Справа № 751/3642/24 Суддя (судді) першої інстанції: Овсієнко Ю.К.
01 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу роти № 1 батальйону № 1 УПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Рябого Олександра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до інспектора 2 взводу роти № 1 батальйону № 1 УПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Рябого Олександра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови серії ЕНА № 1902502 та серії ЕНА № 1902266 від 13.04.2024 про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.04.2024 о 17 год. 09 хв. по вул. Незалежності у м. Чернігові інспектором 2 взводу роти №1 батальйону №1 УПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Рябим Олександром Сергійовичем відносно нього було складено постанови (серія ЕНА №1902502, ЕНА №1902266) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до постанови серії ЕНА №1902502 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. Відповідно до постанови серії ЕНА №1902266 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. Із обома зазначеними постановами позивач не погоджується, оскільки вони порушують його конституційні права та підлягають скасуванню з тих підстав, що правил дорожнього руху він не порушував, оскільки взагалі не керував транспортним засобом. Доказів керування ним транспортним засобом 13.04.2024 працівниками поліції не надано, адже їх просто немає.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.05.2025.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.04.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області Цукановим В.А. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1902266, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн, за порушення п. 15.9.г ПДР України. Із вказаної постанови вбачається, що 13.04.2024 року о 16 год. 09 хв. в м. Чернігові по вул. Незалежності, 32, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9.г ПДР України (а.с. 37).
Також, 13.04.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області Рябим О.С. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1902502, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн, за порушення п. 2.1.а ПДР України. Із вказаної постанови вбачається, що 13.04.2024 о 16 год. 09 хв. в м. Чернігові по вул. Незалежності, 32, водій ОСОБА_1 , керував т/з MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України (а.с. 38).
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень доведена та у працівників патрульної поліції були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що судом не надано правової оцінки доказам у справі, зокрема, за фактом керування саме позивачем автомобілем, водночас, факт руху (керування) транспортного засобу не встановлений.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
За змістом п. 15.9. г) ПДР України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно п. 5.1. Національного стандарту України Безпека дорожнього руху «Розмітка Дорожня», загальні технічні умови - ДСТУ 2587:2021, залежно від місця розташування дорожню розмітку поділяють на дві групи: горизонтальна; вертикальна.
Таблицею 1 ДСТУ 2587:2021 визначено характеристики та призначення горизонтальної дорожньої розмітки. Так, одним з призначень горизонтальної дорожньої розмітки « 1.22» є позначення наближення до дорожнього пагорба, і підвищеного пішохідного переходу, підвищеного перехрестя згідно з ДСТУ 4123.
Згідно з п. 10.2.22 вищевказаного стандарту розмітку 1.22 застосовують у разі наближення до дорожнього пагорба згідно з ДСТУ 4123, а також перед іншими штучно створеними підвищеннями на проїзній частині (в місцях підвищеного пішохідного переходу, велосипедного переїзду, перехрестя). Розмітку 1.22 наносять на відстані 0,1 м перед кожним дорожнім пагорбом згідно з ДСТУ 4123, перед розміткою підвищеного пішохідного переходу 1.14.1-1.14.3 чи велосипедного переїзду 1.15. На підвищеному перехресті розмітку 1.22 потрібно наносити з вершини похилу пандуса.
Таблицею 1 ДСТУ 2587:2021 також регламентовано розміри вказаної розмітки. У відповідності до вказаних вимог довжина розмітки складає 0.7 м. Таким чином, відстань від краю розмітки 1.22 до початку пішохідного переходу, складає 0.8 метра.
Частиною 1 статті 122 КУпАП, передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, за що передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, відповідно до п. 2.1.а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП слідує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
У даній справі позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувані постанови вважає такими, що підлягають скасуванню, як незаконні, з тих підстав, що він не керував транспортним засобом, адже керування транспортним засобом здійснювала його дружина, а не він.
Судом першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , яка показала, що 13.04.2024, перебуваючи за кермом автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , під'їхала до магазину «Велмарт» разом із чоловіком ОСОБА_1 та пішла в магазин, була відсутня приблизно півгодини. Коли повернулась працівники патрульної поліції розмовляли з її чоловіком, вона сказала що за кермом була вона, але її не слухали і склали постанови на чоловіка.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що стороною відповідача було надано DVD-диск (а.с. 25) з відеозаписом з реєстратора службового автомобіля та відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Велмарт», що узгоджується з приписами абз. 8 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Слід звернути увагу на те, що, згідно відеозапису відео реєстратора зі службового автомобіля, під час патрулювання по вул. Незалежності, 32, екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб марки Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , який стояв ближче, ніж 10 метрів від пішохідного переходу, перед підвищеним пішохідним переходом, який позначений дорожньою розміткою 1.22 Розділу 34 ПДР, а отже, з порушення п. 15.9 г) ПДР.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність доводів сторони позивача про те, що позивач не керував транспортним засобом, а саме, що автомобілем керувала його дружина, яка зупинивши автомобіль саме там, де зазначено працівниками поліції, пішла у власних справах, позаяк, таке спростовуються дослідженим судом відеозаписом камери відеоспостереження магазину «Велмарт», з якого вбачається, що з транспортного засобу позивача, з моменту зупинки та до приїзду поліцейських ніхто не виходив та ніхто не сідав. Також, із вказаного відеозапису вбачається, що до поліцейського з автомобіля виходить чоловік і виходить саме з місця водія, що свідчить про здійснення останнім керування транспортним засобом. Про факт відсутності у нього водійського посвідчення позивач сам зазначає у позовній заяві (а.с. 2). Вказані відеозаписи не обриваються та дають можливість прослідкувати спірні обставини від початку до кінця.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не надано правової оцінки доказам у справі, зокрема, за фактом керування саме позивачем автомобілем, водночас, факт руху (керування) транспортного засобу не встановлений, колегія суддів вважає їх безпідставними, позаяк, з відеозапису «відео з камери відеоспостереження магазину Велмарт» чітко вбачається рух тз MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, при цьому, за всією хронологією події, аж до спілкування з поліцейським, ніхто не виходив/не заходив до транспортного засобу, а позивач вийшов з водійського місця. При цьому, за абз. 8 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото-відеотехніки, технічних приладів та засобів, що перебувають у чужому володінні.
Отже, вчинення позивачем адміністративних порушень за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, мало місце та доведено відповідачем, а доводи позивача ґрунтуються на суб'єктивному баченні обставин та не підтверджуються доказами та не узгоджуються з наданими відповідачем відеозаписами.
Інших обґрунтувань чи доказів, які б реально спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом не надано, при цьому, підстав для переоцінки таких встановлених судом обставин, у колегії суддів немає, адже вони відповідають наявним у справі доказам.
При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваних постанов та скоєння позивачем адміністративних правопорушень.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 272, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 01.05.2025.