30 квітня 2025 року № 320/8797/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська міська рада з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни про накладення штрафу №76493402 від 12.02.2025 з примусового виконання виконавчого листа від 16.02.2024 виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №757/57817/20-ц.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у відповідача законодавчих підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту перебувало виконавче провадження № 76493402 з примусового виконання виконавчого листа № 757/57817/20-ц виданого 16.02.2024 Шевченківським районним судом міста Києва про зобов'язання Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , 02 серпня 1985 року, за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452,59 грн. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019.
08.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику для виконання, а стягувачу до відома.
У зв'язку з тим, що боржник не надав жодної інформації щодо виконання рішення суду, 29.11.2024 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу, згідно з якою останнього зобов'язано повідомити про стан виконання рішення суду.
Листом від 16.12.2024 за № 225-КР-5059 Київська міська рада повідомила, що кошти відумерлої спадщини на рахунки Київської міської ради не надходили, відповідно будь-яких перерахувань або безспірних стягнень за рахунок відумерлої спадщини не здійснювалось.
З огляду на те, що станом на 18.12.2024 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5 100, 00 грн.
23.01.2025 державним виконавцем направлено вимогу, якою зобов'язано боржника надати державному виконавцю інформацію щодо виконання рішення суду та документи, що підтверджують його виконання, а саме:
1. Чи перераховано ОСОБА_1 за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452,59 грн, у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019;
2. У разі якщо кошти у сумі 89 452,59 грн. перераховано ОСОБА_1 , надати відповідні докази, що підтверджують перерахування;
3.У разі, якщо вищевказані кошти не перераховано, надати об'єктивні та обґрунтовані пояснення з приводу невиконання рішення суду.
Листом від 05.02.2025 № 225-КР-493 Київська міська рада повідомила державного виконавця про те, що згідно статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також повідомлено про те, що вимога від органів казначейського обслуговування про безспірне списання коштів на підставі судового рішення до Київської міської ради не надходила, з огляду на те перерахування коштів не здійснювалось.
З огляду на те, що станом на 12.02.2025 боржником не здійснено заходів направлених на виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 10 200 грн. Даною постановою боржнику надано повторно десятиденний термін для виконання рішення суду.
Позивач, вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 10 200 грн., звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, державний виконавець за невиконання (повторне невиконання) рішення, має право винести постанову про накладення штрафу на боржника лише за умови невиконання ним рішення без поважних причин.
З матеріалів справи убачається, що листом від 16.12.2024 за № 225-КР-5059 Київська міська рада повідомила державного виконавця про те, що кошти відумерлої спадщини на рахунки Київської міської ради не надходили, відповідно будь-яких перерахувань або безспірних стягнень за рахунок відумерлої спадщини не здійснювалось; листом від 05.02.2025 № 225-КР-493 Київська міська рада повідомила державного виконавця про те, що згідно статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також повідомлено про те, що вимога від органів казначейського обслуговування про безспірне списання коштів на підставі судового рішення до Київської міської ради не надходила, з огляду на те перерахування коштів не здійснювалось.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з п.26 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення управлінням Казначейства: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведення платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Отже, на виконавчі документи, за якими боржником є державний орган, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень то стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 08.07.2015 у справі №3-316гс15, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи. Стягувачам обхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови у межах виконавчого провадження порушено норми Законів України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження», а також Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
У спірному випадку рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №757/57817/20-ц підлягає виконанню органами Державного казначейства України.
Таким чином, оскільки відповідач належними доказами не спростував доводи позивача та не довів законність винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 76493402, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивачем у цій справі є суб'єкт владних повноважень, суд не здійснює розподіл судових витрат у силу положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни про накладення штрафу №76493402 від 12.02.2025 з примусового виконання виконавчого листа від 16.02.2024 виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №757/57817/20-ц.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.