30 квітня 2025 року м. Київ справа №320/26393/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про стягнення коштів,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд стягнути з відповідача вартість катетерів чоловічих «Нелатона» № 10-12 в розмірі 2100,00 грн на місяць.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позов обґрунтований тим, що 01 березня 1984 року позивач отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став особою з інвалідністю першої групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.
У зв'язку з цим, згідно з висновками лікувально-консультативної комісії, позивач потребує щоденно 5 катетерів. З метою отримання необхідних медичних виробів позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який є правонаступником Фонду соціального страхування України, з відповідним зверненням, але відповідач безпідставно відмовив у його задоволенні.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на те, що протягом життя працювала на посадах, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Обставини щодо роботи на відповідних посадах підтверджуються належним чином записами у трудовій книжці, але відповідач протиправно не вчиняє дій щодо призначення пенсії.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, водночас його зміст стосується надання житлових субсидій, що не відповідає предмету цього позову, з огляду на що зазначені у відзиві доводи не можуть бути враховані під час розгляду справи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12.08.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
01 березня 1984 року ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове каліцтво, про що складений акт № 1 від 12 березня 1984 року.
Згідно з довідкою серії ВТЭ-20 № 033365, виданою лікарсько-трудовою експертною комісією, позивачу встановлена інвалідність першої групи безстроково зі 100 % втратою професійної працездатності.
Відповідно до висновку лікувально-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району м. Києва» позивач потребує виробів медичного призначення, а саме катетерів чоловічих «Непатона» № 10-12 у кількості 5 одиниць на добу, 150 одиниць на 1 місяць, 1800 одиниць на 1 рік.
У відповідь на звернення позивача від 07.11.2023 № 101098/8 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 29.11.2023 № 2600-0202-8/233761 повідомило позивача, що таке питання не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
ОСОБА_1 звернувся до суду у зв'язку з тим, що відповідач не вирішив питання та фактично відмовив йому в оплаті вартості катетерів, що належить до виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері соціального захисту осіб у разі нещасного випадку на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV.
Одними із принципів соціального страхування, відповідно до пунктів 1 та 3 частин першої статті 3 Закону, зокрема, є законодавче визначення умов і порядку здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Пункт 1 частини другої статті 6 Закону передбачає, що уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров'я в закладах охорони здоров'я, що проводяться відповідно до вимог законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я".
Надання інших видів послуг та їx фінансування здійснюються за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи та визначення потреб особи у соціальних послугах відповідно до законодавства.
У разі потреби у спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду, підтвердженої у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, потерпілому надаються соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги згідно з державними стандартами.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Частинами першою та другою статті 38 Закону визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
У цьому випадку суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві як до органу, який відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV є уповноваженим органом управління у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. При цьому його звернення було зумовлене потребою в отриманні фінансування для придбання виробів медичного призначення, які безпосередньо пов'язані з наслідками нещасного випадку, що спричинив стійку втрату професійної працездатності.
Натомість відповідач, не надавши належної правової оцінки змісту звернення та не виконавши процедури, визначеної статтями 37-38 Закону № 1105-XIV, обмежився формальною відповіддю у порядку Закону України "Про звернення громадян. Такий підхід суперечить обов'язкові уповноваженого органу здійснювати розгляд питань, пов'язаних з наданням страхових виплат і соціальних послуг, саме в межах публічно-правових відносин, передбачених спеціальним законодавством.
Суд звертає увагу, що у відповіді на звернення позивача відповідач зазначив, що порушене питання не входить до кола його повноважень. Втім, таке твердження суперечить наведеним вище приписам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими прямо передбачено, що саме уповноважений орган управління, яким у даному випадку є Пенсійний фонд України та його територіальні органи, зобов'язаний здійснювати страхові виплати та надавати соціальні послуги потерпілим. Отже, така відповідь свідчить не лише про формальний підхід до змісту звернення, а й про невірне тлумачення відповідачем власних повноважень.
Характер та зміст звернення ОСОБА_1 у контексті позовних вимог однозначно вказують на його намір реалізувати право на страхове забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом. Тому його лист слід було розглядати саме як заяву про призначення страхових виплат і соціальних послуг.
Таким чином, фактично, відповідач ухилився від розгляду питання по суті. У контексті статті 6 та частини першої статті 37 Закону № 1105-XIV він був зобов'язаний розглянути заяву позивача в межах повноважень як територіального органу уповноваженого органу управління, прийнявши відповідне рішення у формі постанови - про задоволення чи про відмову у виплаті. Втім, такого рішення не прийнято. Це, на думку суду, свідчить про наявність бездіяльності у формі невчинення дій, прямо передбачених законом.
У контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, така бездіяльність є протиправною, оскільки: не ґрунтується на законі; не має мети реалізації компетенцій суб'єкта владних повноважень; не відповідає завданням і принципам адміністративної діяльності.
Оскільки відповідач не прийняв жодного з можливих рішень, передбачених Законом, суд вважає, що наразі відсутні правові підстави для ухвалення рішення про безпосереднє зобов'язання відповідача виплатити позивачу вартість виробів медичного призначення, адже для цього необхідно, щоби компетентний орган спочатку належним чином розглянув заяву та оцінив її з урахуванням наданих документів і висновків медичних комісій. Тож у суду наразі відсутні підстави для задоволення позовних вимог у запропонований позивачем спосіб, оскільки жодних рішень щодо його заяви відповідач не прийняв.
У силу частини першої статті 245 КАС України, а також пункту 4 частини другої цієї ж статті, суд вважає обґрунтованим застосування способу захисту, який відповідає принципу ефективності, визнаному у практиці Європейського суду з прав людини, - а саме: визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його повторно розглянути заяву позивача по суті.
VI. Судові витрати.
Суд встановив, що позивача звільнено від сплати судового збору, а тому судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2023 № 101098/8.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.11.2023 № 101098/8 та ухвалити рішення по суті заяви відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.