02 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4635/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4635/24
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків
про стягнення коштів 290 071,05 грн.
У грудні 2024року Акціонерне товариство “Харківобленерго»далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд» (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 290 071,05 грн., що складається з авансу в сумі 147 836,25 грн., інфляційних нарахувань в сумі 74 399,81 грн., штрафу в сумі 59 134,50 грн. та 3% річних в розмірі 8 700,49 грн..
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2025року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача стягнуто аванс у сумі 147 836 грн. 25 коп., інфляційні нарахування у сумі 74 399 грн. 81 коп., штраф у сумі 59 134 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 8 700 грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 480 грн. 86 коп.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:
- судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі №910/9072/17 (постанова від 26.06.2018), згідно з якою закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених зобов'язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою підставою є проведене належним чином виконання;
- виконання підрядних робіт відбулось в умовах воєнного стану та значного подорожчання будівельних матеріалів, однак Позивач відмовився вносити зміни до Договору в частині зміни його ціни;
-Позивач проявив недобросовісну поведінку у даних правовідношеннях сторін, однак суд першої інстанції таких обставин не дослідив.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4635/24 від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 14.03.2025р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, на підставі якого заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив, що:
- роботи, за які Відповідач отримав аванс, не виконані у визначений строк;
- посилання Відповідача на форс мажорні обставини є безпідставним, оскільки він не повідомляв Позивача про їх настання у відповідності до умов п.п.8.1., 8.2., 8.3. Договору;
Також Позивач просив суд не враховувати посилання Відповідача на лист №02/10- 24 від 01.10.2024р за мотивами неподання такого листа до суду першої інстанції.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-укладення 06.09.2021 між Позивачем, як замовником та Відповідачем, як підрядником, Договору підряду (на виконання робіт з ремонту) № Ч4442 (далі - Договір), за умовами якого Відповідач взяв на себе зобов'язання з виконання власними силами, зі своїх матеріалів ремонт покрівлі побутового приміщення в місті Первомайськ, вул. Станціонна, 3, «Код 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи ДСТУ Б.Д.1.1- 1:2013;
- перерахування Позивачем на користь Відповідача авансу у сумі 147 836,25 грн , що підтверджується банківською випискою за 05.10.2021;
- внесення Додатковою угодою №2 від 24.12.2021 до Договору підряду (на виконання робіт з ремонту) № Ч4442 від 06.09.2021 змін до Додатку №2 - календарний план (графік) виконання робіт Договору підряду № Ч4442 від 06.09.2021 та визначено, що строк виконання робіт з ремонту становить 192 календарних днів;
-відсутність початку виконання робіт за Договором з боку Відповідача;
-направлення Позивачем Відповідачу вимоги від 18.01.2023 № 04-46/277 щодо повернення сплаченого авансу в сумі 147 836,25 грн. разом з інфляційними втратами у строк до 31.01.2023, яка залишена Відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Наведені обставини стали підставою до звернення до суду з відповідним позовом про стягнення авансу 147 836,25 грн , штрафу 59 134,50 грн, інфляційних нарахувань 74 399,81 грн та 3% річних 8 700,49 грн.
Відповідач в суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов, однак звернувся з зустрічним позовом, який ухвалою суду від 24.02.2025р. було повернуто без розгляду за мотивами порушення процесуального строку на звернення з таким позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав їх обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що Позивач сплачує Відповідачу аванс у розмірі 50%, що складає 147 836,25 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 банківських днів.
Також судом першої інстанції встановлено факт перерахування Позивачем Відповідачу авансового платежу на суму 147 836,25 грн , що підтверджується банківською випискою за 05.10.2021.
Станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції Відповідач не виконав роботи за Договором підряду, перерахований Позивачем аванс у розмірі 147 836,25грн не сплатив.
Зазначена обставина не оспорюється сторонами та висновок суду в цій частині також не охоплюється доводами апеляційної скарги.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення терміну виконання робіт за цим Договором від 15 днів Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим Договором понад 15 днів - Підрядник сплачує Замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Як встановлено судом першої інстанції, строк прострочення виконання робіт за договором розпочався 07.05.2022.
Оскільки Відповідач не приступив до виконання робіт у строки, визначені Договором (повинен був виконати роботи у строк до 06.05.2022) та відповідно порушив терміни виконання робіт понад 15 днів (станом на 18.12.2024 цей термін складає 958 дні), а тому, відповідно до п. 7.2. Договору, у нього виник обов'язок повернути сплачений Позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції.
Отже, оскільки у Відповідача виникло грошове зобов'язання перед Позивачем щодо повернення авансу у сумі 147 836,25 грн., Позивач правомірно нарахував на це зобов'язання відповідні суми на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.2 Договору, а отже позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 74 399,81 грн. та 3% річних у розмірі 8 700,49 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а тому у Позивача виникло право на нарахування Відповідачу штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України.
Щодо доводів Відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі №910/9072/17 (постанова від 26.06.2018), то дослідження моменту припинення зобов'язань сторін не є предметом спору в межах даної справи, оскільки позовні вимоги базуються на порушенні Відповідачем строку виконання робіт, що зумовлює застосування відповідних наслідків, передбачених договором в цьому випадку.
Сторонами не оспорюється, що відповідний строк виконання робіт за Договором (07.05.2022) Відповідачем порушений, він взагалі не приступив до виконання робіт за Договором, отже відповідно до вимог п. 7.2 Договору він має сплатити Позивачу штраф у відповідному розмірі та повернути суму сплаченого авансу з урахуванням індексу інфляції.
Отже, оскільки у Відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення авансу у сумі 147 836,25 грн., суд правомірно стягнув нараховані інфляційні втрати на підставі п.7.2 Договору та ст.625 ЦК України, отже висновок суду першої інстанції про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 74 399,81 грн. та 3% річних у розмірі 8 700,49 грн. є обґрунтованим.
Щодо доводів Відповідача про істотну зміни обставин, якими сторони користувались при укладенні Договору як у зв'язку з війною, так і у зв'язку з звичайними триваючими у світі економічними процесами, зокрема, значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021-2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів), то дослідження таких обставин мало б значення при розгляді спору щодо внесення змін до договору або його розірванні, проте можливістю заявлення такого позову та ще до моменту порушення строку виконання робіт за Договором Відповідач не скори стався
Посилання Відповідача на добросовісне виконання ним зобов'язань за іншими договорами з Позивачем також не мають значення для розгляду даної справи.
Твердження Відповідача про здійснення виконання робіт в період дії воєнного стану, значного подорожчання матеріалів, необхідних для виконання робіт, судова колегія не приймає до уваги у якості обставини, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за невиконання обов'язків за Договором, оскільки по-перше, Відповідач не повідомляв Позивача про настання обставин, які б унеможливлювали виконання взятих на себе зобов'язань у відповідності до умов п.п. 8.1, 8.2., 8.3. Договору, по-друге, сторонами не вносились зміни щодо вартості/ціни Договору.
Крім того, згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.
Наведені вище норми дають підстави для висновку, що фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи Договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
Наведеним також спростовуються доводи Відповідача про недобросовісність дій Позивача у даних правовідношеннях сторін, оскільки право на повернення авансу та відмову від договору внаслідок невиконання робіт передбачено як умовами Договору, так і ст.ст.651,849, 854 ЦК України .
Доводи скаржника про надання судом попередньої інстанції переваги доказам Відповідача також визнаються судовою колегією необґрунтованими.
Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Позивача не містить.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 року у справі №922/4635/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі №922/4635/24- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2025 року у справі №922/4635/24 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков