22 квітня 2025 р. Справа № 520/9791/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 (суддя Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.01.25) по справі № 520/9791/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) в якому просила суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень; № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень; № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень; №144 від 05.05.2023 року, № 361 від 06.12.2023 року за квітень 2023 року в сумі 29550,00 гривен, всього в сумі 218884,60 гривень (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 60 копійок); щодо не нарахування та невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 травня 2023 року по 31 липня 2023 року із розрахунку 100000,00 гривень на місяць , що становить для нарахування 300000,00 гривень та відповідно до виплати 295500,00 гривень (двісті дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот гривень); щодо не нарахування та не виплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2023 рік та компенсації за невикористану відпустку за період з лютого 2022 року по 31 липня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України: здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень; № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень; № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень; №144 від 05.05.2023 року, № 361 від 06.12.2023 року за квітень 2023 року в сумі 29550,00 гривен, всього в сумі 218884,60 гривень (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 60 копійок); здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях солдата ОСОБА_2 за період з 01 травня 2023 року по 31 липня 2023 року із розрахунку 100000,00 гривень на місяць, що становить для нарахування 300000,00 гривень та відповідно до виплати 295500,00 гривень (двісті дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот гривень); здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомоги на оздоровлення солдата ОСОБА_2 за 2023 рік; здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації за невикористану відпустку солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 31 липня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень; № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень; № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень; №144 від 05.05.2023 року, № 361 від 06.12.2023 року за квітень 2023 року в сумі 29550,00 гривен, всього в сумі 218884,60 гривень (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 60 копійок); щодо не нарахування та невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 травня 2023 року по 31 липня 2023 року із розрахунку 100000,00 гривень на місяць , що становить для нарахування 300000,00 гривень та відповідно до виплати 295500,00 гривень (двісті дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот гривень); щодо не нарахування та не виплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2023 рік та компенсації за невикористану відпустку за період з лютого 2022 року по 31 липня 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 520/9791/24 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень, № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень, № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень, всього в сумі 189334,60 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень, № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень, № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень, всього в сумі 189334,60 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2023 рік та компенсації за невикористану відпустку за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) допомоги на оздоровлення солдата ОСОБА_2 за 2023 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсації за невикористану відпустку солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на те, що виплата грошового забезпечення членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин визнання військовослужбовця у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. Так, ОСОБА_2 був включений до наказів про нарахування та виплату грошового забезпечення по 31.07.2023 включно, що, на думку позивачки, свідчить про необхідність здійснення спірних виплат саме до 31.07.2023.
Наполягає, що суд першої інстанції безпідставно визначив, що датою з'ясування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть ОСОБА_2 було видане 30 березня 2023 року, оскільки станом на 01 квітня 2023 року відповідачем по справі, військовою частиною НОМЕР_1 не були з'ясовані всі обставини зникнення безвісти та смерті солдата ОСОБА_2 , які були в повному обсязі встановлені станом 12 липня 2023 року.
Отже, вважає, що із зазначених підстав висновок суду першої інстанції, що грошове забезпечення ОСОБА_2 його дружині, ОСОБА_1 мало виплачуватись до 27.03.2023 не ґрунтується на нормах права, якими врегульовані спірні правовідносини, на наявних в матеріалах справи доказах, та не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскільки ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу у зв'язку із загибеллю з 27.03.2023 року, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав підстав для нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку, тому підстави для нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік були відсутні.
Вказує, що чинними станом на 27.03.2023 року нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не було передбачено можливості для виплати компенсації за невикористані дні відпустки у разі загибелі військовослужбовця.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача.
Військовою частиною НОМЕР_3 подано відзив на апеляційну скаргу позивачки, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Сторони про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 24 лютого 2022 року відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 24 лютого 2022 року № 27/1/3/М-282т-Е був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 24.02.2022 року № 37.
Позивачу надійшло сповіщення сім'ї №40/17/9/12-1130 від 03 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , зник безвісти 26.06.2022 року під час бойового зіткнення з ЗС РФ на вогневій позиції поблизу села Дементіївка Дергачівського району Харківської області.
Відповідно до висновку по факту зникнення безвісти солдатів військової частини НОМЕР_1 , затвердженого 09 грудня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 встановлено, що 26 червня 2022 року під час бойового зіткнення потрапивши під мінометний вогонь зник безвісти ОСОБА_2
30 березня 2023 р. Нововодолазьким відділом ДРАЦС у Харківському районі Харківської області було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №72 о/с від 28.07.2023 солдата ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу військової частини у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №120 від 27.12.2023 були внесені зміни до наказу №72 о/с від 28.07.2023 та зазначено, що ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу з 27.03.2023. В якості підстави зазначено свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 30 березня 2023 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/468-ОКЛ/22, видане 27 березня 2023 року комунальним закладом охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Позивач через представника зверталась до Військової частини НОМЕР_1 та просила здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повному обсязі грошового забезпечення, додаткової винагороди за виконання бойовик завдань, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовослужбовця - солдата військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вважався зниклим безвісти з 26 червня 2022, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане 30 березня 2023 року, актовий запис про смерть № 121 від 30.03.2023 року за період з 01 червня 2022 року по дені виключення ОСОБА_2 зі списків військової частини в зв'язку зі смертю, в тому числі за: 06.2022 року грошове забезпечення в повному обсязі, винагороду в сумі 16666,67 гривень; 07.2022 року грошове забезпечення в сумі 13103,57 грн., винагороду в сумі 100000,00 гривень; 08.2022 року грошове забезпечення в сумі 12917,25 грн., винагороду в сумі 100000,00 гривень; 09.2022 року грошове забезпечення в сумі 12701,95 грн., винагороду в сумі 100000,00 гривень; 10.2022 року грошове забезпечення в сумі 12701,95 грн, винагороду в сумі 100000,00 гривень; 11.2022 року грошове забезпечення в сумі 12701,95грн., винагороду в сумі 100000,00 гривень 12.2022 року грошове забезпечення в сумі 11558,95 грн., винагороду в сумі 100000,00 гривень, 01.2023 року грошове забезпечення в сумі 22023,75 грн., винагороду в сумі 70000,00 гривень, 02.2023 року грошове забезпечення в сумі 13983,75 грн., 03.2023 року грошове забезпечення в сумі 2000,00 грн., 04.2023 року винагороду в сумі 30000,00 грн., 05.2023 року винагороду в сумі 100000,00 грн., 06.2023 року винагороду в сумі 100000,00 грн., 07.2023 року винагороду в сумі 100000,00 грн., з 01.08.2023 року по день виключення зі списків частини в зв'язку зі смертю в повному розмірі грошового забезпечення та винагороду.
Не погоджуючись бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що датою з'ясування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є 27.03.2023, отже, грошове забезпечення ОСОБА_2 мало виплачуватись позивачці до 27.03.2023.
Також, відповідно до Інформаційної таблиці про нараховане, виплачене та утримане грошове забезпечення ОСОБА_2 в графі «Підстава» відсутні реквізити документу на підставі якого здійснювалась виплата додаткової винагороди за листопад 2022 року в сумі 21884,60 грн., за грудень 2022 року в сумі 98500,00 грн. та за січень 2023 року в сумі 68950,00 грн. Разом з цим, інші виплати здійснювались на підставі відомостей зарахувань заробітної плати та платіжних доручень. Суд вважав, що відповідачем не надано належних доказів фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди в частині зазначених вище сум.
Крім того, суд зазначив, що відповідачем не доведено нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення солдата ОСОБА_2 за 2023 рік, на яке позивачка має право. Також, суд зазначив, що позивачка має право на отримання компенсації за невикористану відпустку загиблого солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення після 27.03.2023 задоволенню не підлягають, оскільки датою з'ясування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є 27.03.2023, що в силу ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є моментом припинення зазначених виплат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168 встановити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII, членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260).
Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку № 260.
Пунктом 1 розділу ХХХ цього Порядку визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату (пункт 2 розділу ХХХ Порядку №260).
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок № 884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань , захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Відповідно до пункту 4 цього ж Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: (І) подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; (ІІ) подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; (ІІІ) подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; (IV) з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації) (пункт 6 Порядку № 884).
Отже, вищевикладеними нормами законодавства передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Так, 27 березня 2023 року комунальним закладом охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» було видано лікарське свідоцтво про смерть №12-17/468-ОКЛ/22, яким засвідчено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, датою з'ясування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_7 .
За таких обставин, грошове забезпечення ОСОБА_2 мало виплачуватись до 27.03.2023.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у цьому випадку позивачка має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 до 27.03.2023, тобто, до моменту визнання військовослужбовця померлим, в установленому законом порядку.
Таким чином, позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення після 27.03.2023 задоволенню не підлягають.
Щодо посилань позивачки на її право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 до 31.07.2023 (дата виключення зі списків особового складу), то колегія суддів із таким твердженням не погоджується та зазначає наступне.
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 6 Порядку № 884 зазначено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Оскільки, ОСОБА_2 визнаний померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 , то саме до цієї дати позивачка має право на грошове забезпечення.
Щодо іншої частини позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 №363 оголошено про кількість днів особовому складу, який залучений до безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій у листопаді 2022 року, а саме для: ОСОБА_2 , 30 днів, з 01 по 30 листопада 2022 року.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 №363 оголошено про кількість днів особовому складу, який залучений до безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року, а саме для ОСОБА_2 , 31 день, з 01 по 31 грудня 2022 року.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 №40 оголошено про кількість днів особовому складу для виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану у січні 2023 року, а саме для: бойового медика 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 3-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 (Г-141677) 31 день, з 01 по 31 січня 2023 року.
Згідно відомості №206 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 №363 нараховано до виплати додаткову винагороду за листопад 2022 року в сумі 98500,00 грн. та за грудень 2022 року в сумі 98500,00 грн.
Також, відповідно до відомості №11 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 №40 нараховано до виплати додаткову винагороду за січень 2023 року в сумі 68950,00 грн.
При цьому, відповідно до Інформаційної таблиці про нараховане, виплачене та утримане грошове забезпечення ОСОБА_2 в графі «Підстава» відсутні реквізити документу на підставі якого здійснювалась виплата додаткової винагороди за листопад 2022 року в сумі 21884,60 грн., за грудень 2022 року в сумі 98500,00 грн. та за січень 2023 року в сумі 68950,00 грн. Разом з цим, інші виплати здійснювались на підставі відомостей зарахувань заробітної плати та платіжних доручень.
Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем не надано належних доказів фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди в частині зазначених вище сум.
Крім того, відповідачем не доведено нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення солдата ОСОБА_2 за 2023 рік, на виплату якої позивачка має право.
Щодо виплати компенсації за невикористану відпустку солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.22 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Відповідач посилався на те, що вказана норма набула чинності після 27.03.2023, а тому компенсація за невикористану відпустку солдата ОСОБА_2 не підлягала виплаті.
При цьому, відповідачем не заперечувалось набуття загиблим ОСОБА_2 права на відпустку у вищевказаний період.
Натомість, відповідач фактично посилається на відсутність норми, яка передбачала виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку загиблого ОСОБА_2 станом на дату виключення останнього зі складу військової частини.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання виплати грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки у разі смерті працівника врегульовані Кодексом законів про працю України.
Отже, у спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового законодавства.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 20 січня 2021 року у справі № 200/4185/20-а, від 20 січня 2021 року у справі № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно частини 6 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
За таких обставин, позивачка має право на отримання компенсації за невикористану відпустку загиблого солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
Враховуючи викладене, відповідачем мала бути виплачена позивачці компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень, № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень, № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень, всього в сумі 189334,60 грн. та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: № 363 від 06.12.2023 року за листопад 2022 року в сумі 21884,60 гривень, № 363 від 06.12.2023 року за грудень 2022 року в сумі 98500,00 гривень, № 40 від 03.02.2023 року за січень 2023 року в сумі 68950,00 гривень, всього в сумі 189334,60 грн., визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати дружині солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2023 рік та компенсації за невикористану відпустку за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року, зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення солдата ОСОБА_2 за 2023 рік та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку солдата ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по 27 березня 2023 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/9791/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог як позивача так і відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 по справі № 520/9791/24 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 02.05.25.