справа№380/3503/25
30 квітня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 06.09.2018 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.09.2018 в загальній сумі 23048,87, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військімені Гетьмана Петра Сагайдачного, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у відповідача, зокрема, у період з 01.03.2018 по 06.09.2018. Вказує, що відповідач при нарахуванні індексації за цей період протиправно не врахував положення абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 щодо визначення та виплати так званої «індексації-різниці» (фіксованої суми індексації), яка виникає, коли сума підвищення доходу в базовому місяці (березні 2018) є меншою за суму можливої індексації, розрахованої від попереднього базового місяця (січень 2008). Позивач наводить розрахунок, згідно з яким ця різниця становить 3717,56 грн щомісячно, а загальна сума недоплати за період 01.03.2018-06.09.2018 складає 23048,87 грн. Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою зазначеної індексації-різниці та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159 з 01.03.2018 по день фактичної виплати основного боргу. Посилається на норми законодавства та судову практику.
Відповідач, Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач заперечує право позивача на отримання індексації-різниці, стверджуючи, що підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищило суму можливої індексації, тому згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078 індексація у березні 2018 року не нараховувалась, а подальше обчислення індексу здійснювалось від нового базового місяця - березня 2018 року. Вважає поняття «фіксованої суми індексації» застарілим.
Щодо компенсації ПДФО відповідач зазначає, що право на неї виникає лише у зв'язку з виконанням обов'язків служби та втрачається після звільнення, а також що вимога є передчасною, оскільки основна сума не виплачена.
Щодо компенсації за затримку виплати (Закон № 2050), відповідач вважає, що вона застосовується лише до нарахованих, але не виплачених сум, а оскільки індексація-різниця, на думку відповідача, нарахована не була (бо не належала до виплати), то підстав для компенсації за затримку немає.
Ухвалою від 28 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відзив відповідачем подано. Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, наступні обставини та -
ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.
У спірний період, з 01 березня 2018 року по 06 вересня 2018 року, позивач проходив службу у відповідача. На теперішній час позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу.
Після завершення служби, представник позивача звернувся до відповідача із заявою (адвокатським запитом), в якій просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.09.2018, стверджуючи про необхідність застосування механізму, передбаченого абзацами 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), тобто нарахування так званої «індексації-різниці».
Листом від 24.09.2024 відповідач відмовив у задоволенні цієї вимоги. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення з 01.03.2018 новим базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін став березень 2018 року, а величина індексу споживчих цін, розрахована від цього базового місяця, у період з квітня по вересень 2018 року не перевищувала встановленого порогу індексації (103%). Відповідно, підстави для нарахування (поточної) індексації за вказаний період були відсутні. Разом з відповіддю відповідач надав копію картки особового рахунку позивача, яка підтверджує відсутність нарахувань сум індексації за період з 01.03.2018 по 06.09.2018.
Таким чином, спірні правовідносини виникли з приводу розбіжності у тлумаченні та застосуванні сторонами норм Порядку № 1078 щодо правил нарахування індексації грошового забезпечення у місяці підвищення посадових окладів (березні 2018 року) та в наступні місяці. Позивач вважає, що крім визначення нового базового місяця (березень 2018) для подальшої поточної індексації, відповідач був зобов'язаний розрахувати та виплачувати щомісячну фіксовану суму індексації («індексацію-різницю»), виходячи з порівняння суми підвищення доходу у березні 2018 року та суми можливої індексації, розрахованої від попереднього базового місяця (січня 2008 року), як це передбачено абзацами 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078. Нездійснення такого розрахунку та виплати, на думку позивача, є протиправними діями відповідача. Також спір стосується похідних вимог про компенсацію ПДФО та компенсацію за затримку виплати ненарахованої індексації-різниці.
Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи свої права на належне грошове забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право військовослужбовців на отримання грошового забезпечення, не нижчого від визначеного законом, та на його своєчасне отримання в повному обсязі гарантоване статтями 43, 17 Конституції України та статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011). Частиною третьою статті 9 Закону № 2011 прямо передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання індексації, є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII (далі - Закон № 1282), а механізм її проведення деталізовано у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців…», якою було встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, що призвело до підвищення грошового забезпечення позивача.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на березень 2018 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів) , значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, березень 2018 року став новим «базовим» місяцем для обчислення індексу споживчих цін для подальшої (поточної) індексації грошового забезпечення позивача.
Однак, Порядок № 1078 також встановлює спеціальні правила для ситуації, коли сума підвищення доходу є меншою за суму індексації, яка потенційно могла б бути нарахована працівнику в місяці підвищення, якби такого підвищення не відбулося (тобто, розрахованої від попереднього базового місяця).
Так, абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 чітко вказує: «Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».
Абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 далі пояснює долю цієї розрахованої різниці: «До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації [тобто, до суми індексації-різниці, визначеної в абзаці четвертому] додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку [тобто, сума поточної індексації, розрахованої від нового базового місяця]».
Системний аналіз зазначених норм (абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078) свідчить про те, що законодавець передбачив механізм збереження частини індексаційних виплат у випадку, коли підвищення окладів не повністю перекриває суму індексації, яка склалася на момент підвищення. Розрахована таким чином «індексація-різниця» набуває характеру фіксованої щомісячної виплати, яка здійснюється до наступного підвищення саме тарифних ставок (окладів). Цей механізм спрямований на більш повне дотримання державних соціальних гарантій щодо підтримання купівельної спроможності доходів громадян. Правомірність такого підходу та обов'язковість розрахунку і виплати індексації-різниці військовослужбовцям неодноразово підтверджувалась Верховним Судом (наприклад, постанови у справах № 400/3826/21 від 23.03.2023, № 520/6243/22 від 22.06.2023, № 420/6982/21 від 12.04.2023).
Для вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю з березня 2018 року, суд має порівняти дві величини: (А) - розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року (з урахуванням всіх постійних складових); (Б) - суму можливої (потенційної) індексації, що склалася у березні 2018 року, розраховану від попереднього базового місяця. Як встановлено судом при розгляді аналогічних спорів та підтверджено судовою практикою, таким попереднім базовим місяцем для військовослужбовців був січень 2008 року.
Позивач надав розрахунок цих величин, який ґрунтується на даних його картки особового рахунку (копія долучена до справи):
· Грошове забезпечення за лютий 2018 року (постійні складові) = 14 925,60 грн.
· Грошове забезпечення за березень 2018 року (постійні складові) = 15 671,19 грн.
· Розмір підвищення доходу (А) = 15 671,19 грн - 14 925,60 грн = 745,59 грн.
Сума можливої індексації у березні 2018 року від базового місяця січень 2008 року (Б), враховуючи величину приросту індексу споживчих цін 253,30% та прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 (1762 грн), становить: 1762,00 грн * 253,30 / 100 = 4463,15 грн.
Відповідач у своєму відзиві не надав власного розрахунку цих величин для позивача та не спростував розрахунки, наведені позивачем. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, обовязок доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності покладається на відповідача - субєкта владних повноважень. Ненадання відповідачем доказів на спростування розрахунків позивача дає суду підстави вважати їх правильними.
Порівнюючи розраховані величини, суд встановлює, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А = 745,59 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці (Б = 4463,15 грн).
За таких обставин, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, відповідач був зобов'язаний визначити суму індексації у березні 2018 року як різницю між можливою індексацією та сумою підвищення доходу: 4463,15 грн - 745,59 грн = 3717,56 грн.
Ця сума (3717,56 грн) є тією «індексацією-різницею», яка мала щомісячно нараховуватися та виплачуватися позивачу, починаючи з березня 2018 року, до наступного підвищення посадового окладу або до припинення служби на відповідній посаді (в даному випадку - до 06.09.2018 включно), відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Заперечення відповідача щодо відсутності поняття "фіксованої індексації" в чинному Порядку № 1078 суд вважає формальним, оскільки, незалежно від термінології, сам механізм розрахунку та виплати зазначеної різниці чітко передбачений абзацами 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 та підтверджений практикою Верховного Суду.
Таким чином, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці у розмірі 3717,56 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 06.09.2018 є протиправними.
Розрахунок загальної суми заборгованості за цей період (з 01.03.2018 по 06.09.2018), наведений позивачем, є арифметично вірним: (3717,56 грн * 6 місяців) + (3717,56 грн / 30 днів * 6 днів) = 22305,36 грн + 743,51 грн = 23048,87 грн.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації в неповному обсязі та зобов'язання нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.09.2018 у сумі 23048,87 грн підлягають задоволенню.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача при виплаті донарахованої суми індексації-різниці (23048,87 грн) здійснити одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), утриманих з цієї суми.
Оцінюючи цю вимогу, суд керується спеціальними нормами податкового законодавства та нормативно-правовими актами, що регулюють соціальний захист військовослужбовців.
Ключовою нормою є пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, який встановлює особливий порядок оподаткування доходів окремих категорій громадян, зокрема військовослужбовців. Цей пункт передбачає: «Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, у звязку з виконанням обовязків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян».
Ця норма фактично встановлює механізм, за яким сума ПДФО, формально утримана з грошового забезпечення військовослужбовця, має бути йому повернута у вигляді спеціальної компенсації, що по суті звільняє такі доходи від оподаткування ПДФО.
Детальний механізм реалізації цієї норми визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями..., затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Пункт 2 Порядку № 44 чітко визначає коло осіб, які мають право на компенсацію, та підстави для її виплати: «грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця , а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби».
Пункт 3 Порядку № 44 встановлює, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Пункт 5 Порядку № 44 уточнює, що компенсація виплачується у розмірі суми ПДФО, утриманого з відповідних виплат.
Суд встановив, що індексація грошового забезпечення (включаючи індексацію-різницю, розраховану відповідно до пункту 5 Порядку № 1078) є невід'ємною складовою грошового забезпечення військовослужбовця, гарантованою законом і пов'язаною безпосередньо з проходженням служби та виконанням службових обов'язків. Право на цю виплату позивач набув саме під час проходження служби у спірний період (з 01.03.2018 по 06.09.2018).
Доводи відповідача (викладені у відзиві) про те, що право на компенсацію втрачається після звільнення або що виплата за рішенням суду не є виплатою "у зв'язку з виконанням обов'язків служби", суд відхиляє як такі, що суперечать прямому тексту пункту 2 Порядку № 44, який поширює право на компенсацію і на звільнених осіб щодо виплат, право на які набуто під час служби. Факт несвоєчасної виплати та необхідність судового захисту не змінюють правової природи самої виплати як такої, що належить особі за період служби. Цей висновок підтверджується практикою Верховного Суду (напр., постанови від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17).
Також є безпідставним аргумент відповідача про передчасність вимоги щодо компенсації ПДФО. Пункт 3 Порядку № 44 прямо вказує на необхідність виплати компенсації одночасно з виплатою основного грошового забезпечення (його складової). Оскільки суд зобов'язує відповідача виплатити основну суму заборгованості з індексації-різниці, він одночасно має зобов'язати відповідача виконати й вимогу закону щодо компенсації ПДФО з цієї суми.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача права на донарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 06.09.2018 у сумі 23048,87 грн, відповідач, здійснюючи виплату цієї суми, зобов'язаний утримати з неї військовий збір (1,5%) та одночасно нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб (18%), яка підлягає утриманню згідно з нормами ПК України.
Вимога позивача про включення до резолютивної частини рішення зобов'язання відповідача щодо виплати донарахованої суми індексації-різниці з одночасною компенсацією сум ПДФО є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (Закон № 2050).
Позивач також просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації-різниці, належних за період з 01.03.2018 по 06.09.2018, та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію за весь час затримки по день фактичної виплати основного боргу.
Правові підстави для виплати такої компенсації встановлені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050) та деталізовані Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності зобов'язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Стаття 2 Закону № 2050 уточнює, що компенсація проводиться у разі затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців, і поширюється на грошові доходи, що не мають разового характеру, включаючи оплату праці (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.
Як було встановлено судом вище, індексація-різниця є складовою грошового забезпечення, право на яку виникло у позивача щомісячно з березня 2018 року. Відповідач протиправно не нараховував та не виплачував ці суми позивачу у встановлені для виплати грошового забезпечення строки. Отже, мало місце порушення строків виплати нарахованого (або такого, що мав бути нарахованим) доходу на один і більше календарних місяців, що є прямою підставою для застосування механізму компенсації, передбаченого Законом № 2050.
Доводи відповідача у відзиві про те, що компенсація не виплачується, оскільки основна сума (індексація-різниця) не була нарахована, суд відхиляє. Як зазначив Верховний Суд (зокрема, у постановах від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19), використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання «нарахованого, але не виплаченого» доходу означає, що дохід або був нарахований, або мав бути нарахований відповідно до законодавства (зокрема, і на підставі судового рішення). Право на компенсацію виникає незалежно від того, чи були ці суми попередньо нараховані роботодавцем добровільно. Невиплата доходу, належного за законом, є порушенням строків виплати, що тягне за собою обов'язок виплатити компенсацію.
Стаття 3 Закону № 2050 та пункт 4 Порядку № 159 визначають механізм розрахунку суми компенсації: вона обчислюється шляхом множення суми невиплаченого доходу за відповідний місяць (після утримань) на приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) у відсотках за період невиплати (з місяця, наступного за місяцем нарахування, до місяця, що передує місяцю виплати), поділений на 100.
Важливою є норма статті 4 Закону № 2050 та пункту 5 Порядку № 159, яка встановлює, що виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Це покладає на відповідача обов'язок самостійно розрахувати та виплатити компенсацію одночасно з погашенням основного боргу (в даному випадку - при виплаті індексації-різниці на виконання цього судового рішення).
Суд погоджується з доводами позивача та висновками Судової палати КАС ВС у справі № 560/8194/20 (постанова від 02.04.2024), що законодавство не вимагає від особи попереднього звернення до роботодавця з вимогою про виплату компенсації. Обов'язок її нарахувати та виплатити виникає в силу закону автоматично при виплаті затриманих сум. Відмова відповідача (висловлена у листі від 24.09.2024) є свідченням його протиправної бездіяльності.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації-різниці, належних позивачу за період з 01.03.2018 по 06.09.2018, є протиправною. Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.
Оскільки розрахунок компенсації потребує застосування щомісячних індексів споживчих цін за тривалий період затримки до кожної щомісячної суми невиплаченої індексації-різниці, здійснення такого детального розрахунку належить до повноважень відповідача як суб'єкта, що здійснює виплату доходу. Тому суд зобов'язує відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації відповідно до встановленого Законом № 2050 та Порядком № 159 порядку за період затримки з дати, коли відповідна щомісячна сума індексації-різниці мала бути виплачена (з 01 березня 2018 року), по день фактичної виплати суми основного боргу (23048,87 грн) на виконання цього рішення суду.
Позивач є учасником бойових дій та відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
ухвалив :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 вересня 2018 року без урахування вимог абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
3. Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (адреса: вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.09.2018 в загальній сумі 23048,87, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
4. Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, належної за період з 01 березня 2018 року по 06 вересня 2018 року.
5. Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (адреса: вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 квітня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.