ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2025Справа № 910/2448/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР"
про стягнення 301 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 301 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору купівлі-продажу товару від 23.12.2024 в частині поставлення неякісного товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.03.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем 12.03.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР" (далі-продавець) укладено договір купівлі-продажу товару, за умовами якого продавець по даному Договору зобов'язується продати покупцю 14 (чотирнадцять) контейнерів металевих, в подальшому - «товар», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно умов Договору.
Відповідно до п. 2.1-2.2 Договору, продавець зобов'язується передати покупцю товар впродовж 5-ти календарних днів після виконання покупцем свого грошового зобов'язання перед продавцем по оплаті вартості товару. Покупець зобов?язується прийняти товар за місцем знаходження Товару за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 1-Е. Транспортування товару здійснюється за рахунок покупця.
Відповідно п. 2.3. Договору, право власності на Товар переходить до Покупця з моменту приймання Товару по видатковій накладній та/або по акту приймання-передачі.
Покупець зобов'язується перевірити кількість та якість Товару у момент його прийняття. Якість Товару повинна відповідати технічним умовам заводу-виробника та підтверджуватись Сертифікатом відповідності. У випадку встановлення Сторонами, що Товар є неякісним (наприклад: товар перебуває у задовільному стані та/або Товар має ознаки ржавіння, пошкодження тощо та/або відсутній Сертифікат відповідності) між Сторонами складається Акт виявлених недоліків і в такому випадку Покупець має право відмовитись від прийняття Товару та вимагати повернення коштів. У випадку прийняття Товару без здійснення таких дій, подальші претензії Покупця та/або третіх осіб до Продавця щодо кількості та якості отриманого Товару не приймаються (п. 2.5.-2.6 Договору).
Згідно до п. 3.1.-3.2 Договору, сторони погодили, що вартість одного Контейнера металевого становить 21 500 грн. 00 коп. без ПДВ. Ціна 14 (чотирнадцять) Контейнерів металевих становить 301 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 3.4 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів, що визначені в п.3.2. цього Договору на поточний рахунок Продавця, впродовж 10-ти днів на підставі виставленого Продавцем рахунку. Зазначені кошти є передоплатою (авансом).
У випадку прострочення Продавцем строку передачі Товару Покупцю після повної оплати згідно умов цього Договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непереданого у строк Товару за кожен день такого прострочення (п. 4.3 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 23 лютого 2025 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.6.1. Договору).
02.01.2025 постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000313 на суму 301 000,00 грн.
22.01.2025 позивач перерахував кошти відповідача в розмірі 301 000,00 грн , що підтверджується платіжною інструкцією № 602.
Надалі, 07.02.2025 сторонами складено та підписано уповноваженими представниками ТОВ "Оболонь Естейт" тв. ТОВ "АЛЬТАІР" акт виявлених недоліків, в якому сторони погодили, те що позивач відмовився від прийняття 14 металевих контейнерів відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару від 23.12.2024.
10.02.2025 покупець скерував відповідачу претензію вих. № 10/02 щодо необхідності повернення 301 000,00 грн. На підтвердження підправлення, позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення, поштову накладну та чек. Крім того, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01001 99583330, 14.02.2025 уповноваженим представником ТОВ «АЛЬТАІР"» отримано претензію вих. № 10/02 від 10.02.2025.
Разом з тим, ТОВ "АЛЬТАІР" не надало відповідь на вищевказану вимогу та не повернуло грошові кошти в розмірі 301 000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідач не виконав свого обов'язку з якісного поставки товару, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 301 000,00 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
22.01.2025 позивач перерахував кошти відповідача в розмірі 301 000,00 грн , що підтверджується платіжною інструкцією № 602.
Надалі, 07.02.2025 сторонами складено та підписано уповноваженими представниками ТОВ "Оболонь Естейт" тв. ТОВ "АЛЬТАІР" акт виявлених недоліків, в якому сторони погодили, те що позивач відмовився від прийняття 14 металевих контейнерів відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару від 23.12.2024.
10.02.2025 покупець скерував відповідачу претензію вих. № 10/02 щодо необхідності повернення 301 000,00 грн. На підтвердження підправлення, позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення, поштову накладну та чек. Крім того, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01001 99583330, 14.02.2025 уповноваженим представником ТОВ «АЛЬТАІР"» отримано претензію вих. №10/02 від 10.02.2025. Разом з тим, ТОВ "АЛЬТАІР" не надало відповідь на вищевказану вимогу та не повернуло грошові кошти в розмірі 301 000,00 грн.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 301 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на те, що станом на момент розгляду справи в її матеріалах відсутнє підтвердження використання відповідачем суми отриманої попередньої оплати за призначенням, а також, відсутні докази повернення суми попередньої оплати, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що грошові кошти, що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за договором закупівлі товару в сумі 301 000,00 грн. підлягають поверненню та відповідно позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР" (02225, місто Київ, ВУЛ. БАЛЬЗАКА, будинок 24, квартира 96; код ЄДРПОУ 31310784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт" (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 18/2, квартира 12; код ЄДРПОУ 43996331) заборгованість у розмірі 301 000 грн. (триста одну тисячу) 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4515 (чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складно та підписано: 05.05.2025.
Суддя М.Є. Літвінова