ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" травня 2025 р. справа № 300/6382/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира НОМЕР_1 окремої бригади ТРО Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.09.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Командира НОМЕР_1 окремої бригади ТРО Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапорту від 15.05.2023 та зобов'язання розглянути рапорт та звільнити позивача з військової служби.
20.09.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не розглянув та не надав відповідь на його рапорт від 15.05.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Вважає таку бездіяльність протиправною, тому просить зобов'язати відповідача розглянути його рапорт про звільнення з військової служби в запас.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтоване тим, що Військовою частиною НОМЕР_2 не погоджено рапорт позивача про його звільнення з військової служби в запас, оскільки не було доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за тіткою позивача. Крім того, потребу в постійному догляді за ОСОБА_2 підтверджено висновком лікарсько-консультативної комісії, а не висновком медико-соціальної експертної комісії, як це передбачено Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 413 від 12.06.2013.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді головного сержанта третьої стрілецької роти другого механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_3 , яка перебуває у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України).
Позивач є помічником дієздатної фізичної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується посвідченням помічника дієздатної фізичної особи за № 27, виданого 26.01.2023 головою опікунської ради.
Згідно довідки Лікарської консультативної комісії КНП «Кутська міська лікарня» Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області за № 140 від 06.04.2023 ОСОБА_2 за станом здоров'я не здатна до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду та допомоги, постійного амбулаторного, періодично (2-3 рази в рік) стаціонарного лікування та реабілітації.
Відповідно до витягу з рішення Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області «Про призначення та реєстрацію помічника фізичній дієздатній особі» за № 45 від 27.04.2023, затверджено висновок опікунської ради від 27.04.2023 щодо доцільності призначення і реєстрації ОСОБА_1 помічником дієздатні фізичній особі - ОСОБА_2 , яка за станом здоров'я не може здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.
27.04.2023 позивачу видано посвідчення помічника дієздатної фізичної особи за № 42.
ОСОБА_1 подав рапорт від 12.05.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю догляду особою, яка потребує постійного догляду.
На момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за наслідками розгляду рапорту позивача від 12.05.2023 відповідач належної відповіді позивачу не надав, будь-якого рішення не прийняв.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5).
Звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону, чинній на момент звернення позивача із рапортом про звільнення) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, документом, який підтверджує підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби є медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як наслідок, висновок лікарської консультативної комісії КНП «Кутська міська лікарня» Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області за № 140 від 06.04.2023 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є документом, який підтверджує підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби, що спростовує твердження відповідача про те, що потребу в постійному догляді за ОСОБА_2 повинно бути підтверджено висновком медико-соціальної експертної комісії.
При цьому, також спростовується твердження відповідача про відсутність відомостей про інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки, згідно відомостей акта Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за адресою, де зареєстрована ОСОБА_2 , інших зареєстрованих та фактично проживаючих осіб, які б могли здійснювати за нею догляд немає.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 234 Положення перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та аналіз вказаних норм права, суд встановив, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я - КНП «Кутська міська лікарня» потребує постійного догляду, та у зв'язку з відсутністю у неї інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в даних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 даного Кодексу встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, а також може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
Оскільки, на момент розгляду даної адміністративної справи відповідач не надав суду доказів розгляду рапорту позивача від 12.05.2023 та прийняття будь-якого рішення за наслідками його розгляду, тому суд вважає таку бездіяльність протиправною.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним способом, за встановлених обставин є зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача від 12.05.2023 про його звільнення з військової служби, з врахуванням висновків суду про те, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, та у зв'язку з відсутністю у неї інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
За таких обставин, суд вважає заявлений позивачем даний адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 073, 60 гривень, згідно квитанцією № 0.0.3185291290.1 від 08.09.2023.
Доказів про сплату витрати, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу адвоката) на виконання договору про надання правової допомоги за № 10092023-адм від 10.09.2023 суду не надано.
Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 073, 60 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Командира НОМЕР_1 окремої бригади ТРО Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 12.05.2023.
Зобов'язати Командира НОМЕР_1 окремої бригади ТРО Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) про звільнення з військової служби від 12.05.2023, з врахуванням висновків суду про те, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.