Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7844/2025
02 травня 2025року місто Київ
справа №362/3259/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М., повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дочки,-
У травні 2024 року позивач звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 103039,07 грн. додаткових витрат на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог посилалась на те, що 21 травня 2010 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2015 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 600 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2019 року у справі №362/5328/18 змінено розмір і спосіб стягнення аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 600 грн. на 1/3 частку заробітку (доходу) батька, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Зазначала, що оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився сплачувати аліменти на утримання дитини, вона була вимушена звернутися до Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання судового рішення, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, виданою 19 березня 2015 року.
Посилалася на те, що аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини, а за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові.
Вказувала, що дочка навчається на 1 курсі денного відділення факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету. Вартість навчання коштує 32000 грн. за 1 рік. Протягом 5 років вартість навчання за весь період навчання буде складати 128000 грн.
Зазначала, що з метою забезпечення навчання дитини, вона просить профінансувати додаткові витрати на освітні послуги наперед.
Посилалася на те, що дочка має проблеми із зором, тому вона звернулась до лікаря для дитячої діагностики зору та придбати лінзи, обідкову оправу, що в загальній сумі коштувало 4794 грн.
Вказувала, що у серпні 2023 року нею для доньки було придбано ліжко та ортопедичний матрац на загальну суму 19717 грн., а для забезпечення навчання дочки було придбано останній смартфон, мікрофон до ноутбуку та іншу техніку, щоб дитина мала змогу навчатися онлайн. Такі витрати склали 19231 грн.
Зазначала, що вона витрачає достатньо велику кількість коштів на придбавання сезонного одягу для дитини, оскільки дитина ще підліток та продовжує рости, тому тільки за останні півроку витратила 34336,15 грн.
Посилалася на те, що вона витратила 110078,15 грн. додаткових витрат на утримання дитини, що були викликані особливими обставинами, розвитком здібностей, хворобою та особливостями навчання дитини та планує ще витратити 96000 грн. на продовження навчання дитини в університеті. Половину усіх витрат підлягає стягненню з відповідача.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4794 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 232,50 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати в частині незадоволених вимог щодо стягнення з відповідача 98245,07 грн. та ухвалити у відповідній частині нове про стягнення з відповідача додаткові витрати на утримання дочки у загальному розмірі 103039,07 коп.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції необгрунтовано зазначив, що навчання дитини не можна розцінювати, як додаткові витрати на її утримання та проігнорував докази позивача щодо навчання дитини у платному навчальному закладі.
Вказувала, що щодо купівлі смартфона, мікрофона до ноутбуку та іншої техніки, то вона витратила 19231 грн. та зазначала в позовній заяві, що дані речі купувались для забезпечення навчання дитини, щоб остання мала змогу навчатися онлайн, коли є така необхідність.
Зазначала, що щодо придбавання ліжка та ортопедичного матраца для дитини, то слід зазначити, що вони купувались в серпні 2023 року на загальну суму 19717 грн., що ніяк не можуть відноситись до звичайної покупки для дитини, що покривають аліменти, оскільки вартість даних речей була значною і це не повсякденна покупка для дитини.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4794 грн. не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині незадоволених позовних вимог.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовувала свої вимоги положеннями сімейного законодавства, які зобов'язують батьків брати участь у додаткових витратах на дітей.
Відповідно положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина повинна зростати в умовах турботи. Статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.
В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року надано роз'яснення, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20 викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем, що підтверджується копією довідки депутата Васильківської міської ради VIII скликання від 19 липня 2024 року.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2015 року у справі №362/5483/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2014 року і до досягнення дочкою повноліття.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2019 року у справі №362/5328/18 змінено розмір і спосіб стягнення аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 600 грн. на 1/3 частку заробітку (доходу) батька, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Постановою державного виконавця органу ДВС Васильківського управління юстиції від 19 березня 2015 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №362/5483, виданого 29 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 600,00 грн. щомісячно.
Відповідно до рахунку на оплату по замовленню №2585 від 28 вересня 2023 року, позивач придбала топер Сосоs за ціною 5217 грн.
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 придбала диван з доставкою на загальну суму 14500 грн.
Відповідно до службових чеків позивачем придбано: 24 січня 2024 року - кріплення для телевізорів за 4801 грн.; 10 січня 2024 року - мікрофон за 2698 грн.; 22 листопада 2023 року - смарт годинник за 2204 грн.; 09 лютого 2024 року смартфон Galaxy за 8579 грн.; 14 січня 2024 року сумки для ноутбука за 949 грн.
Також позивачем додано фіскальні чеки з придбання жіночого одягу (футболка, кепка, взуття, костюму, куртка, майка, шуба, жилет, блуза, сукня, штани та інше).
Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підлягав для задоволення вимог позивача в частині стягнення додаткових витрат, пов'язаних з: придбанням ліжка, матраца, смартфона, мікрофона до ноутбуку, смарт годинника, кріплення для телевізора, сумку для ноутбука, смартфона, витрат на придбання одягу, оскільки наведені витрати не обумовлені особливими обставинами та не пов'язані з розвитком певних здібностей ОСОБА_3 , а тому не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст.185 СК України.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №205/4622/16-ц та від 22 травня 2019 року у справі №201/15248/16-ц, від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що: купівля смартфона, мікрофона до ноутбуку та іншої техніки зумовлена тим, щоб дочка мала змогу навчатися онлайн, коли є така необхідність; придбавання ліжка та ортопедичного матраца для дитини на загальну суму 19717 грн. не можуть відноситись до звичайної покупки для дитини, що покривають аліменти, оскільки вартість даних речей була значною і це не повсякденна покупка для дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не доведено, що вони зумовлені особливими обставинами, пов'язаними з розвитком певних здібностей дитини.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на оплату навчання дочки ОСОБА_3 у Національному авіаційному університеті, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з довідки, виданої Національним авіаційним університетом 30 квітня 2024 року №1422/12, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на 1 курсі денного відділення Факультету лінвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету. Термін навчання за освітнім ступенем «Бакалавр» з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року.
Відповідно до договору №000000000677 про навчання у Національному авіаційному університеті від 10 серпня 2023 року, загальна вартість навчання освітньої послуги за весь строк навчання на момент укладання договору становить 128000 грн. Вартість навчання за 1 навчальний рік становить 32000 грн.
Відповідно до квитанції від 18 серпня 2023 року, 22 січня 2024 року позивачем сплачено вартість навчальних послуг за ОСОБА_3 на загальну суму 32000 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що з метою забезпечення навчання дитини, вона просить профінансувати додаткові витрати на освітні послуги наперед.
Оскільки навчаючись на першому курсі у Національному авіаційному університеті ОСОБА_3 була неповнолітньою, а тому колегія суддів приходить до висновку, що витрати за 1 навчальний рік у Національному авіаційному слід віднести до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини.
А відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають додаткові витрати на навчання у розмірі 16000 грн. (32000 грн./2=16000 грн.).
Що стосується витрат за інші навчальні роки у Національному авіаційному університеті, слід зазначити наступне.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Разом з тим, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19.
Отже, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на оплату навчання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення вказаних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оплату навчання дитини в розмірі 16000 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на оплату навчання дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове про часткове задоволення вказаних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 додаткові витрати на оплату навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 16000 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий:
Судді: