вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.05.2025м. ДніпроСправа № 904/946/25
за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор", м. Дніпро
про стягнення пені та штрафу
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" пеню в розмірі 76434,40 грн та штраф у розмірі 103528,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №23-02/135-24 від 17.05.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що звільнений від відповідальності за прострочення поставки через дію форс-мажорних обставин. Також відповідач зазначає, що пеня та штраф не можуть бути нараховані на суму вартості фактичного толерансу. Відповідач стверджує, що сторони погодили об'єктивну відсутність можливості постачальника поставити товар, визначений у Специфікації, згідно з толерансом на загальну суму 58492,77 грн, проте позивач виставляє розрахунок не зменшуючи на різницю толерансу. Крім того, відповідач вважає, що звільнений від відповідальності за прострочення поставки через прострочення покупця як кредитора у зустрічному зобов'язанні. Вказує, що товар було пред'явлено постачальником покупцю в межах строку на його поставку, а підписання видаткової накладної покупцем відбулося в результаті прострочення ним свого зобов'язання прийняти товар, що виключає відповідальність постачальника за таке прострочення. Відповідач вважає, що датою виконання зобов'язання постачальником є дата пред'явлення товару у розпорядження покупця, а саме дата складання видаткової накладної та/або дата вказана в ТТН.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що відповідач має обґрунтовані заперечення проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, вважає, що у справі мають бути зібрані та досліджені додаткові докази, а докази додані до позовної заяви не охоплюють у повній мірі зміст правовідносин сторін за предметом позову. Відповідач зауважує, що обставини даної малозначної справи є більш складними, а предмет доказування ширший ніж заявлений позивачем, тому просить розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2025 відмовлено у переході до розгляду справи за правилами загального провадження.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченням відповідача. Щодо тверджень відповідача про дію форс-мажорних обставин, позивач зазначає що в матеріалах справи відсутній сертифікат про наявність форс-мажорних обставин за спірним договором, а також відповідачем не доведено, що такі обставини, на які відповідач об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за даним договором. Крім того, позивач зазначає, що на час укладення договору вже тривав військовий стан, а тому відповідач міг передбачити можливість настання різних обставин, які можуть завадити йому у виконанні договору. Таким чином, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких заявлені у відзиві на позов аргументи щодо форс-мажорних обставин підтримує у повному обсязі, вважає, що до отримання відповіді від ТПП про наявність або відсутність форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання договірних зобов'язань постачальника у строки, визначені договором, у позивача відсутня правова підстава для стягнення штрафу та пені за прострочення поставки. Також відповідач наполягає на необхідності відняти суму толерансу. До того ж підтримує свої заперечення щодо того, що звільняється від відповідальності через прострочення покупця як кредитора у зустрічному зобов'язанні. Стверджує, що товар було пред'явлено покупцю в межах строку на його поставку, а підписання видаткової накладної покупцем відбулось в результаті прострочення ним свого зобов'язання прийняти товар, що виключає відповідальність за таке прострочення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 запропоновано сторонам у строк до 28.04.2025 подати до суду: інформацію щодо дати відвантаження відповідачем товару та дати прибуття цього товару на склад позивача, а також дати прийняття позивачем товару із наданням підтверджуючих документів, зокрема товарно-транспортних накладних; письмові пояснення щодо розбіжності дати та суми видаткової накладної №0808.1, вказаної у товарно-транспортній накладній №0808.1 з видатковою накладною №0808.1, що міститься у матеріалах справи.
Від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначає, що різниця в сумі видаткової накладної могла виникнути через розбіжність розрахунку допустимих знаків після коми в "1С" і системі позивача. Відповідач звертає увагу, що підписант видаткової накладної від 08.08.24 за довіреністю від 08.11.23 № 250 Данильчук Тетяна Василівна від АТ "Укртранснафта" підписала видаткову накладну від 08.08.25 в редакції ТОВ "Тайфу-Метеор", де фігурувала позиція Труби сталеві водогазопровідні 50х3 з сумою без ПДВ 19249,87 грн. Щодо різниці в датах видаткових накладних відносно того самого товару відповідач зазначає, що товар прибув на розвантаження 09.08.2024. Проте позивач не здійснив своєчасне приймання товару та для уникнення ризиків прострочення оплати зі свого боку наполягав на заміні дати видаткової накладної.
Позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що у відповідності з п. 5.8 договору крайній строк для перевірки товару позивачем та підписання видаткових накладних (з урахуванням дати відвантаження): за товарно-транспортною накладною №2606.1 від 26.06.2024 - 02.07.2024 (підписана позивачем 03.07.2024); за товарно-транспортною накладною №0808.1 від 08.08.2024 - 14.08.2024 (підписана позивачем 13.08.2024); за товарно-транспортною накладною №0909.1 від 09.09.2024 - 13.09.2024 (підписана позивачем 11.09.2024). Відтак, позивач вважає, що з його сторони відсутні порушення строків перевірки товару та підписання видаткових накладних. Щодо розбіжності дати та суми видаткової накладної № 0808.1, вказаної у товарно-транспортній накладній №0808.1 з видатковою накладною №0808.1, позивач зазначає, що 12.08.2024 за результатами перевірки товару позивачем було складено Акт перевірки товару відповідності договору поставки, яким засвідчено ряд недоліків відвантаженого товару та відхилено видаткову накладну від 08.08.2024. Натомість, відповідачем була створена нова видаткова накладна №0808.1 від 12.08.2024, підписана позивачем 13.08.2024, тобто у передбачений договором строк. Однак, позивач стверджує, що строк для прийняття товару за даною накладною був 14.08.2024, а товар прийнятий 13.08.2024, а тому зміна дати не впливала на строки. Щодо розбіжності суми у видатковій накладній, позивач зазначає, що вважає єдиною чинною видатковою накладною, є накладна на підставі якої 11.09.2024 позивачем було здійснено оплату товару у сумі 1 055 255,04 грн.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у дані справі є: встановлення обставин укладення сторонами договору купівлі-продажу, строк дії договору, умови поставки товару, умови оплати товару, наявність прострочення щодо поставки товару.
Так, судом встановлено, що між 17 травня 2024 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" (постачальник) укладено договір поставки №23-02/135-24 (далі - договір), підписаний ЕЦП сторін (накладені підписи розміщені на останній сторінці договору з додатками, с. 34 договору, протоколи перевірки електронних підписів додаються). Згідно з пунктом 14.4 договору укладений договір є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін, та згідно з статтями 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (код 44160000-9 за ДК 021:2015) (UA-2024-04-24-006712-a) (труби сталеві) (далі - "Товар"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Загальна сума договору (п.3.2) становить 2192523,17 грн, у тому числі ПДВ - 438504,63 грн, разом з ПДВ - 2631027,80 грн.
Пункт 5.1 договору передбачає, що умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного договору.
Сторонами підписано Специфікацію до договору, відповідно до якої строк поставки товару протягом 20 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2024 позивач електронною поштою направив відповідачу заявку про готовність до виконання договору.
Позивач зазначає, що строк для поставки товару - 01 липня 2024 року.
Згідно з п. 5.5 договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного(-их) первинного(-их) документа(-ів) (видаткової(-их) накладної (-их)).
Пунктом 5.12 договору передбачено, що датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця.
На підтвердження поставки товару надано видаткові накладні:
- №2606.1 від 26.06.2024 на суму 1152051,07 грн, яка підписана покупцем 03.07.2024;
- №0808.1 від 12.08.2024 на суму 1055255,04 грн, яка підписана покупцем 13.08.2024;
- №0909.1 від 09.09.2024 на суму 365228,92 грн, яка підписана покупцем 11.09.2024.
Згідно з п. 4.2 договору розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання електронного первинного документа (видаткової накладної).
На підтвердження здійснення оплати позивачем надані платіжні інструкції:
- №0000186638 від 11.10.2024 на суму 365228,92 грн (оплата за товар поставлений за видатковою накладною №0909.1 від 09.09.2024);
- №0000184203 від 11.09.2024 на суму 1055255,04 грн (оплата за товар поставлений за видатковою накладною №0808.1 від 12.08.2024);
- №0000181138 від 02.08.2024 на суму 1152051,07 грн (оплата за товар поставлений за видатковою накладною №2606.1 від 26.06.2024);
У матеріалах справи містяться листи відповідача №129 від 28.06.2024 у якому просив продовжити строк поставки товару на 40 календарних днів, зв'язку з тяжким становищем споживання електричної енергії у Дніпропетровській області; №130 від 28.06.2024, у якому інформує про наявність форс-мажорних обставин та очікування висновку ТТП України; №251 від 07.10.2024 та №399 від 02.12.2024, у яких повідомляв що звернуся до ТТП України для підтвердження наявності форс-мажорних обставин, проте наразі відповіді не отримав.
Позивач листом №23-02/6/4898-24 від 02.07.2024 повідомив про відсутність підтвердження об'єктивних причин, які впливають на своєчасне виконання відповідачем умов договору, тому просив виконати зобов'язання за договором у повному обсязі.
Відповідач листами №159 від 30.07.2024, №214 від 11.0912024 та №171 від 19.08.2024 зазначав про поставку товару, однак в результаті цих поставок залишок непоставленого товару не відповідає діапазону визначеному в додатку, а тому відповідач просив зменшити кількість позицій на залишок непоставленого товару за конкретною поставкою, шляхом укладання додаткового угоди.
Відповідно до службової записки №11-12-00/2/6823/9-24 від 20.08.2024 позивач не заперечував проти укладення додаткової угоди щодо зменшення поставки товару, та пропонував розглянути доцільність укладення додаткової угоди після постачання всіх позицій специфікації договору.
26.09.2024 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, у якій виклали п. 3.2 договору в наступній редакції: загальна сума договору становить без ПДВ - 2146779,19 грн, крім того ПДВ - 428755,84 грн, разом з ПДВ - 2572535,03 грн.
Позивач зазначає, що всупереч вимогам договору відповідач порушив строки поставки товару за усіма видатковими накладними.
Пунктом 7.1 договору визначено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 76434,40 грн та штраф у розмірі 103528,37 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензією №04-03/118372-24 від 22.11.2024, у якій просив сплатити штрафні санкції. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що відповідачем у відповідному порядку штрафні санкції у загальному розмірі 179962,77 грн не сплачені, що і стало причиною виникнення спору.
Відносини, що склалися між сторонами за своєю правовою природою регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.8 договору передбачено, що покупець протягом 3 робочих днів з дати надходження товару (в тому числі кожної частини/партії товару) за місцем поставки товару перевіряє відповідність товару умовам договору та перевіряє достовірність даних, наведених в електронному первинному документів (видатковій накладній), та за відсутності заперечень щодо відсутності товару умовам договору та відомостям, наведеним в електронному первинному документі (видатковій накладній), уповноважений представник покупця з використанням ресурсів сервісу iDocHUB накладає на електронний первинний документ (видаткову накладну) електронний підпис.
Датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного первинного документа (видаткової накладної) представником покупця (п. 5.12 договору).
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з умовами договору та заявкою строк поставки товару є таким, що настав - 01.07.2024 (20 день 30.06.2024 - неділя вихідний).
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивач прийняв товар:
- 11.09.2024 за видатковою накладною №09.09.1 від 09.09.2024 на суму 365228,92 грн;
- 03.07.2024 за видатковою накладною №2606.1 від 26.06.2024 на суму 1152051,07 грн;
- 13.08.2024 за видатковою накладною №0808.1 від 12.08.2024 на суму 1055255,04 грн.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що звільнений від відповідальності за прострочення поставки через дію форс-мажорних обставин. Також відповідач зазначає, що пеня та штраф не можуть бути нараховані на суму вартості фактичного толерансу. Відповідач стверджує, що сторони погодили об'єктивну відсутність можливості постачальника поставити товар, визначений у Специфікації, згідно з толерансом на загальну суму 58492,77 грн, проте позивач виставляє розрахунок не зменшуючи на різницю толерансу. Крім того, відповідач вважає, що звільнений від відповідальності за прострочення поставки через прострочення покупця як кредитора у зустрічному зобов'язанні. Вказує, що товар було пред'явлено постачальником покупцю в межах строку на його поставку, а підписання видаткової накладної покупцем відбулося в результаті прострочення ним свого зобов'язання прийняти товар, що виключає відповідальність постачальника за таке прострочення. Відповідач вважає, що датою виконання зобов'язання постачальником є дата пред'явлення товару у розпорядження покупця, а саме дата складання видаткової накладної та/або дата вказана в ТТН.
Проте, видаткову накладну №2606.1 від 26.06.2024 на суму 1152051,07 грн, позивач підписав 03.07.2024, в той час як товарно-транспортною накладною №2606.1 від 26.06.2024 підтверджується, що товар прибув на підприємство позивача 27.06.2024. Таким чином, третій робочий день припадав на 02.07.2024.
Як встановлено судом вище, строк поставки товару настав - 01.07.2024.
Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Суд вважає правомірним застосувати аналогічний підхід і щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки, а тому доходить висновку, що поставка товару на суму 1152051,07 грн була здійснена з простроченням на 1 день, проте з урахуванням вищенаведеної судової практики день поставки не рахується в період прострочки. Отже нарахування пені в розмірі 2631,03 грн є неправомірним.
Решта розрахунків пені та штрафу здійснені правильно. Таким чином, розмір пені становить - 73803,37 грн, а розмір штрафу - 103528,37 грн.
Стосовно заперечень відповідача щодо того, що позивач нараховує прострочення з розрахунку повної вартості товару без врахування зменшення (толерансу) загальної ціни договору, визначеної у додатковій угоді №1 від 26.09.2024, суд зазначає, що дійсно сторонами зменшено загальну вартість товару, який підлягає поставці за цим договором. Проте таку угоду сторонами підписано 26.09.2024, у той час як остання поставка здійснена 27.06.2024. Тобто, сторонами зменшено ціну після виконання зобов'язання, а тому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється на вартість товару, поставку якого здійснено з простроченням.
Заперечення відповідача в частині того, що підписання видаткової накладної покупцем відбулося в результаті прострочення ним свого зобов'язання прийняти товар спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема, актом перевірки товару відповідності від 12.08.2024, а також відповідач сам підтвердив, що самостійно змінив дату видаткової накладної. До того ж за наведеною накладною не було прострочення зі сторони покупця у прийнятті товару.
Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач зазначає у відзиві, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідач вказує, що листами від 28.06.2024 року вих.№129, 130 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставини та згідно п. 9.5 та що звертається до Торгово-промислової палати України для підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажору), про результат якого буде одразу повідомлено покупцю після отримання, та що постачальник просить продовжити строк поставки труб сталевих згідно умов договору № 23-02/135-24 від 17.05.2024 ще на 40 календарних днів, у зв'язку із тяжким становищем та обмеженням споживання електричної енергії у Дніпропетровській області.
Згідно з п.9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов'язана невідкладно, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, письмово повідомити про це іншу сторону. Згідно з п.9.4.2 договору повідомлення та інші документи, що надійшли від сторони, яка перебуває під впливом обставин непереборної сили (форс-мажору), засобами миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта тощо), мають силу оригіналів до моменту отримання іншою Стороною оригінальних примірників зазначених документів.
Відповідно до п. 9.7 договору, обставини непереборної сили (форс-мажор) автоматично продовжують строк виконання зобов'язань та строк дії цього договору на строк дії таких обставин.
Відповідач повторно повідомив позивача листом від 07.10.2024 вих.№ 251, що звернувся до Торгово-промислової палати України (ТПП України) для підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажору), про що повідомив позивача.
Проте, сертифікату про підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо унеможливили виконання зобов'язань за спірним договором до матеріалів справи не подав.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд, беручи до уваги, пояснення відповідача щодо причин прострочення поставки товару, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання було незначним (у більшості затримка в межах місяця), вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 20%, що становитиме 59042,70 грн - пеня та 82822,70 грн - штраф.
При цьому суд акцентує увагу на неможливості подальшого зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження неможливості своєчасно виконати зобов'язання. Таким чином, у випадку більшого зменшення пені та штрафу вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідач взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання на власний ризик та добровільно погодився на такі умови договору.
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 59042,70 грн - пені та 82822,70 грн - штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 7552,56 грн. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2386,98 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" про стягнення пені та штрафу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" (49008, м. Дніпро, вул. Макарова, 12Б, ідентифікаційний код 32255159) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, ідентифікаційний код 31570412) пеню у розмірі 59042,70 грн, штраф у розмірі 82822,70 грн та судовий збір у розмірі 2386,98 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.05.2025
Суддя О.М. Крижний