Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2025 року Справа№200/2477/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, вч НОМЕР_1 ) у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з жовтня 2015 року по день фактичної виплати 14 лютого 2025 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з жовтня 2015 року по день фактичної виплати 14 лютого 2025 року.
Позов мотивовано таким.
ОСОБА_1 проходив службу Державній прикордонній службі України та з 12.02.2025 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів грошового забезпечення.
Позивач стверджує, що 14.02.2025 відповідачем виплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 5 486,98 грн.
У зв'язку із несвоєчасною виплатою додатковою винагороди позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі переліку.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
ВЧ НОМЕР_1 не здійснював нарахування індексації грошового забезпечення у спірний період (з 21.09.2015 по 19.02.2024) Індексацію грошового забезпечення у вказаний період нараховано НОМЕР_2 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_3 , далі ВЧ НОМЕР_3 ).
Таким чином відповідач не порушував строки встановленої виплати, оскільки здійснив виплату одразу після отримання довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.09.2015 по 19.02.2024, наданої ВЧ НОМЕР_3 .
Крім того, відповідач вважає, що позивачем неправильно сформульовано обсяг позовних вимог.
У зв'язку із вичерпанням строку на надання пояснень по суті справи, суд вважає за можливе розглянути таку на підставі наявних у ній матеріалів.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 громадянин України, ID-паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що йому 10.01.2024 видано посвідчення серія НОМЕР_6 .
Відповідно довідки ДП «Український національний центр розбудови миру» від 05.01.2024 № 144-24 ОСОБА_1 перебував у полоні та був звільнений 03.01.2024.
Витягом із наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 07.02.2025 № 90 підтверджується, що штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.
Згідно із витягом з наказу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» від 11.02.2025 № 98-ос зі штаб-сержантом ОСОБА_1 припинено контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.02.2025.
Відповідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення, що видана НОМЕР_2 Прикордонним загоном ДПС України від 12.02.2025 № 154 ОСОБА_1 за період з 21.09.2015 по 19.02.2024 нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 27 973,85 грн та виплачено 22 486,87 грн.
Також з відомостей цієї довідки судом установлено, що перший період невиплати, нарахованої індексації, мав місце у лютому 2016 року.
Відповідно розрахункового листа, що виданий ВЧ НОМЕР_1 за лютий 2025 року, складений 12.02.2025 за підписом ОСОБА_1 йому, зокрема, нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 5 486,98 грн., всього перераховано 360 664,13 грн.
Відомості платіжної інструкції від 12.02.2025 № 310 свідчать про перерахування відповідачем позивачу грошового забезпечення за лютий 2025 року у загальному розмірі 523 056,94 грн, дата фактичного виконання казначейством - 14.02.2025.
Правова оцінка суду.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III).
Зі змісту цієї норми слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та інш.
Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Верховний Суд неодноразово роз'яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 28.10.2024 у справі № 420/2598/24.
Судом вище установлено, що заборгованість із виплати нарахованої суми індексації мала місце з лютого 2016 року.
Отже, застосовуючи викладені висновки Верховного Суду, суд констатує, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їх виплати у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.
Оскільки відповідний обов'язок відповідачем не виконано, то заявлені у цій справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині, а саме.
Суд частково не погоджується із доводами позивача щодо розрахунку терміну прострочення, оскільки з відомостей довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення, що видана НОМЕР_2 Прикордонним загоном ДПС України від 12.02.2025 № 154 ОСОБА_1 за період з 21.09.2015 по 19.02.2024 судом установлено, що перший період невиплати нарахованої індексації грошового забезпечення мав місце у лютому 2016 року у розмірі 19,29 грн, з вересня 2015 року індексація не нараховувалася.
Суд також відхиляє твердження відповідача про покладення обов'язку компенсувати позивачу втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на ВЧ НОМЕР_3 , оскільки обов'язок остаточного розрахунку при звільненні покладається на військову частину, яка проводить з військовослужбовцем остаточний розрахунок при звільненні.
Ураховуючи усе викладене, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що обґрунтовано обрано позивачем, за період з лютого 2016 року по дату фактичного розрахунку.
Розподіл судового збору судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 14 лютого 2025 року.
Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 14 лютого 2025 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 02.05.2025.
Суддя І.В. Буряк