Справа № 620/11205/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
02 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у змішаній формі в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з остаточними позовними вимогами, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08.05.2024 № 253950011183; зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи та заробітну плату за період з 25.08.2000 по 18.12.2001, з 03.01.2002 по 26.05.2003, з 01.12.2006 по 09.07.2014, та з 09.09.2014 по 25.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої, рішенням відповідача від 08.05.2024 № 253950011183 їй відмовлено за відсутністю страхового стажу. Вважає таке рішення протиправним, оскільки страховий стаж підтверджується відомостями трудової книжкою та довідками, наданими пенсійному органу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фону у Львівській області від 08.05.2024 № 253950011183 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.08.2000 по 18.12.2001, з 03.01.2002 по 26.05.2003, з 01.12.2006 по 09.07.2014, та з 09.09.2014 по 25.02.2019.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк звернення до суду з апеляційною скаргою в даній справі, відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача в змішаній формі в порядку письмового провадження на 02.05.2025.
10.03.2025, під № 5247 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.05.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, та надала: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 03.07.1984, довідку Акціонерного виробничого геофізичного об'єднання про уточнення стажу роботи № 179 від 09.10.2018, наказ № 189-к від 24.08.2000, наказ № 419-к 07.12.2001, довідку ТОВ «Тюменська геофізична компанія» про уточнення стажу роботи № 517 від 08.06.2014 про трудовий стаж за період з січня 2011 року по червень місяць 2014 року; довідку ТОВ «Тюменська геофізична компанія» про уточнення стажу роботи № 516 від 08.06.2014 про трудовий стаж за період з липня 2006 року по грудень місяць 2010 року включно; №204 від 21.02.19; довідку Акціонерного товариства «Ямалпромгеофізика» № 204 від 21.02.19 про стаж роботи з вересня 2014 року по лютий місяць 2019 року; дозвіл на роботу іноземному громадянину або особі без громадянства серія 86 № 080057972, дозвіл на роботу іноземному громадянину або особі без громадянства серія 86 № 07040473, дозвіл на роботу іноземному громадянину або особі без громадянства серія 86 № 06017303, патент серія 89 № 15005086, дозволи на роботу іноземному громадянину або особі без громадянства: серія 86 № 090131957, серія 86 № 090131957, серія 86 № 110110507, серія 86 № 100050315, серія 86 № 120188349, серія 89 № 130263286, серія 86 № 15005086, серія 89 № 14027174; підтвердження на право трудової діяльності серія С № 0173791 від 03.04.2002; підтвердження на право трудової діяльності № 187725 від 25.06.2001.
За результатами розгляду заяви позивача та поданих документів, ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення від 08.05.2024 № 253950011183 про відмову позивачу у призначення пенсії, посилаючись на положення Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким встановлено, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РФ по 31.12.1991. Тому, позивачу до страхового стажу не зараховані наступні періоди: 25.08.2000 по 18.12.2001, з 03.01.2002 по 26.05.2003, з 01.12.2006 по 09.07.2014, та з 09.09.2014 по 25.02.2019.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Водночас, закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Таким чином, за висновками суду першої інстанції, відповідач помилково дійшов висновку, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, є тією підставою для відмови у зарахуванні позивачу спірного періоду до трудового стажу.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк до страхового стажу позивачу не було зараховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки росія припинала участь в Угоді. У позивача відсутній необхідний страховий стаж.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що за результатами розгляду заяви позивача та поданих документів, ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення від 08.05.2024 № 253950011183 про відмову позивачу у призначення пенсії, посилаючись на положення Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким встановлено, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РФ по 31.12.1991. Тому, позивачу до страхового стажу не зараховані наступні періоди: 25.08.2000 по 18.12.2001, з 03.01.2002 по 26.05.2003, з 01.12.2006 по 09.07.2014, та з 09.09.2014 по 25.02.2019.
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву не наведено.
Відтак, оцінюючи правомірність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивачки у зв'язку з припиненням участі в Угоді, слід звернути увагу на те, що за ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Слід звернути увагу на те, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивачка прийнята на таку роботу та звільнена з неї. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення трудової книжки за спірний період роботи позивача у пенсійного органу відсутні.
Водночас, як було встановлено судом першої інстанції, у спірний період згідно із записами в трудовій книжці позивач працювала на території російської федерації.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, шляхом проставлення апостилю.
Водночас, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивачка набула спірний стаж до вказаної дати, слід керуватись нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, при вирішенні справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, відповідач помилково дійшов висновку, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, є тією підставою для відмови у зарахуванні позивачу спірного періоду до трудового стажу.
Отже, наведені відповідачем обставини не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов'язку.
Позивачем на підтвердження, як пенсійному органу так і до суду надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.07.1984, в якій містяться записи про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди, номери розпоряджень та дати, печатки підприємств та підписи посадової особи, що свідчить про достатність доказів для зарахування вказаного періоду роботи до стажу позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення, зобов'язавши відповідача зарахувати позивачу спірний період до страхового стажу.
Ключовим у даній справі, є дотримання ст. 46 Конституції України, адже за відсутності чітких та передбачених законом підстав для незарахування стажу особі за наявності ознак підробки, надання неправдивої інформації тощо, особу не можна позбавляти гарантованого права на пенсію за умови її праці протягом життя та добросовісне виконання залежних від такої особи дій.
У контексті доводів апелянта про неможливість перевірки/звірки відомостей, колегія суддів вважає, що така позицію управління суперечить принципу верховенства права, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а позбавлення управління можливості направлення відповідних запитів з метою перевірки наданих заявником документів, а також сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні пенсії фізичній особі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що: 1) відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки; 2) так само, не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів; 3) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; 4) надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко