01 травня 2025 р. Справа № 526/4687/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Максименко Л.В., м. Гадяч, повний текст складено 14.01.25 по справі № 526/4687/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі за текстом - ДПП, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2АВ 01269685 від 23 вересня 2022 року.
До позовної заяви додала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначила, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24 було відмовлено у задоволенні її первинно поданого аналогічного позову про скасування постанови серії 2АВ № 01269685 від 23 вересня 2022 року, оскільки його було заявлено до неналежного відповідача, проте, судом апеляційної інстанції було роз'яснено позивачу, що така відмова не позбавляє її права повторного звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Враховуючи дотримання нею десятиденного строку звернення до суду після отримання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24, просила поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.01.2025 у справі № 526/4687/24 залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління безпеки дорожнього руху про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків та подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з інших підстав протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Попереджено позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною 4 статті 169 КАС.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з її невідповідності за формою та змістом приписам статті 160 КАС України, через те, що позивачем надано до позову копії документів не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством, а до копії позовної заяви не додано всіх документів, які були додані до позовної заяви, які також, не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Крім того, суд дійшов висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №526/680/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення набрала законної сили 26.11.2024, про що зазначено у резолютивній частині постанови, а з позовом до адміністративного суду позивач звернулась лише 25.12.2024, тобто майже через місяць після набрання вказаною постановою законної сили.
Визнавши підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку, неповажними, та зазначивши про не надання ОСОБА_1 суду доказів на підтвердження того, що у неї існували обставини неможливості подання позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення після набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 526/680/24 у строки, визначені законом, суд першої інстанції роз'яснив позивачу її право на звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 03.01.2025 позивачем 13.01.2025 подано до канцелярії Гадяцького районного суду Полтавської області клопотання, в якому зазначено, що у розумінні приписів статей 94, 161 КАС України від позивача не вимагається засвідчення копії позовної заяви чи доданих до неї документів, у зв'язку з чим вважала відсутніми підстави для виконання вимог ухвали від 03.01.2025 про залишення позовної заяви без руху в цій частині.
Щодо строку звернення до суду, зауважила, що звернулась до суду 25.12.2024, тобто у десятиденний термін з дати отримання нею (17.12.2024) постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24, у зв'язку з чим, вважала, що нею дотримано строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 286 КАС України.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2025 у справі № 526/4687/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення визнано неподаним та повернуто позивачу разом з матеріалами позову.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2025 по справі № 526/4687/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву, так як на її думку відсутність у розпорядженні позивача оригіналів документів унеможливлює засвідчення їх копій, а засвідчення копій документів, призначених для інших учасників справи взагалі не передбачено процесуальним законодавством. Стверджувала, що нею було засвідчено копії документів, оригінали яких перебувають у її розпорядженні, однак судом першої інстанції не було надано жодної оцінки вказаним обставинам.
Також наполягала на безпідставності тверджень суду про те, що строк звернення з цим позовом обраховується з моменту набрання законної сили постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24, оскільки позивач не була присутня при оголошенні рішення суду апеляційної інстанції, а була ознайомлена з його змістом лише після отримання зазначеної постанови засобами поштового зв'язку 17.12.2024, а тому, саме з цієї дати необхідно обраховувати десятиденний строк звернення до суду, який позивачем не пропущено.
В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст клопотання позивача від 13.01.2025.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позов ОСОБА_1 ухвалою суду від 03.01.2025 був залишений без руху з наданням десятиденного строку на усунення недоліків.
10 січня 2025 року позивач отримала копію ухвали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування до позовної заяви ОСОБА_1 приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки на виконання вимог ухвали від 03.01.2025 позивачем не було надано до суду додатків до позовної заяви та копії позовної заяви з додатками для відповідача, засвідчених в порядку, встановленому чинним законодавством. Також судом зазначено, що на виконання ухвали суду від 03.01.2025, позивач нових обставин для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом не вказала.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження по даній справі є постанова Департаменту патрульної поліції серії 2АВ № 571853 від 03.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності урегульовані статтею 286 КАС України.
Так, відповідно до приписів частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Колегією суддів встановлено, що вищезазначена постанова серії 2АВ № 571853 від 03.09.2022 вже була предметом розгляду в межах справи № 526/680/24, однак за наслідками апеляційного перегляду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24 скасовано рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10.09.2024 та відмолено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 з огляду на заявлення позову до неналежного відповідача.
Приймаючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, та який не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи, як і не був залучений судом першої інстанції.
Водночас, судом зауважено, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
Відповідно до приписів частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Колегія суддів зауважує, що процесуальним законодавством не унормовано строки повторного звернення до суду з позовом у разі відмови у його задоволенні судом апеляційної інстанції з підстав звернення позовних вимог до неналежного відповідача, відтак, на переконання апеляційного суду у даному випадку застосовними є саме приписи частини 2 статті 286 КАС України, якими, зокрема, закріплено право оскаржити рішення (постанови) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З наявної у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» інформації, колегією суддів встановлено, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24 була прийнята у відкритому судовому засіданні без участі сторін та набрала законної сили у день її прийняття (26.11.2024). Однак, позивач, не будучи присутньою у судовому засіданні не могла бути обізнана зі змістом постанови апеляційного суду того ж дня, оскільки отримала постанову суду 17.12.2024, що підтверджується також наявною у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» інформацією. Отже, саме з цього дня необхідно обраховувати десятиденний строк на повторне звернення до суду з цим позовом (заявленим до належного відповідача), який відповідно мав завершитись 27.12.2024.
А відтак, посилання суду першої інстанції на те, що строк звернення до суду розпочав свій перебіг з дня набрання законної сили постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24 є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до Департаменту патрульної поліції (належного відповідача у спірних правовідносинах) ОСОБА_1 повторно звернулась до Гадяцького районного суду Полтавської області 25.12.2024, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви.
Тобто, у межах десятиденного терміну з моменту отримання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24, що є свідченням дотримання нею розумного строку для реалізації свого права на звернення до суду.
Разом з цим, судом першої інстанції вказані обставини залишено поза увагою, що мало наслідком помилковий висновок про пропуск ОСОБА_1 встановленого частиною 2 статті 286 КАС України десятиденного строку та як, наслідок безпідставного повернення позовної заяви за пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.
З огляду на те, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків позовної заяви, що свідчить про обґрунтованість вимог апеляційної скарги в цій частині та наявність підстав для скасування ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2025 по справі № 526/4687/24.
Стосовно не засвідчення позивачем документів доданих до позовної заяви варто зауважити, що частина друга статті 94 КАС України визначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частини четверта і п'ята 94 КАС України передбачають, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, з наведених норм висновується, що належним засвідченням копій документів Кодекс визначає проставлення на цих копіях власноручного підпису і дати засвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивач додала перелік документів, однак, деякі з них не засвідчені позивачем у встановленому КАС України порядку, зокрема, копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 526/680/24, копія спірної постанови серії 2АВ № 01269685, копія фотознімку з приладу вимірювання швидкості та копія довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією.
Доводи апеляційної скарги про те, що приписами КАС України не встановлено обов'язку засвідчувати копії документів, що надаються до суду колегія суддів вважає безпідставними, адже вищенаведеними нормами КАС України чітко визначений як суб'єкт, так і процедура засвідчення копій документів в цілому.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2025 по справі № 526/4687/24 - скасувати.
Справу № 526/4687/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення направити до Гадяцького районного суду Полтавської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко