Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
02 травня 2025 р. Справа № 440/14506/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14506/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ Хмельницькій області, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення № 163750029921 від 15.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.10.2024, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.09.1985 по 01.01.1999, з 01.10.2000 по 31.12.2000 згідно запису № 1 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1987, період роботи з 01.07.1981 по 01.09.1981 відповідно до запису № 1 трудової книжки колгоспника від 19.07.1985 серія НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чим на думку позивача порушено її право на пенсійне забезпечення у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 163750029921 від 15.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.09.1985 по 01.01.1999, з 01.10.2000 по 31.12.2000 згідно запису № 1 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1987 та період роботи з 01.07.1981 по 01.09.1981 відповідно до запису № 1 трудової книжки колгоспника від 19.07.1985 серія НОМЕР_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.10.2024 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника від 19.07.1985 НОМЕР_2 та трудової книжки від 05.09.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці трудової книжки дата народження зазначена неповністю (відсутні число та місяць). Крім того, згідно записів трудової книжки колгоспника від 19.07.1985 НОМЕР_2 неможливо зарахувати період з 01.07.1981, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи та не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні). Зазначає, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 11 років 1 місяць 4 дні (при необхідних 31), що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.10.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з досягненням пенсійного віку, до якої приєднав усі необхідні документи.
Зазначені документи з урахуванням принципу екстериторіальності розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням № 163750029921 від 15.10.2024 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю достатньої тривалості страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії є незарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження особи зазначена неповністю (відсутні число і місяць народження, а запис про період роботи в колгоспі ім. Горького з 01.07.1981 не містить дати звільнення та інформації про кількість фактично відпрацьованих трудоднів і встановлений мінімум в господарстві; періоду роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження особи зазначена неповністю (відсутні число і місяць народження); періоду роботи з 05.09.1985 по 28.12.2002 остільки запис № 1 трудової книжки не містить назви організації, в яку заявницю прийнято на роботу.
Позивач не погодився з позицією відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду та дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.10.2024 № 163750029921 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи на підставі трудових книжок, що оформлені з допущенням недоліків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 та 6 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Також, колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки колгоспника покладався на голову колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи, а не на працівника. Повноваження щодо заповнення трудової книжки працівника належать роботодавцю.
Записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 (записам 1-4 сторінок 6-7) підтверджено, що 01.07.1981 позивач направлена на роботу в польову бригаду; а 01.09.2081 ОСОБА_1 направлена на навчання до ВСГІ; з 01.10.1981 зарахована студенткою першого курсу економічного факультету ВСХІ; 27.07.1985 позивачем закінчено інститут по спеціальності бухгалтерській облік і аналіз госп.діяльності в сільхоз.господарстві.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відтак, підтверджені записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 період роботи в польовій бригаді з 01.07.1981 по 01.09.1981 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, такі обставини як наявність допущених роботодавцем недоліків під час заповнення трудових книжок (трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 - на титульній сторінці трудової книжки дата народження особи зазначена неповністю (відсутні число і місяць) дати народження, а також не зазначено відомостей про звільнення), а в трудовій книжці НОМЕР_1 - на титульній сторінці трудової книжки дата народження особи зазначена неповністю (відсутні число і місяць народження); а запис № 1 трудової книжки не містить назви організації, в яку заявницю прийнято на роботу) є формальними та не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Крім того недоліки щодо некоректного зазначення на титульних сторінках трудових книжок позивача дати його народження не суперечать відомостям паспортних даних, а відтак зазначені недоліки, допущені під час оформлення трудової книжки колгоспника, не можуть нести негативних юридичних наслідків.
З таких же підстав, колегія суддів відхиляє твердження відповідача про неможливість зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 05.09.1985 по 28.12.2002 через відсутність у записі № 1 про прийом на роботу, що міситься у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , найменування роботодавця. З цього приводу судова колегія вказує, що запис № 1 (як і титульна сторінка) зазначеної трудової книжки завірений печаткою Селидівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, яке фактично вчиняло зазначений запис.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ/ організацій) усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не скористався правом на збір додаткових документів, на перевірку чи уточнення необхідних обставин (направлення запитів до архівних установ) тощо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зарахування періоду роботи позивача з 05.09.1985 по 28.12.2002 до його страхового стажу.
У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 05.09.1985 по 01.01.1999, з 01.10.2000 по 31.12.2000 згідно запису № 1 трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1987 та періоду роботи з 01.07.1981 по 01.09.1981 відповідно до запису № 1 трудової книжки колгоспника від 19.07.1985 серії НОМЕР_2 .
Отже, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року по справі № 440/14506/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 440/14506/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий