31 березня 2025 року справа №320/2568/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: АТ "Універсал Банк", про зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якому просить суд:
- зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький A.I.) від 01 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/2568/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку зі перебуванням судді Балаклицького А.І., у відпустці по догляду за дитиною до 6 років, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
17 жовтня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим суддею визначено суддю Лиска I.Г., а справу передано на розгляд останньому 05.12.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про протиправну бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна, оскільки наявність актуальних записів про обтяження за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» (спеціальний розділ) значиться інформація щодо того, що на все нерухоме майно належне ОСОБА_1 , на праві приватної власності, накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №41431140/21. Обтяжувачем значиться ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, індексний номер рішення 10082228.
Отримавши таку інформацію, Позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката, діючи в інтересах ОСОБА_1 , остання звернулась до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з адвокатським запитом щодо отримання інформації про стан виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт на все належне ОСОБА_1 , на праві приватної власності нерухоме майно.
Згідно відповіді Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.01.2014 року державним виконавцем Євпатовою Т.Г, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41431140. Під час примусового виконання рішення державним виконавцем накладено арешт на майно боржника. 27.06.2014 державним виконавцем Євпатовою Т.Г. винесено постанову про повернення виконавчого провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». До цього дня у виконавчу службу на виконання, повторно виконавчий лист не надходив. Відкритих виконавчих проваджень щодо виконання зазначеного рішення суду немає.
Станом на день звернення з адвокатським запитом, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження інформації про таке виконавче провадження не має. Відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» від 07.06.2017 року №1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки. Саме тому, згідно відповіді на адвокатський запит, немає можливості надати матеріали виконавчого провадження.
Також, позивачу роз'яснено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
У подальшому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд зазначає, що на час накладення арешту, чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Разом з тим, на час звернення позивача до суду та розгляду і вирішення справи по суті, зазначений Закон втратив чинність, оскільки 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В той же час, відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 11.01.2014 №41431140 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону №1404-VIII.
Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Враховуючи вищевикладене наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
За змістом ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В рамках спірних правовідносин відсутні обставини, визначені ч.4 ст.59 Закону, а, отже, в даному випадку арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.