25.04.2025 Справа № 5015/2060/11
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, за участі секретаря судового засідання Надії ВАШКЕВИЧ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За скаргою: Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, Львівська обл., м. Новий Розділ
про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця
у справі: № 5015/2060/11
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», місто Київ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місто Дніпро
до: Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича, місто Новий Розділ Львівська область
про стягнення 1 017 937,09 грн (128 289,29 доларів США).
За участю представників:
від скаржника (боржника/відповідача): Репак В.В. - адвокат;
від стягувача (позивача): Чміль Ю.В. - адвокат;
від приватного виконавця: Дяків В.Б. - адвокат
У провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) перебувала справа №5015/2060/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», до фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про стягнення 1'017'937,09 грн. (128'289,29 доларів США).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі №5015/2060/11 позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008 у сумі 792'965,91 грн. (99'936,47 доларів США), 196'966,10 грн. (24'823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9'559,64 грн. (1'204,79 доларів США) нарахованих відсотків, 14'349,99 грн. (1'808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4'095,45 грн. (516,14 доларів США) штрафу, 10'179,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у наказі Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2060/11.
Згідно із ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 від 29.02.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» видано дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі №5015/2060/11.
Представником фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича подано через підсистему «Електронний суд» скаргу (вх. №1295/25 від 28.03.2025) з вимогою визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у незакінченні виконавчого провадження №75875042 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 28.03.2025 вказану вище скаргу передано на розгляд судді Крупнику Р.В., у зв'язку із перебуванням судді Сухович Ю.О. у відпустці.
31.03.2025 суддя у справі Крупник Р.В. подав заяву про самовідвід від розгляду скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця у межах справи №5015/2060/11.
Ухвалою від 01.04.2025 задоволено заяву судді Крупника Р.В. про самовідвід від розгляду скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця у межах справи №5015/2060/11, передано скаргу у справі №5015/2060/11 для проведення повторного автоматизованого розподілу та визначення складу суду у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025, у зв'язку із задоволенням заяви про відвід судді Крупника Р.В., скаргу (вх.№1295/25) у справі №5015/2060/11 передано для розгляду судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 04.04.2025 прийнято до розгляду скаргу фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця (вх. №1295/25) та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2025.
11.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від стягувача надійшов відзив на скаргу (вх.№9490/25).
16.04.2025 через систему «Електронний Суд» надійшла заява (вх. №9904/25), в якій представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» просить провести судове засідання призначене по справі № 5015/2060/11 на 23.04.2025 на 14:00 год та всі наступні судові засідання по даній справі - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме з використанням програмного комплексу відеозв'язок через систему «Електронний суд» за місцем здійснення адвокатської діяльності представника позивача адвоката Чміль Юлії Володимирівни. Ухвалою суду від 22.04.2025 заяву задоволено.
21.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця надійшло заперечення на скаргу (вх.№10180/25).
21.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (вх.№20224/25).
23.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№10438/25).
В судовому засіданні 23.04.2025 оголошено перерву до 25.04.2025 з метою надання можливості учасникам справи ознайомитись з поясненнями скаржника.
24.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника стягувача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№ 10637/25).
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання 25.04.2025 з'явився, вимоги скарги підтримав, просив задовольнити. Крім того, просив стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Представник приватного виконавця в судове засідання 25.04.2025 з'явився, вимоги скарги заперечив, з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Стягувач явку представника в судове засідання забезпечив в режимі відеоконференції, вимоги скарги заперечив, з підстав, викладених в запереченнях на скаргу та у додаткових поясненнях.
В судовому засіданні 25.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Аргументи учасників справи.
Правова позиція скаржника.
В обгрунтування скарги ФОП Цюра А.С. зазначає, що як у позовних вимогах, так і в резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року у справі № 5015/2060/11 суму заборгованості визначено в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті.
Також судом не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки в позовних вимогах та в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно».
Скаржник зазначає, що вказане рішення набрало законної сили, тобто кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника.
Відтак загальна сума боргу згідно судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області, становить 1 028 352, 46 грн. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 46 коп.
ПАТ «Комерційний банк «Надра» пред'являло до виконання судовий наказ №5015/2060/11 виданий Господарським судом Львівської області. На примусове виконання до територіальних відділів державної виконавчої служби Львівської області неодноразово надходив наказ у справі № 5015/2060/11.
У Новороздільському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 48897149 щодо виконання наказу №5015/2060/11 виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з ФОП Цюра А.С., на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 1 028 352,46 грн., (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2016 року) по якому державним виконавцем у відповідності до вимог пункту другого частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 26.12.2019 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до Постанови ВП №50373173 від 26 грудня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу наказ № 5015/2060/11, виданий Господарським судом Львівської області, про стягнення з ФОП Цюра А.С. на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 1028352,46 гривень повернуто стягувачу. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ може бути пред'явлений повторно до 26 грудня 2022 року (пункт 2 даної Постанови).
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2016 року про стягнення з ФОП Цюра А.С. на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 1 028 352,46 гривень згідно вказаного судового наказу та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2019 року не була оскаржена стягувачем.
ПАТ «Комерційний банк «Надра» не зверталося зі скаргами на рішення суду чи постанови державних виконавців в частині стягнення з боржника сум в гривневому еквіваленті.
Відтак, на переконання скаржника, заявивши до стягнення в судовому порядку заборгованість за кредитним договором в національній валюті та погодившись з судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника та постановами про відкриття виконавчого провадження у національній валюті, кредитор втратив право при зверненні в подальшому з грошовими вимогами до відповідача справі визначити суму боргу в іноземній валюті.
Згідно змісту судового наказу стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри А.С. на користь ПАТ "Комерційний банк" Надра" заборгованість за кредитним договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008р. в сумі 792 965,91 грн. (99 936,47 дол. США), 196 966,10 грн. (24823,38 дол. США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн. (1 204,79 дол. США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн. (1808,51 дол. США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн. (516,14 дол. США) штрафу, 10 179,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається зі судового наказу, такий повністю відтворює резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року у справі 5015/2060/11.
Судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. Також судом не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно».
Скаржник зазначає, що не можна також вважати, що відповідно до резолютивної частини вказаного рішення судом було стягнуто з відповідача суму альтернативно у гривнях або у доларах.
За твердженням скаржника, відсутність в резолютивній частині еквіваленту національної валюти до іноземної не надає право приватному виконавцеві стягувати заборгованість в іноземній валюті. Виконавець не вправі змінювати резолютивну частину судового наказу, а тим більше тлумачити його зміст на свій власний розсуд.
Крім того, скаржник зазначає, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/741/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до Цюри Андрія Степановича про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Рішенням від 30.09.2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025, відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник посилається на обставини, встановлені в даному рішенні, як на преюдиційні, так, зокрема, встановлено, що:
- відповідно до резолютивної частини вказаного рішення, судом було стягнуто з відповідача суму саме у гривнях, а не у доларах з вказанням гривневого еквіваленту;
- виконавчі провадження, які були відкриті на виконання рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 (наказ від 25.07.2011) здійснювались у національній валюті України, що кореспондує резолютивній частині рішення;
- ПАТ “Комерційний банк “Надра» не зверталося зі скаргами на рішення суду чи постанови державних виконавців в частині стягнення з боржника сум в гривневому еквіваленті.
Відтак, скаржник стверджує, що загальна сума стягнення заборгованості з Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», згідно наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області, становить 1 028 352, 46 грн. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 46 коп.
Розмір винагороди приватного виконавця Білецького І.М., відповідно до Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженою постановою КМУ від 8 вересня 2016 р. № 643 - становить 102 835, 25 грн.
19.02.2025 року відбулися електронні торги з реалізації нерухомого майна Цюри А.С., а саме: корпус №2 з галереєю нежитлової будівлі колишньої дитячої установи №3 загальною площею 819,7 кв. м., реєстраційний номер 449785246108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій розташована вказана будівля, кадастровий номер: 4610800000:01:002:0027, площею 0,1583 га. (посилання на веб ресурс - https://setam.net.ua/auction/563541). Сума реалізації склала - 4 418 400, 00 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «АНКЕРИТ».
Відтак, на думку скаржника, отриманої приватним виконавцем суми коштів від реалізації майна Цюри А.С. на прилюдних торгах повністю достатньо для повного погашення боргу згідно судового наказу у виконавчому провадженні № 75875042.
Таким чином подальші виконавчі дії щодо примусового виконання судового наказу про стягнення боргу з Цюри А.С., вчинені приватним виконавцем Білецьким І.М., є безпідставними та неправомірними, свідчать про недотримання виконавцем приписів закону.
Як вбачається із автоматичної системи виконавчого провадження, приватним виконавцем Білецьким І.М. не закінчено виконавче провадження, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Скаржник вважає, що приватний виконавець Білецький І.М. грубо порушив приписи пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та основні засади виконавчого провадження.
З огляду на вказане скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
Крім того, представник скаржника просить покласти на приватного виконавця витрати скаржника на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Позиція приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович виклав свої заперечення проти скарги у відзиві, зокрема зазначив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у кредитному договорі визначили валютою позикового зобов'язання долар США. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року по справі № 5015/2060/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича було задоволено та стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008р. в сумі 792 965,91 грн. (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн. (24823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн. (1204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14349,99 грн. (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4095,45 грн. (516,14 доларів США) штрафу, 10179,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, тобто зазначено суму в валюті кредиту з еквівалентом в гривні: «станом на 01.03.2011 р. заборгованість відповідача по кредиту, згідно поданого позивачем розрахунку, становить 792 965,91 грн. (99936,47 доларів США), 196 966,10 грн. (24823,38 доларів США) заборгованість по відсотках, 9 559,64 грн. (1204,79 доларів США) нараховані відсотки».
Приватний виконавець вважає, що перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Зазначає, що у Постанові від 12 лютого 2025 року у справі №5015/2060/11 Верховний Суд зазначив, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даній справі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.
Наведеним на думку приватного виконавця, повністю спростовуються надумані та безпідставні доводи божника про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року у справі №5015/2060/11 стягнуто суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті.
Згідно п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Суми, за яку було реалізовано на електронних торгах у виконавчому провадженні №75875042 арештоване нерухоме майно (предмета іпотеки), а саме 4 418 400, 00 грн., на переконання приватного виконавця не достатньо для фактичного виконання в повному обсязі рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року у справі №5015/2060/11, а відтак приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович не має законних підстав закінчити виконавче провадження №75875042 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Також приватний виконавець зазначає, що ФОП Цюра А.С. звертався з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні, щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.
Доводи боржника були тотожними доводам скарги, яка є предметом даного судового розгляду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/6118/24 у задоволенні позову відмовлено повністю. Адміністративний суд зазначив, що доводи позивача про те, що судом визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті, суд відхиляє, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті Україні, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, відповідно відбулась прив'язка суми боргу до курсу долара США.
За таких обставин справи та з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 26 січня 2024 року у справі № 580/192/23, основна винагорода, згідно із вимогами Закону № 1403-VIII та Закону № 1404-VIII, у даному спірному випадку повинна становити 10% від суми дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження, тобто 18.07.2023 року.
Що стосується покликань боржника на рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2024 року у справі №914/741/24, то приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович не брав участі у справі №914/741/24, а відтак він вправі згідно положень ч. 5 ст. 75 ГПК України спростовувати будь-які обставини, які встановлені рішеннями у цій справі.
Приватний виконавець зазначає, що рішення суду постановлено у 2011 році, з 2011 року по 2025 рік боржник не вчиняв жодних дій для виконання рішення, докази того, що він вживає заходи для погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні; жодної неправомірної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні №75875042, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження №75875042 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не допущено.
Враховуючи вищенаведене, представник приватного виконавця просить суд відмовити у задоволенні скарги.
Позиція стягувача (ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (правонаступника позивача)).
Стягувач вважає, що під час розгляду справи суд встановив, що за кредитним договором позичальник отримав валютний кредит, а ухвалюючи рішення суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті із зазначенням визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
На переконання стягувача, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Приватним виконавцем враховано, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу.
Стягувач вважає, що Львівський окружний адміністративний суд, Господарський суд Львівської області, Західний апеляційний Господарський суд, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вже наголошували позицію щодо валюти яка підлягає стягненню за рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року по справі № 5015/2060/11 стягнуто з Цюри Андрія Степановича.
Так, зокрема, у Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року по справі № 380/6118/24, у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено, та встановлено що «Доводи позивача про те, що судом визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті, суд відхиляє, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті Україні, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, відповідно відбулась прив'язка суми боргу до курсу долара США.».
В ухвалі Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 по справі № 5015/2060/11, у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича відмовлено та встановлено що не заслуговують на увагу доводи боржника, викладені у скарзі та у додаткових поясненнях, зокрема, про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.
Крім того в ухвалі зазначено, що оскільки під час розгляду справи суд встановив, що за кредитним договором позичальник отримав валютний кредит, а ухвалюючи рішення суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011, відтак, саме посилання боржника на те, що в резолютивні частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно» є надмірною формальністю, та спрямоване на ухилення від виконання зобов'язання покладених на нього рішенням суду яке є обов'язковим до виконання, та у подальшому може спричинити порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як стягувача.
Судом вказано в рішенні заборгованість в іноземній валюті із зазначенням визначеного за офіційним курсом НБУ еквіваленту у національній валюті України станом на 11.03.2011.
Незазначення судом в резолютивній частині рішення слів «що становить в еквіваленті/що еквівалентно», не свідчить про відсутність еквіваленту.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
З огляду на те, що приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови враховано, що за рішенням суду стягненню підлягають кошти в іноземній валюті, тому на переконання стягувача, відсутні підстави вважати, що приватний виконавець Білецький Ігор Миронович порушив вимоги закону при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягувач вважає, що приватний виконавець в оскаржуваній постанові відобразив повністю зміст дубліката наказу виданого судом відповідно до ухвали від 29.02.2024 та зазначив загальну суму заборгованості в доларах США, що не є порушенням закону.
Безпідставним є покликання скаржника на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №463/2303/20, оскільки правовідносини не є подібними. Наведена скаржником судова практика стосується правовідносин за якими рішенням суду визначено до стягнення загальну суму кредитної заборгованості саме в національній валюті України - гривні без її відображення в еквіваленті у доларах США.»;
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04 липня 2024 року, по справі № 5015/2060/11 ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі №5015/2060/11 залишено без змін, апеляційну скаргу Цюри Андрія Степановича без задоволення, та встановлено що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента станом на 11.03.2011 у доларах США в дужках поруч із зазначеною сумою у гривнях, тобто відбулась прив'язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу.
Наведене, на думку стягувача, спростовує доводи скаржника про те, що судом було визначено суму заборгованості в національній валюті без визначення еквіваленту в іноземній валюті. Незазначення судом в резолютивній частині рішення слів «що становить в еквіваленті/що еквівалентно», не свідчить про відсутність еквіваленту.
В постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 5015/2060/11 від 12 лютого 2025 року було встановлено що «Таким чином, у разі якщо кредит наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України. Судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.
Стягувач зазначає, що у вищезазначеній постанові Верховний Суд також посилається на практику Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц в якій зазначено, що "Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення".
Відтак ,стягувач вважає, що доводи боржника зазначені у скарзі спрямовані на введення в оману суду та ухилення від виконання зобов'язання покладених на нього рішенням суду яке є обов'язковим до виконання, та у подальшому можуть спричинити порушення прав ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» як стягувача.
Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.
Фізичній особі-підприємцю Цюрі Андрією Степановичу, відповідно до умов договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008, кредит був наданий в іноземній валюті - доларах США.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1 808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили 04.07.2011.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 Господарським судом Львівської області 25.07.2011 видано наказ у справі №5015/2060/11 (бланк №0025439).
Ухвалою від 30.08.2023 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Львівської області у справі №5015/2060/11 від 25.07.2011, шляхом заміни стягувача його правонаступником та замінив стягувача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205; ідентифікаційний код юридичної особи 40696815) у наказі Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2060/11 виданому на виконання рішення Господарського суду від 23.06.2011 року.
Ухвала Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024.
Ухвалою від 29.02.2024 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа (вх.№478/24 від 05.02.2024) у справі №5015/2060/11 та постановив видати ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі №5015/2060/11 про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором договору кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965,91 грн (99 936,47 доларів США), 196 966,10 грн (24 823,38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн (1 204,79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349,99 грн (1808,51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн (516,14 доларів США) штрафу, 10 179,37 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як правонаступник стягувача, подало на примусове виконання дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 05.10.2009 по справі № 5015/2060/11 про стягнення заборгованості з боржника - фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича.
22.08.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ "Комерційний банк" Надра" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП») заборгованість за кредитним договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008р. в сумі 792 965,91 грн. (99 936,47 дол. США), 196 966,10 грн. (24823,38 дол. США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн. (1 204,79 дол. США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн. (1808,51 дол. США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн. (516,14 дол. США) штрафу, 10 179,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Скаржник вважає, що загальна сума боргу згідно наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області, становить 1 028 352, 46 грн. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 46 коп.
Із веб сайту ДП «СЕТАМ» та автоматизованої системи виконавчого провадження Цюрі А.С. стало відомо, що 19.02.2025 року відбулися електронні торги з реалізації його майна, яке є предметом іпотеки. Зокрема було продано корпус №2 з галереєю нежитлової будівлі колишньої дитячої установи №3 загальною площею 819,7 кв. м., реєстраційний номер 449785246108, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-В та земельну ділянку на якій розташована вказана будівля, кадастровий номер: 4610800000:01:002:0027, площею 0,1583 га. (посилання на веб ресурс - https://setam.net.ua/auction/563541).
Вартість реалізації склала - 4 418 400, 00 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «АНКЕРИТ».
З огляду на вказане скаржник просить суд: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
Крім того, представник скаржника просить покласти на приватного виконавця витрати скаржника на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Оцінка суду.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (статті 339-345).
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі цієї норми Конституції України виконавець має діяти винятково в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов'язки).
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом п. 9 ч. 1ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження № 61-14491 сво 20) вказано, що підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано. Забезпечення виконання судового рішення є обов'язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов'язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28 липня 1999 року).
Таким чином, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
Об'єднана палата зазначає, що у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зроблено такі висновки: «Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці».
Проте, застосовуючи суддівський розсуд при застосуванні тієї чи іншої норми права під час здійснення судового контролю, суд повинен орієнтуватися на досягнення мети та завдань господарського судочинства, а також і виконавчого провадження. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 частини третьої цієї статті).
Таким чином, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи №5015/2060/11, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» 12.04.2011 звернувся до Господарського осуду Львівської області з позовом, де в прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача, ФОП Цюри А.С., на його користь суму заборгованості у розмірі 1 017 937,03 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра» було задоволено, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.02.2008 в сумі 792 965, 91 грн (99 936, 47 доларів США), 196 966, 10 грн (24 823, 38 доларів США) заборгованості по відсотках, 9 559, 64 грн (1 204, 79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349, 99 грн (1 808, 51 доларів США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095, 45 грн (516, 14 доларів США) штрафу, 10 179, 37 грн держмита та 236, 00 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
25.07.2011 видано судовий наказ на примусове виконання рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11.
Банком судовий наказ, виданий Господарським судом Львівської області 25.07.2011 № 5015/2060/11 було пред'явлено до примусового виконання.
На виконанні у Новороздільському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 48897149 щодо виконання наказу № 5015/2060/11 виданого 25.07.2011 Господарським судом Львівської області про стягнення з ФОП Цюра А.С. на користь ПАТ “Комерційний банк “Надра» заборгованості в розмірі 1 028 352,46 грн.
26.12.2019 державним виконавцем у відповідності до вимог пункту другого частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з Законом України “Про виконавче провадження» виконавчий документ може бути пред'явлений повторно до 26.12.2024 (пункт 2 даної постанови). Дана постанова не була оскаржена кредитором як і постанова про відкриття виконавчого провадження № 48897149 про стягнення з ФОП Цюра А.С. на користь ПАТ “Комерційний банк “Надра» заборгованості в розмірі 1028 352, 46 гривень згідно з вказаним судовим наказом.
Матеріали справи не містять доказів того, що стягувач звертався зі скаргами на рішення суду чи постанови державних виконавців в частині стягнення з боржника сум в гривневому еквіваленті.
Як встановлено судом, підставою виникнення грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є договір кредитної лінії № 45/МБ-22 від 31.01.2008 року, укладений між ПАТ “Комерційний банк “Надра» та ОСОБА_1 .
Підставою для звернення позивача із позовною заявою у даній справі є договір про відступлення прав вимоги від 20.08.2020 № GL48N718070_Ur_5 за кредитним договором від 31.01.2008 № 45/МБ-22 укладеним з банком, відповідно до якого право вимоги переи??шло до ТзОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп».
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, новий кредитор набуває права вимоги банку до Цюри Андрія Степановича, кредитор - ПАТ “Комерційний банк “Надра» відступив права вимоги на користь ТзОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 року, яка залишена в силі постановою Західного апеляціи?ного господарського суду від 22.01.2024, у справі № 5015/2060/11, замінено сторону стягувача у наказі Господарського суду Львівськоі? області № 5015/2060/11 з ПАТ “Комерційний банк “Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.02.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» та видано ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп» дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 25.07.2011 у справі № 5015/2060/11.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Беручи до уваги наведене вище, у даному випадку ПАТ “Комерційний банк “Надра», як кредитор за кредитним договором, відповідно до вимог статтей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши заборгованість у національній валюті України - гривні, вказавши, що заборгованість відповідача станом на 01.03.2011 по кредиту, згідно з поданим позивачем розрахунком, становить 792 965, 91 грн (99 936, 47 доларів США), 196 966, 10 грн (24 823, 38 доларів США) заборгованість по відсотках, 9 559, 64 грн. (1 204, 79 доларів США) нараховані відсотки, 14 349, 99 грн (1 808,51 доларів США) пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095, 45 грн (516, 14 доларів США) штраф. Тобто вказана заборгованість є повним розміром заборгованості, включаючи заборгованість за тілом кредиту, за відсотками, пенею та штрафом. Як вказано вище, позивач, у прохальній частині позову, просив стягнути таку заборгованість у гривнях - всього 1017937,09грн.
Як вбачається із змісту судового рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11, як у позовних вимогах (1017937,09грн), так і в резолютивній частині рішення суму заборгованості визначено в національній валюті, однак в дужках зазначено суму в доларах США.
Також позивачем та судом у справі № 5015/2060/11 не визначався еквівалент в національній валюті, оскільки в позовних вимогах та в резолютивній частині рішення суду відсутні словосполучення «що становить в еквіваленті/що еквівалентно».
Вказане рішення сторонами не оскаржувалося, набрало законної сили, тобто кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті України гривні, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника.
Приватний виконавець зобов'язаний стягувати суму в гривнях, зазначену в рішенні, а сума в іноземній валюті в дужках не впливає на виконання, якщо не вказано інакше. Для стягнення в іноземній валюті потрібна чітка вказівка в рішенні суду в тому числі зазначення, що сума в гривнях є еквівалентом.
Виконавець в даному випадку має керуватися сумою в гривнях, а сума в дужках без слова «еквівалентно» не є підставою для перерахунку чи стягнення в іноземній валюті. Відсутність слова «еквівалентно» означає, що суд уже визначив фіксовану суму в гривнях, і вона не підлягає перерахунку.
Беручи до уваги те, що суд указав суму в гривнях, виконавець не може самостійно змінювати валюту стягнення чи перераховувати суму за курсом НБУ, якщо це не передбачено рішенням суду. Зазначення суми в іноземній валюті в дужках без уточнення «еквівалентно» не створює обов'язку для виконавця застосовувати перерахунок.
Відтак, стягувач заявив до стягнення в судовому порядку заборгованість за кредитним договором в національній валюті та погодився з судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а також з постановами про відкриття виконавчого провадження у національній валюті.
Суд звертає увагу, що відповідно до резолютивної частини вказаного рішення, судом було стягнуто з відповідача суму саме у гривнях, а не у доларах з вказанням гривневого еквіваленту.
І як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження 22.08.2024 року ВП № 75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області до стягнення з фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на користь ПАТ "Комерційний банк" Надра" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП») підлягає заборгованість за кредитним договором договору кредитної лінії №45/МБ-22 від 31.02.2008р. в сумі 792 965,91 грн. (99 936,47 дол. США), 196 966,10 грн. (24823,38 дол. США) заборгованості по відсотках, 9 559,64 грн. (1 204,79 дол. США) нараховані відсотки, 143 49,99 грн. (1808,51 дол. США) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 095,45 грн. (516,14 дол. США) штрафу, 10 179,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Також суд зазначає, що попередні виконавчі провадження, які було відкриті на виконання рішення від 23.06.2011 у справі № 5015/2060/11 (наказ від 25.07.2011) здійснювались у національній валюті України, що кореспондує резолютивній частині рішення.
Посилання приватного виконавця на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 лютого 2025 року №5015/2060/11 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 5015/2060/11 з огляду на те, що:
З приводу посилання приватного виконавця на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 лютого 2025 року №5015/2060/11, то слід вказати, що нею постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 5015/2060/11 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду зі стадії розгляду заяви фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про відмову від скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні № 74461035 у справі № 5015/2060/11.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 року заяву Фізичної особи - підприємця Цюри Андрія Степановича б/н від 12.06.2024 року (вх.№01-05/1661/24 від 12.06.2024 року) задоволено. Прийнято відмову Фізичної особи - підприємця Цюри Андрія Степановича від скарги на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні 74461035 та закрито провадження у справі №5015/2060/11 в цій частині. Ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2024 року у справі №5015/2060/11 визнано нечинною.
Відтак суд погоджується з позицією скаржника, що усі рішення у цій справі не можуть мати преюдиційного значення в частині висновків судів по суті справи.
Як вже зазначалось судом із веб сайту ДП «СЕТАМ» та автоматизованої системи виконавчого провадження 19.02.2025 року відбулися електронні торги з реалізації його майна, яке є предметом іпотеки. Зокрема було продано корпус №2 з галереєю нежитлової будівлі колишньої дитячої установи №3 загальною площею 819,7 кв. м., реєстраційний номер 449785246108, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 9-В та земельну ділянку на якій розташована вказана будівля, кадастровий номер: 4610800000:01:002:0027, площею 0,1583 га. (посилання на веб ресурс - https://setam.net.ua/auction/563541).
Вартість реалізації склала - 4 418 400, 00 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «АНКЕРИТ».
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Суд зазначає, що суми реалізації майна (4 418 400, 00 грн), яке було предметом іпотеки було достатньо для повного погашення боргу згідно судового наказу у справі №5015/2060/11 від 25.07.2011 у виконавчому провадженні № 75875042, відтак вимога скаржника про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області підлягає до задоволення.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги.
Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У даному випадку першою заявою по суті є скарга на дії та рішення приватного виконавця (вх.№2233/24 від 10.06.2024). У вказаній скарзі, представник ФОП Цюри А.С. - адвокат Репак Віталій Валерійович зазначив, про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у зв'язку із поданням та розглядом скарги в суді першої інстанції становить 15000-20 000,00 грн.
21.04.2025 представник скаржника через підсистему «Електронний суд» подав заяву (вх.№10224/25) про компенсацію витрат на професійнуправничу допомогу, у якій просив стягнути з приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн з відповідними доказами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з поданих скаржником документів, 18 березня 2024 року між Адвокатським бюро «Віталія Репака», в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича, який діє на підставі Статуту (надалі - адвокатське бюро) та Цюрою Андрієм Степановичем (надалі - клієнт) укладено договір №5 про надання правової допомоги.
Згідно п.1.1. договору сторони погодили, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в будь-яких цивільних, господарських та адміністративних справах.
Згідно п.2.1. договору адвокатське бюро зобов'язане надати клієнту правову допомогу.
Відповідно до п. 3.1. договору клієнт зобов'язується, зокрема, у встановлені даним договором строки оплачувати послуги по наданню правової допомоги.
Сторони погодили, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт виплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого визначається відповідно до акта прийому-передачі наданих правничих послуг, що підписується обома сторонами або на підставі наданих адвокатським бюро рахунків за надані правничі послуги (п.4.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору при розрахунку вартості правової допомоги враховується час, витрачений адвокатським бюро, адвокатом, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що для визначення розміру гонорару сторони використовують наступний спосіб:
- підготовка, складання та/або подання: позовної заяви, заяви, скарги, клопотання, заперечення, письмові пояснення, відзиву на позов, відповідь на відзив, заперечень на відповідь, апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу, доповнення до апеляційної скарги, письмових пояснень на апеляційну скаргу та/або додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги, касаційної скарги та/або відзиву на касаційну скаргу, доповнення до касаційної скарги, письмових пояснень на касаційну скаргу та/або додаткових письмових пояснень до касаційної скарги; збір та подання доказів, подання адвокатського запиту, пошук, аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду, в тому числі практики ЄСПЛ, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз та вивчення документів, консультування клієнта застосовується погодинна оплата згідно з тарифікацією часу, що витрачений адвокатським бюро, адвокатом, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором, для надання клієнту правової допомоги, з розрахунку 1 000,00 (одна тисяча гривень) грн за 1 (одну) годину роботи адвокатського бюро, адвоката, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором;
- участь адвоката, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором, в судових засіданнях в суді першої інстанції, який знаходиться в межах міста Львова - 2 000,00 (дві тисячі гривень) грн за 1 (одне) судове засідання;
- участь адвоката, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором, в судових засіданнях в суді першої інстанції, який знаходиться за межами міста Львова - 3 000,00 (три тисячі гривень) грн за 1 (одне) судове засідання;
- участь адвоката, що призначений адвокатським бюро для надання правової допомоги клієнту за цим договором, в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - 3 000,00 (три тисячі гривень) грн за 1 (одне) судове засідання.
Згідно п.4.5. договору сторони погодили, що підписання акта прийому-передачі наданих адвокатським бюро клієнту послуг не є необхідним.
На виконання умов договору адвокатським бюро виставлено клієнту рахунок №11 від 31.03.2025 року для оплати послуг за правничі послуги по даній справі.
31.03.2025 року проведено часткову оплату за правничі послуги згідно рахунку № 11 від 31.03.2025 року на суму 6 000, 00 грн.
17.04.2025 між адвокатським бюро та ФОП Цюрою А.С. підписано акт прийому-передачі наданих правничих послуг на підставі договору про надання правової допомоги №5 від 18 березня 2024. У вказаному акті зазначено перелік послуг з правничої допомоги, що передбачені пунктами 1.1. та 4.3. договору із зазначенням видів послуг, орієнтовні витрати часу, годин та вартість в гривнях, а саме:
Адвокатським бюро надано Клієнту наступні правничі послуги: підготовка, складання та подання в Господарський суд Львівської області скарги від 27.03.2025 року на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича в рамках виконавчого провадження № 75875042 щодо виконання судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області, (надалі - скарга від 27.03.2025 року) - 10 годин, що становить до оплати - 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень). Загальний розмір гонорару за надання Клієнту правової допомоги згідно рахунку №11 складає 10 000,00 (шість тисяч гривень) грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката скаржником надано: договір № 5 про надання правової допомоги від 18.03.2024; акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 17.04.2025 на підставі договору № 5 про надання правової допомоги від 18.03.2024; рахунок №11 від 31.03.2025 .
Повноваження адвоката Репака Віталія Валерійовича підтверджуються ордером серія ВС №1276110 від 17.04.2024 на надання правничої (правової) допомоги Цюрі Андрію Степановичу на підставі договору №5 про надання правової допомоги від 18.03.2024; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001128 від 29.08.2018, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишин Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області від 07.08.2018 №90.
В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, у відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених скаржником до стягнення з приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані скаржником докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, результат розгляду скарги у справі № 5015/2060/11, беручи до уваги відсутність заперечень приватного виконавця, суд вважає за можливе заяву скаржника про стягнення з приватного виконавця 10000,00 грн витрат на професійну правничу правову допомогу задовольнити повністю.
Керуючись статтями 16, 73, 74, 76-79, 124, 126, 129, 234, 235, 339-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича (вх.№ 1295/25 від 28.03.2025) задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 75875042 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема судового наказу №5015/2060/11, виданого 25.07.2011 року Господарським судом Львівської області.
3. Заяву фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
4. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігора Мироновича(79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Грабовського, будинок 11, офіс 104; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Цюри Андрія Степановича ( АДРЕСА_2 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України, після набрання ухвалою суду законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначенні статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2025.
Суддя Щигельська О.І.