П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28921/24
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання призначення пенсії, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області) та просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 року №213050038530, рішення ГУПФУ в Житомирській області від 10.05.2024 року №213050038530 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУПФУ в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 12.04.2024 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.10.1984: з 22.01.1992 по 01.09.1992 р.р. на посаді садівника в Херсонському напівпровідниковому заводі ім.50-річчя СРСР виробничого об'єднання "Дніпро", записи №21-22, з 17.11.1992 по 23.06.1993 р.р. на посаді слюсаря на заводі карданних валів ім.25 з'їзду КПСС, записи №24-25, з 05.07.1993 по 12.08.1994 р.р. на посаді електрика в фірмі “СІТ.ЛТД. Україна», записи №26-27.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Рівненській області від 19.04.2024 року №213050038530 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Житомирській області від 10.05.2024 року №213050038530 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФУ в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 12.04.2024 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.10.1984: з 22.01.1992 по 01.09.1992 р.р. на посаді садівника в Херсонському напівпровідниковому заводі ім.50-річчя СРСР виробничого об'єднання "Дніпро", записи №21-22, з 17.11.1992 по 23.06.1993 р.р. на посаді слюсаря на заводі карданних валів ім.25 з'їзду КПСС, записи №24-25, з 05.07.1993 по 12.08.1994 р.р. на посаді електрика в фірмі “СІТ.ЛТД. Україна», записи №26-27.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2024 року позивач звернувся до ГУПФУ в Херсонській області з заявою про призначення пенсії.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУПФУ в Рівненській області та прийнято рішення №213050038530 від 19.04.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 08.10.1984р., оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11-2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Пізніше, позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто ГУПФУ в Житомирській та прийнято рішення №213050038530 від 10.05.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
За доданими документами до страхового стажу не враховано:
період трудової діяльності з 22.01.1992 по 01.09.1992 р.р. на посаді садівника в Херсонському напівпровідниковому заводі ім.50-річчя СРСР виробничого об'єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення;
періоди трудової діяльності з 17.11.1992 по 23.06.1993 р.р. на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім.25 з'їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати;
періоди трудової діяльності з 05.07.1993 по 12.08.1994 р.р. на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Також суд зазначив, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Вік позивача на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 60 років.
Пункт 1 частини першої та частина п'ята статті 45 Закону №1058 передбачають, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону №1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи;
6) документ уповноваженого органу російської федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку).
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку №22-1).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788).
Статтею 62 Закону №1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення ГУПФУ в Житомирській області до страхового стажу позивача не було зараховано періоди:
з 22.01.1992 по 01.09.1992 р.р. на посаді садівника в Херсонському напівпровідниковому заводі ім.50-річчя СРСР виробничого об'єднання "Дніпро", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки виправлено номер наказу про звільнення;
з 17.11.1992 по 23.06.1993 р.р. на посаді слюсаря на Заводі карданних валів ім.25 з'їзду КПСС, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати;
з 05.07.1993 по 12.08.1994 р.р. на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.
До страхового стажу, згідно рішення ГУПФУ в Рівненській області, не було зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, яка, на думку цього відповідача, заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій (титульній) сторінці прізвище не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
Колегія суддів зазначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону від 09.07.2003 №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону від 09.07.2003 №1058-1V).
Отже, з наведеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Відповідно до Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Так, на момент внесення у трудову книжку позивача спірних періодів з 1992 року, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 1.1. Інструкції №162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пп 2.10. - 2.11 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).
Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як слідує зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії ГУПФУ у Рівненській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його діяльності зазначених в трудовій книжці НОМЕР_3 , підставою для не зарахування позивачу вищезазначених періодів його роботи слугував факт невірного зазначення прізвища - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
Трудова книжка на ім'я ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , містить виправлення в частини зазначення по батькові «Виправленому на ОСОБА_1 вірити згідно паспорту серія НОМЕР_5 , виданому 2 червня 1999 року». Запис завірено підписом в.о. начальника відділу кадрів та печаткою міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» (ЄДРПОУ 03355726).
Разом з цим, жодної помилки у написанні прізвища позивача на першій (титульній) сторінці судом не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення ГУПФ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 19.04.2024 №213050038530.
Стосовно рішення ГУПФУ в Житомирській області від 10.05.2024 №213050038530 колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно у трудовій книжці НОМЕР_4 у записі №21 про прийняття на роботу у номері наказу наявне виправлення, проте дата наказу є чіткою і читабельною, а тому врахувати до страхового стажу період роботи з 22.01.1992 по 01.09.1992 цілком можливо.
Не зараховуючи цей період роботи до страхового стажу, ГУПФУ в Житомирській області вдалось до надмірного формалізму, перекладаючи тягар доведення на позивача.
Також, у трудовій книжці НОМЕР_4 містяться записи №24-25 щодо прийняття на роботу та звільнення позивача з Заводу карданних валів ім.25 з'їзду КПСС.
Записи завірені печаткою, яка дійсно має нечіткий відтиск, натомість ці записи завірені штампом «Завод карданних валів ім.25 з'їзду КПСС м. Херсон».
Штамп - це спеціальна форма-кліше, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації.
Період трудової діяльності позивача з 05.07.1993 по 12.08.1994 на посаді електрика в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна", відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.10.1984 року, також не зараховано до стажу позивача, оскільки відсутня назва роботодавця при прийнятті на роботу.
Як вбачається з трудової книжки позивача, згідно записів №26-27, останній працював в фірмі "СІТ.ЛТД. Україна". Записи завірені печаткою, яка має чіткий відтиск та містить назву підприємства.
Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб'єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб'єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб'єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Особливо небезпечно допускати відступ суб'єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб'єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.
Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частинами 1-3статті 8 цього Закону передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Колегія суддів також наголошує, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
При цьому, відповідачем не заперечується та не спростовується достовірність записів у трудовій книжці за весь період роботи, відтак їх належить досліджувати на предмет розміру страхового стажу, а отже і питання наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу станом на дату звернення його до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії матеріали справи не містять.
Наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу, що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідачами безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком позивача періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , чим порушено його право на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУПФУ в Житомирській області, оскільки відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький