Справа № 487/2197/25
Провадження № 1-кс/487/2067/25
04.04.2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025152030000456 від 01.04.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4
03.04.2025 року слідчий слідчого відділення відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із указаним клопотанням, у якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) грн. з покладанням у разі внесення суми застави, на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи, про зміну контактних даних; утримуватись від спілкування з експертами, підозрюваними, свідками у кримінальному провадженні, кім випадків проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні.
Клопотання мотивоване тим, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Є необхідність подальшого запобігання можливостей переховуватися від слідства та суду, запобігання спробам з боку підозрюваного незаконно впливати на потерпілого, свідків, можливостей вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Більш м'який запобіжний захід, ніж взяття під варту, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та не зможе запобігти вище вказаним ризикам під час проведення досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні провину визнав, суду пояснив, що вони із ОСОБА_7 приїхали до м. Одеса, після цього направились до місця, де мали кинути гранату, вони до середи повинні були це зробити та отримати за це кошти, їм скинули координати, де вони мали забрати та адресу де кинути гранату. Назар надіслав інформацію де лежить граната, вони забрали гранату та сховали її у сумку з його речами, потім отримали координати та фото будинку, їм потрібно було кинути гранату та зняти це на відео. З особами якими вони зустрічались, він не знайомий, їх знав ОСОБА_8 . Вони подали заявку в Бла бла кар щоб поїхати до Києва. Перед цив вони поїхали до м.Южне де їх підібрали хлопці на машині ОСОБА_9 далі вони попросили їх поїхади до с.Коблево щоб забрати речі, пообіцявши доплатити грошей. В Коблево вони вийшли з машини ніби за речами, а самі пішли на адресу та кинули гранату на подвір'я домоволодіння та були затримані працівниками поліції. Гранату кидав він, а на відео знімав ОСОБА_7 . Просив зменшити суму застави.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, якщо тримання під вартою, то зменшити розмір застави.
Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування ініційованого заходу, слідчий суддя дійшов наступного.
В провадженні слідчого відділення Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12025152030000456 від 01.04.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
В ході проведеного досудового розслідування встановлено, упродовж березня 2025 року, але не пізніше 01.04.2025 військовослужбовець ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домовились між собою про спільне пошкодження майна ОСОБА_12 будинок якої розташований на території с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, та являє собою одноповерхову будівлю, ділянка домоволодіння якого огороджена парканом.
Так, 01.04.2025, у вечірній час доби, ОСОБА_11 на власному автомобілі марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_10 та за попередньою домовленістю про час та місце зустрічі із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , приїхали за останніми в м. Південний Одеського району Одеської області.
За раніше узгодженим планом, приблизно о 20 годині 20 хвилин група вказаних осіб, на вищевказаному автомобілі приїхали до с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, маючи при собі заздалегідь приготовлений вибуховий пристрій, у вигляді гранати типу РГД-5, оснащений підривачем типу УЗРГМ.
Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , вийшли з вказаного автомобіля неподалік ринку розташованого в с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області та пішли в бік місця проживання ОСОБА_12 , будинок якої розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а молодший сержант ОСОБА_10 та молодший сержант ОСОБА_11 , за раніше узгодженим планом залишилися в автомобілі.
Цього ж дня, близько 20.40 год., перебуваючи біля паркану вказаного домоволодіння ОСОБА_4 усвідомлюючи, що їхні дії носять суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , з метою пошкодження майна, в період воєнного стану, ОСОБА_4 , в той час, коли ОСОБА_13 здійснював відео зйомку на свій мобільний телефон, умисно кинув у двір домоволодіння ОСОБА_12 гранату типу РГД-5, тобто предмет спеціально пристосований для пошкодження майна.
В результаті координованих дій вищевказаної групи осіб відбувся вибух, яким пошкоджено стіну та вікна житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому перебувала ОСОБА_12 та який їй належить на праві власності.
Після вчинення злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, а військовослужбовці молодші сержанти ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 з метою уникнення відповідальності за допомогою автомобіля марки «BMW» моделі «320i», д.н.з. НОМЕР_1 намагалися покинути с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, проте були затримані працівниками правоохороних органів.
01.04.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху, за передньою змовою групою осіб.
02.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з ЄРДР; заявою потерпілої ОСОБА_12 про вчинення злочину; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом огляду місця події від 01.04.2025; протоколами огляду місця події від 02.04.2025; актом про категорію вибухонебезпечності; допитами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року. Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК України, передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до якого належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, яка відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 10 років, а тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що дає достатні підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, підозрюваний перебуває у стійких соціальних зв'язках з іншим підозрюваними у кримінальному провадженню, тому може впливати на інших підозрюваних, шляхом незаконного схилення до дачі завідомо неправдивих показів, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні. Також, підозрюваний може впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному проваджені не маючи обмежень у пересуванні, оскільки йому відомі анкетні дані потерпілої та свідків у кримінальному провадженні та адреси їх мешкання. Таким чином, є достатні підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, з огляду на обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, суд приходить до висновку щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу.
На думку суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд приходить до висновку про необхідність визначення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою - у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242240 гривень, що, на думку слідчого судді, є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, а також буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 як підозрюваним, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Отже, виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому розмір застави у сумі 242240 гривень є достатнім.
Одночасно, у випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 слід покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зазначені у клопотанні слідчого.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025152030000456 від 01.04.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 30.05.2025 року (включно).
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) грн.
В разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утриматись від спілкування із потерпілими та свідками щодо обставин даного кримінального провадження;
4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 09.04.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1