79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.05.2025 Справа № 914/1759/24
За позовом: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівський р-н, Львівська обл.
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром», м. Львів
про: стягнення коштів у розмірі 2 219 211,68грн
У справі №914/1759/24
За зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром», м. Львів
До: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівський р-н, Львівська обл.
Про: визнання безпідставним боргу
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Феданяк Роман Вікторович - представник; Приймак Володимир Олександрович - представник;
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з'явився
На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівський н, Львівська обл. до відповідача Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром», м. Львів про стягнення коштів у розмірі 2 390 970,72грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 28 691,64 грн., та повідомляє суд, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв»язку з розглядом справи складається із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 260 000,00грн.
Ухвалою суду від 17.07.2024 року прийнято позовну заяву до за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.08.2024 року на 10:20 год.
31.07.2024 року відповідачем - Приватним акціонерним товариством “Львівський іподром» подано через систему “Електронний суд» зустрічну позовну заяву (за вх.№2142/24 від 01.08.2024 року) до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання безпідставним боргу Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» з сплати за землю перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області у розмірі: 2 390 970,72грн. Також повідомляє суд, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складається з судового збору у розмірі 2422,40грн та витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 200 000,00грн., які будуть уточнені та підтверджені до закінчення судових дебатів або після ухвалення рішення суду.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року клопотання про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову та доказів до нього задоволено, поновлено процесуальний строк для подання зустрічного позову та доказів по справі, прийнято зустрічну позовну Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром», м. Львів до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівський р-н, Львівська обл. про визнання безпідставним боргу до розгляду, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №914/1759/24 за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні разом з первісним позовом 05.09.2024 року о 13:30 год.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
02.10.2024 року від представника позивача за первісним позовом надійшла заява (вх.№ 3672/24) про зменшення позовних вимог, а саме позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2 242 246,08грн. 19.11.2024 року від представника позивача за первісним позовом надійшла нова заява (вх.№ 4287/24) про зменшення позовних вимог, що судом задоволена. Справа слухається з урахуванням вимог про стягнення 2 219 211,68грн.
Судове засідання 12.12.2024 року не відбулося у зв»язку з замінуванням Господарського суду Львівської області, відтак ухвалою суду від 12.12.2024 року судове засідання призначено на 08.01.2025 року на 14:30 год.
У судовому засіданні 08.01.2025 року у задоволенні клопотання (вх.№4093/24) про зупинення провадження у справі №914/1759/24 - відмовлено , у задоволенні клопотання (вх.№4422/24) про зупинення провадження у справі №914/1759/24 - відмовлено та оголошено перерву до 23.01.2025 року до 10:40 год.
Ухвалою суду від 23.01.2025 року у задоволенні клопотання (вх.№197/25 від 17.01.2025 року) про зупинення провадження у справі №914/1759/24 - відмовлено.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 06.03.2025 року о 11:30 год.
У судовому засіданні 06.03.2025 року судом озвучено присутньому представнику позивача, що 06.03.2025 року надійшло клопотання за вх.№ 5872/25 про відкладення розгляду справи, відтак для надання можливості учасникам у справі забезпечити явку по розгляду справи по суті, суд постановив відкласти судове засідання на 20.03.2025 року о 14:45 год.
У судовому засіданні 16.04.2025 року оголошено перерву до 24.04.2025 року до 14:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (адреса: 790014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий пов.).
У судовому засіданні 24.04.2025 року, враховуючи складність справи, відкладено ухвалення та проголошення рішення суду до 05.05.2025 о 11:20год.
В судове засідання 05.05.2025 року позивач за первісним позовом явку представників забезпечив.
В судове засідання 05.05.2025 року відповідач за первісним позовом явку уповноважених представників не забезпечив.
Правова позиція учасників справи
Аргументи позивача (відповідача за зустрічним позовом):
Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» на користь Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області грошові кошти у розмірі: 2 242 246,08грн (з урахуванням заяви про зменшення позову). Зазначає, що відповідно до ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної
грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Із зазначеного вище вбачається, що:
- за 2019 рік (без врахування січня і лютого) ПрАТ «Львівський іподром» мало нарахувати та сплатити до бюджету Давидівської сільської ради ОТГ 371 811,60 грн. земельного податку за земельну ділянку площею 415,2 га, яка безпосередньо перебувала у постійному користуванні такого землекористувача. (НГО у 2019-2023 роках - 21 492,00 грн./га - 95% = 1 074,6 грн. * 415,2 га = 446 173,92 грн. / 12 місяців * 10 місяців = 371 811, 60 грн.).
- за 2020р. - 2023 роки ПрАТ «Львівський іподром» мало нарахувати та сплатити до бюджету Давидівської сільської ради ОТГ 1 784 695,68 грн. земельного податку за земельну ділянку площею 415,2 га, яка безпосередньо перебувала у постійному користуванні такого землекористувача. (НГО у 2019-2023 роках - 21 492,00 грн./га - 95% = 1 074,6 грн. * 415,2 га = 446 173,92 грн. * 4 роки = 1 784 695,68 грн.).
- за шість місяців 2024 року ПрАТ «Львівський іподром» мало нарахувати та сплатити до бюджету Давидівської сільської ради ОТГ 234 463, 44 грн. земельного податку за земельну ділянку площею 415,2 га, яка безпосередньо перебувала у постійному користуванні такого землекористувача з 01.01.2024р. - 02.07.2024р. (НГО у 2024 році - 22 588,09 грн./га. - 95% = 1 129,40 грн. * 415,2 га = 468 926,88 грн. / 12 місяців * 6 місяців = 234 463, 44 грн.).
Позов обгрунтовується тим, що відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Пунктом 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У зустрічному позові про визнання боргу безпідставним просить відмовити.
Аргументи відповідача (позивача за первісним позовом):
Звертається увага на те, що земель, наданих позивачу в постійне користування, проінвентаризовано без його участі частину землі площею 353,16 гектарів, яку поділено на вищезгадані 33 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами (крім останньої 34-ої ділянки площею 7,7238 га); ні про процес інвентаризації земель, ні їх поділу, а тим більше -приватизації - ПрАТ «Львівський іподром» всупереч ЗК України не повідомлявся; в разі обґрунтованості боргу стягненню б підлягала сума в розмірі 335 040,81 гривень з червня 2019 року до лютого 2020 року та з квітня 2020 року до червня 2024 року; у зв'язку з пропуском строку позовної давності, не досліджуючи обґрунтованість таких вимог, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості до червня 2021 року.
Зустрічний позов слід задоволити.
Обставини, встановлені судом.
18.12.1980 рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528 «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому» вирішено, зокрема, затвердити встановлені межі і розміри землекористування та видати державний акт на право користування землею Львівському державному іподрому на площі 900,00 га; в межах акту залишити сторонні землекористувачі загальною площею 74,9 га; управлінню сільського господарства райвиконкому внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
На підставі вказаного рішення у 1980 році Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею про те, що за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільського господарства.
05.02.2010 Міністерством аграрної політики України прийнято Наказ №41, яким вирішено припинити діяльність державного підприємства - Львівський іподром шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівський іподром» та визначити останнього правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства - Львівський іподром. Згаданим наказом також затверджено склад комісії з припинення діяльності державного підприємства - Львівський іподром.
Позивачем у позові зазначено, що ДП «Львівський іподром» було приєднано до ЗАТ «Львівський іподром» як до єдиного правонаступника, яке було надалі перейменовано на ПрАТ «Львівський іподром». Отже, в рамках правонаступництва, ПрАТ «Львівський іподром» є єдиним правонаступником ДП «Львівський іподром», до якого перейшло і право постійного
користування земельною ділянкою, за Державним актом на право користування серії Б №061274 від 1980 року.
Відтак за ПрАТ «Львівський іподром» на підставі Державного акта Серії Б №061274 від 1980 року за позивачем обліковується земельна ділянка площею 900,00 га.
02.08.2005 за вих.№524 Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів державного комітету України по земельних ресурсах Львівського обласного головного управління земельних ресурсів довідкою на №98 від 02.08.2005 повідомило ДП «Львівській іподром» про те, що за даним підприємством на території Пустомитівського району обліковується земельна ділянка площею 415,20 га земель на території Давидівської сільської ради.
У матеріалах справи також міститься копія довідки виконавчого комітету Давидівської сільської ради №1172 від 29.08.2005, що видана ДП «Львівській іподром» про те, що у його землекористуванні знаходиться 415,2000 га земель.
Головним управління Держгеокадастру у Львівській області видало Наказ №13-6873/16-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким наказано передати Давидівській сільській раді об'єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 779,9020 га, які розташовані на території Давидівської сільської ради (колишні Давидівська, Пасіки-Зубрицька, Чишківська, Винниківська, Кротошинська сільські ради) Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі. крім того, згаданим наказом також визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Давидівська сільська рада прийняла рішення №1526-20/2018 від 05.03.2018 року, яким доручила виконавчому комітету Давидівської сільської ради ОТГ звернутись до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться на території Давидівської ОТГ та перебувають у користуванні ПрАТ «Львівський іподром» орієнтовною площею: 415,2 га.
20.12.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло Наказ №13-6873/16-18-СІ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Згідно зазначеного наказу було передано Давидівській сільській раді об'єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 779,9020га, які розташовані на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району згідно з актом приймання-передачі та додатком до нього.
Судом встановлено, що 13.05.2019 між начальником Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та сільським головою Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади складено та підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. Додатком до цього акту є відомості про земельні ділянки, які передаються в комунальну власність, зокрема, їхні кадастрові номери, місце розташування, площі ділянок, їх цільове призначення, а також відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку.
Відтак, відповідно до пунктів 26, 29, 30, 34-43 та пункту 44 згаданого додатку до Акта, земельні ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0127 (виправлено у пункті 44 додатку до Акта на 4623682400:03:000:0156, а згідно листа №18-13-0.2-1691/2-20 від 05.03.2020 земельна ділянка має кадастровий номер 4623682400:03:000:0152) знаходяться у Пустомитівському районі, Давидівської ОТГ та перебувають у праві постійного користування.
05.03.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало на адресу Давидівської ради лист №18-13-0.2-1691/2-20 про надання інформації відповідно до звернення відповідача від 10.02.2020 №365 та повідомило про те, що за даними Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0152 зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель розробленої ДП «Центр Державного земельного кадастру». Відтак, згідно даних державної статистичної звітності в період з 01.01.2001 по 01.01.2016 (останній звітний період) за ДП «Львівський іподром» обліковується 415,2000 га земель розташованих на території Давидівської сільської ради.
25.07.2019 Давидівська сільська рада скерувала на адресу ПАТ «Львівський Іподром» лист №1756, у якому повідомила про те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 року, про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, були передані з державної в комунальну власність земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні колишнього ДП «Львівській іподром» за межами населених пунктів с. Черепин та Давидів на території Давидівської сільської ради ОТГ, з наступними кадастровими номерами:
- 4623682400:04:000:0024 площею 17,8062 га,
- 4623682400:04:000:0020 площею 28,9865 га,
- 4623682400:05:000:0011 площею 17,3819 га,
- 4623682400:04:000:0019 площею 0,5000 га,
- 4623682400:04:000:0016 площею 30,6888 га,
- 4623682400:04:000:0017 площею 15,8885 га,
- 4623682400:04:000:0018 площею 45,1783 га,
- 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га,
- 4623682400:05:000:0008 площею 2,2842 га,
- 4623682400:05:000:0004 площею 40,6741 га,
- 4623682400:05:000:0010 площею 105,9215 га,
- 4623682400:06:000:0146 площею 7,2292 га,
- 4623682400:06:000:0145 площею 4,9330 га,
- 4623682400:03:000:0127 площею 7,7238 га.
22.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скерувало на адресу Давидівської сільської ради та керуючому партнеру адвокатського об'єднання «Фортус», адвокату Миська Т.Г. лист №18-13-0.2-1237/2-23, згідно якого Давидівська сільська рада листом від 14.03.2023 №679/03.01-05 (вхідний №18-1064/0/1-23 від 16.02.2023) просила надати у формі Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145, 4623682400:03:000:0127. Відтак, згаданим листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області проінформувало, що на час розгляду запиту відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0024, 4623682400:04:000:0020, 4623682400:05:000:0011, 4623682400:04:000:0019, 4623682400:04:000:0016, 4623682400:04:000:0017, 4623682400:04:000:0018, 4623682400:05:000:0007, 4623682400:05:000:0008, 4623682400:05:000:0004, 4623682400:05:000:0010, 4623682400:06:000:0146, 4623682400:06:000:0145 перебувають в архівному шарі у зв'язку з поділом. Межі земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:03:000:0156 площею 7,7238 га співпадають з межами земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:03:000:0127 площею 7,7238 га, відомості про яку перебувають в архівному шарі. Крім того, зазначено про те, що відповідно до архівних відомостей Державного земельного кадастру, зокрема, відомостей про реєстрацію речових прав, що надійшли з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з вище переліченими кадастровими номерами з 07.10.2020 року перебували у комунальній власності Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області. Інформація щодо реєстрації інших прав (права постійного користування чи права оренди/суборенди) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на зазначені земельні ділянки до Державного земельного кадастру не надходила.
Згідно переліку земельних ділянок, що утворились в результаті поділку вбачається наступне:
- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:04:000:0024 площею 17,8062 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0038 площею 14,8455 га та 4623682400:04:000:0039 площею 2,9607;
- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:04:000:0020 площею 28,9865 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0035 площею 15,8796 га та 4623682400:04:000:0034 площею 13,1069 га;
- із земельної ділянки кадастровими номером 4623682400:05:000:0011 площею 17,3819 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0025 площею 17,2810 га та 4623682400:05:000:0024 площею 0,1009 га;
- із земельної ділянки з кадастровими номером 4623682400:04:000:0019 площею 0,5000 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0036 площею 0,4616 га та 4623682400:04:000:0037 площею 0,0384 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0016 площею 30,6888 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0031 площею 30,2550 га та 4623682400:04:000:0030 площею 0,4338 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0017 площею 15,8885 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:04:000:0032 площею 15,6436 га та 4623682400:04:000:0033 площею 0,2449 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0018 площею 45,1783 га утворились земельні ділянки з кадастровим номером 4623682400:04:000:0029 площею 45,0637,4616 га та 4623682400:04:000:0028 площею 0,1146 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0007 площею 27,9640 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0020 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0015 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0021 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0016 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0017 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0019 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0018 площею 0,5000 га, 4623682400:05:000:0014 площею 0,5000 га та 4623682400:05:000:0013 площею 23,9640 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0008 площею 2,2842 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0022 площею 2,1472 га та 4623682400:05:000:0023 площею 0,1370 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0004 площею 40,6741 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0027 площею 40,3332 га та 4623682400:05:000:0026 площею 0,3409 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:05:000:0010 площею 105,9215 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:05:000:0784 площею 104,1861 га 4623682400:05:000:0783 площею 1,7354 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:06:000:0146 площею 7,2292 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:06:000:0217 площею 7,1461 га та 4623682400:06:000:0216 площею 0,0831 га;
- із земельної ділянки з кадастровим номером 4623682400:06:000:0145 площею 4,9330 га утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 4623682400:06:000:0214 площею 1,8360 га 4623682400:06:000:0215 площею 3,0970 га.
Листом від 23.09.2022 №1829 відповідач на запит адвоката Миські Т.Г. №106 від 08.09.2022 надав інформацію про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не відображено інформацію про постійне користування ДП «Львівській іподром» щодо земельних ділянок, які передавались із державної в комунальну власність. Також, згаданим листом відповідач рекомендував надати завірені копії правовстановлюючих документів ПрАТ «Львівській іподром», Державного акта на право постійного користування землею №061274 ДП «Львівській іподром».
15.11.2022 ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом №29-13-0.2-3570/2-22, розглянувши адвокатський запит від 02.11.2022 №02/11 в інтересах ПрАТ «Львівській іподром», повідомило адвокатське об'єднання FORTIUS про те, що згідно даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 року за позивачем на території Давідівської сільської ради обліковується 415,2000 га земель. Одночасно, згаданим листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило позивача про те, що з 01.01.2013 року у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» та новим порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваження територіальних органів Держземагенства у частині держаної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинені. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, станом на 15.11.2022 року інформація про зареєстроване право користування у Державному реєстрі речових прав за ДП «Львівській іподром» (ПрАТ «Львівській іподром») у Державному земельному кадастрі відсутня.
25.11.2022 Давидівська сільська рада Львівського району Львівсьокї області, розглянувши запит за вх.№144 від 03.11.2022, листом №2383 повідомила адвоката Т.Г. Миську про те, що у зв'язку із розвитком земельних відносин в Україні, введенням інституту приватної власності на землю, форма користування земельними ресурсами на праві постійного землекористування втрачала свою вагу. Відтак, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-6873/16-18 СІ від 20.12.2018 жодним чином не зазначено інформацію про постійне користування ДП «Львівській іподром» на земельні ділянки, які передавались із державної в комунальну власність.
04.01.2024 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської на запит №1/30/11/2023-1 від 28.12.2023 року надала відповідь адвокату Оресту Цибаку листом №198/03.01-05, у якому зазначила про те, що рішення сесії Давидівської сільської ради опубліковані у відкритому доступі на офіційному сайті Давидівської громади https://davydivska-gromada.gov.ua.
31.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача заяву №31/01-01 у якій просив визнати за ним право постійного користування земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні колишнього ДП «Львівській іподром» згідно листа Давидівської сільської ради №1756 від 25.07.2019 року, які були поділені на менші земельні ділянки згідно з листом Держгеокадастру №18-13-0.2-1237/2-23 від 22.03.2023 року на загальну площу земельних ділянок 353,16 га. Також, 31.01.2024 позивач скерував на адресу відповідача заяву про державну реєстрацію речового права, похідного від права власності №31/01-02.
04.03.2024 Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області скерувала на адресу ПАТ «Львівській іподром» лист №1045/03.01-05 у якому розглянула заяву позивача за реєстраційним номером 31/01-01 від 31.01.2024 та повідомила про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, щодо державної реєстрації прав власності на земельні ділянки.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучив копію висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-24 від 20.03.2024 року.
Також матеріали справи містять рішення №134-30/2024 Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 30-ої сесії VIII-го демократичного скликання від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками». Пунктом 1 цього рішення вирішено припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому на площі 900,0га, Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею, правонаступником якого є ПрАТ «Львівський іподром».
Із Листа головного управління ДПС у Львівській області №6609/5/130104-10 від 22.05.2024р. вбачається, що ПрАТ «Львівський іподром» не перебуває на обліку як платник окремих податків за неосновним місцем обліку в Пустомитівській ДПІ. Згідно даних АІС Податковий блок» ПрАТ «Львівський іподром» податкові декларації з плати за землю за період з 01.01.2019р. по 01.04.2024р. в Пустомитівську ДПІ не подавалися. ПрАТ «Львівський іподром» земельний податок з юридичних осіб по Давидівській сільській раді в період з 01.01.2019р. по 01.04.2024р. не сплачувало. Варто звернути увагу суду, що до 03.07.2024 року Давидівська сільська рада не приймала жодних рішень щодо припинення права користування земельною ділянкою ПрАТ «Львівський іподром». Отже, із зазначеного вище можна зробити висновок, що ПрАТ «Львівський іподром» з 01.01.2019р. - 02.07.2024р. було належним землекористувачем земельної ділянки площею 415,2га, розташованої на території Давидівської сільської ради, при цьому земельний податок відповідач не сплачував.
Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25.06.2024р. №18-13-0.10-3316/2-24 вбачається, що нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Львівській області становила: у 2019-2023 роках - 21 492,00 грн./га, у 2024 році - 22 588,09 грн./га.
Згідно рішення Давидівської сільської ради №2333-30/2018 від 28.09.2018 року ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2019 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно рішення Давидівської сільської ради №3453-44/2019 від 10.07.2019 року ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2020 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського
господарства для юридичних осіб на 2021 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно рішення Давидівської сільської ради №9-7/21 від 30.06.2021 року ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2022 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно рішення Давидівської сільської ради №3-14/2022 від 30.06.2022 року ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2023 рік встановлюється в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка із сплати земельного податку на землі для ведення особистого селянського господарства для юридичних осіб на 2024 рік залишилась незмінною та була встановлена в розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Норми права та мотиви суду
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом позову у цій справі за первісним позовом є стягнення плати (земельного податку) за користування земельною ділянкою. Підставою позову, правовим обгрунтуванням є посилання на норми: ст.1212 ЦК України - стягнення безпідставно збережених коштів, на норми, що регулюють відшкодування збитків.
Щодо вимог за первісним позовом.
Щодо збитків за користування земельною ділянкою.
Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Обов'язок особи відшкодувати збитки виникає з деліктних правовідносин та є фактично заходом відповідальності за вчинене особою правопорушення. Натомість земельний податок - це плата за землю у складі податку на майно, обов'язок сплатити який виникає не внаслідок вчиненого особою правопорушення, а поза межами деліктних правовідносин - у межах існуючих податкових зобов'язань, які прямо передбачені законом та виникають унаслідок виникнення в особи права постійного користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі 917/1739/17).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відтак посилання у позові на стягнення збитків неправильні.
Щодо права користування відповідачем земельною ділянкою.
У 1980 році Львівському державному іподрому видано Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею про те, що за землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільського господарства.
Судом встановлено, що 05.02.2010 Міністерством аграрної політики України прийнято Наказ №41, яким вирішено припинити діяльність державного підприємства - Львівський іподром шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівський іподром» та визначити останнього правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства - Львівський іподром. Згаданим наказом також затверджено склад комісії з припинення діяльності державного підприємства - Львівський іподром. 08.07.2011 внесено відомості про припинення діяльності ДП «Львівський іподром» на підставі рішення щодо реорганізації, номер запису: 14151120005003520 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником ДП «Львівський іподром» є ЗАТ «Львівський іподром». 07.06.2011 рішенням позачергових загальних зборів ЗАТ «Львівський іподром» перейменоване у ПрАТ «Львівський іподром».
Згідно зі ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України, і їх перелік є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З наведеного вище вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у комунальній власності, врегульований нормами ЗК України.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Висновок судів про те, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 ЗК України, яка чітко визначає суб'єктів права постійного користування.
У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб'єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону.
Поряд з тим, відповідно до п. Розділу X ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (положення цього пункту втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005).
У п.5.6. згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.
Факт постійного землекористування сторонами не заперечується та підтверджується різного характеру перепискою.
Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Ця позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.
Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.
Водночас припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 ЗК, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17; від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18).
Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності ЗК прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за положеннями чинного ЗК не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).
Факт користування спірною земельною ділянкою ПрАТ «Львівський іподром» не заперечується позивачем виходячи і змісту рішення №134-30/2024 Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 30-ої сесії VIII-го демократичного скликання від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівській іподром» та вжиття відповідних заходів щодо припинення права користування земельними ділянками», у якому пунктом 1 цього рішення вирішено припинити право користування на території Давидівської сільської ради земельними ділянками згідно рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №528 від 18.12.1980 року «Про видачу Державного акта на право користування землею Львівському державному іподрому на площі 900,0га, Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею, правонаступником якого є ПрАТ «Львівський іподром».
Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48гс21, від 21 лютого 2024 року справа № 646/4738/19 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про правомірне користування ПрАТ «Львівський іподром» спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту Серії Б №061274 на право користування землею 900,00га на підставі рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №528, що не заперечується позивачем у справі.
Як зазначено вище, земельний податок - це плата за землю у складі податку на майно, обов'язок сплатити який виникає не внаслідок вчиненого особою правопорушення, а поза межами деліктних правовідносин - у межах існуючих податкових зобов'язань, які прямо передбачені законом та виникають унаслідок виникнення в особи права постійного користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі 917/1739/17).
Щодо позовної давності (заява вх.№621/25)суд зазначає таке.
Відповідно до п. 12 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відтак доводи відповідача у цій частині безпідставні.
Щодо юрисдикції.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з віднесенням такого спору на розгляд суду адміністративної юрисдикції. З цього приводу суд зазначає таке.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Визначальною ознакою, за якою спір може бути віднесений до юрисдикції адміністративних чи господарських судів є суть (зміст, характер) спору.
Так, заявляючи вимоги про стягнення коштів, позивач виходив з того, що спір між ним та відповідачем є приватноправовим та відноситься до юрисдикції господарських судів. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Судом встановлено, що відповідач є постійним землекористувачем земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування землею.
Згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України землекористувачі є платниками земельного податку. Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 ПК України).
За вимогами пункту 287.1 статті 287 ПК України землекористувачі сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
Виходячи з наведеного, а також ураховуючи те, що право постійно користування земельною ділянкою вже зареєстровано за відповідачем, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, суд доходить висновку про те, що з часу реєстрації такого права у відповідача виник обов'язок сплачувати земельний податок. Водночас, як виходить із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, із часу оформлення відповідачем права постійного користування земельною ділянкою та до часу звернення позивача до суду відповідач земельний податок не сплачував.
Рада, встановивши факт несплати відповідачем земельного податку та звертаючись до суду з відповідним позовом, виходила з того, що вона має право вимагати з відповідача неотриманий нею як уповноваженою власником земельної ділянки особою дохід у вигляді земельного податку як збитки.
Водночас законодавство прямо передбачає суб'єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в т.ч. земельного податку), натомість Рада не є таким суб'єктом.
Як уже зазначено вище, відповідач як особа, що має зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою, з моменту реєстрації такого права має обов'язок сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку. Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Тобто земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно відноситься до місцевих податків. Отже, зобов'язання відповідача сплачувати земельний податок є податковим зобов'язанням.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.
У відповідності до підпункту 41.6 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Згідно із законодавством таким органом доходів і зборів є ДФС та її територіальні органи (пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.
Відповідно до статті 191 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, звертаються до суду у випадках, передбачених законом. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань (підпункт 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Суд, використовуючи правові позиції ВП ВС, викладені у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №925/230/17, зазначає, що спір у цій справі: по-перше, фактично є спором про стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством, і позивач не має повноважень звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем; по-друге, Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено, і лише про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.
У п.40-42 ВП ВС зазначила:
« 40. У користувача земельної ділянки обов'язок сплатити земельний податок та відповідно податкові правовідносини виникають лише після реєстрації за такою особою права користування земельною ділянкою. І в такому разі належним способом захисту є стягнення земельного податку, а не збитків. Близький за змістом висновок сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 922/3702/16. Пункт 41. З урахування наведеного, виходячи з установленого судами попередніх інстанцій факту державної реєстрації відповідачем права постійного користування земельною ділянкою, належним способом захисту є стягнення земельного податку, а не збитків, а належним позивачем має бути орган доходів і зборів, а не міська рада як уповноважена власником землі особа. У п.43 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач міг би звернутися до суду з вимогою про повернення Раді несплачених відповідачем коштів за користування землею, але лише за період безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою - до часу належного оформлення ним права користування. Матеріали справи містять Державний акт Серії Б №061274 на право користування землею, виданий у 1980 році про те, що за Львівським державним іподромом закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 900,00 га землі для ведення сільського господарства.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позивач не довів порушення своїх прав за кондикційним зобов'язанням, оскільки у відповідача протягом спірного періоду існував лише обов'язок сплатити земельний податок. Зазначене є підставою для відмови в позові. При цьому вимоги про стягнення несплаченого земельного податку може заявити виключно контролюючий орган - уповноважений орган доходів у порядку адміністративного судочинства, а не Давидівська сільська рада, у якої право вимоги, враховуючи предмет та підставу позову, відсутній. Висновок суду базується також на тому, що спірна земельна ділянка не перебувала в оренді за відповідачем, оскільки відповідний договір відсутній, на земельній ділянці відсутні об'єкти права власності відповідача, що, враховуючи вимоги законодавства та правові позиції судової практики, унеможливлює застосування у цьому випадку стягнення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені первісного позову у зв'язку із зверненням особи, право якої не порушено, а саме неналежного позивача. Відтак у задоволені заяви про закриття провадження у справі слід відмовити, оскільки така процесуальна дія можлива за умови звернення до суду особи право чи інтерес якої є порушеним, тобто належного позивача.
Щодо зустрічного позову.
Приватним акціонерним товариством “Львівський іподром» подано через систему «Електронний суд» зустрічну позовну заяву (за вх.№2142/24 від 01.08.2024 року) до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання безпідставним боргу Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» зі сплати за землю безпідставно збережених коштів у розмірі 2 219 211,68грн. Позивач обгрунтовує вимогу як відсутність правових підстав для стягнення саме у Давидівської сільської ради та проводити нарахування плати за користування земельною ділянкою як земельного податку та стягувати нараховану суму на підставі ст.1212 ЦК України чи як завдані збитки. При цьому обгрунтовує підставу позову не встановленим розміром земельної ділянки, а відтак неможливості правильно встановити суму земельного податку, що підлягає стягненню.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Велика Палата Верховного Суду у п.22 постанови від 26 жовтня 2021 року у справі № № 766/20797/18вважає, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов'язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.
Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Відсутність ясності приписів, зокрема через постійну їхню зміну, скасування, визнання протиправними, нечинними, може негативно вплинути на гарантування їх однакового застосування та на захист адресатів цих приписів від свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07,§ 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)). Вказане стосується і тих ситуацій, коли такими органами є суди, що вирішують спори споживачів з постачальниками природного газу чи останніх зі споживачами.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Судом встановлено, що згоди землекористувача - ПрАТ «Львівський іподром» на поділ земельної ділянки не надавався, у матеріалах справи належні та допустимі докази оформлення такої згоди відсутні.
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п.2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до ст.286.2. НК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (ст.289-2 ПК України).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. (ст.289 -3 ПК України).
Враховуючи вимоги законодавства, суд доходить висновку, що існує обов'язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою у ПрАТ «Львівський іподром». Однак враховуючи зазначені обставини у цій справі, досліджені докази та висновок суду про відмову у задоволені первісного позову Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області до ПрАТ «Львівський іподром» про стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК України, суд доходить висновку про те, що такий обов'язок перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області відсутній. Як зазначено вище, протягом спірного періоду існував обов'язок сплатити земельний податок. При цьому вимогу про стягнення несплаченого земельного податку, а також порядок його нарахування та кінцеву суму може заявити виключно контролюючий орган - уповноважений податковий орган. Відтак зустрічний позов про визнання боргу відсутнім саме перед позивачем за первісним позовом Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області у розмірі 2 219 211,68грн, в контексті предмету та підстав заявленого позову, слід задоволити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені первісного позову. Зустрічний позов задоволити.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи відмову у задоволені первісного позову, судові витрати покладаються на позивача. Враховуючи задоволення зустрічного позову, судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76 - 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволені первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задоволити.
3. Визнати безпідставним нарахований борг Приватного акціонерного товариства “Львівський іподром» перед Давидівською сільською радою Львівського району Львівської області зі сплати за землю безпідставно збережених коштів у розмірі 2 219 211,68грн.
4. Стягнути з Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (81151, село Давидів, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 04372313) на користь ПрАТ «Львівський іподром» (адреса 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд.133, ЄДРПОУ 35501892) 2 422,40грн судового збору.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025 року.
Суддя Коссак С.М.