17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17991/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)
в адміністративній справі №160/17991/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до відповідача Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», звернувся 03.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Одеської митниці, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року №UA500500/2024/000231/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2024 р. №UA500500/2024/000427.
Також просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 000грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішеннях відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. У зв'язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року № UA500500/2024/000231/1;
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2024 р. № UA500500/2024/000427.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Стосовно витрат на правничу допомогу, то суд вказав, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, відтак сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500011847U0 від 05.04.2024 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення
складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000231/1 від 05.04.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000427 від 05.04.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.
Стосовно витрат на правничу допомогу відповідач вказав, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Також позивач подав заяву, в якій просить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
Відповідач подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Просить зменшити витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2020 року позивач як покупець та WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) як продавець уклали Контракт, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті.
За п. 1.2. Контракту товар, який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 2.1. Контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 15.12.2023 № 2023ATB 28 та Специфікацією № 43 від 16.11.2023 р. на умовах поставки FOB Qingdao (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція:
Товар Cилікагелевий наповнювач для котячих туалетів 1-8 мм ТМ «Своя Лінія», Саt&Go 3,8 л (1,5 кг), код товару 3307900000, у кількості 15 520 шт. (1940 коробів) на загальну суму 16 451, 20 доларів США (1,06 дол. за шт.).
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (надалі - Товар).
Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 16 451, 20 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого Позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці (Відповідач/митний орган) митну декларацію №UA500500/2024/011847 від 05.04.2024 р. разом із всіма документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Зокрема, були подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України:
1) Декларація митної вартості № UA500500/2024/011847 від 05.04.2024 (код документа 1401);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності:
- Контракт на поставку продукції від 01.01.2020 № 3458-CL/CN (код документа m4100);
- Специфікація № 43 від 16.11.2023 р. (код документа 4103);
- Сертифікат про походження товару № C236601570970745 (код документа 0861);
- Сертифікат якості б/н від 15.12.2023 р. (код документа 0003);
- Прайс-лист б/н від 02.10.2023 року (код документа 3014);
- Пакувальний лист б/н від 15.12.2023 (код документа 0271);
3) Інвойс від 15.12.2023 № 2023ATB 28 (код документа 0380);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:
- swift № TF0137B170240212 від 12.02.2024р. (код документа 3001);
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару:
- Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 23.05.2024 р. Надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
- Автотранспортна накладна б/н від 03.04.2024 (код документа 0730);
- Рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.04.2024 №СФ-37106, № СФ-37107 до договору №88189 від 09.04.2019 року (код документа 3004);
- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001699, ОУ-0001700 від 04.04.2024р. від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року (в заяві помилково вказаний невірний номер та дата договору «№104669 від 19.05.2023 року» замість «№ 88189 від 09.04.2019 року»);
- Платіжні інструкції про сплату за транспортні послуги № 11780, 11775 від 18.04.2024р. надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року (в заяві помилково вказані невірні номери та дати платіжних інструкцій №76525, 76524 від 04.03.2024р.» замість «№ 11780, 11775 від 18.04.2024р.»);
- Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування;
- Домашній коносамент № ZJSM23120501 від 23.12.2023 р.;
- Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 76628/278869 від 23.12.2023р. надавалася разом з листом № 0504/1 від 05.04.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) (в листі помилково невірно зазначена дата заявки « 23.11.2023» замість « 23.12.2023»);
- Копія митної декларації країни відправлення № 422720230001168230 від18.12.2023р. надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню:
копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
8) Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу Заява на страхування № 17292 від 23.02.2024р. та договір №040г0д від 11.03.2020р. добровільного страхування вантажів (код документа 3008).
Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2020 № 3458-CL/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
3) в СМR від 03.04.2024 наявна печатка перевізника ТОВ «Флінстоун», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА».
З огляду на вищевикладене, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
У відповідь на повідомлення № 8044b2fd-3b9a-4b8e-b1b6-719510e85792 позивачем 05.04.2024 року листом, вих. № 0504/1 від 05.04.2024 р., було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та копії наступних документів:
-Прайс-лист виробника товару № б/н від 02.10.2023р.;
-Swift № б/н від 12.02.2024р.,
-Заявка на перевезення вантажу морським транспортом №76628/278869 від 23.12.2023р.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року № UA500500/2024/000231/1;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2024 р. № UA500500/2024/000427.
Позивач вважає протиправними Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року №UA500500/2024/000231/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 05.04.2024 р. №UA500500/2024/000427.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 2. ст. 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Матеріалами справи підтверджується, що рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач (покупець) та WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (продавець) уклали Контракт №3458-СL/CN від 01.01.2020 (а.с. 21-24 т.1).
Згідно п. 1.1. вказаного Контракту продавець зобов'язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті.
Згідно п. 1.2. Контракту товар, який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.1. Контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання умов Контракту №3458-СL/CN від 01.01.2020, згідно з інвойсом від 15.12.2023 № 2023ATB 28 та Специфікацією № 43 від 16.11.2023 р. на умовах поставки FOB Qingdao (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція (а.с. 26 т.1):
Товар Cилікагелевий наповнювач для котячих туалетів 1-8 мм ТМ «Своя Лінія», Саt&Go 3,8 л (1,5 кг), код товару 3307900000, у кількості 15 520 шт. (1940 коробів) на загальну суму 16 451, 20 доларів США (1,06 дол. за шт.).
Позивач зазначає, що вказаний товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (надалі - Товар).
Товар поставлений у відповідності до умов Контракту №3458-СL/CN від 01.01.2020. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 16 451, 20 доларів США.
Також позивач зазначає, що з метою митного оформлення поставленого Позивачеві Товару, позивач подав до Одеської митниці (Відповідач/митний орган) митну декларацію №UA500500/2024/011847 від 05.04.2024 р. разом із документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У вказаній декларації зазначено, що поставляються товари для тварин: силікагелевий гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для котячих туалетів, ароматизований, для поглинання запахів, не для медичного використання, в упаковці для роздрібної торгівлі (а.с. 79 з/с т.1).
Зокрема, декларантом до митного оформлення подані такі документи:
1) Декларація митної вартості № UA500500/2024/011847 від 05.04.2024;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності:
- Контракт на поставку продукції від 01.01.2020 № 3458-CL/CN (код документа m4100);
- Специфікація № 43 від 16.11.2023 р. (код документа 4103);
- Сертифікат про походження товару № C236601570970745 (код документа 0861);
- Сертифікат якості б/н від 15.12.2023 р. (код документа 0003);
- Прайс-лист б/н від 02.10.2023 року (код документа 3014);
- Пакувальний лист б/н від 15.12.2023 (код документа 0271);
3) Інвойс від 15.12.2023 № 2023ATB 28 (код документа 0380);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:
- swift № TF0137B170240212 від 12.02.2024р. (код документа 3001);
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару:
- Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 23.05.2024 р. Надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
- Автотранспортна накладна б/н від 03.04.2024 (код документа 0730);
- Рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.04.2024 №СФ-37106, № СФ-37107 до договору №88189 від 09.04.2019 року (код документа 3004);
- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001699, ОУ-0001700 від 04.04.2024р. від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року (в заяві помилково вказаний невірний номер та дата договору «№104669 від 19.05.2023 року» замість «№ 88189 від 09.04.2019 року»);
- Платіжні інструкції про сплату за транспортні послуги № 11780, 11775 від 18.04.2024р. надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року (в заяві помилково вказані невірні номери та дати платіжних інструкцій №76525, 76524 від 04.03.2024р.» замість «№ 11780, 11775 від 18.04.2024р.»);
- Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування;
- Домашній коносамент № ZJSM23120501 від 23.12.2023 р.;
- Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 76628/278869 від 23.12.2023р. надавалася разом з листом № 0504/1 від 05.04.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) (в листі помилково невірно зазначена дата заявки « 23.11.2023» замість « 23.12.2023»);
- Копія митної декларації країни відправлення № 422720230001168230 від18.12.2023р. надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню:
копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
8) Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу Заява на страхування № 17292 від 23.02.2024р. та договір №040г0д від 11.03.2020р. добровільного страхування вантажів (код документа 3008).
Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2020 № 3458-CL/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
3) в СМR від 03.04.2024 наявна печатка перевізника ТОВ «Флінстоун», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА».
З огляду на вищевикладене, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
У відповідь на повідомлення № 8044b2fd-3b9a-4b8e-b1b6-719510e85792 позивачем 05.04.2024 року листом, вих. № 0504/1 від 05.04.2024 р., було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та копії наступних документів:
-Прайс-лист виробника товару № б/н від 02.10.2023р.;
-Swift № б/н від 12.02.2024р.,
-Заявка на перевезення вантажу морським транспортом №76628/278869 від 23.12.2023р.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року № UA500500/2024/000231/1;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.04.2024 р. №UA500500/2024/000427.
Позивач вважає протиправними Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.04.2024 року №UA500500/2024/000231/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 05.04.2024 р. №UA500500/2024/000427.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином в силу пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема:
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, зі змісту рішення відповідача вбачається, що митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту від 01.01.2020 № 3458-CL/CN, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (Продавець).
Стосовно доводів митниці, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
На виконання умов Контракту №3458-СL/CN від 01.01.2020, згідно з інвойсом від 15.12.2023 № 2023ATB 28 та Специфікацією № 43 від 16.11.2023 р. на умовах поставки FOB Qingdao (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця був поставлений Товар (силікагелевий гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для котячих туалетів, ароматизований, для поглинання запахів, не для медичного використання, в упаковці для роздрібної торгівлі).
При цьому, у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу.
Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна.
Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-QingDao (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, умовами Контракту від 01.01.2020 № 3458-CL/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз значеного вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача.
Щодо відсутності копії митної декларації країни відправлення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Крім того, копія митної декларації країни відправлення №422720230001168230 від 18.12.2023р. надавалася пізніше разом із заявою, вих. №М-2024-2855/1 від 06.06.2024 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що за наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.
Стосовно посилань відповідача, що в СМR від 03.04.2024 наявна печатка перевізника ТОВ «Флінстоун», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, Згідно п.2.1.1 договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «ТГЛ Україна», Експедитор зобов'язаний здійснити підбір перевізників та укласти з ними від свого імені договори на перевезення вантажів згідно Заявці.
Отже, згідно укладеного договору Експедитор (ТОВ «ТГЛ Україна») мав повноваження залучати до виконання транспортних послуг інших осіб та укладати з ними договори без участі ТОВ «АТБ-Маркет»
Як наслідок, вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.
Водночас, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів спростовуються, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Відтак, є необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
За результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Стосовно витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема,
- надання правової інформації,
- консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:
- консультації,
- роз'яснення,
- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,
- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, до правової допомоги належать:
- консультації, роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів.
Отже, для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до умов укладеного договору № 8/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 01/07 від 01.07.2024 року до Договору, згідно п.1 якої:
«Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05.04.2024 року № UA500500/2024/000231/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 05.04.2024 р. № UA500500/2024/000427».
Згідно п. 3 даної додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції». Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 10000 грн., який визначив суд першої інстанції, є значно перевищеним.
Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи зазначені критерії (а також, що дана справа є незначної складності, в суді першої інстанції розглянута в письмовому провадженні без виклику сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є сума в розмірі 4000грн.
З урахування сплати судового збору за подачу позову в розмірі 4844,80грн та 4000грн за надання правничої допомоги судові витрати в суді першої інстанції складають 8844,80грн.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу, а в іншій частині додаткове рішення слід залишити без змін. Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір 8000 грн. є завищеним, оскільки на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція такого відзиву містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.
Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву не відрізняються від доводів позову.
Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
Відтак, суд апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за вказану послугу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн. Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 року - змінити в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21а, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 року - залишити без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21а, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча гривень) 00 коп.
В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити. Постанова набирає законної сили 17.04.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко