Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2025 року Справа№640/21455/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі відповідач) з вимогами:
Визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно, пропорційно в розрахунку на місяць.
Зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 05.03.2022 по 30.09.2022(включно) у сумі 236129,03 грн. (двісті тридцять шість тисяч сто двадцять дев'ять грн. 03 коп.).
Зобов'язати відповідача виплатити рівноцінну компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з додаткової винагороди, за період з 05.03.2022 по 31.10.2022 (включно) у сумі 42 503,22 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот три грн. 22 коп.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16.07.2024 №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
25.02.2025 проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/21455/22 передана на розгляд судді Шинкарьової І.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
10.03.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Міністерства оборони України він відряджений до Державного космічного агентства України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», відповідно до п.1 якої, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Оскільки позивач перебуває на військовій службі та виконує обов'язки на посаді черговий оперативний групи управління відділу оперативного управління оперативно-інформаційного центру у ІНФОРМАЦІЯ_1 , її має бути виплачена додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168. Водночас, як вказує позивач, вона не отримала додаткової винагороди, передбаченої законодавством, а тому вважає, що вимоги постанови Кабінету Міністрів України №168 не виконані.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його майнові інтереси. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що абз.1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, відряджених до Державного космічного агентства України. Оскільки п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» від 07.02.2001 №104.
Крім того, відповідач зауважив, що упродовж спірного періоду абз.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 неодноразово зазнавав змін згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 08.10.2022 №1146. При цьому, ані у первинній редакції, ні після внесення змін зазначеними Постановами в абз.1 п.1 Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій» не було включено до переліку осіб, яким виплачується додаткова винагорода.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Відповідач, Національний центр управління та випробувань космічних засобів (код ЄДРПОУ 24507442), у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу в Збройних Силах України з 05.03.2021, відповідно до п.10 ст.6 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» був відряджений до Державного космічного агентства України в інтересах оборони держави та її безпеки, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до п.9 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
Згідно з витягом з наказу Міністра оборони України від 05.03.2022 №94 (по особовому складу) лейтенанта ОСОБА_1 відряджено із залишенням на військовій службі до Державного космічного агентства України.
Відповідно до витягу з наказу голови Державного космічного агентства України від 05.03.2022 №2-07/В/оф “По особовому складу» лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду - черговий оперативний групи управління відділу оперативного управління оперативно-інформаційного центру у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, ВОС-4801003.
Згідно з довідками Державного космічного агентства України Національного центру управління та випробувань космічних засобів від 14.11.2022 вих.№143-2022/б про нараховане та виплачене забезпечення позивача за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за спірний період.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувсь з даним позовом до суду.
Отже, спірним питанням у даній справі є правомірність допущеної відповідачем бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 05.03.2022 по 31.10.2022 (включно).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п.1-4 ст.9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, в Законі України №2011-XII окремою нормою встановлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом.
Відповідно до абз.1 п.1 постанови Кабінет Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п.2-1 Постанови №168 керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень.
За приписами п.5 Постанови №168 вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
У подальшому до п.1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24.02.2022, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 грн щомісячно та 100000 грн особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 внесено зміни до п.1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби).
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до п.1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках програми є Підтримка.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 вона набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 внесено зміни до п.1 Постанови №168, доповнивши абзацами такого змісту: відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 внесено зміни до п.1 Постанови №168, в абзаці першому слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Постанова Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 внесені наступні зміни до пункту 1 постанови № 168, в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №146 від 08.10.2022 внесені зміни до п.1 Постанови №168, в абзаці першому: слова “ а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: “Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
Постанова Кабінету Міністрів України №146 від 08.10.2022 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.09.2022.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (у відповідній чинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із п.2-1 Постанови №168 (у відповідній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На переконання позивача, оскільки він перебував на військовій службі в Збройних Силах України і був відряджений до Державного космічного агентства України із залишенням на військовій службі, то останнім повинна здійснюватися виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168.
Однак, такі твердження позивача суд визнає безпідставними і необґрунтованими зважаючи на те, що Постанова КМУ №168 передбачає виплату щомісячної додаткової винагороди за певних обставин.
Відтак, Постановою №168 визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному космічному агентстві. Тобто, дія Постанови №168 на працівників Державного космічного агентства не розповсюджується.
Суд також зазначає, що Указом президента України “Про Національний центр управління та випробувань космічних засобів» від 12.08.1996 №698/96, утворено Національний центр управління та випробувань космічних засобів (пункт 1); Національним космічним агентством України, на підставі останнього, затверджено Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів (п.6).
Відповідно до наказу Державного космічного агентства України від 27.10.2016 №197 “Про затвердження Положень про установи», затверджено Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, згідно з п.1.1. якого, Національний центр управління та випробувань космічних засобів є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка входить до сфери управління Державного космічного агентства України; згідно п.7.5. якого, умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.
У п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова №104) встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Водночас, грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, п.1 Постанови №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.
Відтак, на час розгляду справи відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Крім того, суд зазначає, що виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 відбувається за наявності відповідних винесених наказів командирів, де відбувають службу військовослужбовці та які уповноважені на прийняття таких наказів.
Таких наказів матеріали справи не містять, як і відсутні докази обов'язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168.
Оскільки визначена п.1 первинної редакції Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (п.п.2 п.2 ст.9 Закону України №2011-ХІІ), тоді як абз.2 п.1 Постанови №104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то суд уважає, що положення Постанови №168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.
Як встановлено судом вище, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, якого відряджено до Державного космічного агентства України (Національного центру управління та випробувань космічних засобів) із залишенням на військовій службі, та проходить військову службу безпосередньо в Державному космічному агентстві України (Національному центрі управління та випробувань космічних засобів), а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови №104.
Таким чином, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення як для відповідних працівників Державного космічного агентства України (Національного центру управління та випробувань космічних засобів).
Помилковим є ототожнення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, без урахування особливостей правового статусу позивача, відрядженого до Державного космічного агентства України (Національного центру управління та випробувань космічних засобів), та особливостей правового регулювання для виплати грошового забезпечення для відряджених військовослужбовців, що передбачено Постановою №104.
На позивача, як на військовослужбовця, відрядженого до державної установи (Національного центру управління та випробувань космічних засобів), не поширюються положення пункту 1 Постанови №168 щодо права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за кожен місяць спірного періоду.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, тому відсутні правові підстави для її виплати позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у зразковій справі №640/13029/22.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (місцезнаходження: вул. Князів Острозьких, буд. 8, м. Київ, 02000; код ЄДРПОУ 24507442) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.05.2025.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова