05.05.2025 р. Справа№914/1385/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,
розглянув заяву: Фізичної особи-підприємця Вархол Марії Любомирівни, м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології України», м. Львів,
про забезпечення позову у порядку п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України.
Без повідомлення учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області 02.05.2025 через систему «Електронний суд» Фізичної особи-підприємця Вархол Марії Любомирівни у порядку п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 617 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Окружна, 53 і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології України», та забороною державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим субєктам у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов?язані з відчуженням, обтяженням, передачею в іпотеку, оренду, користування, управління чи вчинення будь-яких інших правочинів, що спрямовані на зміну або припинення речових прав щодо відчуження нежитлової будівлі. Заява обгрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №34-01-22/РЕ про надання послуг у сфері інформатизації від 05.01.2022 у розмірі 320?276,67 грн. Вказані обставини на переконання заявника дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.05.2025 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Б. Яворському.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на наступне.
Згідно ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Закон України «Про судовий збір» (ст.4) передбачає, що за подання до суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році становить 1'514,00 грн.
За приписами ч.2 ст.9 Закону України “Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, заявником долучено копію платіжної інструкції №0.0.4339983723.1 від 30.04.2025 на суму 1'514,00 грн. Як вбачається із призначення платежу, у вказаному документі не зазначено, що судовий збір сплачено саме за подання заяви про забезпечення позову, адже у призначенні платежу вказано: «судовий збір … ФОП Вархол Марія Любомирівна».
Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 по справі № 910/4557/18 вказав, що відповідно до ч.ч.1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону). Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів. Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції. Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18.
Відтак, відсутні докази сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.
Таким чином, заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст.139 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.7 ст.140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 41, 52, 53, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Вархол Марії Любомирівни про забезпечення позову повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Додаток : заява з дадатками, всього на 8 арк
Суддя Яворський Б.І.