вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.04.2025м. ДніпроСправа № 904/4645/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", м. Полтава
до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 2 438 666 грн 75 коп. за договором поставки від 26.11.2021 № 21/М-398 в редакції додаткових угод
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чайкіна К.О., довіреність, адвокат.
Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 02.12.2022 № б/н, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" заборгованість у розмірі 1 949 123 грн 64 коп., з яких: 1 910 511 грн 87 коп. - основний борг, 30 336 грн 79 коп. - пеня, 8 274 грн 98 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору поставки від 26.11.2021 № 21/М-398 в редакції додаткових угод.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 29 236 грн 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат складає 100 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.01.2023 о 14:00 год.
02.01.2023 через систему "Електронний суд" відповідачем до суду поданий відзив на позовну заяву від 30.12.2022 № б/н, відповідно до якого просить відмовити в позові в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що у відповідача відсутня заборгованість за договором, оскільки внаслідок систематичного порушення позивачем строків поставки товару відповідачем застосована оперативно-господарська санкція у розмірі 1 910 511 грн 87 коп., передбачена п. 5.6. договору і вказана сума утримана відповідачем із суми остаточного розрахунку із позивачем, про що останнього повідомлено листом від 16.09.2022 № 01МД/488.
Крім того, вважає , що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 100 000, 00 грн. не підтверджені належними доказами вважає , що даний спір є спором незначної складності, судова практика є сталою, тому позивачем завищена сума витрат на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні 19.01.2023 оголошено перерву до 09.02.2023.
20.01.2023 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву від 19.01.2023 № б/н, в якій зазначив, що відповідач не мав права застосовувати оперативно-господарську санкцію, крім того, ним порушено порядок її застосування. Позивач стверджує, що користуючись своїм правом на утримання в односторонньому порядку штрафних санкцій, відповідач застосував оперативно-господарську санкцію - пеню, яка не передбачена умовами договору, направлення відповідачем повідомлення № 01МД/488 від 16.09.2022 не підпадає під ознаки оперативно-господарської санкції, передбаченої договором чи чинним законодавством, і є нічим іншим, як бажанням відповідача незаконно збагатитись за рахунок позивача.
31.01.2023 через систему "Електронний суд" відповідач надав заперечення на відзив на позовну заяву від 30.01.2023 № б/н, в яких не погодився із доводами позивача, виклав власні заперечення; просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за клопотанням сторін; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.03.2023.
01.03.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 01.03.2023 № б/н, обґрунтоване тим, що позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області подано позов до ПАТ "Камет-Сталь" про скасування оперативно господарської санкції в сумі 1 910 511, 87 грн. Просить зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі про скасування оперативно господарської санкції.
У підготовчому засіданні 02.03.2023 представник позивача підтримав вищезазначене клопотання. Однак, до матеріалів справи не надано доказів прийняття Господарським судом позовної заяви ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" до ПАТ "Камет-Сталь" про скасування оперативно господарської санкції. Представник позивача заявив клопотання про надання йому часу для долучення відповідної ухвали Господарського суду.
У судовому засіданні 02.03.2023 оголошено перерву до 16.03.2023, із проведенням засідання у режимі відеоконференції із транслюванням перебігу судового засідання в мережі Інтернет за участю представників сторін.
15.03.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 904/1161/23.
16.03.2023 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.
Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 21.03.2023 підготовче засідання у справі призначене на 04.04.2023, із проведенням засідання у режимі відеоконференції із транслюванням перебігу судового засідання в мережі Інтернет за участю представників сторін.
Ухвалою господарського суду від 04.04.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про зупинення провадження у справі; провадження у справі № 904/4645/22 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі у справі № 904/1161/23.
03.12.2024 позивачем до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі №904/4645/22, у зв'язку з набранням законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі у справі у справі № 904/1161/23.
Ухвалою господарського суду від 27.12.2024 поновлено провадження у справі № 904/4645/22, розгляд якого призначений у підготовчому провадженні на 28.01.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 28.01.2025 підготовче засідання відкладено на 18.02.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.
18.02.2025 ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" подана уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд прийняту дану заяву до розгляду, з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства “Камет-Сталь» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18б; код 05393085) на користь Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод» (36029, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6; код 00110792) 1 910 511 грн 87 коп. заборгованості, 311 005 грн 23 коп. інфляційних втрат, 118 274 грн 11 коп. 3% річних та 99 346 грн 62 коп. пені.
У судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву до 05.03.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.
04.03.2025 ПАТ "Камет-Сталь" було надано до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач у визначений спірним договором термін не здійснив поставку товару, на підставі чого відповідачем було застосовано до останнього оперативну-господарську санкцію в розмірі 1 910 511 грн 87 коп.
Крім того, відповідач вказує на те, що заявляючи до стягнення інфляційні втрати позивачем фактично змінено предмет позову, при цьому позовна заява не містить обґрунтованого доповнення позовних вимог новими.
У судовому засіданні 05.03.2025 оголошено перерву до 27.03.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.
17.03.2025 ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" до суду подана відповідь на відзив, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій останній вказує на те, що підписанням додаткових угод № 2 від 14.06.2022 та № 3 від 20.07.2022 до спірного договору, сторони змінили договір у зв'язку з чим, з урахуванням ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, зобов'язання сторін змінилось відповідно до змінених умов щодо строків виконання.
Отже, позивач вважає, що сторони дійшли згоди встановити новий строк поставки до 29.07.2022.
У визначений строк позивачем було поставлену відповідачу товар що підтверджується видатковою накладною № 713 від 27.07.2022. Таким чином, з урахуванням ст.ст. 651, 653 ЦК України, відсутній факт порушення позивачем строку виконання зобов'язання за договором.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відсутність порушень, передбачених умовами договору зобов'язань, виключає можливість застосування правових наслідків, встановлених законом у вигляді застосування оперативно-господарської санкції.
Також, разом з відповіддю на відзив позивачем було подано заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Камет-Сталь» на користь Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод» заборгованість у сумі 2 438 666 грн 75 коп., з яких: 1 910 511 грн 87 коп. основний борг, 311 005 грн 23 коп. інфляційні втрати, 117 803 грн 03 коп. 3% річних та 99 346 грн 62 коп. пені.
24.03.2025 ПАТ "Камет-Сталь" були надані до суду заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких останнє повторно наполягає на тому, що оперативно-господарська санкція, яка була застосована відповідачем до позивача є діючою та нескасованою в судовому порядку.
У підготовчому засіданні 27.03.2025 присутні представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 24.04.2025.
17.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання в якому останній просить суд максимально зменшити суму пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
23.04.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.
У судове засідання, що відбулося 24.04.2025 представник позивача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 24.04.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський коксохімічний завод», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь" укладено договір поставки № 21/М-398, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити і передати, а покупець - прийняти і оплатити товар, на умовах, передбачених цим договором.
Кількість, номенклатура товару вказується в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Поставка товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях (п. 3.1 договору).
Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року (п. 3.2 договору).
Строки поставки товару вказуються в специфікаціях (п. 3.3 договору).
Постачальник має право здійснювати поставку товару в інші терміни виключно на підставі попередньої письмової згоди покупця (п. 3.4 договору).
Постачальник зобов'язаний повідомити письмово покупця про передбачувану дату поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) календарних дні до дати поставки (п. 3.5 договору).
Право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 3.6 договору).
Загальна сума договору визначається як сума вартості товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій (п. 4.3 договору).
Оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору (п. 5.2 договору).
Цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (п. 10.4 договору).
Цей договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань, в тому числі гарантійних, за цим договором (п. 10.5 договору).
Всі зміни і доповнення до цього договору є невід'ємною частиною договору і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 10.8 договору).
Між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 26.11.2021, відповідно до якої сторони погодили наступне:
- вартість товару, що поставляється відповідно до даної специфікації становить 10 917 450 грн 00 коп., ПДВ становить 2 183 490 грн 00 коп., загальна вартість з ПДВ становить 13 100 940 грн 00 коп. (п. 1 специфікації);
- строк поставки: до 29.04.2022 (при умові перерахування передплати до 30.11.2021) з опцією дострокової поставки. У разі перерахування передплати в повному обсязі після 30.11.2021 строк поставки автоматично збільшується/переноситься на кількість календарних днів зміщення строку перерахування передплати (п. 4 специфікації);
- умови оплати: - переплата 38% (проти виставлення постачальником банківської гарантії повернення авансового платежу), що становить 4 978 357 грн 20 коп.;
- 52% по факту поставки на протязі 30 календарних днів; 10% по введенню в експлуатацію на протязі 10 календарних днів, але не більше 60 календарних днів від дати поставки (п. 5 специфікації).
14.06.2022 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до спірного договору, якою було змінено строк поставки товару до 30.06.2022.
20.07.2022 між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до спірного договору, якою було змінено строк поставки товару до 29.07.2022.
На виконання умов договору відповідачем було здійснено передоплату за поставку товару у сумі 4 978 357 грн 20 коп., в свою чергу позивачем було поставлено товар на загальну суму 13 100 940 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 713 від 27.07.2022.
Як зазначає позивач, відповідач у визначений договором термін, за отриманий товар розрахувався лише частково у загальній сумі 11 190 428 грн 13 коп., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 910 511 грн 87 коп., що й стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 13 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 1 910 511 грн 87 коп.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на умови договору, специфікації, додаткових угод та норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого товару за спірною накладною є таким, що настав з 29.09.2022.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірного видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 1 910 511 грн 87 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3% річних за загальний період прострочення з 29.09.2022 по 18.10.2024 в сумі 117 803 грн 03 коп. та інфляційні втрати в сумі 311 005 грн 23 коп. за період з жовтня 2022 року по вересень 2024 року.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено, у зв'язку з чим заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.
На підставі п. 7.2 договору позивачем нараховано пеню за загальний період з 29.09.2022 по 29.03.2023 у сумі 99 346 грн 62 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем порушено умови договору в частині своєчасної поставки товару, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи в вбачається, що сторонами відповідно до додаткової угоди № 3 від 20.07.2022 було продовжено строк поставки спірного товару до 29.07.2022, в свою чергу позивачем було вчасно поставлено товар, визначений специфікацією № 1 від 26.11.2021, що підтверджується видатковою накладною № 713 від 27.07.2022.
На підставі чого, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача оперативного-господарських санкцій, оскільки з наведеного вбачається, що позивачем умови спірного договору порушені не були.
Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% господарський суд зазначає таке.
Відповідач подав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% від суми, що підлягає до стягнення.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України призвела до зниження обсягів виробництва всіх видів продукції, що виробляється відповідачем, у порівнянні з 2021 роком та, відповідно, продажів виготовленої продукції. Також, вказана обставина призвела до значного збільшення дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем.
Наявна ситуація призвела до суттєвих збитків підприємства, які збільшуються з кожним роком після початку війни, у т.ч. по результатам роботи за 2024 рік, підприємство відповідача зазнало фінансових збитків у розмірі 1 101 644 грн 00 коп.
Відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені обумовлений виключно суперечливою поведінкою останнього.
Таким чином, з урахуванням викладеного, загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, виходячи з конкретних обставин цієї справи, відповідних дій сторін під час виконання спірних зобов'язань, майнового стану відповідача, наявні підстави для зменшення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання в частині зменшення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на таке.
Суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.
Щодо зменшення розміру пені, господарський суд зазначає наступне.
Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зазначив, що останнім не наведено вагомих аргументів, які б підтверджували обставини для їх зменшення.
В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Відтак, вирішуючи питання про зменшення пені, суд оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін вирішив зменшити розмір пені на 50% до 49 673 грн 31 коп.
Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно платіжного доручення № 700699 від 18.11.2022 та платіжної інструкції № 707052 від 31.10.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 36 587 грн 78 коп., в той час, як відповідно до заявлених позовних вимог сума судового збору повинна складати 36 580 грн 00 коп.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 7 грн 78 коп. за клопотанням позивача.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Клопотання Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б, код ЄДРПОУ 05393085) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) 1 910 511 грн 87 коп. - основного боргу, 117 803 грн 03 коп. - 3% річних, 311 005 грн 23 коп. - інфляційних втрат, 49 673 грн 31 коп. - пені та 36 580 грн 00 коп. - судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.05.2025.
Суддя І.А. Рудь