Справа № 471/221/25
Провадження №2/471/178/25
Номер рядка звіту 69
05 травня 2025 року
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Прокопчук Н.Г.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/221/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач з 2014 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина, донька ОСОБА_5 . Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2024 року встановлено батьківство відповідача відносно дитини- ОСОБА_6 , внесено відомості до актового запису про народження дитини, зазначивши ОСОБА_4 батьком дитини. Відповідач, будучи батьком дитини, не виконує свого обов'язку щодо матеріального забезпечення доньки. Тому позивач звернулася до суду та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача. Починаючи з народження дитини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час судового засідання позивач та її представник підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовні.
Відповідач позовні вимоги фактично визнав частково, зазначив, що не заперечує сплачувати аліменти з моменту ухвалення рішення судом у цій справі, щодо стягнення аліментів за минулий період заперечував, зазначав, що не ухилявся від утримання дитини, декілька разів надавав кошти дитині на вимогу її матері в розмірі 8000 та 10000 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням суду від 18.11.2024 року встановлено визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд враховує, що обов'язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов'язок по спростуванню доводів позивача. Доказів щодо майнового стану та доходів відповідача позивач не надав.
У відповідності до ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Відповідач перебуває в працездатному віці, інших неповнолітніх дітей немає.
Отже, відповідач являючись батьком дитини, зобов'язаний утримувати її до повноліття. Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим позивачем заявлені вимоги щодо стягнення аліментів від народження дитини.
За вимогами ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
При цьому, ухилення може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені йому листи та інші подібні дії.
Отже, обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачкою вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Згідно з практикою Верховного суду, аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Глава 15 Сімейного кодексу України передбачає ряд самостійних способів отримання аліментів: за рішенням суду (ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України), за ініціативою платника чи одержувача (ст. 187 Сімейного кодексу України, шляхом подачі відповідних заяв за місцем роботи заявника), за договором між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 Сімейного кодексу України, при цьому, такий договір підлягає укладенню в письмовій формі та нотаріальному посвідченню, тому факт його укладення не може підтверджуватись показаннями свідків).
За такого, для підтвердження вжиття позивачем відповідних заходів він для вирішення питання про стягнення з відповідача аліментів за минулий час має надати належні достатні та допустимі докази про вжиття будь-яких заходів, спрямованих на отримання від відповідача аліментів одним з описаних вище способів та докази того, що такі заходи не принесли результату у зв'язку з ухиленням відповідача від надання утримання дитині.
В протилежному випадку - позов не може бути задоволений.
Вказані висновки також викладені у постанові Верховного суду від 19.04.2023 року у справі № 369/9386/17.
Позивачем не надано суду вказаних вище доказів щодо дійсної наявності описаних вище обставин, ухилення батька дитини від обов'язку щодо її забезпечення, натомість відповідач зазначав, що на вимогу позивачки надавав кошти на утримання доньки.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність частково задоволення позову.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягувати з 21.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 ставку судового збору в розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь держави.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду в порядку, передбаченому ст.. 354 ЦПК України.
Суддя Гукова І.Б.