іменем України
Справа № 210/2211/25
Провадження № 1-кс/210/827/25
22 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025041710000421 від 20.04.2025 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньотехнічна, не одруженого, працює ВАТ «Укрзалізниця», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що слідчим відділенням ВП №2 Криворізького РУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025041710000421 від 20.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Криворізької південної окружної прокуратури.
В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні 21.04.2025 0 17.09 годині повідомлено про підозру: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, не одруженого, працює ВАТ «Укрзалізниця», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
Встановлено, що 20 квітня 2025 року, у невстановлений слідством час, але у період часу з 19:30 години по 20:30 годин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходились біля будівлі «станції технічного обслуговування - шиномонтаж seZon», за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Металургійний район, вулиця Дениса Комара, 13, де у альтанці проводили час, спільно вживали алкогольні напої.
В ході спілкування, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулася сварка, яка переросла у бійку, в ході якої товариш ОСОБА_6 їх розборонив та бійка зупинилась.
Поведінка ОСОБА_7 обурила ОСОБА_6 та викликала у нього гостру неприязнь до ОСОБА_7 і умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 за вказаних мотивів. Діючи з цією метою, ОСОБА_6 підшукав собі знаряддя вбивства, а саме в альтанці взяв скляну пляшку, розбив об поверхню столу, встановленого в альтанці де останні відпочивали та утримуючи в правій руці, горловину вказаної пляшки із гострими краями умисно, зі значною силою, передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 , завдав не менше одного удару в область шиї потерпілого. Таким чином ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді: колото різаної рани м'яких тканин шиї з пошкодженням хребтової артерії та гілок плечового сплетіння, геморагічний шок 2ст.
Свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_7 , з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, у зв'язку з тим, що після завдання потерпілому ОСОБА_7 поранень побачив наближення працівників поліції, які відразу викликала по мобільному телефону бригаду швидкої допомоги, яка і госпіталізувала останнього до КЗ «Криворізька міська лікарня № 2» в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де потерпілому ОСОБА_7 було надано своєчасну та належну медичну допомогу, унаслідок чого його смерть не настала.
Злочинні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками "незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі".
21.04.2025 о 01 год. 00 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст.208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
21.04.2025 о 17 год. 09 хв. ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Підозра, пред'явлена ОСОБА_6 , обґрунтована доказами, зібраними в ході досудового розслідування, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 20.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.04.2025;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.04.2025;
- речовими доказами у кримінальному провадженні: футболка сіра Nike, з плямами бурого кольору, шорти чорні Puma, з плямами бурого кольору, кросівки білі Adidas з плямами бурого кольору, упаковано до пакету WAR 1852809, мобільний телефон марки iPhone Xr чорного кольору, Imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , сім картка: НОМЕР_3 , упаковано до пакету WAR1104227;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 21.04.2025;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 від 21.04.2025.
На думку сторони обвинувачення, відносно підозрюваного ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Підставою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний зможе вчинити наступні дії:
п.1) переховуватись від органу досудового розслідування та суду, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від семи до п'ятнадцяти років) ОСОБА_6 зможе покинути територію м. Кривого Рогу з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.
Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, не проживає за місцем реєстрації, що вказує на високий ступінь ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу об'єктивно не зможе запобігти вказаному ризику, оскільки підозрюваний не буде обмежений у пересуванні та не буде під постійним контролем органів правопорядку.
п.3) незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_7 .
Достовірно знаючи анкетні дані свідків та потерпілого, їх місце проживання, ОСОБА_6 зможе прямо або опосередковано із використанням інших осіб здійснювати моральний або фізичний вплив на свідків та потерпілу з метою зміни останніми показань та недопущення викриття ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Більше того, світок ОСОБА_11 перебуває у відносинах з ОСОБА_6 , та відповідно останній має вплив на неї.
Оскільки свідки та потерпілий мають бути допитані судом під час судового розгляду, вказаний ризик на стадії досудового розслідування має високий ступінь.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу об'єктивно не зможе запобігти вказаному ризику, оскільки підозрюваний не буде обмежений у пересуванні та фізичному доступі до інших учасників кримінального провадження, не буде під постійним контролем органів правопорядку.
п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється.
ОСОБА_6 , будучи схильним до застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7 .
Застосування більш м'якого запобіжного заходу об'єктивно не зможе запобігти вказаному ризику, оскільки підозрюваний не буде обмежений у пересуванні та не буде під постійним контролем органів правопорядку.
Разом з тим, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
Вказані обставини значно ускладнюють здійснення контролю за виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов'язків поза установою пенітенціарної служби України у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний зможе вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена необхідність встановити високий чи підвищений рівень вірогідності існування відповідних ризиків, а не вимога доводити наявність реального наміру особи вчинити певні дії, здійснити підготовку до їх вчинення, або факт безпосереднього вчинення таких дій після повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», вважає, що необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ та є обґрунтованим, розумним і справедливим.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, наведені ризики та обставини, що свідчать про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, а тому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , на строк до 60 днів.
Слідчий та прокурор, кожен окремо, у судовому засіданні підтримали клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважають, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду.
Підозрюваний ОСОБА_6 просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування №12025041710000421 від 20.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
21 квітня 2025 року, в рамках кримінального провадження №12025041710000421 від 20.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_6 особисто під підпис.
Того ж дня, ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, що вбачається з протоколу затримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, а тому доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваної особи, стан його здоров'я, сімейний стан, міцність соціальних зв'язків.
Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а саме незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором та слідчим у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною особою.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, який кваліфікується за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, дані стосовно особи та враховує його соціальні зв'язки за місцем проживання, тяжкість інкримінованого йому злочину.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_6 станом на момент розгляду клопотання не спростована.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Крім того, враховуючи те, що в діях підозрюваного ОСОБА_6 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, достатні підстави вважати, що у діях та поведінці підозрюваного існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, та з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_6 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Проте, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Підстав для визначення ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту за доводами сторони захисту слідчий суддя не вбачає, як і підстав для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на положення п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства.
Крім того, виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід обчислювати з моменту затримання останнього, тобто з 21 квітня 2025 року по 19 червня 2025 року включно, у відповідності до ч. 1 ст. 219 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025041710000421 від 20.04.2025 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 21 квітня 2025 року по 19 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 25.04.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1