Рішення від 02.05.2025 по справі 127/4537/25

Справа № 127/4537/25

Провадження № 2-а/127/27/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 рокумісто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 04 лютого 2025 року інспектором роти №2, першого батальйону патрульної поліції у м. Вінниці УПП у Вінницькій області ДПП НП Ковчуком М.В. винесено стосовно ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Позивач зазначає, що зі змісту постанови вбачається, що ним порушено п. 9.9.б. ПДР.

Позивач стверджує, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що інспектор не обґрунтував законність зупинки транспортного засобу згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», не надав докази згідно яких встановив факт вчинення адміністративного правопорушення тавідмовився надати відеодоказ з бодікамери.

Позивач звертає увагу, що постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено, за таких умов він не мав часу та відповідно фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4000694 від 04.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 просив закрити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2025, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).Крім того, даною ухвалою суду витребувано в Управлінні патрульної поліції у Вінницькій області належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА №4000694 від 04.02.2025 про накладення адміністративного стягнення.

21.02.2025 на адресу суду надійшли витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, що стали підставою для накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

03.03.2025 на адресу суду від представника відповідача Липовської Н.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав зазначених в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4000694 від 04.02.2025. Представник відповідача зазначила, що обставина вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписом із портативного відеореєстратора поліцейського.

Інших заяв по суті справи матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення, судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, суд доходить до наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2025 інспектором УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Ковчуком М.В. винесено постанову серії ЕНА №4000694 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 04.02.2025 о 08:12:45 м.Вінниця, вул. Київська 173, керуючи транспортним засобом під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійно світлову сигналізацію після зупинки, чим порушив п.9.9.б ПДР, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до інспектора УПП у Вінницькій області ДПП НП Ковчука М.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Згідно ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають право накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача відповідачем у справі зазначено ОСОБА_2 , тобто інспектора УПП, який виносив оскаржувану позивачем постанову.

Розглядаючи справу, суд виходить з того, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб'єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред'явленого до неналежного відповідача, зроблено також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно частиною третьою статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.

Отже, ОСОБА_2 не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, тобто належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Відповідно до ч. 3,7 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що представник відповідача не просив залучити до участі у справі належного відповідача.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі наведеного ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених до нього позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача, а тому його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушено.

В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 48, 77, 139, 246, 286 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя:

Попередній документ
127062087
Наступний документ
127062089
Інформація про рішення:
№ рішення: 127062088
№ справи: 127/4537/25
Дата рішення: 02.05.2025
Дата публікації: 05.05.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (02.05.2025)
Дата надходження: 10.02.2025
Предмет позову: про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі