 від 29.08.2023р. до контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022 р., сторони домовилися викласти пункт договору в наступній редакції: “2.1. Товар поставляється на умовах DAP Грабина, Польща (згідно до правил ІНКОТЕРМС 2020)».
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 18.12.2023 р. до контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022 р. сторонами внесені зміни до пунктів договору, а саме:
- “п. 3.2 Загальна сума цього контракту становить 800000,00 (вісімсот тисяч) євро і складається з сум всіх виставлених інвойсів»;
- “п. 11.1. Контракт набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а щодо грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності будь-яких претензій у сторін, контракт може бути пролонгований на кожний наступний календарний рік».
Приписами ст. 32 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Згідно зі ст. 33 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Статтею 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до положень статті 39 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
Положеннями статті 73 Закону України “Про міжнародне приватне право» передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 1 ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Таким чином, на підставі ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 24.02.2022 р. до контракту від 09.02.2022 р. усі спори і розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладання, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді одеської області із застосуванням матеріального і процесуального права (законодавства) України. Мова судочинства - українська.
За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами позивача, що спірні правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку із вказаним договором, підлягають розгляду Господарським судом Одеської області в порядку господарського процесуального законодавства України відповідно до норм матеріального права України.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний контракт є підставою для виникнення у сторін за цим контрактом господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається матеріалів справи, відповідачем - Компанією “Evaline Sp. z o.o.» надані позивачу - ТОВ “Формоза Компаунд Україна» у відповідності до п. 2.3 контракту від 09.02.2022 р. письмові замовлення на відвантаження, а саме:
- замовлення на відвантаження № 45 від 05.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 482 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 46 від 12.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 460 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 47 від 17.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 387 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 48 від 20.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 352 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 49 від 24.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 511 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 50 від 28.03.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 535 одиниць;
- замовлення на відвантаження № 51 від 02.04.2024 року товару - килимків з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 394 одиниць.
При цьому позивачем були виставлені відповідачу наступні інвойси:
- інвойс № 11-45 від 06.03.2024 р. на суму 11451,00 євро (кількість товару - 482 одиниці);
- інвойс № 11-46 від 13.03.2024 р. на суму 10739,50 євро (кількість товару - 460 одиниць);
- інвойс № 11-47 від 18.03.2024 р. на суму 9301,00 євро (кількість товару - 387 одиниць);
- інвойс № 11-48 від 21.03.2024 р. на суму 8894,00 євро (кількість товару - 352 одиниці);
- інвойс № 11-49 від 25.03.2024 р. на суму 11925,00 євро (кількість товару - 511 одиниць);
- інвойс № 11-50 від 29.03.2024 р. на суму 12608,00 євро (кількість товару - 535 одиниць);
- інвойс № 11-51 від 03.04.2024 р. на суму 9407,00 євро (кількість товару - 394 одиниці).
На виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 45 від 05.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-45 від 06.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 482 шт. на загальну суму 11451,00 євро.
Також на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 46 від 12.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-46 від 13.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 460 шт. на загальну суму 10739,50 євро.
При цьому на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 47 від 17.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-47 від 18.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 387 шт. на загальну суму 9301,00 євро.
Крім того, на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 48 від 20.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-48 від 21.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 352 шт. на загальну суму 8894,00 євро.
Разом з тим, на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 49 від 24.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-49 від 25.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 511 шт. на загальну суму 11925,00 євро.
Між тим на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 50 від 28.03.2024 та на підставі інвойсу № 11-50 від 25.03.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 535 шт. на загальну суму 12608,00 євро.
Також на виконання умов укладеного контракту № SS-09/02/2022 від 09.02.2022, на підставі замовлення відповідача № 51 від 02.04.2024 та на підставі інвойсу № 11-51 від 03.04.2024 позивачем передано у власність відповідача товар - килимки з етиленвінілацетату для автомобілів у асортименті в кількості 394 шт. на загальну суму 9407,00 євро.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 74325,50 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи електронними митними деклараціями № 24UA500020002024U1 від 06.03.2024 р., № 24UA500020002285U2 від 13.03.2024 р., № 24UA500020002482U0 від 18.03.2024 р., № 24UA500020002694U7 від 21.03.2024 р., № 24UA500020002820U3 від 25.03.2024 р., № 24UA500020003085U1 від 29.03.2024 р., № 24UA500020003254U3 від 03.04.2024 р.
При цьому у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки засобів захисту рослин № 85-Г-ЗЗР від 24.03.2023 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Так, за умовами п. 7.1 контракту від 09.02.2022 р. сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в євро протягом 90 банківських днів від дати відвантаження товару на підставі інвойсів, якщо інше не зазначено в інвойсах, які є частиною цього контракту, але після підписання цього договору.
Наразі судом встановлено, що відповідно до вказаних вище інвойсів розрахунок за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу у 90 банківських днів від дати завантаження.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
За ствердженнями позивача, відповідачем не здійснена оплата вартості поставленого товару у загальному розмірі 74325,50 євро.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що 27.08.2024 року між ТОВ “Формоза Компаунд Україна» та Компанією “Evaline Sp. z o.o.» підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2024 рік, з якого вбачається, що, зокрема, заборгованість за інвойсами № 11-45 від 06.03.2024 р., № 11-46 від 13.03.2024 р., № 11-47 від 18.03.2024 р., № 11-48 від 21.03.2024 р., № 11-49 від 25.03.2024 р., № 11-50 від 29.03.2024 р., № 11-51 від 03.04.2024 р. відповідачем на дату підписання акта сплачено не було.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 74325,50 євро, яка не оспорюється відповідачем та визнається ним.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
В даному випадку несплата відповідачем за поставлений позивачем товар є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 р. по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» про стягнення з Компанії “Evaline Sp. z o.o.» заборгованості у розмірі 74325,50 євро є обґрунтованими та законними.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач
- визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Наразі слід зазначити, що визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Також, як вже зазначалось вище, відповідачем було визнано в повному обсязі заявлені позивачем позовні вимоги, про що подано заяву (вх. № 13599/25 від 28.04.2025), яка підписана директором Компанії “Evaline Sp. z o.o.» Ястробовим Віталієм, повноваження якого містяться в матеріалах справи.
Враховуючи визнання позову та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74325,50 євро.
Щодо розподілу судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову на підставі ст. 130 ГПК України суд зазначає наступне.
Так, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 3983 від 28.08.2024 р. на суму 51400,65 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат у разі визнання позову визначено статтею 130 ГПК України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ст. ст. 129, 130 ГПК України, а також наявність підстав для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в іншій частині - 50% від ставки судового збору, що складає в сумі 25700,33 грн.
Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 130, 191, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» до Компанії “Evaline Sp. z o.o.» (30-554; Польща, м. Краків, вул. Замкнєнта, буд. 10, приміщення 1.6; реєстраційний номер 0000925734) про стягнення заборгованості у розмірі 74325,50 євро задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Компанії “Evaline Sp. z o.o.» (30-554; Польща, м. Краків, вул. Замкнєнта, буд. 10, приміщення 1.6; реєстраційний номер 0000925734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» (65042, м. Одеса, вул. 2-а Пересипська, буд. 21, оф. 2; код ЄДРПОУ 38948464) заборгованість у розмірі 74325/сімдесят чотири тисячі триста двадцять п'ять/євро 50 євроцентів; витрати по сплаті судового збору в сумі 25700/двадцять п'ять тисяч сімсот/грн. 33 коп.
3. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Садова, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза Компаунд Україна» (65042, м. Одеса, вул. 2-а Пересипська, буд. 21, оф. 2; код ЄДРПОУ 38948464) 50 відсотків судового збору у розмірі 25700/двадцять п'ять тисяч сімсот/грн. 33 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 3983 від 28.08.2024 р.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 05 травня 2025 р.
Суддя В.С. Петров