ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2025Справа № 910/5474/25
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши
заяву Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровського району міста Києва
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 910/5474/25
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровського району міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "СТОЛИЦЯ"
про стягнення коштів у розмірі 662 570,67 грн,
У травні 2025 року Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "СТОЛИЦЯ" про стягнення коштів у розмірі 662 570,67 грн, яка складається з 580 212,00 грн основної заборгованості, 56 051,89 грн пені, 20 538,02 грн інфляційних втрат, 5 768,76 грн трьох процентів річних, а також судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання медичних послуг № 04/11-2024 від 04.11.2024 в частині здійснення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/5474/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "СТОЛИЦЯ" та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "СТОЛИЦЯ" у межах суми позовних вимог 662 570,67 грн, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах.
Розглянувши подану Підприємством заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частинами 1, 3 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Заявником до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не наведено будь-яких аргументів та не додано жодних належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності фактів, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Суд вважає за необхідне зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на вказане, беручи до уваги предмет позову, зокрема щодо стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову шляхом арешту всього майна (без вказівки індивідуальних та родових ознак такого майна) не відповідає принципу пов'язаності із предметом спору.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи приписи статті 141 ГПК України, з огляду на доказову необґрунтованість заяви Товариства, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, у випадку зміни відповідних обставин.
На підставі викладеного та керуючись статями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровського району міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.
2. Ухвала набирає законної сили 02.05.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.