01 травня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/21451/20
Головуючий у першій інстанції - Козленко Г.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5212/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко М.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
01 травня 2025 року ОСОБА_1 у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 заявила відвід суддям ОСОБА_5., ОСОБА_4, ОСОБА_3.
На обґрунтування відводу зазначала, що в Україні мінімальні оклади суддів (без врахування регіональних коефіцієнтів та доплат, які можуть збільшити заробітну плату більше ніж в 2 рази) перевищують найвищі європейські показники співвідношення між заробітною платою судді та середньою заробітною платою по країні.
Зауважувала, що навіть наявність тимчасового обмеження суддівської винагороди у складні для держави часи повністю відповідає європейським показникам співвідношенням між заробітною платою судді та середньою заробітною платою по країні, оскільки очевидним є факт, що у складних життєвих обставинах рівень благополуччя населення суттєво зменшується.
Тобто розмови про неконституційність обмеження заробітних плат не мають під собою обґрунтованих економічних розрахунків та здатності держави забезпечувати заробітні плати вище загальноєвропейських показників. Однак, не усі судді так вважають.
13 квітня 2020 року Верховна Рада України проголосувала за проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (реєстр. № 3279-д).
Нормами прийнятого парламентом закону встановлювалось, що суддівська винагорода нараховувалась у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, у період карантину сума максимальної суддівської винагороди становила 47 210 гривень.
Вищевказані норми викликали обурення у суддівського корпусу. Однак, проблема спорів про заробітні плати у тому, що вони здебільшого ґрунтуються на особистому досвіді та ставленні до певного питання, яке дуже рідко підтверджується статистичними даними.
Такі спори зводяться лише до категорій «мало», «багато», «достатньо» у той час як заробітна плата має чітку цифру і може бути порахована на основі економічних показників, а не оціночних суджень.
Саме так, певно, вирішили судді ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, звертаючись до суду із позовами до Державної судової адміністрації України, з приводу обмежень їх суддівської винагороди за період карантину.
Так, ОСОБА_3 30.05.2022, тобто вже під час повномасштабного вторгнення, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»;
?? - визнати протиправними дії Київського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України па 2020 рік»;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 недоотриману частину суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в сумі 674338,69 грн. за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Лише дивом, у зв'язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва, суддя ОСОБА_3 і досі не отримала бажаного рішення про збільшення розміру суддівської винагороди.
Трошки більше пощастило судді ОСОБА_4, яка також звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/31396/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Однак, на відміну від судді ОСОБА_3, справа судді ОСОБА_4 10 листопада 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва до Київського окружного адміністративного суду на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
10 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г., а вже 17.11.2023 постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження. Тобто, найближчим часом суддя ОСОБА_4 може очікувати на ухвалення рішення у її справі.
Значно більше пощастило судді ОСОБА_5. Так, позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_5 подав 27.01.2022, оскільки дуже волів стягнути з Державної судової адміністрації України недоотриману частину суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 600 524,47 грн. за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року у справі № 640/3476/22 задоволено позов судді ОСОБА_5, що свідчить про отримання суддею грошових коштів у сумі 600 524,47 грн.
Де тут недоброчесність - питання риторичне. Однак очевидно, що для деяких суддів мантія є просто способом заробляння коштів, а не виконанням високої місії з відправлення правосуддя іменем України.
Згідно із Кодексом суддівської етики, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Статтею 13 цього Кодексу передбачено, що суддя, який перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумніву в єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.
Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів, етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов'язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи.
Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають з цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
У пункті 9 Висновку № 3 КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 вважала, що судді ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 своєю постаттю не забезпечують формування суспільної довіри, не є гарантом ефективності системи правосуддя. Поведінка суддів у їх професійній діяльності розглядається як упереджена, неадекватна та шкідлива, оскільки формує негативний образ усієї судової системи.
З метою запобігання в подальшому будь-якої недовіри з боку осіб, що приймають участь у справі та забезпечення справедливого, своєчасного, об'єктивного та неупередженого розгляду цієї справи, попередження можливості скасування рішення за мотивів упередженості суддів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також поставлення під сумнів законність прийнятого ними рішення, вважала за необхідне дану заяву про відвід задовольнити (т. 17 а.с. 46-50).
Згідно з ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відвід, суд дійшов до висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. Об'єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Правосуддя повинно не тільки чинитись, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суду повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (Рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України».
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказував, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
Звернення суддів, які входять до складу колегії в даній справі, до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав та інтересів не свідчить про упередженість суду в даній справі та (або) наявність підстав для відводу, тому, заявлений відвід не підлягає задоволенню за відсутності на те правових підстав.
За результатами розгляду заяви не встановлено будь-яких обставин, які б давали підстави для сумніву в неупередженості суддів, тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3
Продовжити розгляд справи у названому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова