17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27189/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)
в адміністративній справі №160/27189/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" до відповідача Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь", звернувся 10.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №50635000405 від 17.09.2024 р., яким застосовано штраф в розмірі 2040грн.
Позов обґрунтовано незаконністю проведення перевірки у зв'язку з протиправністю призначення та проведення відповідачем перевірки, а також низки процесуальних порушень, що виявились у реалізації владних функцій не у спосіб передбачений чинним законодавством. Протиправність призначення вказаної перевірки полягає у відсутності обов'язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема, підстав її проведення та періоду, який буде перевірятись, а також строку проведення перевірки. Окремо позивач відзначив, що наказ і направлення на проведення фактичної перевірки були підписані - заступником начальника ТУ ДПС у Дніпропетровській області паном Федіром Терхановичем, який, на думку позивача, станом на дату підписання наказів не мав відповідних повноважень, а отже діяв з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає наказ про проведення фактичної перевірки таким, що не відповідає нормам діючого законодавства. Окрім того, на підтвердження висновків викладених в акті перевірки, суб'єктом владних повноважень, в Акті не зазначено жодних доводів та не наведено жодних доказів, що підтверджують факт порушення, в Акті не відображено суб'єктивний склад правопорушення, а саме вини, що є обов'язковим критерієм для притягнення особи до відповідальності за вчинення податкового правопорушення. Зауважив, що факт не надання відповіді повинен бути підтверджений актом, складеним у довільній формі відповідно до вимог п.85.6 ст.85 ПК України. Факт повторності, тобто прийняття до цього податкового повідомлення - рішення за ч.1 пп.121.1 ст.121 ПК України, яке стало узгодженим, адже саме таким чином контролюючий орган може встановити повторність. Однак, таке податкове повідомлення-рішення відсутнє, а також в Акті подібне не зазначено. Окрім того, разом з Актом перевірки надісланий документ - «Дані проведення хронометражу на ТОВ «Виналь» результати відпрацювання з 01.08.2024р. по 10.08.2024р.», складання яких не передбачено нормами ПК України під час проведення фактичних перевірок та які не є додатком до Акту перевірки. Крім того, такі дані не містять підпису уповноваженої особи позивача, оскільки цей «документ» фактично не був пред'явлений ТОВ «Виналь» для ознайомлення та на підпис, а також не містить підпису посадових осіб відповідача. Окремо позивач відзначив, що в надісланих разом з Актом документах не міститься й акту відмови посадових осіб позивача від підпису будь-яких «Даних», що також є порушенням положень п.85.6 ст.85 ПК України. Акт про ненадання документів на вимогу контролюючим органом не було створено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що факт відмови у наданні позивачем документів, а також прелік таких документів, зафіксовано безпосередньої в Акті фактичної перевірки, який було отримано уповноваженою особою позивача 13.08.2024 року, що свідчить про підтвердження виявлених контролюючим органом порушень. Позивачем під час розгляду справи не заперечується той факт, що витребувані податковим органом документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, не були надані ані під час перевірки, ані під час звернення із запереченням на акт перевірки. Також позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо неможливості подання цих документів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Вказує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області в запиті про надання копій документів запитує копії документів, які не стосуються підстави перевірки, а саме:
копії документів бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв;
копії документів, які підтверджують використання тари, матеріалів, для укупорки при виробництві алкогольних напоїв;
інформацію щодо показників щодобових витрат води та електроенергії, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв. Позивач вважає, що зазначені документи та інформація не стосуються підстави перевірки, а тому дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо отримання саме копій цих документі та цієї інформації є протиправними та незаконними.
Вказує, що позивач завжди надає всі інші копії документів які запитуються відповідачем протягом більше ніж календарного року, а ГУ ДПС у Дніпропетровській області жодного разу не було виявлено порушень законодавства з боку Позивача в рамках його господарської діяльності. Також в рамках проведеної фактичної перевірки податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, а саме не складено Акт про ненадання документів контролюючому органу, що є обов'язковим відповідно до імперативної норми п. 85.6. ст. 85 ПК України; Наказ не відповідає вимогам визначеним в п. 81.1. ст. 81 ПК України, оскільки не визначено строк фактичної перевірки та період який буде перевірятись; відсутній факт повторності вчинюваного правопорушення, оскільки на момент прийняття оскаржуваного ППР буле відсутнє будь-яке узгоджене зобов'язання; ГУ ДПС у Дніпропетровській області надається запит про отримання копій документів з порушенням строків встановлених в п. 85.4 ст. 85 ПК України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що наказ про перевірку від 31.07.2024 №3296-п містить в собі період з якого буде здійснюватися перевірка з 01.08.2024 по дату закінчення перевірки, яка може тривати не більше 10 діб згідно ст. 82 ПКУ, вказує про наявність повторності вчинення правопорушення, в силу п.85.6 ст. 85 ПКУ не передбачено складання акту про відмову у наданні оригіналів документів під час перевірки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Виналь» перебуває на обліку у Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на підставі наказу №3296-П від 31.07.2024 р. про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» та направлень на проведення перевірки №6271, №6270 від 31.07.2024 р., Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у період з 01.08.2024 року по 10.08.2024 року проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» за адресою Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Космічна, 1-В.
За результатами вказаної перевірки складено акт №2274/04-36-09-03/41146771 від 12.08.2024 р. «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Виналь» код ЄДРПОУ 41146771» (Акт фактичної перевірки).
Вказаний акт отримано представником позивача 13.08.2024 року, про що зазначено в самому Акті фактичної перевірки.
Також в Акті фактичної перевірки вказано, що відповідно до вимог пп20.1.6 п.20.1 ст.20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, вручена 20.05.2024 року представнику за довіреністю Мельникову А.В, письмова вимога щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.
У ході проведення фактичної перевірки з 01.08.2024 року по 10.08.2024 року документи не надано.
Крім того, у ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Виналь» не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництві алкогольних напоїв.
За висновками перевірки за порушення п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 ПК України передбачена відповідальність згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України.
Не погоджуючись з Актом фактичної перевірки ТОВ «Виналь» подало до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення №27-08 від 27.08.2024 року.
Листом №64556/6/04-36-09-01-11 від 12.09.2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що висновки за результатам розгляду заперечення від 27.08.2024 року на Акт фактичної перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
17.09.2024 року на підставі акта №2274/04-36-09-03/41146771 від 12.08.2024 року Північним МУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №50635000405, яким до ТОВ «Виналь», за порушення п.п.85.2, 85.4 ст.85 Податкового кодексу України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, ч. 2 п.121.1 ст. 121 ПК Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2 040 грн.
Позивач вважає протиправним податкове повідомлення - рішення №50635000405 від 17.09.2024 р., яким застосовано штраф в розмірі 2 040грн. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПКУ).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються:
дата видачі,
найменування контролюючого органу,
найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться,
мета,
вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка),
підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом,
дата початку і тривалість перевірки,
період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися, та чіткого визначення у наказі правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Відповідно до ч.5 ст242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не оскаржує безпосередньо наказ про проведення фактичної перевірки, не оскаржує дії відповідача щодо проведення перевірки.
Позивач оскаржує безпосередньо податкове повідомлення - рішення №50635000405 від 17.09.2024 р., яким застосовано штраф в розмірі 2 040грн.
Тому суд має надавати оцінку саме правомірності/протиправності вказаному податковому повідомленню-рішенню №50635000405 від 17.09.2024 р., з урахуванням наявності наказу про проведення перевірки, направлень на перевірку, акту перевірки.
Так матеріали справи містять податкове повідомлення-рішення №50635000405 від 17.09.2024 р., яким застосовано штраф в розмірі 2 040грн. (а.с.20).
В цьому податковому повідомленні-рішенні зазначено, що на підставі акта перевірки №2274/04-36-09-03/41146771 від 12.08.2024 року та за даними інформаційних баз контролюючого органу встановлено порушення п.85.2, 85.4 ст. 85 ПКУ (в період з 01.08.2024 по 10.08.2024).
Пунктом 85.2, ст. 85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Отже вказаною нормою встановлений обов'язок платника податків надати всі документи, що пов'язані з предметом перевірки.
Відповідач вважає, що вказаний обов'язок не був виконаний позивачем
Пунктом 85.4 ст. 85 ПКУ встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Отже, вказана норма встановлює, що копії документів мають надаватися контролюючому органу в належному стані, тому позивач мав надати копії у відповідності до вимог зазначеної норми.
Слід взяти до уваги, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 року в справі № 280/1431/23 викладено наступний правовий висновок:
«Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.
Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства.
Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків.
Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.».
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Також слід зазначити, що Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції, яка викладена, зокрема, в постановах від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018, від 04.10.2022 у справі № 810/1394/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22, від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального:
(1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також
(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.
Тобто, цей підпункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №3296-П від 31.07.2024 р. «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» прийнятий на підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Отже, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначений наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо доводів позивача про відсутності обов'язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема періоду, який буде перевірятися, а також строку проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Наказом Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 затверджено Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (Методичні рекомендації).
Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС.
У такому наказі зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, який його видав, та органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб'єкта (найменування або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -платника податку, а також код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.
Стаття 80 ПК України містить в собі умови відносно строків проведення фактичної перевірки, які повинні відповідати вимогам ст. 82 ПК України.
Згідно з п. 82.3 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
Таким чином, згідно з вимогами податкового законодавства, що врегульовує порядок проведення фактичної перевірки чітко визначений термін тривалості фактичної перевірки, який не може перевищувати 10 діб.
При цьому, Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Матеріалами справи підтверджується, що у пункті 1 наказу №3296-п від 31.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися з 01.08.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 01.08.2024, тривалість не більше 10 діб» (а.с.19).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ на проведення перевірки від 31.07.2024 №3296-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду який перевірявся та періоду протягом якого проводилась перевірка, які є достатньо передбачуваними для платників податків та не порушують норм чинного законодавства.
Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про недотримання контролюючим органом вимог ПК України, які пред'являються до наказу про проведення фактичної перевірки є необґрунтованими.
Стосовно доводів позивача про відсутність повноважень у заступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Федіра Терханова на підписання наказу наказу №3296-п від 31.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС.
Аналогічні приписи містяться і у п.80.2 ст.82 ПК України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.
Тобто, відповідно до приписів п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій та п.80.2 ст.82 ПК України наказ на проведення фактичної перевірки може бути підписаний наступними посадовими особами контролюючого органу: керівником органу ДПС; заступником керівника органу ДПС; уповноваженою особою органу ДПС.
Доводи позивача ґрунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, згідно якого не вбачається у Федіра Терханова функції щодо підписання наказів на проведення перевірки.
При цьому, підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 20.4 статті 20 ПК України керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС.
Згідно вимог ПК України уповноваженою особою може бути будь-яка посадова (службова) особа контролюючого органу, якій згідно наказу керівника надано повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПК України.
Функції заступника начальника контролюючого органу, серед іншого, визначаються внутрішніми розпорядчими документами органу ДПС, на підставі норм ПК України та Методичних рекомендрацій.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи позивача про те, що станом на дату підписання наказу, посадова особа яка його підписала, не мала відповідних повноважень та діяла з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом, отже наказ про проведення фактичної перевірки №3296-п від 31.07.2024 року ТОВ «Винадь» є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Стосовно суті порушення, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 2040грн. (порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Абзацом 2 пункту 121.1 статті 12 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу в розмірі 2040 гривень.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Тобто, під час проведення перевірки запит на отримання копій документів може подаватися посадовою (службовою) особою контролюючого органу, а не виключно керівником контролюючого органу, як вважає позивач.
Статтею 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
В свою чергу, статтею 73 Податкового кодексу України врегульовані питання отримання податкової інформації контролюючими органами, яка надається платниками податків періодично на запит податкового органу.
Таким чином, до спірних правовідносин вимоги статті 73 ПКУ не застосовуються, а тому доводи позивача про те, що письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п.73.3 ст.73 ПК України, суд вважає необґрунтованими та відхиляє їх.
При цьому, стаття 85 Податкового кодексу України не визначає обов'язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було призначено перевірку ТОВ «Виналь» з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, відтак, витребувані перевіряючими та не надані позивачем документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, на думку суду, безпосередньо пов'язані з предметом перевірки та мали бути надані платником податків.
Натомість позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов'язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання цих документів.
Щодо доводів Позивача про не складання контролюючим органом акту про ненадання документів до перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником.
У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідач у справі не заперечує, що акт який би засвідчував факт відмови позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу не складався, що свідчить про не дотримання відповідачем вимог п.85.6 статті 85 ПК України у спірних правовідносинах, натомість такий недолік, на думку суду, не може бути підставою для визнання неправомірними результатів перевірки, адже не складання відповідного акту не призвело до: не повідомлення позивача про результати перевірки, неправильних висновків за результатами такої перевірки та не порушило право платника податків на оскарження результатів такої перевірки тощо.
При цьому, факт відмови у наданні позивачем документів, а також прелік таких документів, зафіксовано безпосередньої в Акті фактичної перевірки, який було отримано уповноваженою особою позивача 13.08.2024 року, що свідчить про підтвердження виявлених контролюючим органом порушень.
Позивачем під час розгляду справи не заперечується той факт, що витребувані податковим органом документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, не були надані ані під час перевірки, ані під час звернення із запереченням на акт перевірки.
Також позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо неможливості подання цих документів.
Слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об'єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Тобто, не кожне порушення, допущене суб'єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб'єкта.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 року (справа 560/2210/19), 16.03.2023 року (справа №400/4409/21), від 21.02.2023 року (справа №369/7737/16-а), від 10.07.2019 року (справа №804/639/18), від 27.09.2022 року (справа №320/1510/20), від 16.12.2021 року (справа № 640/11468/20), тощо.
Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин наведені вище висновки Верховного суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд вважає не складання відповідачем акта відмови ТОВ «Виналь» у наданні копій затребуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу формальним порушенням процедури, яке не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, оскільки таке процедурне порушення не призвело б до наявності іншого рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Щодо доводів позивача про недотримання процедури проведення хронометражу на ТОВ «Виналь», останні не перевіряються судом, адже результати хронометражу не слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто, виходять за межі доказування в даній справі.
Щодо повторності вчинення ТОВ «Виналь» податкового правопорушення, за яке його притягнуто до фінансової відповідальності згідно з податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження в даній справі, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що штрафні санкції застосовані позивачем за абзацом 2 пункту 121.1 статті 12 ПК України, тобто за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.
Отже, зі змісту вимог п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України випливає, що визначення повторності правопорушення залежить від встановлення повторних протиправних вчинених дій планиками щодо ненадання контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, які зафіксовані в акті перевірки.
Матеріалами справи підтверджується, що фахівцями ГУ Дніпропетровської області у 2023 та 2024 роках були проведені попередні фактичні перевірки ТОВ «ВИНАДЬ», за результатами яких складено акти перевірок, в яких зафіксовані порушення позивачем п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, в зв'язку із не наданням ТОВ «Виналь» інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.
На підставі актів попередніх фактичних перевірок контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року №5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405», якими за порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України до ТОВ «Виналь» було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2 040грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405 ТОВ «Виналь» оскаржило їх в суді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №160/3236/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 11.01.2024 року №2135000405.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року у справі №160/4693/24 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №5435000405 від 01.02.2024 pоку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №160/4693/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі №160/10642/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №18435000405 від 03.04.2024 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.
Отже, попередні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року № 18435000405, якими позивача за порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 ПК України було притягнуто до відповідальності згідно з п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, на момент розгляду справи в суді є узгодженими в зв'язку із набранням законної сили рішеннями у справах №160/3236/24, №160/10642/24, №160/4693/24, що є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю.
Окрім того, на момент винесення податкового повідомлення рішення №50635000405 від 17.09.2024 р. попередні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року № 18435000405 були чинними та не були скасовані, що свідчить про наявність ознак повторності в діях позивача, як кваліфікуючої ознаки для настання відповідальності за податкове правопорушення, передбачене абзацом другим пункту 121.1 статті 121 ПК України на момент прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не допустив порушень при формуванні податкового повідомлення-рішення №50635000405 від 17.09.2024 року та застосовуючи до позивача п.п. 85.2, 85.4 ст.85 ПК Україна та відповідальність за п. 121.1 ст. 121 ПК України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко