30 квітня 2025 року справа №320/7838/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.01.2025 виплати позивачу раніше призначеної та перерахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2025 поновити позивачу нарахування та виплату пенсії, яка виплачувалась позивачу за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 до 01.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві негайно виплатити різницю нарахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії та фактично виплаченої з 01.01.2025.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що рішення ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру його пенсії з 01.01.2025 є незаконним. При цьому позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.20108 № 10-рп/2008, від 22.05.2018 № 5-р/2018, та наполягає на тому, що законом про Державний бюджет України не може змінюватися правове регулювання, серед іншого, перерахунку та виплати пенсії. У зв'язку із наведеним, вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.04.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача. У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в м.Києві стверджує про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 (т. 1, а.с. 60-63).
Згідно із частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є особою з 2 групою інвалідності, починаючи з 07.09.2021, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років з 01.06.2005, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_1 .
Як вбачається з відомостей електронного кабінету позивача загальна сума призначеної йому пенсії становить 77 567,00 грн. Разом з цим сума останньої пенсійної виплати за січень 2025 року складає 34 199,90 грн (т. 1, а.с. 13).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 10.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою № 7700/Б-2600-25 щодо підстав зменшення раніше призначеної та перерахованої йому за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 04.03.2025 № 10148-7700/Б-02/8-2600/25 заявнику роз'яснено порядок виконання рішення суду та повідомлено про застосування до його пенсійних виплат постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1, в результаті чого їх розмір складає 34 119,90 грн.
Суд наголошує, що сторонами окреслених документів до суду не надано, проте жодна із сторін не заперечувала стосовно їх наявності.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що звернувся до суду з метою їх захисту та поновлення.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтею 3 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу суду дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 52, 55, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Статтею 3 Указу № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022) регламентовано, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Аналіз наведеного свідчить, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Водночас за правилами, визначеним статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 (далі - Порядок № 1), відповідно до якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1 ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.
Отже, аналіз наведеного зумовлює висновок суду про те, що починаючи з 01.01.2025 законодавцем передбачено застосування коефіцієнтів до виплати (перерахунку) пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність
Тобто, положеннями статті 46 Закону № 4059-ІХ та Порядку № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування коефіцієнтів зменшення до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, зокрема, тієї категорії осіб, пенсія яким призначена та виплачується відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Судом встановлено, що позивач з 01.06.2005 отримує пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII в розмірі 90% щомісячної заробітної плати (середнього заробітку).
Варто зауважити, що питання перерахунку пенсії позивачу, у тому числі із застосуванням обмеження його пенсії максимальним розміром, було неодноразово предметом судових спорів.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2019 у справі №826/12585/18 дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнано протиправними та зобов'язано виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, а саме на 01.06.2005, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, без обмеження її виплати максимальним розміром.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», що вкладене у листі від 20.03.2020 № 2600-0302-8/39180.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплачувати пенсію в розмірі 90% від суми щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 13.09.2018 № 18-164 зп без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією за період з 13.12.2019.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зважаючи на викладене, суд констатує, що рішенням суду (справа № 640/7746/20), яке набрало законної сили, встановлено право позивача на перерахунок та виплату, починаючи з 13.12.2019 пенсії в розмірі 90% від суми щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального її розміру. При цьому рішенням суду не встановлено кінцевого періоду виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, а визначений спосіб захисту порушеного права передбачає зобов'язання пенсійного органу виплачувати позивачу відповідні пенсійні виплати.
У той же час предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності/неправомірності застосування, при виплаті пенсії позивачу, яка має обчислюватися та виплачуватися, з урахуванням рішення суду, без обмеження її максимальним розміром, коефіцієнтів, відповідно до сум перевищення його пенсії максимальним розміром, враховуючи положення Закону статті 46 Закону № 4059-ІХ та Порядку № 1.
При вирішенні даного спору, суд звертає увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008, розглядаючи порушене питання щодо тлумачення частини 2 статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби, Конституційний Суд України виходив з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України.
Ці позиції полягають у тому, що: «закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України» (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
Тобто, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що законом про Державний бюджет України не може, серед іншого, встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. При цьому Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової (абзац 2 пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008).
Одночасно слід також звернути увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа N 1-29/2007), у якому Конституційний Суд України зазначив, що «…неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій) від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано 1995 році, набула системного характеру.».
Разом з цим у підпункті 2.1 пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 (справа № 3-189/2018(1819/18) Конституційний Суд України вказує наступне:
«Однією із засад українського конституційного ладу є «верховенство права“ (правовладдя), що його виражено через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права“ (частина перша статті 8 Конституції України). «Верховенство права“ (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права. У рамках спільного юридичного простору Європи існує консенсус щодо стрижневих елементів правовладдя, які є не лише формальними, а й субстантивними (матеріальними). Такими стрижневими елементами є: 1) законність - включно з прозорою, підзвітною та демократичною процедурою запровадження приписів права; 2) юридична визначеність; 3) заборона свавільності; 4) доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах - включно із судовим контролем щодо адміністративних актів (дій); 5) дотримання людських прав; 6) недискримінація та рівність перед законом (Доповідь про правовладдя, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право“ (Венеційська Комісія), CDL-AD(2011)003rev, § 41).
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим“ (lex priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним“ (lex) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим“ (lex priori). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.».
Отже, Закон № 4059-IX має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, відтак не може змінювати ані порядок, ані спосіб призначення, перерахунку пенсійних виплат.
Суд наголошує, що відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву, як на підставу правомірності своїх дій, посилається виключно на положення статті 46 Закону № 4059-ІХ та Порядку № 1, застосування яких до спірних правовідносин, враховуючи окреслене вище, на переконання суду, є безпідставним.
Резюмуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2025 виплати позивачу раніше призначеної та перерахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії є протиправними.
Як наслідок наявні правові підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити нарахування та виплату раніше призначеної та перерахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
У той же час, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити виплату та негайно виплатити різницю нарахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії та фактично виплаченої з 01.01.2025, оскільки зазначене формулювання, на переконання суду, не забезпечує ефективний захист порушеного права позивача, виходячи із фактичних обставин справи.
Суд наголошує, що позовні вимоги в наведеній частині підлягають до задоволення в формулюванні, яке зазначено вище.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 КАС України.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.01.2025 виплати ОСОБА_1 раніше призначеної та перерахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) здійснити нарахування та виплату раніше призначеної та перерахованої за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/7746/20 пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), починаючи з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.