02 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6246/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №280/6246/24 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 03.03.2022 року по 31.01.2023 року, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 року з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (ЄДРПОУ - 26605210) видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник відділу по роботі з сім'ями управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України окладу за військовим званням «полковник», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (390% посадового окладу)) та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% (посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 15.06.2022 року по 31.01.2023 рік, та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ - 22990368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник відділу організації соціального супроводу - заступник начальника управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України», окладу за військовим званням «полковник», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: ((65 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (390% посадового окладу)) та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%(посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 15.06.2022 року по 31.01.2023 рік, та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 з урахуванням виплачених сум;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ - 22990368) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №280/6246/24 позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, Головним управлінням психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України подано апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просять скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивачем також подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 15.06.2022 року був призначений на посаду офіцером відділу планування морально психологічного забезпечення управління організації морально-психологічного забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, з 21.03.2024 року був зарахований до списків особового складу Генерального штабу Збройних Сил України за посадою головного спеціаліста відділу аналізу та прогнозування соціальних процесів в Збройних Силах України управління соціальної роботи з персоналом Головного управління персоналу Збройних Сил України.
Наказом № 70 від 20.03.2024 року підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу планування морально-психологічного забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (30 тарифний розряд, посадовий оклад 5920 гривень), відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу від 15.03.2024 року № 475 призначено на посаду Головного спеціаліста відділу аналізу та прогнозування соціальних процесів в Збройних Силах України управління соціальної роботи з персоналом Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місяця служби - міста Києва.
Наказом № 105 від 17.05.2024 року підполковника ОСОБА_1 , Головного спеціаліста відділу аналізу та прогнозування соціальних процесів Збройних Сил України управління соціальної роботи з персоналом Головного управління персоналу, звільненого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 травня 2024 року № 236 у запас підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав.
З 17.05.2024 року позивач виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач виключений, з продовольчого забезпечення з 18.05.2024 року, з 15.03.2023 по 01.05.2024 проходив службу на посаді начальника відділу по роботі з сім'ями управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.
04.06.2024 року Позивач звернувся до Відповідача 1 з заявою в якій, зокрема, просив: здійснити перерахунок та виплату складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 15.06.2022 року по 31.01.2023 року, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 року.
Листом № 354/2133 від 07.06.2024 відповідачем повідомлено позивача про застосування при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму у розмірі 1762,00 грн., який перерахунку не підлягає.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення, починаючи з 15.06.2022 року по день звільнення, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До усіх виплат належить заробітна плата, виплата вихідної допомоги, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати, які гарантовані статтею 43 Конституції України.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом спір у цій справі є публічно-правовим спором з приводу звільнення позивача з публічної служби, предметом розгляду якого є вимоги про перерахунок грошового забезпечення, тому до спірних правовідносин має бути застосовано тримісячний строк, передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП України, оскільки предмет регулювання цієї норми є вужчим порівняно з нормою частини 5 статті 122 КАС України, яка може бути застосована до всіх правовідносин, що пов'язані з публічною службою.
Зважаючи на те, що позивач звільнений з військової служби та виключений з списків особового складу 17.05.2024, Листом № 354/2133 від 07.06.2024 відповідачем повідомлено позивача про застосування при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожитковий мінімум у розмірі 1762,00 грн., який перерахунку не підлягає, позивач звернувся до суду 04.07.2024, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк звернення до суду із цим позовом позивачем не пропущений.
Щодо підстав проведення перерахунку та виплат розміру складових грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців прийнято постановою Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704).
Згідно пункту 10 Постанови №704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018.
Згідно пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
З вказаного слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Також Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 по справі №440/6017/21, від 12.09.2022 по справі №500/1813/21, від 22.03.2023 по справі №340/10333/21.
Таким чином, суд зазначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році, визначений ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» складає 2481,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2684,00 грн.
Згідно позовних вимог позивач просив суд зобов'язати відповідачів здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, починаючи з 15.06.2022, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023.
При цьому, колегія суддів враховує, що пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова № 481) вирішено:
- скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб;
- внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Вказана Постанова Кабінету Міністрів України № 481 набула чинності 20 травня 2023 року.
На момент розгляду цієї справи Постанова №481 нечинною не визнавалася.
Отже, з 20.05.2023 підлягають застосуванню приписи п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №481.
Не є спірним, що обчислення і виплата позивачу грошового забезпечення у спірному періоді здійснювалися виходячи з розміру 1762 гривні та визначення шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.
Наведене, за висновком колегії суддів, відповідає приписам п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 481 з 20.05.2023.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в межах заявлених позовних вимог необхідно зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 15.06.2022 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928 станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, з врахуванням проведених виплат.
При цьому колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У звя'зку із чим, зобов'язання відповідачів видати наказ про нарахування та виплату та здійснити перерахунок та виплату відповідно, є належним та ефективним способом відновлення порушеного права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем та відповідачами не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №280/6246/24,- залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №280/6246/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко