Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
02 травня 2025 р. Справа № 520/10676/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10676/24
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
про стягнення заробітної плати,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- постановити до стягнення на користь ОСОБА_1 заробітну плату шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року по 03 червня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у адміністративній справі № 520/11901/21 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з урахуванням нарахування відповідачем відповідних частин заробітної плати в якості компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з травня по жовтень 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року згідно його розрахункового листка за вересень 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вказавши, що воно ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для подання зазначеного позову стало те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №520/9766/22 зобов'язано РВ ФДМУ по Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року - 03 серпня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №520/11901/21 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, проте листом РВ ДМУ по Харківській області від 25.09.2023 року №20-03-ПІ-35 з доданим до нього розрахунковим листком за вересень 2023 року позивача було повідомлено про його виконання лише частково всупереч змісту положень зазначеного судового рішення, а саме не починаючи з квітня 2006 року по 03 серпня 2014 року до дня виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 року у справі №520/11901/21, а починаючи з травня та жовтня 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року, коли відповідач за відповідними судовими рішеннями нараховував належну позивачу своєчасно не нараховану та невиплачену заробітну плату з квітня 2006 року. Крім цього, в обґрунтування позову позивач вказав на те, що намагаючись врегулювати питання щодо неналежного часткового виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у адміністративній справі №520/9766/22 в судовому порядку позивач звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, утім ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №520/9766/22, яка була залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у ній, у задоволенні заяви в порядку статті 383 КАС України відмовлено, з посиланням на те, що обраний відповідачем спосіб (алгоритм розрахунку) виконання зазначеного рішення суду у справі №520/9766/22 не був предметом дослідження у ній та на стадії виконання даного судового рішення не може оцінюватись судом.
Просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/10676/24 та постановити нове, яким зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з квітня 2006 року по 03 серпня 2014 року до дня виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, з урахуванням нарахування відповідачем відповідних частин заробітної плати в якості компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з травня та жовтня 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року згідно його розрахункового листка за вересень 2023 року.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/10676/24 - залишити без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі №520/9766/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року по 03 червня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 в адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
01.11.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової О.В. відкрито виконавче провадження №73197926 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.10.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/9766/22.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. від 27 листопада 2023 року ВП №73197926 закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.10.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/9766/22, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, виконавче провадження ВП №73197926 закінчено у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.
Позивач вважаючи, що при виконанні рішення суду по справі №520/9766/22 відповідачем лише частково починаючи з травня та жовтня 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року нараховано належну позивачу своєчасно не нараховану та не виплачену з квітня 2006 року заробітну плату, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволили наявність порушеного права.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Приписами статей 3, 4 Закону №2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як вже зазначено судом вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі № 520/9766/22 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року по 03 червня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у адміністративній справі № 520/11901/21 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Так, у справі № 520/9766/22 ОСОБА_1 звертався до суду із позовними вимогами, в яких просив суд постановити до стягнення на користь ОСОБА_1 заробітну плату шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2004 року по день виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Вказане рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі №520/9766/22 відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 кошти відповідно до розрахункового листа за вересень 2023 року.
Повертаючись до обставин до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову знову є питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року по 03 червня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 в адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Серед підстав позову позивач посилається на те, що при виконанні рішення суду по справі №520/9766/22 відповідачем лише частково починаючи з травня та жовтня 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року нараховано належну позивачу своєчасно не нараховану та не виплачену з квітня 2006 року заробітну плату, однак вимог щодо конкретної суми компенсації не заявляє.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2018р. у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Колегія суддів зазначає, що у справі № 520/10676/24 ОСОБА_1 заявляє такі ж позовні вимоги, що і у справі № 520/9766/22, які він доповнив вимогою про врахування нарахування відповідачем відповідних частин заробітної плати в якості компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з травня по жовтень 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року згідно його розрахункового листка за вересень 2023 року.
Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року по 03 червня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 в адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 520/9766/22.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі №520/9766/22 відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 кошти відповідно до розрахункового листа за вересень 2023 року.
Колегія суддів звертає увагу, що виконавче провадження №73197926 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.10.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/9766/22 закінчено у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.
Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржена та не скасована.
Водночас колегія суддів зауважує, що у разі невиконання/часткового виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також процесуальними положеннями КАС України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що в розглядуваному випадку звернення позивача до суду свідчить про його незгоду із виконанням рішення суду в справі № 520/9766/22 та фактично є спробою переглянути рішення суду, яке набрало законної сили, що не передбачено процесуальним законом.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач в позовній заяві не вказує конкретної суми компенсації, не надає розрахунку платежів які вже були сплачені та на які може бути нарахована компенсація.
Крім того у позовній заяві зазначено, що відповідачем порушено строки виплати з травня по жовтень 2019 року, а також з червня та листопада 2020 року, згідно його розрахункового листка за вересень 2023 року, однак розрахунку платежів які позивачу вже були сплачені та на які може бути нарахована компенсація не надано.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по справі № 520/10676/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло