02 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8627/24
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 09.01.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби судової охорони рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року у справі №400/8627/24 за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Служби судової охорони щодо відмови в перерахунку вислуги років у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби станом на 01.08.2023, з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021, та зарахування до вислуги років у Службі судової охорони часу навчання у цивільному закладі вищої освіти із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби у Службі судової охорони, всього 02 роки 06 місяців 00 днів;
- зобов'язати Службу судової охорони перерахувати ОСОБА_1 вислугу років у Службі судової охорони станом на 01.08.2023 відповідно до пункту 5 розділу I Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021, та зарахувати до вислуги років у Службі судової охорони, станом на 01.08.2023, час навчання у цивільному закладі вищої освіти із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби, всього 02 роки 06 місяців 00 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що він має право на зарахування до вислуги років у Службі судової охорони час навчання у цивільному закладі вищої освіти із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби.
Відповідач - Служба судової охорони з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що ОСОБА_2 не має права на зарахування спірного періоду до вислуги років у Службі судової охорони. Також, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №400/8627/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Приймаючи вищеозначене рішення суд першої інстанції вказав, що позивач має право на зарахування до вислуги років у Службі судової охорони час навчання у цивільному закладі вищої освіти із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби.
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду Службою судової охорони подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позових вимог.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги Служба судової охорони вказує, що ОСОБА_1 не має права на зарахування спірного періоду до вислуги років у Службі судової охорони.
Згідно із поданим ОСОБА_1 до суду апеляційної інстнації відзивом на апеляційну скаргу, Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 09.01.2025 у справі №400/8627/24 прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень має бути залишена без задоволення, а оскаржуваний відповідачем судовий акт - без змін.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що у період з 01.09.2007 по 07.05.2012 ОСОБА_1 навчався в Національному університеті «Одеська юридична академія».
Після закінчення навчання ОСОБА_1 прийнято на службу в Службу судової охорони.
Наказом Служби судової охорони від 01.08.2023 № 419 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника служби з питань запобігання та виявлення корупції центрального органу управління Служби судової охорони та присвоєно спеціальне звання «майор Служби судової охорони».
Наказом Служби судової охорони від 04.08.2023 №432 о/с ОСОБА_1 призначено (переміщений по службі) за особистим проханням на посаду головного спеціаліста юридичного відділу центрального органу управління Служби судової охорони.
У подальшому, наказом Служби судової охорони від 07.08.2024 № 521 о/с ОСОБА_1 призначено (переміщений по службі) за особистим проханням на посаду головного спеціаліста (з охорони праці та пожежної безпеки) центрального органу управління Служби судової охорони.
Відповідно до наказу Служби судової охорони від 01.01.2024 № 01 о/с «Про стаж служби співробітників Служби судової охорони» установлено стаж служби в Службі судової охорони, що дає право на встановлення співробітникам надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки, на 01.01.2024 ОСОБА_1 , - 00 років 05 місяців 00 днів.
Згідно фактичних обставин справи, ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - «майор Служби судової охорони».
24.07.2024 ОСОБА_1 на ім'я Голови Служби судової охорони скеровано рапорт №01.30-03-2045/вн щодо зарахування до вислуги років в Службі судової охорони час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, а саме: Національний університет «Одеська юридична академія» з 27.08.2007 по 30.04.2012.
За наслідком розгляду такого звернення Службою судової охорони надано відповідь (лист від 05.08.2023 № 01.30-01.1-2160) у якій зазначено, що немає підстав для перерахунку та зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги у пільговому обчисленні та здійснення перерахунку та зарахування часу його навчання до календарної вислуги років з урахуванням пункту а) статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
04.04.2019 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони».
Пунктом 5 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, передбачено, що час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".
Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначено статтею 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно із ч.2 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 від 17.07.1992.
Саме виходячи із наведених норм суд першої інстанції установив, що право позивачки на зарахування спірних періодів роботи в державних органах до стажу служби у Службі судової охорони є порушеним.
Натомість, така позиція окружного адміністраивного суду є неправильною, адже приписами пункту 5 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, не передбачено можливості зарахування до вислуги років у Службі судової охорони часу навчання у цивільному закладі вищої освіти.
Колегія суддів зазначає, що таку можливість передбачено нормами ч.2 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", однак при призначенні пенсії.
Згідно із фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 наразі проходить службу в Службі судової охорони.
За наслідком аналізу змісту листа Служби судової охорони від 05.08.2023 № 01.30-01.1-2160, апеляційної скарги, колегією суддів установлено, що відповідачем фактично не заперечується можливість зарахування ОСОБА_1 спірного періоду навчання до вислуги років у разі такої необхідності, а саме для призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 від 17.07.1992, не регулюють питання щодо зарахування до стажу служби в Службі судової охорони періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти для встановлення надбавки за стаж служби.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затверджено Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 на виконання вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 від 17.07.1992, визначено види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 від 17.07.1992 не є нормативним актом, який визначає правила обчислення стажу служби для встановлення надбавки за стаж служби під час проходження служби в Службі судової охорони, як на тому наполягає позивач, оскільки вона прийнята на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 наразі проходить службу, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років, на думку апеляційного адміністративного суду, у Служби судової охорони не виникло обов'язку зараховувати позивачу до вислуги років, яка дає право на пенсію, періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти.
Крім того, немає підстав уважати, що при звільнення позивача зі служби та обчисленні його стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено йому в зарахуванні періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти.
В контексті наведеного, доцільно відмітити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки немає фактів порушення прав позивача в майбутньому.
Відтак, беручи до уваги наведене, апеляційний адміністративний суд уважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції уважає неправильним висновок суду першої інстанції та доводи позивача стосовно необхідності зарахування до стажу служби в Службі судової охорони періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, вирішуючи даний спір Миколаївським окружним адміністративним судом застосувано закон, який не підлягає застосуванню, а відтак рішення від 09.01.2025 у справі №400/8627/24 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Служби судової охорони задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №400/8627/24 скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук