30 квітня 2025 року справа № 320/29963/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23.02.2023 №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України" в частині вимог НКРЕКП зобов'язати Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" усунути порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови), а саме:
пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням Вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме:
пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, у частині обов'язку постачальників відповідно до вимог Кодексу ГТС вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу,
пункту 19 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, яким визначений обов'язок постачальника дотримуватись вимог цих Правил та забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем укладеного із постачальником договору постачання природного газу;
здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК "Східенерго" у власному Реєстрі споживачів Товариства на інформаційній платформі Оператора ГТС у лютому-квітні 2020 року;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.02.2023 №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України" в частині, що оскаржується.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, була проведена планова виїзна перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" вимог законодавства та Ліцензійних умов з постачання природного газу за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2021.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 24.01.2023 №50. На підставі Акта від 24.01.2023 №50 відповідач прийняв Розпорядження №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України", яким позивача зобов'язано, зокрема, усунути порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, а також здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК "Східенерго" у власному Реєстрі споживачів Товариства на інформаційній платформі Оператора ГТС у лютому-квітні 2020 року.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає Розпорядження НКРЕКП від 23 лютого 2023 року №3р-дск протиправним та таким, що підлягає скасуванню в оскаржуваній частині. Позивач вважає, що вимоги, встановлені в Розпорядженні, суперечать положенням законодавства, перевищують компетенцію Регулятора та не відповідають принципам правової визначеності, справедливості й ефективності.
Зокрема, Регулятором було зобов'язано позивача усунути порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов господарської діяльності з постачання природного газу, а також здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів за періоди лютий-квітень 2020 року. У цьому випадку вимоги про ретроспективну реєстрацію є безпідставними, адже Кодекс газотранспортної системи та Правила постачання природного газу передбачають включення споживачів до Реєстру виключно для майбутніх періодів. Механізму внесення змін за минулі періоди законодавством не передбачено.
За поясненнями позивача, в Акті від 24.01.2023 №50, який став підставою для прийняття Розпорядження №3р-дск, відсутній опис конкретних порушень, виявлених під час перевірки, а також будь-які посилання на дії чи бездіяльність позивача, що спричинили ці порушення. Вимоги усунути порушення, за поясненнями позивача, сформовані неконкретно, без зазначення механізмів їх виконання. Позивач стверджує, що припис Регулятора не може бути виконаний на практиці, оскільки це суперечить принципам ефективності та законності.
Крім того, позивач зазначив, що оскаржуване Розпорядження було прийняте паралельно з Постановою, якою до Нафтогазу вже було застосовано санкцію у вигляді штрафу за ті ж самі порушення. Застосування двох санкцій за одне порушення є подвійним покаранням та порушує принцип правової визначеності.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" наголошує на тому, що дії НКРЕКП порушують права позивача, не відповідають меті діяльності Регулятора, визначеній законодавством, і завдають потенційно необоротної шкоди правам та інтересам компанії. Враховуючи викладене, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви, впливають протягом якого позивачу необхідно було надати суду належні докази отримання оскаржуваного розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23.02.2023 №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України", а в разі необхідності - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; надати належним чином засвідчену копію рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/1403/20 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 з відміткою про набрання судовим рішенням законної сили.
Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про забезпечення позову, - відмовлено.
11.09.2023 на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позову, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 06.09.2023 та усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за матеріалами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16.11.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зазначив, що оскаржуване Розпорядження №3р-дск було прийнято в межах повноважень Регулятора, визначених чинним законодавством, та з дотриманням встановленої процедури. Зокрема, відповідач наголосив, що прийняття Розпорядження відбулося на підставі висновків планової перевірки АТ "НАК "Нафтогаз України", проведеної відповідно до затвердженого НКРЕКП плану. Рішення про необхідність усунення виявлених порушень було оформлено у формі розпорядження, що відповідає статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідач також звернув увагу суду на те, що санкції, передбачені Розпорядженням №3р-дск, не є аналогічними накладеному штрафу. НКРЕКП стверджує, що накладення штрафу є окремою санкцією, тоді як припис про усунення порушень має регуляторний характер і спрямований на дотримання Ліцензійних умов. Таким чином, твердження позивача про подвійне покарання є необґрунтованим.
У відзиві також зазначено, що висновки про виявлені порушення були належно задокументовані в Акті від 24.01.2023 № 50, підписаному без заперечень позивачем, який містить детальні відомості щодо невиконання вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині реєстрації споживачів. Відповідач також нагадав, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1403/20 зобов'язує АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів, що додатково підтверджує правомірність оскаржуваного Розпорядження.
Крім того, представник НКРЕКП звернувся до суду з проханням проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні, оскільки матеріали справи містять інформацію з грифом "Для службового користування".
На підставі зазначеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також 16.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 16. 11.2023 №1057/15-23 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін разом із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, з огляду на те, що дана категорія справ ще не розглядалась ні Верховним Судом, ні іншими судами, у тому числі судами першої інстанції. Результати розгляду даної справи впливають на вжиття НКРЕКП заходів державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до повноважень, наданих Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг", при цьому, впливають не тільки на НКРЕКП як Регулятора ринку, а й щонайменше на всіх споживачів природного газу.
22.11.2023 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано відповідь на відзив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2023 №1057/15-23 про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
13.01.2025 канцелярію суду зареєстровано заяву представника позивача, подану через підсистему "Електронний Суд" 10.01.2025, про забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.02.2023 №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України" в частині вимоги здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК "Східенерго" у власному Реєстрі Товариства на інформаційній платформі Оператора ГТС у лютому-квітні 2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" від 10.01.2025 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 повторно витребувано докази від відповідача, витребувано нові докази від позивача та відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"; ухвалено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання у справі на 18.02.2025 об 11:30 год.
До суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ТОВ "ДТЕК Східенерго" - щодо позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
У поясненнях представник третьої особи, ТОВ "ДТЕК Східенерго", обґрунтовує правомірність дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та законність прийняття Розпорядження від 23.02.2023 № 3р-дск. Представник вважає, що вимоги оскаржуваного Розпорядження про усунення порушень, включаючи реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів постачальника за періоди лютий-квітень 2020 року, відповідають законодавству, є регуляторними заходами та спрямовані на поновлення правової визначеності у сфері постачання природного газу.
Третя особа зазначає, що пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов господарської діяльності з постачання природного газу та пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи зобов'язує постачальника забезпечувати своєчасну реєстрацію споживачів у власному Реєстрі на інформаційній платформі Оператора ГТС. Порушення цієї норми позивачем були підтверджені рішеннями Господарського суду міста Києва у справі №910/1403/20 та Господарського суду Луганської області у справі №913/345/20, які визнають протиправне виключення ТОВ "ДТЕК Східенерго" з Реєстру споживачів та наголошують на необхідності внесення відповідних змін.
Також у поясненнях акцентується на тому, що вимога про реєстрацію у минулому періоді має правовий характер, оскільки її спрямовано на поновлення порушеного права та виключення негативних наслідків для ТОВ "ДТЕК Східенерго". Представник третьої особи посилається на статтю 129 Конституції України, яка гарантує обов'язковість судових рішень, та підкреслює, що виконання таких рішень є необхідним для дотримання вимог Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу.
У поясненнях зазначено, що твердження позивача про подвійне покарання є необґрунтованими, адже накладення штрафу та вимога усунути порушення є незалежними заходами впливу, які застосовуються в межах компетенції НКРЕКП відповідно до пункту 5 частини 4 статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Оскаржуване Розпорядження є правомірним і узгоджується з встановленими законодавством нормами. ТОВ "ДТЕК Східенерго" просить суд врахувати зазначені пояснення під час розгляду справи та прийняття рішення.
Присутній у судових засіданнях 18.02.2025, 15.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Присутній у судових засіданнях 18.02.2025, 15.04.2025 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судові засідання, призначені на 18.02.2025, 15.04.2025, не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином та своєчасно.
На адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження від 15.04.2025 відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 ухвалено здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, на 2022 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 17.11.2021 №2222 (у редакції постанови від 09.09.2022 №1116), постанови НКРЕКП від 10.01.2023 №51 "Про збільшення строку проведення планової перевірки АТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", посвідчення на проведення планової перевірки від 20.12.2022 № 441, у період з 28.12.2022 по 24.01.2023 Управлінням НКРЕКП у м. Києві та Київській області було проведено планову перевірку дотримання АТ "НАК "Нафтогаз України" вимог законодавства та Ліцензійних умов, за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2021, за результатом якої складено Акт від 24.01.2023 №50.
У результаті розгляду 23.02.2023 на засіданні Акта №50 було прийнято Розпорядження №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України", яким зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" усунути порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, а також здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК "Східенерго" у власному Реєстрі споживачів Товариства на інформаційній платформі Оператора ГТС у лютому-квітні 2020 року.
Також 23.02.2023 НКРЕКП прийнято постанову №3-дск "Про накладення штрафу на АТ "НАК "Нафтогаз України" за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу".
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
За приписами статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
Положеннями статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право:1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом; 7) за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та внесення змін до відповідних інвестиційних програм.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.
Планові перевірки суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
План здійснення заходів державного контролю на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п'ять днів до початку відповідного планового періоду.
Планова виїзна перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня його початку.
Строк проведення планової виїзної перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів.
У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення планової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - до семи робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єкти, що належать до особливої групи споживачів, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про енергетичну ефективність" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Посадові особи суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".
Частиною дев'ятою статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор має право: 1) запитувати та отримувати інформацію, яка є необхідною для належного виконання ним своїх функцій, від будь-якого суб'єкта владних повноважень, суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку), осіб, які професійно організовують операції з оптовими енергетичними продуктами на ринку природного газу, інших учасників оптового енергетичного ринку; 2) ініціювати консультації, а також громадські обговорення; 3) ініціювати і проводити розслідування зловживань та інших порушень на оптовому енергетичному ринку відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 4) видавати рішення, обов'язкові для виконання суб'єктами ринку природного газу (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку); 5) накладати санкції на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку), які порушили свої обов'язки відповідно до цього Закону та інших актів законодавства; 6) вимагати від оператора газотранспортної системи, оператора газосховища та оператора установки LNG внесення змін до кодексу газотранспортної системи, кодексу газосховища або кодексу установки LNG, у тому числі тарифів на відповідні послуги, з метою додержання принципу пропорційності і недискримінації; 7) встановлювати (змінювати) тимчасові тарифи на транспортування, розподіл, зберігання (закачування, відбір) природного газу (щодо газосховищ, до яких застосовується регульований режим доступу відповідно до статті 48 цього Закону) та послуги установки LNG у разі, якщо оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG вчасно не надав розрахунки відповідних тарифів для їх встановлення Регулятором, а також приймати рішення щодо механізму надання компенсації, якщо остаточні тарифи відрізняються від тимчасових; 8) розглядати скарги і вирішувати спори відповідно до статті 58 цього Закону; 9) вживати заходів до запобігання зловживанням монопольним становищем, зокрема коли таке зловживання завдає економічної шкоди споживачам, а також будь-яким діям, спрямованим на завищення цін; 10) проводити відповідно до закону перевірки суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів).
Згідно з пунктом 10.1 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого або закритого слухання, питання відповідальності суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, та приймає рішення про застосування до нього санкцій.
Пунктом 10.2 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, визначено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до суб'єктів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; припинення дії (анулювання) ліцензії.
Відповідно до пунктів 10.3 та 10.4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, розмір штрафу розраховується НКРЕКП відповідно до затвердженого нею порядку (методики) визначення розміру штрафів, які накладаються НКРЕКП. Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі суб'єкта, щодо якого здійснюється перевірка (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП), або надсилається суб'єкту, щодо якого здійснюється перевірка, рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття.
Отже, зі змісту вказаних правових приписів вбачається, що метою здійснення діяльності Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки. Своєю чергою, державний контроль Регулятором здійснюється зокрема шляхом проведення відповідних перевірок, за результатом яких складаються акти.
Крім того, відповідно до положень Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю), включаючи проведення перевірок, прийняття рішень про застосування заходів впливу (санкцій), а також зобов'язання суб'єктів ринку до усунення виявлених порушень. Зазначені повноваження є проявом функції державного регулювання у відповідній сфері, реалізуються в межах та у спосіб, визначені законодавством, і спрямовані на забезпечення публічного інтересу та належного функціонування ринків у сферах енергетики та комунальних послуг, у тому числі стабільності ринку газу.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб'єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18, від 28.09.2020 у справі № 812/225/17, від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20, від 26.05.2021 у справі № 824/266/20-а, від 08.07.2021 у справі № 160/1598/20, від 28.07.2021 у справах № 380/744/20 та № 280/160/20 та від 13.08.2021 у справі № 280/62/20.
Під час планової перевірки, проведеної відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятором було зафіксовано низку порушень Ліцензійних умов, що підтверджується Актом перевірки від 24.01.2023 №50. Зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу в частині дотримання пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та пункту 19 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, які передбачають обов'язок своєчасної реєстрації споживача у власному Реєстрі постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Факти, викладені в Акті від 24.01.2023 №50, підтверджуються супровідною документацією, зокрема договорами, укладеними між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "ДТЕК Східенерго", що свідчить про невиконання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" покладених на нього нормативних та договірних зобов'язань.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/1403/20, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, поновлену до виконання ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021, а також у рішенні Господарського суду Луганської області від 21.10.2020 у справі №913/345/20, залишеному без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, відповідно до якої невключення ТОВ "ДТЕК Східенерго" до Реєстру споживачів у періоди лютого-квітня 2020 року визнано протиправним, а АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язано здійснити відповідну реєстрацію.
Судові рішення є обов'язковими до виконання згідно з частиною першою статті 129 Конституції України та статтею 326 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, їх невиконання позивачем свідчить про наявність системного порушення, що підтверджує правомірність дій Регулятора, яким в Акті від 24.01.2023 №50 зроблено правомірний висновок про те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" порушено вимоги пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотримання Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів, нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та пункту 19 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.
У ході закритого засідання НКРЕКП від 23.02.2023 представник АТ "НАК "Нафтогаз України" фактично визнав допущені порушення, висловив готовність до їх усунення та подякував Регулятору за об'єктивний і виважений підхід. Ці обставини спростовують доводи позивача щодо відсутності у Регулятора належної мотивації та наявності упередженості в його діях.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Позивач посилається на нібито порушення принципу non bis in idem (заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення), вбачаючи в одночасному застосуванні Регулятором штрафної санкції (постанова) та заходу реагування у формі розпорядження прояв "подвійного покарання". Однак суд не погоджується з таким твердженням, зважаючи на правову природу зазначених актів.
У цьому зв'язку суд бере до уваги положення статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою прямо передбачено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, у формі розпоряджень чи постанов.
Відповідно до частини 5 статті 14 зазначеного Закону рішення про усунення виявлених порушень оформлюються розпорядженнями, натомість рішення про накладення штрафів - постановами.
Зазначене свідчить про наявність законодавчо встановленого розмежування між правовою природою та змістовною спрямованістю відповідних актів НКРЕКП.
Згідно з практикою Верховного Суду (постанова від 20.05.2022 у справі №340/370/21) розпорядження НКРЕКП щодо усунення порушень та постанова про штраф мають різну правову природу і не є подвійним покаранням. Це підтверджує відсутність порушення принципу ne bis in idem.
Отже, розпорядження та постанова НКРЕКП мають різне цільове призначення, юридичну природу та правові наслідки, що підтверджується як нормами чинного законодавства, так і усталеною судовою практикою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі A. and B. v. Norway (заяви №24130/11 і №29758/11, рішення від 15.11.2016) сформульовано ключовий підхід до оцінки допустимості паралельного застосування заходів у відповідь на одне і те саме правопорушення. Зокрема, Суд зазначив, що подвійне реагування держави не є порушенням принципу non bis in idem, якщо такі заходи: мають відмінну мету (наприклад, один - санкційний, інший - превентивно-відновлювальний), є взаємопов'язаними за змістом і застосовуються в рамках єдиного набору процедур, які сприймаються як узгоджене ціле.
У цьому випадку розпорядження НКРЕКП є заходом реагування, спрямованим на усунення виявлених порушень, відновлення законності та запобігання аналогічним порушенням у майбутньому, тоді як постанова про накладення штрафу є каральним заходом, що спрямований на притягнення до відповідальності за вже вчинене правопорушення. Таким чином, ці заходи не є ідентичними за своєю суттю, мають різну правову природу, функції та цілі, а отже, не утворюють випадку "подвійного покарання".
Таким чином, як Розпорядження №3р-дск, так і Постанова № 3-дск мають самостійну юридичну природу та наслідки, що виключає можливість їх ототожнення як таких, що містять ідентичні або однотипні санкції.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 року у справі № 160/3512/19, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 620/995/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 120/1139/19-а.
Враховуючи припис статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, у даному спорі дії НКРЕКП, пов'язані з прийняттям Розпорядження №3р-дск та Постанови № 3-дск, здійснювалися на підставі та в межах повноважень, передбачених статтями 3, 14, 17, 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а також відповідними нормативними актами у сфері державного регулювання енергетики.
Суд також бере до уваги доводи відповідача щодо Акту від 24.01.2023 №50, складеного на підставі статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", який містить виклад результатів перевірки дотримання ліцензійних умов позивачем та слугує обґрунтуванням необхідності прийняття розпорядчого документа. Акт перевірки сам по собі не є рішенням органу державної влади, однак є процесуальною підставою для прийняття регуляторних актів, зокрема Розпорядження щодо усунення порушень.
Крім того, судом встановлено, що позивач добровільно виконав вимоги Постанови №3-дск, сплативши визначений у ній штраф у розмірі 102 000 грн, що свідчить про відсутність заперечення правомірності прийнятого рішення на момент його реалізації, а також про фактичну згоду з юридичними наслідками, визначеними Регулятором на підставі результатів перевірки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про одночасне застосування до нього двох санкцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Зазначені доводи не ґрунтуються на встановлених у ході судового розгляду фактичних обставинах, не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України, зокрема у частині правомірності притягнення до відповідальності, та не підтверджені належними і допустимими доказами, поданими позивачем.
Крім того, з урахуванням правових висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21 та від 18.11.2020 у справі №910/1403/20, акт перевірки, хоча сам по собі не є процесуальним рішенням у розумінні процесуального законодавства, проте визнається належним та допустимим доказом у судовому процесі. Такий акт, складений уповноваженим органом у межах наданих повноважень, містить зафіксовані обставини, встановлені під час проведення перевірки, та є документом, що підтверджує факти, які стали підставою для реалізації повноважень суб'єкта владних повноважень. Відтак, акт перевірки може виступати достатньою фактичною та правовою підставою для прийняття регуляторного акта, зокрема розпорядження щодо усунення виявлених порушень. У цій справі Розпорядження №3р-дск видано на підставі результатів планової перевірки, висновки якої викладено в Акті перевірки від 24.01.2023 №50.
Таким чином, Розпорядження №3р-дск має належне нормативне та фактичне обґрунтування, прийняте у межах компетенції Регулятора, відповідно до вимог Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", та не може вважатися неправомірним чи таким, що ґрунтується на недостовірних або неналежних доказах.
Разом з тим, суду слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21 та від 29.01.2021 у справі №520/10318/19 сформулював усталену правову позицію щодо форми правових актів, що видаються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Так, у зазначених рішеннях наголошено, що Регулятор, реалізуючи свої повноваження у сфері державного нагляду (контролю), зокрема за результатами проведених перевірок, має право приймати:
розпорядження - як форму правового акта, що містить вимоги щодо усунення виявлених порушень, без застосування заходів адміністративного стягнення;
постанови - як форму акта, що застосовується у разі прийняття рішення про накладення штрафних санкцій за встановлені порушення.
Таке розмежування форм правових актів відповідає нормативно встановленій компетенції Регулятора та забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. У даному випадку Регулятор, за результатами перевірки, яка зафіксувала порушення Ліцензійних умов, прийняв Розпорядження №3р-дск, спрямоване на усунення встановлених порушень, що повністю узгоджується з визначеним у судовій практиці підходом до форми і змісту таких документів.
Відтак, доводи позивача щодо нібито неналежної правової природи зазначеного акта спростовуються як нормами матеріального права, так і правовими висновками Верховного Суду, та не можуть бути підставою для задоволення позову.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд звертає увагу на доводи позивача про неможливість виконання вимоги, викладеної в Розпорядженні НКРЕКП від 23.02.2023 №3р-дск, у частині здійснення реєстрації ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів за періоди лютий-квітень 2020 року.
Водночас Регулятор, діючи в межах своїх повноважень, визначених статтями 4, 6 та 7 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", зобов'язаний вживати відповідних заходів у випадках виявлення порушень вимог законодавства, стандартів і нормативів у сферах, що регулюються. Відповідно до частини 2 статті 4 цього Закону, у своїй діяльності НКРЕКП керується, зокрема, принципами законності, прозорості, обґрунтованості, пропорційності та передбачуваності.
Розпорядження №3р-дск, прийняте НКРЕКП, є актом індивідуальної дії, який спрямований на усунення конкретних порушень, виявлених у ході перевірки, зокрема - недотримання вимог щодо реєстрації споживачів. Зазначене розпорядження не є актом притягнення до відповідальності або накладення штрафних санкцій у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" або КУпАП, а має характер припису, який передує застосуванню заходів впливу. Його прийняття є тимчасовим, превентивним заходом, який спрямований на усунення порушень та недопущення їх повторного виникнення.
Позивач наполягає на тому, що вимоги про ретроспективну реєстрацію споживачів суперечать положенням Кодексу ГТС, оскільки вони не передбачають механізму внесення даних за минулі періоди. Крім того, в Акті перевірки відсутні чіткі інструкції щодо механізму виконання припису.
Водночас відповідач наголошує, що ретроспективна реєстрація споживачів відповідає загальним принципам правового регулювання ринку природного газу і спрямована на забезпечення цілісності даних. Зокрема, висновки Господарського суду м. Києва у справі №910/1403/20 підтверджують правомірність таких дій.
Суд вважає за необхідне надати належну правову оцінку наведеним твердженням.
Твердження позивача про те, що чинне законодавство не передбачає можливості ретроспективної реєстрації споживачів, є юридично неспроможним та суперечить положенням Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 19 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постачальник зобов'язаний забезпечувати своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання укладеного договору постачання природного газу.
Згідно з положеннями глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, оператор газотранспортної системи здійснює реєстрацію споживачів на підставі інформації, яку подає постачальник. Постачальник, своєю чергою, зобов'язаний надавати достовірні відомості щодо кожного споживача, а також періодів, у які здійснювалось постачання. У разі, якщо в процесі перевірки або моніторингу виявляється, що така інформація не була подана або подана з порушеннями, постачальник зобов'язаний внести відповідні коригування, включаючи внесення даних за попередні (минулі) періоди.
Таким чином, Кодекс не виключає, а навпаки - передбачає можливість подання відомостей про споживачів та їх реєстрацію в інформаційній платформі за минулі періоди, якщо це необхідно для забезпечення достовірності обліку споживання та коректного функціонування ринку природного газу. Більше того, така ретроспективна реєстрація фактично є механізмом відновлення порушених прав суб'єктів ринку, зокрема в ситуаціях, коли порушення з боку постачальника призводить до виключення споживача з платформи або некоректного обліку спожитого ресурсу.
Цю правову позицію підтверджено в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/1403/20, залишеному в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021. У зазначеній справі суди дійшли висновку, що реєстрація споживачів на платформі Оператора ГТС за минулі періоди є правомірною та такою, що відповідає цілям галузевого регулювання. Суд підкреслив, що відповідні дії є не лише допустимими, а й необхідними з точки зору забезпечення балансу інтересів учасників ринку, принципу верховенства права та відновлення правової визначеності.
Крім того, Оператор ГТС України листами 26.04.2021 №ТОВВИХ-21-4867, від 11.05.2021 №ТОВВИХ-21-5257 повідомив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та НКРЕКП про готовність надати можливість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/1403/20 щодо здійснення реєстрації ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів постачальника - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у лютому-березні 2020 року. Зазначене підтверджує наявність адміністративної процедури, яка унеможливлює твердження про абсолютну неможливість реєстрації за минулий період.
Згідно з приписами частини першої статті 129 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання, у тому числі в частині поновлення прав суб'єктів господарювання. У справі №910/1403/20 Господарським судом міста Києва прямо зобов'язано АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів.
Таким чином, вимога про внесення змін до інформаційної платформи за минулі періоди не є самостійною дією поза межами законодавства, а є механізмом виконання судового рішення, що має вищу юридичну силу порівняно з регламентами підзаконного характеру.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога Регулятора про реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" у Реєстрі споживачів у періоди лютий-квітень 2020 року не суперечить законодавству, є логічним наслідком виконання преюдиційного рішення господарського суду та не містить ознак протиправності або перевищення владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №910/1403/20 підтверджено, що така ретроспективна реєстрація є правомірним інструментом відновлення належного обліку споживачів, якщо це необхідно для забезпечення відповідності облікових даних фактичному постачанню природного газу.
Таким чином, чинне регуляторне середовище не тільки допускає, а й вимагає коригування інформації, у тому числі за попередні періоди, якщо виявлено порушення, що впливають на цілісність обліку споживачів.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що дії Регулятора є обґрунтованими, відповідають принципам пропорційності та законності. Вимоги про ретроспективну реєстрацію споживачів мають на меті поновлення порушених прав, забезпечення достовірності обліку споживання природного газу, що підтверджено практикою Верховного Суду.
Виходячи з встановлених обставин у цій справі, судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23.02.2023 №3р-дск "Про усунення порушень AT "HAK "Нафтогаз України" у частині вимог НКРЕКП зобов'язати Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" усунути порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов, а саме:
пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням Вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме:
пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, у частині обов'язку постачальників відповідно до вимог Кодексу ГТС вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу,
пункту 19 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, яким визначений обов'язок постачальника дотримуватись вимог цих Правил та забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем укладеного із постачальником договору постачання природного газу;
здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК "Східенерго" у власному Реєстрі споживачів Товариства на інформаційній платформі Оператора ГТС у лютому-квітні 2020 року.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.