02 травня 2025 р. Справа № 440/9829/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.09.24 по справі № 440/9829/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі- відповідач 1, ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі- відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку ГУ ПФУ в Миколаївській області від 12.07.2024 №13001/03-16, яким йому відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 № 889-ХІІ згідно з заявою від 03.07.2024;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби у періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 28.03.1990 по 07.05.1992, з 05.07.2001 по 16.11.2010 та з 04.10.2011 по 10.08.2023;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області за заявою від 03.07.2024 здійснити переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Виконавчого комітету Зіньківської міської ради від 02.07.2024 № 32, 35, 36, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 03.07.2024, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 12.07.2024 № 13001/03-16.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 28.03.1990 по 07.05.1992, з 05.07.2001 по 16.11.2010 та з 04.10.2011 по 10.08.2023.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області за заявою від 03.07.2024 здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Виконавчого комітету Зіньківської міської ради від 02.07.2024 № 32, № 35, № 36.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області .
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), надані позивачем, складені та видані з порушенням пункту 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі- Закон №889-VIII) та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі-Закон №3723-ХІІ), Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 (далі-Порядок №622) і постанови правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 № 1-3 (далі-Постанова №1-3), оскільки в них зазначено дані про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не працюючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі. Також зазначені довідки не відповідають Порядку № 622 зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №823 від 12.07.2024, які набули чинності з 01.01.2024. Відтак, надані позивачем довідки не можуть бути враховані судом.
Апелянт також вказав, що оскільки пенсійним органом рішення про переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон №1058-ІV) на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 не приймалось, то й вимога позивача про таке переведення з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є передчасною.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 21.07.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі- Закон №1058-ІV).
03.07.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Миколаївській області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 .
15.07.2024 рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №13001/03-16 ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) він не працював на посадах державної служби та не набув 20 років стажу державної служби до 01.05.2016, достатнього для призначення пенсії за віком згідно з Законом №889- VIII. За матеріалами електронної пенсійної справи стаж на посадах, віднесених до посад державної служби становить 13 років 9 місяців 26 днів (враховано за період з 01.08.1985 по 28.03.1990 та з 07.05.1992 по 04.07.2001). Період з 05.07.2001 по 10.08.2023 не підлягає зарахуванню, оскільки позивач склав присягу посадової особи місцевого самоврядування, а пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV.
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на 01.05.2016 мав достатню у розумінні розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII тривалість стажу державної служби, а відтак, з досягненням віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV, набув право на пенсію державного службовця.
Суд погодився з обраним позивачем способом захисту порушених прав, а тому вважав за можливе зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити переведення ОСОБА_1 за заявою від 03.07.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Виконавчого комітету Зіньківської міської ради від 02.07.2024 № 32, № 35, № 36. Суд зауважив, що іншого органу, який би мав повноваження на складання та видачу довідок ОСОБА_1 , не існує.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII (набрав чинності 01.05.2016) передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Враховуючи вище зазначені правові положення правових норм колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме : щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 12.07.2024 № 13001/03-16 встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію держслужбовця за статтею 37 Закону № 889-VIII стала недостатність стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі-Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283, що діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , що видана 15.08.1980, колегією суддів встановлено, що позивач працював, зокрема :
-з 01.08.1985 по 06.12.1988 -на посаді завідуючого організаційно-інструкторського відділу райвиконкому у виконавчому комітеті Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області;
-з 06.12.1988 по 28.03.1990 - на посаді секретаря виконкому Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області ;
-з 28.03.1990 по 07.05.1992 - на посаді заступника голови Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області,
-з 07.05.1992 по 08.07.1994 - на посаді секретаря Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області;
-з 08.07.1994 по 16.11.2010 - на посаді заступника голови Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області;
- з 04.10.2011 по 10.08.2023 -на посаді міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області .
При цьому 28.06.1994 позивач прийняв присягу державного службовця, а 08.07.2001 ОСОБА_1 склав присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
Станом на 01 травня 2016 року позивач проходив службу на посаді Зіньківського міського голови.
Враховуючи вище зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач станом на 01.05.2016 мав достатню у розумінні розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII тривалість стажу державної служби, а відтак з досягненням віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV, набув право на пенсію державного службовця.
Відповідні висновки відповідають правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 по справі №1.380.2019.003855.
При зверненні із заявою до пенсійного органу ОСОБА_1 надано довідки
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), зокрема: довідка від 02.07.2024 № 35, видана виконавчим комітетом Зіньківської міської ради, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період роботи з 01.08.2018 по 31.12.2020; довідка від 02.07.2024 № 36, видана виконавчим комітетом Зіньківської міської ради, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період роботи з 01.01.2021 по 31.07.2023 та довідка від 02.07.2024 № 32, видана виконавчим комітетом Зіньківської міської ради, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Колегія суддів зазначає, що довідки за формою та змістом відповідають вимогам форм довідок, затверджених постановою Правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час правовідносин, що розглядаються).
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ врегульовано, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У розумінні Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі-Порядок №22-1) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1.8. розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача у таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити переведення ОСОБА_1 за заявою від 03.07.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-ХІІ та статті 37 Закону № 3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках виконавчого комітету Зіньківської міської ради від 02.07.2024 № 32, № 35, № 36.
Доводи апеляційної скарги про те, що не підлягають врахуванню надані позивачем довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця стосовно оскільки в цих довідках зазначено дані про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не працюючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки позивач працював на посадах, робота на яких зараховується до державної служби.
Колегія суддів зауважує, що іншого органу, який би мав повноваження на складання та видачу довідок ОСОБА_1 , не існує.
Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі № 440/9829/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін