вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/313/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15»
03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 15, код ЄДРПОУ 43375290
до Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича
АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
про стягнення авансу
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2046 від 02.02.2024) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15» до Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича про стягнення авансу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки металопластикових конструкцій (дверей) на суму 65420,00 грн, за які позивачем сплачено 100% авансу відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.
За позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15» заявлено про повернення авансу в розмірі 65420,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки подання заяв по суті спору.
Копію ухвали Господарського суду Київської області від 19.02.2024 судом надіслано відповідачу поштою листом рекомендованою кореспонденцією на адресу його місцезнаходження за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - двічі: 23.02.2024 та 03.05.2024.
Відповідачем кореспонденція суду не отримана та повернута підприємством поштового зв'язку з підстав: «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи вищенаведене, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, суд вважає, що відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№3059/24 від 21.03.2024).
Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №2791/24 від 02.04.2024).
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд
встановив:
Правовідносини сторін
У матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур всього на суму 65420,00 грн та платіжні доручення на цю ж суму, відповідно до яких вбачається, що позивач сплатив відповідачу за товар, що вказаний у рахунках-фактурах.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу сторонами не підписаний.
Товар оплачений позивачем, проте, відповідач товар не поставив, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Аргументи позивача
11.02.2022 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15» (далі - позивач) відповідно до рахунку-фактури №01110222 від 11.02.2022 сплатило Фізичній особі-підприємцю Кулінічу Василю Вікторовичу (далі - відповідач) 18459,00 грн - 70% від вартості металопластикових конструкцій (дверей), на підтвердження оплати надає платіжне доручення №612 від 11.02.2022.
14.02.2022 позивач відповідно до рахунку-фактури №01110222 від 11.02.2022 сплатив відповідачу 7911,00 грн - 30% від вартості металопластикових конструкцій (дверей), на підтвердження оплати надає платіжне доручення №611 від 14.02.2022.
19.05.2022 позивач відповідно до рахунку-фактури №180511 від 18.05.2022 сплатив відповідачу 25850,00 грн - 100% від вартості товару - Двері Офіс Титан, на підтвердження оплати надає платіжне доручення №№721 від 19.05.2022.
01.06.2022 позивач відповідно до рахунку-фактури №01062211 від 01.06.2022 сплатив відповідачу 6600,00 грн - 50% від вартості товару - Двері Офіс Титан коричневий мрамор, на підтвердження оплати надає платіжне доручення №745 від 01.06.2022.
03.06.2022 позивач відповідно до рахунку-фактури №01062211 від 01.06.2022 сплатив відповідачу 6600,00 грн - 50% від вартості товару - Двері Офіс Титан коричневий мрамор. На підтвердження оплати надає платіжне доручення №746 від 03.06.2022.
Відповідач товар за сплаченими рахунками на суму 65420,00 грн не поставив, у зв'язку з чим, позивач 06.11.2023 направляв відповідачу претензію з вимогою протягом 7 днів поставити товар (двері у кількості 5 шт.) або повернути сплачені кошти - 100 % попередньої оплати, претензію відповідач отримав у той же день електронною поштою.
Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, кошти не повернув, відтак, позивач заявляє про стягнення вказаної суми.
Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була направлена судом відповідачу рекомендованими листами двічі: 23.02.2024 та 03.05.2024, відповідачем кореспонденція суду не отримана та повернута підприємством поштового зв'язку з підстав: «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд цієї справи, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України передбачено,що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується первинними документами (виставленими рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату), відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару всього на суму 65420,00 грн (100% вартості товару за виставленими відповідачем рахунками), однак відповідач не здійснив поставку товару та, навіть, після претензії позивача поставити товар або повернути кошти, не поставив товар і не повернув кошти, доказів протилежного суду не надано.
За оцінкою судом, відповідач шляхом виставлення позивачу рахунків-фактури №01110222 від 11.02.2022, №180511 від 18.05.2022, №01062211 від 01.06.2022, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, способу оплати, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.
Позивач шляхом здійснення оплати 100% вартості товару, всього на суму 65420,00 грн, на підставі платіжних доручень №612 від 11.02.2022, №611 від 14.02.2022, №721 від 19.05.2022, №745 від 01.06.2022, №746 від 03.06.2022, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.
За наданими суду доказами, а саме: рахунками на оплату та платіжними дорученнями про фактичну оплату товару (попередню оплату), суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб: шляхом обміну документами та вчиненням дій.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами склались відносини, за якими продавець виставляє рахунок-фактуру покупцю, покупець оплачує 100% вартості товару, а продавець після цього не поставляє товар. Отже, у зв'язку з оплатою позивачем на користь відповідача 65420,00 грн відповідно до рахунків-фактур, у відповідача виникає зобов'язання з поставки оплаченого товару позивачу.
Зважаючи на норму частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про укладення між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем, договору поставки в простій письмовій формі, з визначенням номенклатури, кількості та ціни товару у рахунку-фактурі.
У цій справі суд встановив, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки товару, що підтверджено копіями рахунків-фактур відповідача, направлених позивачу та платіжними дорученнями про сплату коштів у сумах, зазначених в рахунках-фактурах.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Строк виконання обов'язку передати товар передбачений статтею 663 Цивільного кодексу України, де зазначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із статтею 538 Цивільного кодексу України 1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. 2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. 3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. 4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
З огляду на визначення договору купівлі-продажу за статтею 655 Цивільного кодексу України передача товару та сплата його вартості є зустрічними зобов'язаннями сторін такого договору, відтак, з урахуванням здійснення покупцем 100 % оплати вартості товару, суд, на підставі аналізу у сукупності положень статті 655 та 538 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що строк виконання негрошового зобов'язання відповідача з поставки товару настав одночасно з моментом його оплати.
Згідно із частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, за оцінкою судом, претензія позивача (вих. №0611/23-01 від 06.11.2023), яка надіслана відповідачу електронною поштою з альтернативними вимогами здійснити у семиденний строк з дня отримання цієї претензії або поставку товару, або повернення авансу є правомірною та відповідає положенням частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, отже, за відсутності доказів поставки товару протягом вказаного строку, у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати.
Судом враховано, що вказану претензію позивачем направлено відповідачу електронною поштою та отримано відповідачем 06.11.2023, належні докази чого надані до матеріалів справи, також судом врахована відсутність спростування цих обставин відповідачем, відтак, семиденний строк належного виконання відповідачем зобов'язань за договором (поставки товару чи повернення авансу) сплинув 14.11.2023 і з цього дня зобов'язання є простроченим, а зважаючи на встановлене покупцю частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право обрання альтернативної поведінки за спірних обставин, позовна вимога про повернення попередньої оплати відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
При цьому, щодо обставин надіслання вищевказаної претензії електронною поштою суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) про те, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
У цій справі позивач надав суду роздруківку про доставку претензії на адресу електронної пошти відповідача, за змістом якої однозначно вбачається який саме документ і з яким змістом надсилається у цьому листуванні, відповідач доводи позивача не заперечив, у тому числі, не ставив під сумнів подані позивачем роздруківки електронного листування, а тому суд оцінює цей доказ у сукупності з іншими як належний доказ надіслання претензії електронною поштою та отримання її відповідачем.
Також позивачем надані до матеріалів справи докази надіслання претензії (досудової вимоги) вих. №0611/23-01 від 06.11.2023 відповідачу поштою рекомендованою кореспонденцією: копії опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпелю поштового відділення та фіскального чеку, які прийняті судом як належні докази поштового направлення документів, також судом врахована правильність зазначення адреси місцезнаходження відповідача, на яку позивачем надсилались документи: 09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, провулок Пушкіна, будинок 6, яка відповідає відомостям, внесеним відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи трекінгу перевірки статусу відстеження цього поштового відправлення позивача, відповідачем воно не отримане із зазначенням причин: "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".
Стосовно вказаних обставин невручення претензії позивача відповідачу поштовою кореспонденцією, судом враховано, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - у даному випадку, позивача.
З огляду на вказане, претензія з вимогою про виконання договору та зазначенням альтернативної поведінки за вибором позивача надіслана позивачем поштовим зв'язком відповідачу належним чином.
Зважаючи на вищевстановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства та обставин справи позивач скористався своїм правом вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару шляхом надіслання відповідачу претензії (досудової вимоги).
Жодних належних та допустимих доказів, в розумінні вимог статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки, в частині поставки товару, попередньо оплаченого позивачем або повернення авансу, матеріали справи не містять, а тому суд погоджується з позивачем про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 65420,00 грн.
Одночасно судом враховано, що вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, де зазначено: «Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).».
З огляду на вказане, за відсутності доказів поставки товару, суд не встановлює при розгляді цієї справи обставини того, з чиєї вини не відбулась поставка товару.
Результати розгляду справи
Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Позивачем заявлене клопотання про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в розмірі 7422,40 грн, з яких: 2422,40 грн - відшкодування сплаченого судового збору, 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження надання правничих послуг адвокатом до матеріалів справи позивачем надано ордер серії АА №1402340 від 02.02.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000539 від 10.06.2019 Божка А.В.
Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи позивачем надано: Договір про надання правової допомоги №28/17062021 від 17.06.2021, укладений між адвокатом Божко Андрієм Володимировичем та позивачем, Додаткову угоду №4 від 19.01.2024 до Договору №28/17062021 від 17.01.2021, за умовами якої сторони дійшли згоди про такі умови надання адвокатом клієнту послуг з професійної правової допомоги: підпункт 1.1.9 - надати Клієнту правову допомогу щодо підготовки позовної заяви Клієнта до Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича; підпункт 4.1.6 порядок оплати послуг адвоката: «за послуги, визначені в підпункті 1.1.9 пункту 1.1. Договору, в наступному розмірі:
а) за підготовку позовної заяви Клієнта до Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича про стягнення сплачених клієнтом грошових коштів у якості авансу (надалі - «Позовна заява 1») - 4000,00 грн.;
б) за ознайомлення з відзивом на Позовну заяву 1 та підготовку відповіді Клієнта на відзив на позовну заяву 1 у відповідній господарській справі - 1000,00 грн.;
в) за підготовку письмових заяв та/або клопотань Клієнта під час розгляду судом першої інстанції відповідної господарської справи, провадження в якій відкрито судом першої інстанції на підставі Позовної заяви 1, ознайомлення з матеріалами відповідної господарської справи - 1000,00 грн.».
Договір та Додаткову угоду до нього підписано та скріплено відбитками печаток позивача та адвоката Божка А.В.
Відтак, за змістом Додаткової угоди №4 від 19.01.2024, яка є невід'ємною частиною Договору, судом встановлено, що сторони узгодили порядок та розмір оплати послуг адвоката (гонорар).
Також до матеріалів справи надано платіжний документ - платіжна інструкція №1538 від 02.02.2024, згідно з якої вбачається, що позивач оплатив адвокату Божку А.В. 5000,00 грн гонорару за надану позивачу правову допомогу за договором №28/17062021 від 17.06.2021 щодо підготовки позовної заяви до ФОП Кулініч В.В.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме: представником позивача складені та підписані такі документи: позовна заява з додатками, заява про ознайомлення з матеріалами справи, відповідно до напису на якій адвокат Божко А.В. 27.03.2024 ознайомився з матеріалами справи.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд також враховує відсутність клопотання відповідача в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
За результатом дослідження змісту наданої адвокатом професійної правничої допомоги, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає підтвердженими, такими, що відповідають умовам договору між позивачем та адвокатом та пропорційними до предмету спору заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу.
Судовий збір за подання позовної заяви в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі -пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15» до Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича про стягнення авансу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулініча Василя Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смілянська 15» (03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 15, код ЄДРПОУ 43375290) 65420,00 грн (шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять гривень) авансу, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позову та 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) витрат позивача на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 05.05.2025.
Суддя С.О. Саванчук