ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2025Справа № 910/2424/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2424/24
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
про стягнення коштів
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 803691,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 від 01.12.219 №1179-19 не повернув суму невикористаних коштів на здійснення поточного ремонту спільного майна будинку, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 609358,73 грн, 3% річних у розмірі 21385,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 172946,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2424/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.04.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» про перехід з спрощеного позовного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з викликом сторін, у якому заявник просив призначити у справі судове засідання, оскільки дана справа становить велике значення для позивача, адже потенційне задоволення позову може допомогти погасити наявну перед відповідачем заборгованість встановлену рішенням суду у справі №910/15037/23.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За статтею 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
В той же час, положення частин 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів процесуального закону сторони мають право (і суд всебічно та повно забезпечує їм можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, дослідивши подане позивачем клопотання та зважаючи на характер спірних правовідносин, подані сторонами докази та предмет доказування у справі, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у проведенні судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про перехід з спрощеного позовного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з викликом сторін.
29.04.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки доданий до позову договір про надання правової допомоги №20/04/2023 від 20.04.2023 підписаний адвокатом з ОСББ «Новодарницьке» в особі ОСОБА_1, в той час як згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.02.2024 керівником ОСББ «Новодарницьке» є ОСОБА_2 і оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1. повноважень на укладення договорів від імені та в інтересах ОСББ, то і права у адвоката Бойка Є.В. на представництво інтересів позивача в суді немає, що є наслідком залишення вказаного позову без розгляду.
30.04.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, з підстав того, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» не надало доказів того, що вони дійсно здійснюють управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідач наголосив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/15037/23 було стягнуто з позивача у даній справі на користь відповідача грошові кошти у розмірі 425998,96 та судові витрати, що свідчить про наявність боргу позивача перед відповідачем. Відповідач також зауважив на тому, що листом-відповіддю від 31.05.2022 ОСОБА_1 не заперечував щодо компенсації вартості наданих управителем послуг за рахунок накопичення по поточному ремонту житлового будинку.
06.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» надійшли заперечення на заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про залишення позову без розгляду, у якій позивач вказав, що станом на момент укладення договору про надання правової допомоги №20/04/23 від 20.04.2023 керівником ОСББ «Новодарницьке» був ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, водночас ОСОБА_2 був призначений керівником ОСББ лише 26.01.2024 на підставі рішення правління ОСББ від 25.01.2024.
Дослідивши матеріали заяви відповідача про залишення позову без розгляду та заперечення позивача проти вказаної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
Згідно приписів статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
При цьому, представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).
Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Приписами загаданого вище Закону встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.22.1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке», затвердженого Установчими зборами співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (Протокол №1 від « 24» вересня 2022 р.) (далі - Статут) на виконання своїх повноважень голова правління, зокрема діє без доручення від імені об'єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління.
Як вбачається з долученого позивачем до заперечень витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2023 року керівником ОСББ «Новодарницьке» є ОСОБА_1.
При цьому, зміна керівника, вперше з моменту реєстрації ОСББ «Новодарницьке» відбулась лише 29.01.2024, що підтверджується витягом долученим позивачем до позову.
За наведеного, суд з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства та Статуту, приходить до висновку, що укладений ОСББ «Новодарницьке» в особі керівника ОСОБА_1. договір про надання правової допомоги №20/04/23 від 20.04.2023 був підписаний у відповідності та в межах повноважень керівника на момент його укладання.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, зміна керівника підприємства не зумовлює автоматичної недійсності правочинів, укладених ним під час виконання повноважень. У своїй практиці Верховний Суд неодноразово зазначав, що такі правочини залишаються дійсними за умови, що вони були укладені в межах повноважень керівника на момент їх укладання.
Отже, доводи наведені відповідачем у заяві про залишення позову без розгляду не знайшли свого підтвердження, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про залишення позову без розгляду слід відмовити.
07.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та вказав, що у відповідності до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, ОСББ «Новодарницьке» разом з позовною заявою надало належні і допустимі докази, які повністю підтверджують наявність заборгованості КП «Житло-Сервіс» перед Об'єднанням. Крім того, на адвокатський запит КП «Житло-Сервіс» надало таблиці із заборгованістю станом на 01.02.2023 та 01.02.2024, де чітко вбачається факт отримання комунальним підприємством коштів нарахованих у відповідності до кошторису, в тому числі і на поточний ремонт спільного майна будинку, таким чином факт сплати коштів мешканцями будинку та наявність заборгованості перед ОСББ «Новодарницьке» повністю підтверджується квитанціями про сплату, відповіддю КП «Житло-Сервіс» на адвокатський запит, в якому підприємство фактично визнало факт отримання коштів, та відсутністю заперечень щодо наявності заборгованості та її кількості у відзиві. Доводи відповідача про те, що позивач не надав суду доказів управління багатоквартирним будинком позивач заперечує, оскільки ОСББ в силу положень Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є управителем у багатоквартирному будинку.
09.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та поданих до суду заперечень відповідача, просив суд здійснювати розгляд справи за вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 621966,40 грн, 3% річних у розмірі 23650,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 37523,23 грн.
За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
З аналізу приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
Частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.
14.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» надійшли заперечення, у яких відповідач проти доводів позивача заперечив та вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/15037/23 було стягнуто з ОСББ «Новодарницьке» на користь КП «Житло-Сервіс» заборгованість у загальному розмірі 425998,96 грн, що підтверджує наявність у ОСББ заборгованості по сплаті авансових платежів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач неналежним чином виконував умови спірного договору, а сам факт підписання кошторисів свідчить лише про перелік послуг, який буде наданий управителем клієнту в разі надходження планованої суми коштів, а не про сплату співвласниками визначеної в кошторисі суми.
23.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» надійшли пояснення, в яких позивач наголосив, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 у справі №910/15037/23 не стосуються предмету спору, який розглядається судом у справі №910/2424/24, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача невикористаних коштів за поточний ремонт спільного майна будинку по договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 від 01.12.219 №1179-19, у той час як предметом справи №910/15037/23 було стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у період березень-квітень 2023 року. Крім того, позивач на виконання ухвали суду у даній справі про залишення позову без руху надав суду докази, які підтверджують виконання співвласниками умов договору від 01.12.219 №1179-19 та сплати платежів, в тому числі на поточний ремонт спільного майна будинку.
25.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» надійшли письмові пояснення, у яких позивач в підтвердження власної позиції наголосив на презумпції правомірності укладеного договору про правову допомогу №20/04/23 від 20.04.2023, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 було залишено без розгляду позов КП «Житло-Сервіс» до ОСББ «Новодарницьке» про визнання недійсним договору №20/04/23 від 20.04.2023.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
01.12.2019 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 , який є уповноваженою особою, що діє на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 18.05.2019 року №1 (далі - співвласник/уповноважена особа) було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_2 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого управитель зобов'язується надавати співвласниками послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послуги з управління згідно додатку №5 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» до договору, який є невід'ємною частиною договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1.3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання, задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території та включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.
Співвласник (кожен із співвласників) зобов'язаний, зокрема оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені кошторисом (додаток № 5 до договору) (пункт 2.2.3 договору).
Згідно пункту 2.4.1 договору управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього Договору, від власного імені укладати з підрядними організаціями необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна послуги з управління становить 7 (сім) гривень 88 коп. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку згідно з кошторисом (додаток №5 до договору), та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5 (п'ять) гривень 93 коп. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ; винагороду управителю в розмірі 0,64 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ.
На вимогу співвласників управитель щороку, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього Договору звітує про виконання кошторису витрат відповідно до цього Договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат (пункт 3.3 договору).
Умовами пункту 3.4 договору сторони погодили, що за наявності заборгованості у співвласника за цим договором, управитель зараховує кошти, що надійшли від співвласника, як погашення заборгованості за минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Відповідно до пункту 7.1 договору внесення змін до умов цього договору здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором.
Цей договір укладається терміном на один рік та набирає чинності з дня його підписання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається подовженим на один рік (пункт 9.1 та 9.2 договору).
Згідно пункту 9.3 договору, його дія припиняється, зокрема в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору управитель передає новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку: наявну технічну документацію на такий будинок; інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; інформацію про виникнення аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку за строк дії договору, але не більше трьох останніх років; майно, передане управителю будинку за рішенням співвласників.
01.12.2019 року сторонами було підписано акт приймання-передачі технічної документації на будинок по АДРЕСА_1 , який являється додатком №3 до договору.
Додатком №5 до договору сторонами було погоджено кошторис витрат будинку за адресою АДРЕСА_1 КП «Житло-сервіс» (далі - кошторис №1), згідно якого витрати на утримання спільного майна будинку та прибудинкової території, складає 1180739,04 грн; поточний ремонт спільного майна будинку складає 4500,00 грн; придбання електроенергії складає 388409,28 грн; комісія банку складає 23572,28 грн; винагорода управителя складає 241874,98 грн; інші послуги складають 20000,00 грн. Всього за послуги з управління 2231034,58 грн у тому числі ПДВ.
01.12.2021 року сторонами було підписано додаткову угоду №01-21 про внесення змін до договору №1179-19 від 01.12.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 (далі - додаткова угода), за умовами пункту 2 якої сторони погодили внести зміни в п. 3.1 та пп. 3.1.1, 3.1.2, в п. 3.3 та п. 3.3.3 розділу 3 ціна та порядок оплати послуги з управління договору та викласти їх в наступній редакції: « 3.1. Вартість послуги з управління визначена у додатку № 5 «Кошторис витрат на управління будинком», що є невід'ємною частиною цього договору, та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 7,0833 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, сума без ПДВ; винагороду управителю в розмірі 1,0064 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку, сума без ПДВ;
3.3.3. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат. Управителеві надається право змінити зазначену у пункті 3.1. цього договору ціну витрат, без підписання окремих додаткових угод до цього договору та погодження з боку співвласників у випадках: підвищення вартості електричної енергії, що закуповується управителем для забезпечення функціонування спільного майна, збільшення розміру мінімальної заробітної плати, зміни або введення нових ставок податків і зборів (інших обов'язкових платежів), якщо вони підлягають застосуванню до діяльності управителя. У випадку настання однієї з наведених вище обставин Управитель має право змінити виключно відповідну складову ціни, пропорційно до її фактичного збільшення. При цьому, загальна ціна послуги з управління, вказана у пункті 3.1. цього договору підлягає коригуванню тільки в частині складових ціни, що змінюються відповідно до цього пункту, але в будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не має перевищувати 20% від Ціни послуги з управління, визначеної у п. 3.1.цього договору. У випадку необхідності збільшення Ціни послуги з управління на понад 20% від Ціни, вказаної у пункті 3.1. цього договору Управитель має ініціювати збори співвласників багатоквартирного будинку з метою прийняття рішення про зміну ціни Договору та укладення відповідної додаткової угоди. У всіх випадках зміни ціни Управитель представляє співвласникам детальний розрахунок підстави зміни ціни послуги з управління як додаток до нового кошторису».
Згідно пункту 3 додаткової угоди сторони погодили внести зміни в додаток №5 та викласти його в редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4 додаткової угоди сторони вирішили доповнити розділ 2. Права і обов'язки сторін п. 2.4 підпунктом: « 2.4.14. Витрачати кошти пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку № 5 «Кошторис витрат на управління будинком» тільки за попереднім письмовим погодженням з уповноваженою особою».
Сторони домовились внести зміни: до розділу 9. Строк дії, порядок і умови продовження дії та розірвання договору, та викласти його в наступній редакції: пункт 9.1.«Цей договір діє до 30 листопада 2022 року»; пункт 9.2. «Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, чи про бажання внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди, вважається подовженим на один рік.» (пункт 5 додаткової угоди).
Відповідно до пункту 6 додаткової угоди сторонами було вирішено доповнити розділ 9. п. 9.6. пп. 9.6.6. в наступній редакції: «Невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку №5 «Кошторис витрат на управління будинком» Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» перераховує на рахунок нового управителя або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно листа, в якому вказані реквізити для перерахування, підписаного Уповноваженою особою, протягом п'яти банківських днів.».
На виконання пункту 3 додаткової угоди, сторонами було підписано кошторис витрат на управління будинком за адресою АДРЕСА_1 , КП «Житло-сервіс» з 01.12.2021 (далі - кошторис №2), з якого вбачається, що планові надходження від власників квартир та нежитлових приміщень за послуги управителя становлять 2407455,00 грн з ПДВ, з яких: витрати на утримання спільного будинку та прибудинкової території становлять 1048473,21 грн; поточний ремонт спільного майна будинку становлять 372897,66 грн; придбання електроенергії становить 285637,46 грн; винагорода управителя становить 285042,67 грн; комісія банку становить 14161,50 грн та ПДВ (20%) - 401242,50 грн.
У подальшому, Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» було затверджено кошторис витрат на управління будинком за адресою АДРЕСА_1 , КП «Житло-сервіс» з 01.10.2022 року (далі - кошторис №3), за умовами якого вбачається, що витрати на утримання спільного майна будинку та прибудинкової території становить 1091001,96 грн; поточний ремонт спільного майна будинку становлять 372900,62 грн; придбання електроенергії становить 285637,46 грн; винагорода управителя (15%) становить 292095,10 грн; комісія банку становить 14161,50 грн та ПДВ (20%) - 411164,99 грн. Всього за послуги з управління 2466961,63 грн у тому числі ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке».
Протоколом установчих зборів співвласників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 від 24.09.2022, було затверджено Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» (далі - Статут).
10.11.2022 року здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначає позивач з 01.02.2023 року багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 почало обслуговувати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке», у зв'язку з чим у відповідача за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 від 01.12.2019 №1179-19 виник обов'язок здійснити розрахунки з позивачем щодо невикористаних коштів за «Поточний ремонт спільного майна будинку» згідно додатку №5, який передбачений пунктом 9.6.6 додаткової угоди.
За розрахунком позивача, відповідач повинен повернути невикористані грошові кошти за поточний ремонт спільного майна будинку у загальному розмірі 621966,40 грн, а саме: за період з 01.12.2019 по 01.12.2020 - 4500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6303,60 грн; за період з 01.12.2020 по 01.12.2021 - 4500,00 грн (визначений у кошторисі №1 розмір ремонту спільного майна будинку) + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 6303,60 грн; за період з 01.12.21 по 30.09.2022 - 372897,66 грн (визначений у кошторисі №2 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31074,81 грн * 10 місяців = 310748,10 грн + 16,7332% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 435295,37 грн; за період з 01.10.22 по 31.01.2023 - 372900,62 грн (визначений у кошторисі №3 розмір ремонту спільного майна будинку) / 12 місяців =31075,05 грн * 4 місяці = 124300,20 грн + 16,6955% (винагорода управителя) + 20% (ПДВ) = 174063,29 грн.
15.11.2023 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» звернулося до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» з листом №010, у якому на підставі пункту 6 додаткової угоди №01-21 від 01.12.2021 та договору №1179-19 від 01.12.2019 просило перерахувати невикористаний залишок коштів по статті видатків на «Поточний ремонт спільного майна будинку» згідно кошторисів, на рахунок ОСББ в загальному розмірі 609358,73 грн.
Втім, вказаний лист був залишений відповідачем без задоволення та без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 Господарського кодексу України.
Частиною четвертою статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
При цьому, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням (п. 2, 3 ч. 2 ст. 10 вищезгаданого Закону).
На виконання наведених вище положень законодавства, між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 , який є уповноваженою особою, що діє на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 18.05.2019 року №1 було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_2 .
У подальшому, додатковою угодою №01-21 про внесення змін до договору №1179-19 від 01.12.2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 , було вирішено доповнити розділ 9. п. 9.6. пп. 9.6.6. в наступній редакції: «Невикористану суму коштів пункту «Поточний ремонт спільного майна будинку» додатку №5 «Кошторис витрат на управління будинком» Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» перераховує на рахунок нового управителя або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно листа, в якому вказані реквізити для перерахування, підписаного Уповноваженою особою, протягом п'яти банківських днів.».
Отже, відповідно до укладеного договору та додаткової угоди, сторони погодили обов'язок відповідача повернути невикористані кошти у разі зміни управителя або створення ОСББ по статті видатків за «Поточний ремонт спільного майна будинку».
Наведені положення умов договору та додаткової угоди кореспондуються з пунктом 26 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 (далі - Правила №712), за умовами якого у разі припинення дії договору управління управитель не пізніше дня, що настає за днем припинення його дії, зокрема залишки коштів, що утворилися за рахунок внесків на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, повертаються кожному із співвласників, які вносили відповідні внески.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (стаття 4 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Судом встановлено, що з урахуванням приписів наведеного вище Закону, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке».
Згідно пункту 2.1 Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (пункт 2.3 статуту).
Отже, новостворене Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» є суб'єктом цивільно-правових відносин, наділеним спеціальною правосуб'єктністю у сфері управління спільним майном багатоквартирного будинку, з метою забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява № 62543/00 від 10.11.2004) зазначено, що «.. в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття «потерпілий». Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (пункт 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об'єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (пункт 45).
Враховуючи наведений підхід Європейського суду з прав людини до контексту обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач, як ОСББ, яке є об'єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов'язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об'єднання.
З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об'єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються, в тому числі обслуговування будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб'єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом.
Окрім того, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду.
Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об'єднання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/219/17.
За таких умов, виходячи з аналізу суб'єктного складу договору, предмета та змісту правовідносин, які з нього випливають, суд виходячи із загальних положень цивільного законодавства, що регламентують правоздатність ОСББ, приходить до висновку, що об'єднання, діючи в межах наданих законом повноважень, має право ініціювати судовий захист інтересів співвласників, а тому ОСББ «Новодарницьке» є належним суб'єктом звернення до суду з даним позовом.
Як зазначає позивач, відповідач на підставі пункту 6 додаткової угоди повинен перерахувати на його рахунок, як нового фактичного управителя будинку, невикористані грошові кошті по статті видатків згідно кошторису «Поточний ремонт спільного майна будинку», а відтак предметом дослідження суду у даній справі є встановлення природи підписаних кошторисів та належного виконання сторонами умов договору, зокрема в частині виконання та покриття усіх статей витрат по такому кошторису.
Відповідно до пункту 32 Правил №712 ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає, зокрема витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису.
Кошторис враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та є невід'ємною частиною договору управління (пункт 33 Правил №712).
При цьому, за умовами пункту 34 Правил №712 під час надання послуги з управління управитель має право здійснювати перерозподіл фактичних витрат у структурі кошторису без зміни загального обсягу таких витрат у межах одного багатоквартирного будинку та без зміни ціни на послугу з управління, визначеної договором управління. Такий перерозподіл витрат управителем не повинен погіршувати якість надання послуги з управління, зокрема порушувати періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Пунктом 10 Правил №712 встановлено, що під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис), з урахуванням обов'язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном, та з дотриманням: встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості житлово-комунальних послуг; вимог до якості, в тому числі щодо періодичності виконання (надання) таких робіт (послуг), визначених договором управління.
З аналізу наведених вище положень Правил №712 вбачається, що за своєю суттю кошторис до договору управління є документом, що містить розрахунок витрат на виконання певних робіт та послуг, а його основною метою є прогнозування фактичної вартості реалізації робіт та послуг, з метою уникнення непередбачуваних видатків і гарантування ефективного використання коштів.
Тобто, кошторис за своїм змістом є планом витрат.
Укладені сторонами договору кошториси №1, №2 та №3 містять статтю видатків про «Поточний ремонт спільного майна будинку», зокрема, у період з 01.12.2019 по 01.12.2020 видатки складають 4500,00 грн, у період з 01.12.2020 по 01.12.2021 видатки складають 4500,00 грн, у період з 01.12.2021 по 30.09.2022 видатки складають 372897,66 грн та у період з 01.10.22 по 31.01.2023 видатки складають 372900,62 грн.
За умовами пункту 6 укладеної додаткової угоди до договору, відповідач, як управитель зобов'язаний повернути невикористані кошти по статті видатків «Поточний ремонт спільного майна будинку» на користь нового управителя або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а відтак ключовою передумовою для заявлення вимоги про повернення відповідачем невикористаних коштів по статті видатків кошторису «Поточний ремонт спільного майна будинку», є виконання співвласниками у повній мірі фінансового плану кошторису, тобто своєчасне та повне виконання такого кошторису в частині сплати внесків.
Зміст статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до приписів статей 525, 526, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, тоді як, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Позивачем подано до суду копії квитанцій, фіскальних чеків, платіжних інструкцій, довідок, рахунків, скрин-шоти мобільних банкінгів (далі - по тексту рішення усе разом іменується як «платіжні документи») у підтвердження виконання співвласниками багатоквартирного будинку вимог договору та покриття усіх витрат згідно підписаних кошторисів.
Здійснивши розрахунки згідно наданих позивачем платіжних документів, суд встановив, що співвласниками багатоквартирного будинку на користь відповідача, як управителя, за 2020 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 57333,16 грн, за 2021 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 313795,09 грн, за 2022 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 389479,70 грн, за 2023 рік було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 78812,90 грн,
Крім того, співвласниками багатоквартирного будинку було сплачено грошові кошти на загальну суму 1879,87 грн, втім надані на їх підтвердження платіжні документи не дають можливість встановити період сплати таких коштів.
Отже, загальною сумою, яка була сплачена співвласниками багатоквартирного будинку на виконання умов договору та кошторисів №1, №2 та №3, з огляду на надані позивачем до суду платіжні документи, є 841300,72 грн.
При цьому, судом не прийняті до уваги в якості доказів належного виконання обов'язку зі сплати послуг управителя, подані позивачем рахунки, оскільки за своєю суттю вказані документи не підтверджують факт сплати коштів на виконання узгоджених кошторисів до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 від 01.12.219 №1179-19.
Також не можуть бути взяті до уваги платіжні документи, які є дублікатами тих, які вже враховано судом в розрахунку, як і платіжні документи на підтвердження сплати співвласниками членських внесків на користь позивача, як ОСББ, оскільки питання сплати членських внесків не входить до предмету даного спору.
Викладене свідчить, що співвласниками багатоквартирного будинку, в інтересах яких діє позивач, не було виконано умови договору в частині забезпечення повного надходження грошових коштів на виконання узгоджених кошторисів у заявлений позивачем період, у той час як договірні зобов'язання передбачають належне та своєчасне фінансування послуг з управління та експлуатації спільного майна, що є обов'язком співвласників відповідно до положень укладеного договору.
Відсутність повного фінансування у визначений період свідчить про неналежне виконання співвласниками своїх зобов'язань, що, в свою чергу, впливає на можливість компенсації відповідачем грошових коштів по статті видатків кошторисів «Поточний ремонт спільного майна будинку», оскільки за умовами пункту 6 додаткової угоди відповідач має повернути позивачу, як новому фактичному управителю будинку, саме невикористані грошові кошті по статті видатків згідно кошторису «Поточний ремонт спільного майна будинку», а не заплановані.
Тобто, співвласники багатоквартирного будинку на виконання кошторисів №1, №2 та №3 повинні були покрити усі надходження коштів по послугах визначених у кошторисах.
Так, на виконання кошторису №1 у період з 01.12.2019 по 01.12.2021 співвласники повинні були сплатити на користь управителя грошові кошти у загальному розмірі 2231034,58 грн, на виконання кошторису №2 у період з 01.12.21 по 30.09.2022 співвласники повинні були сплатити на користь управителя грошові кошти у загальному розмірі 2407455,00 грн та на виконання кошторису №3 у період з 01.10.22 по 31.01.2023 співвласники повинні були сплатити на користь управителя грошові кошти у загальному розмірі 2466961,63 грн.
Тоді як, за наданими позивачем доказами, судом встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку за період з 2020 по 2023 рік сумарно сплатили на користь управителя грошові кошти у загальному розмірі лише 841300,72 грн, що не відповідає фінансовим зобов'язанням, визначеним у погоджених кошторисах, та свідчить про неналежне виконання співвласниками своїх договірних обов'язків.
При цьому, в матеріалах справи наявний лист від 31.05.2022 уповноваженої особи співвласників житлового будинку ОСОБА_1, який повідомив відповідача, про те, що співвласники житлового будинку АДРЕСА_4 не заперечують щодо компенсації вартості наданих послуг за рахунок накопичень поточного ремонту житлового будинку за вищевказаною адресою.
Наведений лист підтверджує, що уповноважена особа співвласників, не заперечуючи проти наявного боргу за послуги управителя в цілому, висловила згоду на зарахування накопичених коштів за статтею видатків «Поточний ремонт спільного майна будинку» в рахунок погашення відповідної заборгованості.
У даному випадку, така згода розглядається як належне волевиявлення сторони у правовідносинах, що підтверджує визнання боргу та узгодження механізму його погашення. При цьому правова природа такого перерозподілу коштів не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наявний лист, яким фактично змінено порядок зарахування коштів на користь погашення боргу за послуги управителя з коштів, що передбачались на поточний ремонт житлового будинку та в цілому неналежне виконання співвласниками власних зобов'язань по договору в частині повної сплати вартості послуг управителя, з огляду на подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що подальше звернення до суду з позовом про стягнення коштів за поточний ремонт житлового будинку, як невикористаних, є проявом суперечливої поведінки.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи встановлені вище обставини, з огляду на предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки його вимоги є недоведеними, адже матеріали справи не підтверджують наявності у відповідача, як управителя, обов'язку повернути заявлені до стягнення кошти та нараховані на них компенсаційні втрати у порядку статті 625 Цивільного кодексу України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги у заявленій сумі, так як надані позивачем докази свідчать, що фактичні надходження грошових коштів від співвласників не відповідали затвердженому кошторису, а решта таких коштів, які мали бути спрямовані на відповідні витрати, була зарахована в рахунок погашення заборгованості за управління багатоквартирним будинком на підставі листа від 31.05.2022 уповноваженої особи співвласників житлового будинку ОСОБА_1, що не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на інформаційну довідку «Інформація по заборгованості мешканців по АДРЕСА_1 перед КП «Житло-сервіс» станом на 01.02.2024 та станом на 01.02.2023 надану відповідачем на адвокатський запит представника позивача, оскільки останні за своєю суттю та змістом лише підтверджують наявність заборгованості співвласників перед управителем, за надані послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , а не про наявність фактично сплачених коштів за статтею видатків «Поточний ремонт спільного майна будинку», які не були використані управителем. Такі довідки без належного підтвердження первинною документацією носять виключно інформативний характер та не можуть встановлювати факти, які не потребують дослідження та перевірці, у свою чергу кошторис, на який посилається позивач, визначає лише прогнозовану вартість робіт та послуг, втім не є належним доказом самого факту перерахування цих коштів на користь відповідача у визначеній в кошторисі сумі.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новодарницьке» до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про стягнення коштів відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко