79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.05.2025 Справа № 914/629/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/629/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріоліт-Д», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ», с. Ставчани Львівської області
про стягнення 222 514, 84 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріоліт-Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» про стягнення 222 514, 84 грн за неналежне виконання договору поставки від 04.05.2023.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.03.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали в їхні електронні кабінети та отримали таку 12.03.2025.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар згідно з договором поставки № 040523/04Г від 04.05.2023 на суму 192 051, 36 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення 9 075, 56 грн пені, 9 833, 85 грн 3% річних та 11 554, 07 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про пропозицію позивачу провести взаємозалік заборгованості та після узгодження остаточної суми погодити графік погашення заборгованості, однак оскільки такі дії не вчинені, позивач вважає суму неузгодженою; ствердив, що позивач неправильно почав нарахування санкцій, а саме, з 45 дня, тобто помилково врахував ще один день прострочення; не погодився з нарахуванням пені за 17 місяців; звернув увагу, що позивач здійснив сплату судового збору у більшому розмірі, ніж передбачений законом.
Позивач у запереченні на відзив зазначив, що відповідач не надав жодного доказу пропозиції проведення взаємозаліку; в листопаді сторони підписали акт звірки на суму 192 051, 36 грн; інших актів звірки відповідач не надсилав; звернув увагу, що відповідач не надав суду свого розрахунку санкцій; ствердив, що відповідач порушував умови договору не на 45 днів, а на 6-8 місяців; пеня розрахована саме за 6 місяців кожного періоду. Поряд з цим, позивач погодився щодо надмірно сплаченого судового збору та долучив розрахунок 3% річних.
Обставини справи.
04 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д» (далі - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (далі - Покупець) уклали договір поставки № 040523/04Г (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, далі «Товар», на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар поставляється Постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку та здійснювати поставку за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за власний рахунок.
Згідно з пунктом 6.5. Протоколу узгодження розбіжностей до Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня поставки товару.
У пункті 6.5.3 сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першуі чергу сплачується основна сума боргу, починаючи з суми найдавніших накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, та в останню чергу відшкодовуються інші виплати, пов'язані з виконанням Договору.
Відповідальність сторони погодили у розділі 8, зокрема, згідно з пунктом 8.15 в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до договору, у випадку порушення терміну оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, обчислену від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
На виконання умов договору позивач з 02.08.2023 по 08.11.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 593 569, 02 грн.
Відповідач оплатив позивачу з вересня 2023 року по листопад 2024 року 401 517, 66 грн.
Позивач у травні та листопаді 2024 скеровував відповідачу претензії № 44 від 29.05.2024 на суму 283 409, 76 грн та № 20 від 28.11.2024 на суму 192 051, 36 грн, проте відповідей на них матеріали справи не містять.
30 листопада 2024 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за договором № 040523/04Г від 04.05.2023, в якому відображено основну заборгованість відповідача перед позивачем на суму 192 051, 36 грн.
Позивач ствердив, що зазначена заборгованість не погашена відповідачем. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 192 051, 36 грн основного боргу, 9 075, 56 грн пені, 9 833, 85 грн 3% річних та 11 554, 07 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторони у справі уклали договір поставки № 040523/04Г від 04.05.2023.
На виконання умов договору позивач за період з 02.08.2023 по 08.11.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 593 569, 02 грн, що підтверджено видатковими та товарно-транспортними накладними.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У договорі сторони погодили строк оплати - 45 календарних днів з дня поставки товару.
Відповідач виконав свої зобов'язання частково та впродовж вересня 2023 року - листопада 2024 року оплатив позивачу 401 517, 66 грн.
Також сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, в якому зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем на суму 192 051, 36 грн станом на 30.11.2024.
Доказів її оплати матеріали справи не містять.
Враховуючи надані позивачем докази та відсутність заперечень відповідача в частині факту поставки товару загальну суму 593 569, 02 грн та оплати на суму 401 517, 66 грн, позовні вимоги щодо стягнення 192 051, 36 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач нарахував відповідачу 9 075, 56 грн пені по кожній накладній окремо, починаючи з накладних від 10.01.2024 на загальну суму 10 090, 86 грн із застосуванням облікової ставки НБУ.
Відповідач ствердив, що позивач нарахував пеню за 17 місяців, що суперечить частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Однак такі доводи суперечать матеріалам справи, оскільки нарахування по кожній накладній обмежено шестимісячним строком.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 11 554, 07 грн інфляційних втрат та 9 833, 85 грн 3% річних. Нарахування здійснено по кожній накладній окремо.
Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними.
Доводи відповідача, що позивач нараховував санкції починаючи з 45 дня є безпідставними та відхиляються судом, оскільки нарахування слід здійснювати з урахуванням умов договору щодо його початку, зокрема, протягом 45 днів з дня поставки товару. Тому позивач нараховував як пеню, так і 3% річних, інфляційні втрати після закінчення строку на оплату.
Твердження відповідача щодо неузгодженості суми боргу є необґрунтованими, оскільки борг підтверджено первинними бухгалтерськими документами та не потребує додаткового узгодження.
Отже позовні вимоги про стягнення 192 051, 36 грн основного боргу, 9 075, 56 грн пені, 9 833, 85 грн 3% річних та 11 554, 07 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позову в електронній формі, покладається на відповідача, а решта - поверненню позивачу за його клопотанням.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» (місцезнаходження: 81118, Львівська область, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок, 9А, ідент. код: 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріоліт-Д» (місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вул. Океанська, будинок, 4; ідент. код: 41855218) 222 514, 84 грн з яких: 192 051, 36 грн основного боргу, 9 075, 56 грн пені, 9 833, 85 грн 3% річних, 11 554, 07 грн інфляційних втрат та 2 670, 18 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Кріоліт-Д» (місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вул. Океанська, будинок, 4; ідент. код: 41855218) з державного бюджету 667, 54 грн судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.