Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про передачу заяви для вирішення питання про відвід судді
02 травня 2025 року Справа №640/12490/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивця І.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльності керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва Лариси Зубець, яка полягає у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 від 01.08.2022 року зареєстрований за №21852, щодо набуття працівником Деснянського районного суду міста Києва Саламон О.Б. повноважень судді та зобов'язати надати ОСОБА_1 запитувану інформацію.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/12490/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії прийнято до свого провадження.
Відповідно до приписів ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлений позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.04.2025 року позивачем недоліки позовної заяви були усунені.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року продовжено розгляд справи №640/12490/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зобов'язано позивача в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» або на електронну пошту суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua, або за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1: актуальну інформацію про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку з ним; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Запропоновано учасникам справи у строк протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про продовження розгляду справи надати суду відзив на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачем засобами електронного суду була надіслана заява про відвід судді Голошивця І.О. від 30.04.2025 року, яка надійшла на адресу Донецького окружного адміністративного суду 30 квітня 2025 року, що підтверджується Карткою обліку вхідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 №16092/25.
Дана заява була вмотивована наступним: - «[…]. В обґрунтування цього процесуального рішення суддя І.О. Голошивець послався на нібито недотримання позивачем вимог ст. 160 КАС України, і залишив позовну заяву без руху, зобов'язавши позивача надання до суду завірені належним чином докази адміністративно-процесуальної правоздатності (копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків) на підтвердження особи позивача. В заяві від 25.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви, вимоги судді І.О. Голошивець щодо усунення недоліків позовної заяви були спростовані позивачем через очевидну їх надуманість і не відповідність приписам ст.ст 160, 161, ч.1 ст. 171 КАС України. Ухвалою від 28.04.2025 ухвалено продовжити розгляд справи №640/12490/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, через усунення позивачем недоліків позовної заяви. Проте не зважаючи на зазначене, знову ж таки безпідставно суддя І.О. Голошивець цією ухвалою зобов'язує позивача в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» або на електронну пошту суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua, або за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1: актуальну інформацію про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку з ним; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що викликало у позивача сумнів щодо відповідності судді І.О. Голошивець вимогам ст. 69 ЗУ №1402-ІХ необхідних когнітивних здібностей загальних знань у сфері права, тобто відповідності критерію компетентності. Водночас ці висунуті вдруге безпідставні вимоги, викликають у позивача великий сумнів у неупередженості і об'єктивності судді І.О. Голошивець, оскільки актуальна інформація про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку вказана в позовній заяві, та ще додатково заяві від 25.04.2025 сформованій підсистемою ЄСІТС «Електронний суд». І власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав - також міститься у позовній заяві.».
Ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про відвід судді, враховуючи матеріали справи, суддя зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких зазначені підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме:
1. суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За порядком визначеним ч. 4 ст. ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Абзацом другим ч. 4 ст. ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
В силу ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі
Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
З метою об'єктивного розгляду відводу та враховуючи, що розгляд справи №640/12490/22 здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, суддя Голошивець І.О. вважає за можливим розглянути заявлений відвід по суті, та у випадку визнання його необґрунтованим, для вирішення питання про відвід, передати тому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Зі змісту відводу вбачається, що позивач не погоджується із зазначенням в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року вимогами, а саме:
- зобов'язати позивача в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» або на електронну пошту суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua, або за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1: актуальну інформацію про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку з ним; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто, позивач фактично висловлює свою незгоду із зазначеними суддею вимогами в процесуальному документі.
Також судом встановлено з даної заяви, що у позивача існують сумніви щодо неупередженості і об'єктивності судді при вирішенні даного спору мотивуючи це тим, що - «Водночас ці висунуті вдруге безпідставні вимоги, викликають у позивача великий сумнів у неупередженості і об'єктивності судді І.О. Голошивець, оскільки актуальна інформація про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку вказана в позовній заяві, та ще додатково заяві від 25.04.2025 сформованій підсистемою ЄСІТС «Електронний суд». І власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав - також міститься у позовній заяві.».
Суд зауважує, що фактично незгода щодо процесуальних документів виникла лише тільки у ОСОБА_1 - позивача по справі, оскільки він ставить під сумнів зазначене в ухвалі суду від 28.04.2025 року та після отримання якої надіслав відповідну заяву про відвід судді.
Слід нагадати, що первинно позовну заяву позивачем було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 року (Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружний адміністративний суд міста Києва Єдиний унікальний номер судової справи 640/12490/22).
В свою чергу, 13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону №2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/12490/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду - 09.04.2025 року (Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Донецький окружний адміністративний суд, Єдиний унікальний номер судової справи 640/12490/22, Номер провадження 200/3118/25 (за наявності)).
Слід зазначити, що з дати відкриття провадження по справі №640/12490/22 Окружним адміністративним судом міста Києва - 07.09.2022 року (ухвала про відкриття) до надходження та розподілу даної справи в Донецькому окружному адміністративному суді - 09.04.2025 року минуло більше ніж два роки.
Приписами п.2, п.3 та п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, зокрема: якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Приписами п.3, п.5 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
Таким чином, вимоги суду зазначені в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду по справі №640/12490/22 від 28.04.2025 року про: «Зобов'язати позивача в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» або на електронну пошту суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua, або за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1: актуальну інформацію про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку з ним; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Запропонувати учасникам справи у строк протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент», зазначені виключно для встановлення актуальності даних спірних правовідносин станом на дату надходження справ з Окружного адміністративного суду міста Києва та для належного подальшого їх розгляду.
Згідно з пунктами 1, 2, 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є одними з основних принципів адміністративного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положенням частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Головною метою принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами є гарантування добросовісного використання учасниками справи своїх процесуальних прав, тобто з метою, для якої ці права надані, та у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також добросовісного виконання обов'язків, визначених законом або судом. Противагою добросовісності є зловживання процесуальними правами, яке має різні форми прояву та у кожному конкретному випадку потребує надання оцінки судом. Зловживанням процесуальними правами можуть бути визнані дії або бездіяльність учасника справи, які характеризуються ознакою видимої юридичної правомірності, однак використовуються з метою, що є протилежною або не відповідає тій, яку має переслідувати реалізація відповідного процесуального права або виконання обов'язку, визначеного законом або судом; сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій (бездіяльності), які складають зміст наданого процесуальним законодавством права (покладеного обов'язку), недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права або умисне використання процесуального права у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства, з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду або підриву довіри до судової гілки влади.
Додатковим слід зауважити також те, що суд встановив наявність звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з подібними спірними правовідносинами по справі №640/13851/22 (визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва Лариси Зубець, яка полягає у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 від 01.08.2022 зареєстрований за №21852, щодо повноважень судді, та зобов'язати надати ОСОБА_1 запитувану інформацію), ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2022 року було позовну заяву ОСОБА_1 до керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва Лариси Зубець про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у ненаданні інформації на запит, зобов'язання надати таку інформацію, - повернуто позивачеві, оскільки в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває позовна заява (інший позов), яка подана до цих же самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав.
Варто також зазначити, що як зазначає позивач: - «актуальна інформація про адресу електронної пошти та номер засобів зв'язку вказана […] додатково в заяві від 25.04.2025 сформованій підсистемою ЄСІТС «Електронний суд».», але якщо розглянути заяву надану позивачем від 25.04.2025 року в ній не зазначено - власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд зауважує, що за приписами ст. 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
У даному випадку, заявлені підстави для відводу судді не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не містять підстав, що розгляд справи №640/12490/22 буде проведено суддею Голошивцем І.О. необ'єктивно або ж неупереджено, а тільки відображають власну позицію позивача основану на своєму розумінні та тлумаченні зазначеного в ухвалах суду від 15.04.2025 року та від 28.04.2025 року, ухвалених за результатами надходження даної справи з Окружного адміністративного суду міста Києва у квітні 2025 року.
Більш того, будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у необ'єктивності та неупередженості судді до заяви про відвід позивачем не надано, а тільки є власна незгода позивача з зазначеним суддею текстом в ухвалах суду.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що відповідачем не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної справи.
Отже, викладені у заяві про відвід доводи позивача щодо необ'єктивності та неупередженості головуючого судді при здійсненні розгляду даної справи є необґрунтованими, оскільки об'єктивними даними не підтверджуються і по суті ґрунтуються лише на тому, що суддя Голошивець І.О. зазначив в ухвалі суду під час прийняття справи до свого провадження та розглядом матеріалів позовної заяви наявних у справі.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
При цьому, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У даному випадку, будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у необ'єктивності та неупередженості суду із доводів заяви про відвід не вбачається.
Натомість, суд зауважує, що сторона по справі має право на оскарження судових рішень (ухвал) відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2019 по справі № 855/35/19.
Крім того згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України»: у пунктах 66, 67 рішення зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі варто визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Виходячи з викладеного, враховуючи відсутність підстав для відводу (самовідводу) судді, суддя дійшов висновку про визнання його необґрунтованим, та як наслідок вважає необхідним заяву про відвід судді Голошивця І.О. у справі № 640/12490/22 у порядку, визначеному частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передати для визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід.
Керуючись ст. ст. 31, 36, 40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивця І.О.
Заяву про відвід судді Голошивця І.О. у справі № 640/12490/22 у порядку, визначеному частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передати для визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя І.О. Голошивець