вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2025 р. Справа№ 910/987/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Доманської М.Л.
Козир Т.П.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р.
(повний текст складено 10.02.2025р.)
у справі №910/987/23 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Постановою господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. у справі №910/987/23 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. та вирішено інші процедурні питання.
Не погоджуючись із винесеною постановою суду, 24.02.2025р. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р., в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а справу направити до господарського суду м.Києва для здійснення її розгляду зі стадії процедури реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. у справі №910/987/23 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. у справі №910/987/23 та призначено її до розгляду на 28.04.2025р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. у справі №910/987/23 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого Винниченка Ю.В., ОСОБА_2 та представників учасників провадження у даній справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду із заявою про відкриття провадження у справі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки він неспроможний сплатити борг у розмірі 76 054 263,63 грн.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 02.02.2023р. було відкрито провадження у справі №910/987/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючими реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича; постановлено офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду м.Києва від 04.04.2023р. у справі №910/987/23, зокрема, було визнано кредитором по відношенню до боржника ОСОБА_1 на суму 13 991 815,44 грн. - вимоги другої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 13 991 815, 44 грн.; відмовлено у визнанні кредиторами по відношенню до фізичної особи ОСОБА_2 : ГУ ДПС у м.Києві на суму 1 340, 00 грн. та ОСОБА_1 на суму 220 632,28 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу господарського суду м.Києва від 04.04.2023р. у справі №910/987/23 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 13 991 815,44 грн. другої черги скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано ОСОБА_1 кредитором боржника в сумі 13 991 815,44 грн., з яких: 12 685 708,84 грн. - вимоги другої черги; 1 306 106,60 грн. - вимоги третьої черги.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 01.11.2023р. у справі №910/987/23 було задоволено клопотання керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди; здійснено сплату основної винагороди арбітражному керуючому Винниченку Ю.В. за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у справі №910/987/23 на суму 479,29 грн. з депозитного рахунку господарського суду м.Києва за рахунок коштів, авансованих боржником; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Златобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк", про визнання грошових вимог до боржника.
Постановою місцевого суду від 01.11.2023р. у справі №910/987/23, зокрема, було припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, постанову господарського суду м.Києва від 01.11.2023р. у справі №910/987/23 - без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024р. касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову господарського суду м.Києва від 01.11.2023р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024р. у справі №910/987/23 скасовано, справу передано на новий розгляд господарського суду м.Києва.
Ухвалою місцевого суду від 25.09.2024р. було прийнято до свого провадження справу №910/987/23 та призначено розгляд справи.
31.01.2025р. до господарського суду м.Києва була подана заява боржника про визнання ОСОБА_2 банкрутом та відкриття процедури погашення боргів.
07.02.2025р. до господарського суду м.Києва ОСОБА_1 були подані заперечення на заяву про визнання боржника банкрутом та відкриття процедури прошення боргів.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. у справі №910/987/23 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Як вбачається з матеріалів справи процедура реструктуризації боргів боржника триває вже понад два роки. За цей час відбулось п'ять засідань зборів кредиторів (17.05.2023р., 18.07.2023р., 06.09.2023р., 23.10.2023р. та 08.01.2025р.), а також були призначені, але не відбулися два засідання зборів кредиторів, що проводилися методом опитування (08.05.2024р. та 29.05.2024р.) та збори кредиторів, які проводилися у режимі відеоконференції (19.12.2024р.).
Під час провадження у справі було підготовлено і погоджено боржником плани реструктуризації боргів, складені станом на 18.01.2023р., 18.04.2024р. та 05.12.2024р.
Станом на дату винесення місцевим судом оскаржуваної постанови план реструктуризації боргів боржника зборами кредиторів не розглядався та не погоджувався.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2024р. у справі №910/987/23 вказав, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Верховний Суд у наведеній постанові також звернув увагу, що суди першої і апеляційної інстанції: не давали оцінку поданому боржником "Проекту плану реструктуризації" на предмет відповідності вимогам ст.124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, не з'ясували підстави неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів; не надали належної оцінки всім обставинам справи щодо добросовісності боржника та доводам кредитора про зазначення боржником неповної та недостовірної інформації в декларації про майновий стан як підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.7 ст.123 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ).
З матеріалів справи вбачається, що боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника були погоджені три плани реструктуризації боргів (станом на 18.01.2023р., 18.04.2024р. та 05.12.2024р.). Плани реструктуризації оновлювались, виходячи з актуального економічного становища боржника (збільшення розміру заробітної плати, залучення боржником матеріальної допомоги від третіх осіб, що направлятиметься для погашення боргу перед кредитором).
При цьому, розгляд плану реструктуризації боргів, складеного станом на 18.01.2023р., кредитором неодноразово відкладався, що було відображено у відповідних протоколах зборів кредиторів (від 17.05.2023р., від 18.07.2023р., від 06.09.2023р.). Ця редакція плану розглянута кредитором не була, пропозиції чи зауваження щодо цього плану від кредитора до суду не надходило.
Після передачі Верховним Судом даної справи на новий розгляд боржником спільно з арбітражним керуючим було складено і погоджено план реструктуризації боргів станом на 18.04.2024р. Вказаний план реструктуризації боргів направлявся на адресу кредитора двічі і пропонувався на розгляд зборів кредиторів, які проводилися шляхом опитування 08.05.2024р. та 29.05.2024р. керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражним керуючим Винниченком Ю.В. Однак, кредитор участі у зборах не взяв, дана редакція плану реструктуризації розглянута кредитором не була, пропозиції чи зауваження щодо цього плану від кредитора до суду не надходило.
Протягом червня - листопада 2024 року жодних дій щодо узгодження плану реструктуризації боргів не відбувалося.
18.11.2024р. боржник звернувся до арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. та єдиного кредитора у справі - ОСОБА_1 з вимогою невідкладно вжити заходів для розгляду (затвердження чи відхилення) плану реструктуризації боргів.
Після надіслання цієї вимоги боржником спільно з арбітражним керуючим було складено і погоджено план реструктуризації боргів станом на 05.12.2024р.
Арбітражним керуючим було скликано і проведено 19.12.2024р. засідання зборів кредиторів у режимі відеоконференції. До порядку денного зборів було включено питання розгляду плану реструктуризації боргів боржника. Однак, кредитор участі у зборах не взяв.
08.01.2025р. кредитором за власною ініціативою були скликані і проведені збори кредиторів. До порядку денного вказаних зборів питання розгляду плану реструктуризації боргів боржника включено не було. Вказані обставини свідчать про те, що арбітражний керуючий і боржник систематично проявляли ініціативу для узгодження із кредитором плану реструктуризації боргів: складали, оновлювали, погоджували зі свого боку план реструктуризації боргів; направляли погоджений ними план кредитору; виносили план на розгляд зборів кредиторів, тощо.
В той же час кредитор протягом всього строку процедури реструктуризації боргів боржника неодноразово відкладав розгляд запропонованого плану реструктуризації (на зборах кредиторів 17.05.2023р., 18.07.2023р., 06.09.2023р.), відмовлявся брати участь у зборах кредиторів, що проводилися методом опитування з формальних міркувань (збори кредиторів 08.05.2024р. та 29.05.2024р.), залишив без розгляду і поза увагою звернення боржника від 18.11.2024р., з вимогою невідкладно вжити заходів для розгляду (затвердження чи відхилення) плану реструктуризації боргів, а також за власною ініціативою скликав та провів збори кредиторів 08.01.2025р., до порядку денного якого не включив питання розгляду плану реструктуризації боргів.
При цьому, боржник протягом проведення процедури реструктуризації боргів демонстрував належну процесуальну поведінку, сприяв керуючому реструктуризацією у виявленні та інвентаризації власного майна, надавав на запити керуючого реструктуризацією необхідну інформацію, документацію та пояснення, розробляв та погоджував плани реструктуризації боргів, особисто брав участь у судових засіданнях, направляв свого представника для участі у засіданнях зборів кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, з доводами кредитора щодо того, що у поданих одночасно із заявою про відкриття провадження у справі неплатоспроможність деклараціях про майновий стан боржник не зазначив відомості про те, що у червні 2020 року (тобто за два роки і вісім місяців до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) ним було продано транспортний засіб MERCEDES-BENZ V220, боржник погодився та підтвердив дану обставину, у зв'язку з чим останнім у серпні 2023 року було подано місцевому суду виправлені декларації про майновий стан за 2019 та 2020 роки.
Разом з тим, доводи кредитора щодо недобросовісності боржника у зв'язку з приховуванням заробітної плати, отриманої у ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон", спростовуються тим, що оскільки працевлаштування боржника у ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" мало місце вже після звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, то вказані відомості не могли бути відображені у плані реструктуризації боргів боржника, які він подавав до місцевого суду у січні 2023 року.
Усі наступні редакції плану реструктуризації боргів містили відомості про дохід боржника у вигляді заробітної плати у ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон", в тому числі - про зміну розміру оплати праці, що мала місце у період розгляду справи.
Інші доводи кредитора про недобросовісність боржника не підтверджені будь якими належними та допустимими доказами.
Згідно ст.1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20 вказав, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Так, відповідно до ч.1-4, ч.6 ст.124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, а не для уникнення відповідальності перед кредиторами.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході процедури реструктуризації боргів боржника останнім було запропоновано на затвердження декілька варіантів плану реструктуризації заборгованості.При цьому, жоден із запропонованих проектів плану реструктуризації зборами кредиторів затверджений не був.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (ст.113 КУзПБ).
Застосування судами законодавства про банкрутство зобов'язує суди відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).
Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021р. у справі №911/2043/20).
Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм КУзПБ, кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.
Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою КУзПБ.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.5 ст.116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
В даному випадку матеріалами справи підтверджено добросовісну процесуальну поведінку боржника.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20, сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої ст.126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів. Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність. Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Частиною 2 статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Як встановлено ч.11 ст.126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і уведення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Місцевим судом правильно встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника.
У відповідності до ч.1 ст.130 КУзПБ, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 вказав, що визначені у п.2 ч.8 ст.123, ч.10 ст.126 та ч.2 ст.128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що оскільки провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 було відкрито ухвалою місцевого суду від 02.02.2023р., процедура реструктуризації боргів з дня відкриття провадження у справі триває вже понад два роки, матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника, при цьому, матеріалами справи підтверджено добросовісну процесуальну поведінку боржника, а також те, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника чи рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, суд першої інстанції законно і обгрунтовано визнав ОСОБА_2 банкрутом та ввів процедуру погашення боргів боржника.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.123 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.
Як правильно встановлено місцевим судом, зборами кредиторів не було прийнято рішення щодо переходу до процедури погашення боргів боржника та призначення керуючого реалізацією майна боржника.
Частиною 3 статті 28 КУзПБ встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.
Враховуючи те, що зборами кредиторів не було подано кандидатури арбітражного керуючого на призначення керуючим реалізацією у справі, а кандидатура арбітражного керуючого Винниченка Ю.В., який виконував повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника, відповідає встановленим КУзПБ вимогам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі №910/987/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1658 від 24.07.2013р.).
Місцевий суд законно і обґрунтовано припинив процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , визнав банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 , ввів процедуру погашення боргів боржника та призначив керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 10.02.2025р. по справі №910/987/23 - без змін.
Справу №910/987/23 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений та підписаний 05.05.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді М.Л. Доманська
Т.П. Козир