Справа № 127/4873/25
Провадження № 2/127/801/25
(заочне)
05 травня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Петуховій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17.02.2024-100000272. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн з строком користування на 28 днів. Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідачу. Натомість відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує у зв'язку з чим станом на 15.03.2024 утворилась заборгованість, що становить 14300,00 грн, з яких: 10000,00 грн -тіло кредиту, 2800,00 грн - проценти, 1500,00 грн - комісія. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 14300,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.Відповідач повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції за зареєстрованим місцем її проживання, однак конверт повернувся до суду з відміткою на довідках «Укрпошти» прпричини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 17.02.2024 ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Згідно з копією заявки Кредитодавець, відповідно до умов договору №17.02.2024-100000272 (кредитної лінії) від 17.02.2024 надає Позичальнику кредит у сумі 10000,00 грн. строком на 28 днів з дня його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надано Кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн. Неустойка: 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Дата повернення кредиту - 15.03.2024.
Відповідач ознайомлений і прийняв умови кредитного договору та підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №17.02.2024-100000272 (кредитної лінії) від 17.02.2024, з яким попередньо уважно ознайомився, шляхом підписання електронним підписом.
Отже, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 10000,00 грн, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором.
Відповідно до копії квитанції про електронний переказ коштів від 17.02.2024 по договору №17.02.2024-100000272 було перераховано 10000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №17.02.2024-100000272 від 17.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 14300,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, проценти - 2800,00 грн, та комісія - 1500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 17.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №17.02.2024-100000272 у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е176.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 10000,00 грн на виконання умов договору підтверджується копією квитанції LIQPAY 17.02.2024 о 06:00, що відповідає часу підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), призначенням якої є «видача за договором №17.02.2024-100000272». Окремо зазначено посилання на сайт sgroshi.com.ua (що є офіційним сайтом кредитора) та номер карти/рахунку отримувача: НОМЕР_2 .
Оскільки відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн з ОСОБА_1 на користь позивача.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, положення ЦК України визначають обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору сторони погодили процентну ставку, яка є фіксованою незмінною у розмірі 1 % за 1 день користування Кредитом та яка застосовується протягом всього строку, на який надано Кредит.
Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №17.02.2024-100000272 (кредитної лінії) від 17.02.2024 проценти по кредиту нараховані відповідачу в розмірі 2800,00 грн, зокрема, за період з 17.02.2024 по 15.03.2024, тобто в межах строку дії кредитного договору.
Таким чином, підписавши кредитний договір і паспорт кредиту відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги про стягнення процентів в сумі 2800,00 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 1500,00 грн, то суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.
Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 1500,00 грн пов'язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2168,30 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.02.2024-100000272 від 17.02.2024 в розмірі 12800,00 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривень), з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, проценти - 2800,00 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2168,30 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05.05.2025.
Суддя О.О. Жмудь