про залишення позову без розгляду в частині
30 квітня 2025 року м. Київ справа № 320/29887/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити з 01 березня 2023 року індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1 197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року.
Підставою позову позивач вказує порушення її прав внаслідок непроведення індексації пенсії позивача у 2023 році із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньоі? заробітноі? плати (доходу) в Украі?ні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за період з 01 березня 2023 року по 24 грудня 2023 року, в якій позивачу запропоновано зазначити підстави, з яких вона просить поновити пропущений строк разом з доказами поважності причин його пропуску.
04 березня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, в якій останній послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22, зазначивши, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Так, зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22 вбачається, що спір в цій справі виник між кандидатом на посаду місцевого судді та Президентом України щодо непризначення її на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у встановлений законом строк.
В адміністративній справі № 320/29887/24 спір стосується відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року.
Суд зауважує, що позивач звернулась з позовними вимогами саме про визнання протиправними дій відповідача, а не його бездіяльності.
Наведене в сукупності свідчить про відсутність вмотивованого обгрунтування представником позивача можливості застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22 до спірних правовідносин у даній справі, оскільки підстави та предмет позову у цих двох справах є різними, а позовні вимоги позивачів не є аналогічними.
Крім того, слід зауважити, що в ухвалі суду від 28 лютого 2025 року зазначалось про те, що залишаючи позовну заяву позивача без руху та надаючи останній строк для усунення недоліків, суд, послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, в якій підстави та предмет позову є аналогічними підставам та предмету позову в цій справі.
Таким чином, в даному випадку у суду відсутні підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23.
Також, суд наголошує на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, слід наголосити, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також, варто зазначити, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, впевненість позивача у правильності нарахування їй пенсії до певного моменту не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Так, згідно частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або вивчення норм чинного законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії» та “Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, що стосуються періоду здійснення індексації пенсії з 01 березня 2023 року по 20 грудня 2023 року, а обставини, на які посилається представник позивача у заяві про усунення недоліків в частині своєчасності звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою є необгрунтованими та такими, що не можуть бути визнані як поважні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Суд також вважає за необхідне наголосити, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Тобто, при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01 березня 2023 року по 20 грудня 2023 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 123, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даною позовними вимогами за період з 01 березня 2023 року по 20 грудня 2023 року.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 березня 2023 року по 20 грудня 2023 року - залишити без розгляду.
3. Роз'яснити позивачу, що залишення без розгляду позову, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Суддя Жук Р.В.