номер провадження справи 6/2/25
30.04.2025 Справа № 908/17/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/17/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42-А, офіс 117)
про стягнення грошової суми,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Ковалишкін В.В., довіреність № 20/11-52 від 20.11.2024, посвідчення від 20.07.2021 № ЗП 002823;
від відповідача - Мельніков О.А., самопредставництво, витяг з ЄДР.
Процесуальні дії по справі.
01.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №17/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.12.2024) Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» про стягнення заборгованості в розмірі 2 834 659,03 грн, яка складається з: суми 2 807 405,68 грн - за послуги з передачі електричної енергії, суми 10 241,78 грн - 3% річних та суми 17 011,57 грн - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.01.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/17/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2025 суддею Федько О.А. прийнято до розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО», відкрито провадження у справі № 908/17/25. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 31.01.2025 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2025 відкладено підготовче засідання на 19.02.2025 о 09 год. 30 хв. Явку в судове засідання уповноважених представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 03.04.2025 року включно. Підготовче засідання відкладено на 10.03.2025 об 11 год. 30 хв. Запропоновано сторонам провести звірку взаємних розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0470-02024-ПП, акт звірки надати суду в строк до 10.03.2025. Явку в судове засідання уповноважених представників сторін визнано обов'язковою.
10.03.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу № 908/17/25 до розгляду по суті на 03.04.2025 о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 03.04.2025 була оголошена перерва до 17.04.2025, в подальшому - до 30.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що між НЕК «УКРЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0470-02024-ПП шляхом приєднання Відповідача до договору, умови якого затверджені Позивачем. Заява про приєднання підписана представником Відповідача 07.12.2023. Повідомленням № 01/68547 від 13.12.2023 про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії позивач повідомив відповідача про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Ідентифікатор договору № 0470-02024-ПП. Дата акцептування - 01.01.2024. Договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні Позивача (ОСП) про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Зазначає, що на виконання договору Позивачем у період з 15.09.2024 - 15.12.2024 складено та направлено Відповідачу наступні акти приймання-передачі послуги: № ПРА-0006049 від 30.09.2024 на суму 895 345,78 грн; № ПРА-0006587 від 31.10.2024 на суму 920 044,80 грн; № ПРА-0007169 від 30.11.2024 на суму 992 015,10 грн, а всього на загальну суму 2 807 405,68 грн. На дату подачі позовної заяви Відповідач не здійснив оплату вищевказаних сум, отже, за твердженням позивача, за період з 15.09.2024 - 15.12.2024 заборгованість Відповідача за послуги з передачі електричної енергії за Договором становить 2 807 405,68 грн.
Оскільки відповідач не здійснив оплату послуг на загальну суму 2 807 405,68 грн, допустивши прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів оплати планової та фактичної вартості отриманої послуги, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував Відповідачу за період 15.09.2024 - 15.12.2024 3% річних в сумі 10 241,78 грн та інфляційні втрати за листопад 2024 в сумі 17 011,57 грн.
27.01.2025 від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. №1832/08-08/25 (документ сформований в системі Електронний суд в ЄСІКС 24.01.2025), відповідно до якого останній заперечив проти позову. Зазначив, що ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» є електропостачальником, а споживачі - юридичні особи, які купують електричну енергію. Відтак уважає, що саме споживачі, а не електропостачальники, є платниками послуг з передачі (розподілу) електричної енергії.
Крім того, відповідач не визнає факту підписання актів приймання-передачі послуг. Зауважує, що позивачем не надано будь-яких доказів підписання цих Актів фізично, або з застосуванням КЕП.
Відповідач зазначив про часткове погашення заборгованості за спірний період, однак такі платежі не враховані позивачем за розрахунком суми, заявленої до стягнення.
Також 27.01.2025 від відповідача на адресу суду надійшли пояснення, сформовані в системі Електронний суд в ЄСІКС 25.01.2025 (вх. № 1877/08-08/25), за текстом яких відповідач просить суд зменшити суму 3% річних та втрат від інфляції, наголошуючи на важкому фінансовому становищі відповідача та просить врахувати його добросовісну поведінку щодо часткового погашення суми заборгованості.
У відповіді на відзив (вх. №3696/08-08/25 від 18.02.2025) позивач зазначив, що при складанні розрахунку заборгованості позивачем враховані усі платежі ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» за спірний період. Зауважує, що платежі, на підтвердження яких відповідач надав до суду платіжні документи, були здійснені відповідачем, однак зараховані в рахунок оплати за попередні періоди - до 15.09.2024, оскільки відповідач має заборгованість перед позивачем з квітня 2024 року. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що такі вимоги позивача нормативно врегульовано ст. 625 ЦК України та висновками Верховного Суду, у зв'язку з чим наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
02.04.2025 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (сформовані в системі Електронний суд 01.04.2025), де відповідач зазначив про оплату ним заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, у повному обсязі. Посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів завдання збиткiв позивачу внаслiдок неповної оплати передачі електричної eнepгiї у спiрному перiодi, вiдсутнiсть доказiв, що свiдчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора, значний розмір неустойки, фінансове становище боржника та значну кiлькiсть зобов'язань перед третіми особами, просить зменшити суму трьох відсотків річних та втрат від інфляції на 80 відсотків. Щодо позовних вимог про стягнення основної суми боргу, просить в цій частині закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивач 03.04.2025 звернувся до суду з заявою (вх.. №7124/08-08/25, сформована в системі Електронний суд 02.04.2025), якою підтвердив факт погашення відповідачем основної суми боргу в розмірі 2 807 405,68 грн, просив в цій частині закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернути з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 33 688,87 грн. Наполягає на задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних та суми інфляційних втрат. Докази перерахування відповідачем спірної суми основного боргу надав до суду 24.04.2025 (заява вх. №8518/08-08/25, сформована в системі Електронний суд 23.04.2025).
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Наполягав на задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 10 241,78 грн та інфляційних втрат в сумі 17 011,57 грн. Щодо стягнення основної суми боргу провадження у справі просив закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідач підтримав заяву позивача про закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу. Просив суд зменшити суму трьох відсотків річних та втрат від інфляції на 80 відсотків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (відповідач) направлена заява-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка підписана Мельніковим О.А. - директором товариства, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (позивач) листом від 13.12.2003 вих. №01/68547 повідомило відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор договору № 0470-02024-ПП, дата акцептування - 01.01.2024).
Таким чином, 01.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» та Приватним акціонерним товариством ««НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0470-02024-ПП (далі - договір), шляхом подання відповідної заяви-приєднання до такого договору та акцептуванням позивачем вказаної заяви відповідача.
Наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» від 03.10.2023 №549 затверджені умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, які набирають чинності з 01.01.2024.
Так, відповідно до п. 1.1. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором ОСП (Позивач) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач (Відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Відповідно до п. 4.1. Договору, планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу та /або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до затвердженої ним методики (порядку), та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті: https://ua.energy/.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Згідно п. 6.1. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів та розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді Позивач направляє Відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Відповідачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Приватне акціонерне товариство ««НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство.
НЕК «УКРЕНЕРГО» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 статуту НЕК «УКРЕНЕРГО».
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Згідно з п. 5 р. XVII Прикінцеві та перехідні положення вказаного вище Закону до початку діяльності сертифікованого оператора системи передачі функції, права та обов'язки оператора системи передачі відповідно до цього Закону виконує державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України, або акціонерне товариство, утворене в процесі перетворення державного підприємства, яке має ліцензію на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами.
Акціонерним товариством, утвореним в процесі перетворення державного підприємства, що здійснювало централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України та має відповідну ліцензію, є Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО».
Отже, оператором системи передачі, тобто юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії є НЕК «УКРЕНЕРГО».
Відповідно до умов п. 6.4. договору позивачем у період з 15.09.2024 - 15.12.2024 складено та направлено Відповідачу наступні первинні документи:
- акт надання послуги № ПРА-0006049 від 30.09.2024 на суму 895 345,78 грн
- акт надання послуги № ПРА-0006587 від 31.10.2024 на суму 920 044,80 грн;
- акт надання послуги № ПРА-0007169 від 30.11.2024 на суму 992 015,10 грн,
а всього на загальну суму 2 807 405,68 грн.
Зазначені акти приймання-передачі підписані позивачем та уповноваженою особою відповідача - Мельніковим О.А., з використанням електронного підпису.
Отже, позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії в період вересень - листопад 2024 року.
Відповідач не здійснив розрахунок за фактичний обсяг наданої позивачем послуги у строк, передбачений п. 6.4 договору.
Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач вказану суму не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив погашення суми основної заборгованості в повному обсязі на суму 2 807 405,68 грн.
Факт погашення відповідачем основної суми боргу в розмірі 2 807 405,68 грн позивач підтвердив, звернувшись до суду з заявою, якою просив в цій частині закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернути з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 33 688,87 грн.
Позивачем в якості доказів погашення основної суми заборгованості надано до суду платіжні інструкції, на підставі яких відповідачем була сплачена заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2024 № 0470-02024-ПП за період 15.09.2024- 15.12.2024 в сумі 2 807 405,68 грн: від 13.03.2025 № 62 на суму 577 082,44 грн; від 13.03.2025 № 63 на суму 418 263,34 грн; від 26.03.2025 № 72 на суму 220 044,80 грн; від 31.03.2025 № 2970 на суму 620 000 грн; від 31.03.2025 № 80 на суму 1 400 000 грн (арк. спр. 176 - 178).
За приписами ч. 2 п. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 2 807 405,68 грн підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі ( п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відносини на ринку електричної енергії регулюються нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» (Закон №2019).
Відповідно до п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України №2019, сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії.
Згідно з п. 8. ч. 1 ст. 4 вказаного Закону України учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.
Згідно зі ст. 4 Закону України №2019 учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивачем надані відповідачеві послуги з передачі електричної енергії на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0470-02024-ПП від 01.01.2024 в період вересень - листопад 2024 року на суму 2 807 405,68 грн. Вказана заборгованість була сплачена відповідачем в процесі розгляду господарським судом даної справи згідно платіжних інструкцій від 13.03.2025 № 62 на суму 577 082,44 грн; від 13.03.2025 № 63 на суму 418 263,34 грн; від 26.03.2025 № 72 на суму 220 044,80 грн; від 31.03.2025 № 2970 на суму 620 000 грн; від 31.03.2025 № 80 на суму 1 400 000 грн.
Проте відповідачем було допущено порушення взятого зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.09.2024 по 15.12.2024 у розмірі 10 241,78 грн та інфляційні втрати за листопад 2024 у розмірі 17 011,57 грн.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», вважає його правильним та обґрунтованим.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (в тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Відповідач наголошує на важкому фінансовому стані ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО», який підтверджує наявною заборгованістю кінцевих споживачів в розмірі 29,9354 млн грн, звітом про фінансовий результат станом на 30.09.2024. Крім того зауважує, що внаслідок ракетного обстрілу з боку російської федерації обладнання та панелі сонячної електростанції, належні відповідачеві, були суттєво пошкоджені, що підтверджує витягом з ЄРДР від 29.12.2023. Виходячи з наведеного, просить суд зменшити суми трьох процентів річних та втрат від інфляції на 80 відсотків.
Як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
При цьому, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 у справі № 917/991/22.
Крім того, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 904/4334/22 у касаційному порядку, у постанові від 05.10.2023 виклав правовий висновок про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з їх сплати та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат.
Щодо зменшення заявленої до стягнення суми 10 241,78 грн трьох процентів річних суд зазначає, що не вбачає підстав для її зменшення з огляду на таке.
При вирішенні питання про зменшення трьох процентів річних суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру трьох процентів річних. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Так, суд зазначає, що розмір трьох процентів річних, нарахований позивачем, становить 0,36% від суми основного боргу, що на переконання суду не є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу, та не є надмірно обтяжливим для відповідача.
Щодо посилання відповідача на ракетні обстріли енергетичної інфраструктури суд зауважує, що при наявності обставин, на які посилається сторона у зобов'язанні як на підставу неможливості виконання зобов'язання, їй належить довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але і причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Витяг з ЄРДР не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України, та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
При цьому наслідки військової агресії російської федерації проти України негативно відображуються на всіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі позивача, який так само здійснює господарську діяльність в енергетичній сфері.
З метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних. Сума трьох процентів річних, на переконання суду, цілком відповідає принципу співмірності. Їх розмір не є надмірним у порівнянні із сумою заборгованості, яка існувала на час звернення позивача до суду, та визначений саме в тому розмірі, який передбачено статтею 625 ЦК України. Тому суд доходить висновку, що стягнення сум з ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» у заявленому розмірі не призведе до тяжкого фінансового становища відповідача.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За приписами ч. 3ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача суми 10 241,78 грн 3 % річних, 17 011,57 грн інфляційних втрат та закриття провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 2 807 405,68 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду спору, судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення 3% річних в розмірі 10 241,78 грн та інфляційних втрат в розмірі 17 011,57 грн. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 2 807 405,68 грн провадження у справі слід закрити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
У заяві вх. №7124/08-08/25, яка сформована в системі Електронний суд 02.04.2025 позивач просить повернути йому суму сплаченого судового збору з Державного бюджету України, розраховану з суми, щодо якої провадження у справі підлягає закриттю.
Ураховуючи закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, судовий збір у розмірі 33 688,87 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачу за ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.
Сума судового збору в розмірі 327,04 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 42165732, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42-А, офіс 117) на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ідентифікаційний код юридичної особи 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) 10 241,78 грн (десять тисяч двісті сорок одну гривню 78 коп.) 3 % річних, 17 011,57 грн (сімнадцять тисяч одинадцять гривень 57 коп.) інфляційні втрати, 327,04 грн (триста двадцять сім гривень 04 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2024 № 0470-02024-ПП за період 15.09.2024- 15.12.2024 в сумі 2 807 405,68 грн (два мільйона вісімсот сім тисяч чотириста п'ять гривень 68 коп.) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Повернути на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору в сумі 33 688,87 грн (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 87 коп.) за платіжною інструкцією №АУ.терм.2.9641 від 30.12.2024, ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 05.05.2025.
Суддя О.А. Федько