ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2025 р. справа № 300/5567/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Щерб'як Д.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Турчина Н.І.,
представниці відповідача - Шешурак О.В.,
представника третьої особи - Білана А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп “Княгиничі» про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - відповідач, Івано-Франківська ОДА), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп “Княгиничі» (далі - третя особа, ТОВ “КСП рибгосп “Княгиничі») про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19.01.2024 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом»;
- зобов'язання Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №1, площею водного дзеркала - 12,0000 га, об'ємом - 120,000 тис. м. куб.) орієнтовною площею 12,8000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, яка знаходиться за межами с. Воскресинці на території Рогатинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами матеріального права.
Розпорядженням Івано-Франківської ОДА від 19.01.2024 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом» йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення такого проєкту землеустрою. Вважає, що вказане розпорядження прийняте з порушенням законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.
За результатами електронного аукціону позивачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а також з Державним підприємством “Укрриба» укладений договір оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21. Предметом вказаного договору є передача у строкове платне користування майна - гідротехнічних споруд в кількості 40 інвентарних номерів строком на 5 (п'ять) років, які розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Воскресинці, село Васючин Рогатинської ОТГ. 13.09.2023 відбулася зміна балансоутримувача орендованого майна - з ДП “Укрриба» на ДП “АйФіш».
В обґрунтування відмови в розробці проєкту землеустрою, відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач зазначив те, що гідротехнічні споруди не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також те, що вказана позивачем земельна ділянка належить до території, на яку видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року, згідно котрого Виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано в безоплатне користування рибцеху “Княгиничі» Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату земельні ділянки площею 296,2 га для розведення риби згідно з планом землекористування в межах урочищ: “Княгиничі», “Васючин» та “Воскресинці». Позивач вважає відмову відповідача незаконною. Оскільки відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» гідротехнічні споруди не підлягають державній реєстрації, так як вони є приналежністю (складовими частинами) головної речі - штучних поверхневих водних об'єктів (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка). Також, згідно Закону України “Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - це об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, поверхневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспонування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод. Тому гідроспоруда не може бути окремим об'єктом права власності чи іншого речового права, оскільки є приналежністю (складовою частиною) водойми та слідує за головною річчю. Аналогічні норми встановлені ст.ст. 181-187 Цивільного кодексу України.
Позивач також вказує, що відповідач у порушення вимог Земельного кодексу України протиправно не розглянув у місячний строк та не задовільнив клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрої вказаної ним земельної ділянки. При цьому, посилається на те, що згідно повідомлень Рогатинської міської ради, Рогатинської районної державної адміністрації, Державного архіву Івано-Франківської області відсутній оригінал державного акта на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року. В протоколах засідань Виконавчого комітету Рогатинської районної ради депутатів трудящих за 1986 рік відсутні рішення про надання у користування чи припинення права користування земельних ділянок. У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.04.2024 за №29-9-0,6-1908/0/2-24 органи земельних ресурсів не здійснювали реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року та не володіють інформацією про формування та/або реєстрацію земельної ділянки, на яку виданий державний акт, оскільки відсутній кадастровий номер цієї ділянки.
Відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, послався на непередбачені Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами підстави, чим порушив права позивача на отримання дозволу на розроблення такого проекту, оскільки він є орендарем нерухомого майна державної власності (гідротехнічних споруд), якому згідно абзацу 24 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підлягає передача в користування на неконкурентних засадах (на земельних торгах) земельна ділянка, зазначена в клопотанні.
Вказав, що релевантні правові висновки Верховного Суду викладені у справах: №№420/2218/19; 320/5760/21; 823/59/17; 420/3040/19.
Ураховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 75-76 т.1).
Відповідно до ухвали суду від 12.11.2024, за результатами розгляду клопотання представниці відповідача, до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ “КСП рибгосп “Княгиничі» (а.с. 22-23 т.2).
Ухвалою суду від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 11.03.2025 про закриття провадження у даній справі (а.с. 212-215 т.2).
05.08.2024 Івано-Франківська ОДА подала суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечила щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, відповідач вказав, що рішенням від 19.01.2024 №23 відмовив ФОП ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки зазначена у клопотанні земельна ділянка належить до території, на яку видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року, яким рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР (далі - рибцех Княгиничі) виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано у користування земельні ділянки площею 296,2 га для розведення риби в межах згідно з планом землекористування (в межах урочищ Княгиничі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які на даний час входять в склад Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Тобто, земельна ділянка, стосовно якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, з 1986 і дотепер перебуває у постійному користуванні рибцеху Княгиничі. Водночас, Івано-Франківська обласна державна адміністрація не вилучала із постійного користування рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району колишньої УРСР земельну ділянку площею 12,8000 га. Разом з тим, ОСОБА_1 також не додано до клопотання письмову згоду землекористувача, яка засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), яка є передумовою для подальшого вилучення такої земельної ділянки.
Щодо доводів позивача про те, що він є орендарем нерухомого майна державної власності (гідротехнічних споруд), якому згідно абзацу 24 частини 2 статті 134 ЗК України підлягає передача земельної ділянки в користування на неконкурентних засадах (на земельних торгах), то відповідачем наголошено, що порядок, встановлений статтею 123 Земельного кодексу України стосовно передачі в оренду земельних ділянок, може бути застосований до громадян, юридичних осіб, визначених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, які мають у власності об'єкти нерухомого майна. При цьому, позивачем не зареєстровано право власності на об'єкти, які передані йому в оренду. Про відсутність такої реєстрації вказано у оскаржуваному розпорядженні. Отже, позивач не наділений правом, в розумінні статей 124, 134 ЗК України, подавати клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду.
Таким чином, враховуючи недодержання вимог щодо належності суб'єкта звернення та ненадання погодження землекористувача, відповідач вважає, що спірне розпорядження є законним та обґрунтованим, а тому у задоволенні просить відмовити (а.с. 153-158 т.1).
У відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 09.08.2024 позивач заперечив проти доводів відповідача. Вважає, що, оскільки відсутній оригінал акта на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року та відсутній кадастровий номер земельної ділянки, то висновки відповідача про те, що спірна земельна ділянка має належного землекористувача є безпідставними. Позивач є орендарем нерухомого майна - гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, які розташовані на земельній ділянці державної власності. Відповідно до статті 14 Закону України “Про аквакультуру» об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Отже висновок відповідача про те, що позивач не наділений правом подавати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставний. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 172-174 т.1).
У запереченні на відповідь на відзив від 13.08.2024 відповідач вважає, що рішення від 19.01.2025 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом» прийняте ним правомірно та обґрунтовано. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.179-181 т.1).
21.11.2024 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи по суті позовних вимог. У поясненнях ТОВ “КСП рибгосп “Княгиничі» вказало, що у 1986 році Виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано в безоплатне користування рибцеху “Княгиничі» Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату земельні ділянки площею 296,2 га для розведення риби згідно з планом землекористування в межах урочищ: “Княгиничі», “Васючин» та “Воскресинці». Товариство є правонаступником рибцеху та правомірно користується цією земельною ділянкою на підставі акта серії Б №083427 за цільовим при значенням. Позивач не звертався до Товариства щодо надання нотаріально засвідченої згоди на вилучення земельної ділянки з користування і така згода йому не надавалась. Право користування ТОВ “КСП рибгосп “Княгиничі» зазначеною земельною ділянкою визнається усіма органами влади. І таке право не припинялось. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 33-34 т.2).
У відповіді на пояснення третьої особи від 18.12.2024 позивач вказав, що рибне господарство “Княгиничі» у 2001 році було приватизоване шляхом перетворення державного підприємства у колективне сільськогосподарське. При цьому, згідно акта прийому-передачі майна від 07.02.2022 земельні ділянки не увійшли до переліку державного майна, що підлягало приватизації. Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 “Про передачу гідротехнічних споруд» вирішено передати до сфери управління Мінагрополітики гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке не момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства. Згідно додатку до наказу Фонду державного майна по Івано-Франківській області майно, яке не перейшло до КСП рибгосп “Княгиничі», зокрема став №1 щодо якого позивач як орендар гідротехнічних споруд звернувся з клопотанням, було передане на баланс державного підприємства “Укрриба». Також, комісія встановила, що земельна ділянка для обслуговування гідротехнічних споруд не відведена. Дія Закону України “Про приватизацію державного майна» не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного фонду. Відповідно до статті 12 Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» приватизація майна рибогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарство або відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених ст.ст. 5, 6, 7 цього Закону. Тобто, земельні ділянки, які перебували в постійному користуванні вказаних підприємств не входили до складу цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації. Крім того, у 2005 році Воскресинівська сільська рада відмовила КСП “Княгиничі» у наданні дозволу на погодження місця розташування водогосподарського об'єкту рибгоспу (а.с. 77-80, 105-109 т.2).
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, відповіді на відзив, відповіді на письмові пояснення третьої особи та письмових поясненнях. Просили позов задовольнити повністю.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях по суті справи. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті справи, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Допитаний в якості свідка в даній справі громадянин ОСОБА_4 надав суду показання про те, що він з 1982 року працював на Рогатинському рибкомбінаті. Акта на землю не було. У 1986 році комбінат замовив виготовлення акта на право користування земельною ділянкою. Акт був підписаний головою виконкому Рогатинської районної ради. Оглянута ним копія акта на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року відповідає тому оригіналу, який був у Рибкомбінату. Але чи на копії стоїть підпис голови райради не знає.
В КСП “Княгиничі» він працював до 2015 року. При передачі майна новому власнику, оригінал акта на землю пропав. Де він зараз не знає. Як керівник підприємства він брав участь у приватизації рибкомбінату.
Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, показання свідка, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської ОДА із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №1, площею водного дзеркала - 12,0000 га, об'ємом - 120,000 тис.м.куб.) орієнтованою площею 12,8000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду (а.с. 11 т.1). До вказаного клопотання позивачем додані необхідні матеріали: графічні матеріали; копію паспорта рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №1; копію договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21; копію акта приймання-передачі в оренду від 10.11.2021 №30/21; акт про заміну сторони у договорі оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21; копію паспорта та довідки про РНОКПП (а.с. 12-55, 61-64 т.1).
За результатом поданого позивачем клопотання з додатками Івано-Франківська ОДА прийняла розпорядження від 19.01.2024 №23 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом» (а.с. 7 т.1).
Додатком до вказаного розпорядження від 19.01.2024 №22 є Обґрунтування такої відмови, в якому, зокрема вказано, що зазначена у клопотанні земельна ділянка належить до території, на яку видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року, яким рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району колишньої УРСР виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих надано у користування земельні ділянки площею 290,2 га для розведення риби в межах згідно з планом землекористування (в межах ур. Княгиничі, ур. Васючин, ур. Воскресинці), які на даний час входять в склад Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Зазначено, що статтями 92, 141 ЗК України регламентовано визначення права постійного користування земельною ділянкою, зокрема і суб'єктів, які набувають таке право та підстави припинення такого права. Також вказано, що речові права на нерухоме майно - гідротехнічні споруди підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте в такому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у заявника в оренді на підставі договору оренди державного майна від 10.11.2021 №30/21 (а.с. 8-10 т.1).
Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, з урахуванням норм матеріального права, які їх регулюють та фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Конституції України визначено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відтак, право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.
Статтею 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що 2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»; ж) акціонерне товариство “Національна суспільна телерадіокомпанія України», утворене відповідно до Закону України “Про суспільні медіа України».
Згідно частини 4 статті 92 ЗК України передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об'єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.
Право оренди земельної ділянки регламентоване нормами статті 93 ЗК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.2 ст.93).
Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом (ч.3 ст.93).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст. 93).
Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду) не може бути меншим як 25 років (ч.11 ст.93).
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років (ч.12 ст.93).
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116).
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5 ст.116).
Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування відбувається у порядку, визначеному статтею 123 ЗК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 3 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, уповноважений орган має два альтернативні варіанти правомірної поведінки у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: або надати дозвіл, або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, серед іншого, у разі використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.
Суд встановив, що після звернення позивача із клопотанням (з додатками) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (рибогосподарської технологічної водойми - нагульного ставка №1, площею водного дзеркала - 12,0000 га, об'ємом - 120,000 тис.м.куб.) орієнтованою площею 12,8000 га для рибогосподарських потреб та передачі її в оренду, Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної ОДА надіслано лист від 08.01.2024 №05-15/19 (разом із графічними матеріалами розташування земельних ділянок) до Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району щодо надання узагальненої інформації про землі, в тому числі і спірну земельну ділянку (а.с. 168-169 т.1).
Рогатинська міська рада у відповідь на вказаний лист повідомила, зокрема, що згідно державного акту серії Б №083427 від 1986 року вказані земельні ділянки водного фонду державної власності за межами сіл Васючин та Воскресинці на території Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області надані у користування для розведення риби рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району (а.с. 164 т.1).
Державний архів Івано-Франківської області листами від 31.07.2024 №135/06-07 та від 08.08.2024 №05-15/737 надав Управлінню екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної ОДА копію державного акта на право користування землею серії Б №083427, виданого виконкомом Рогатинської районної Ради депутатів трудящих У вказаному державному акті зазначено, що його видано у 1986 році рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР виконавчим комітетом Рогатинської районної ради депутатів трудящих у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 296,2 га в межах згідно з планом землекористування для розведення риби (а.с.165-167, 189-195 т.1).
Разом з тим, вжитими судом заходами не вдалося встановити місцезнаходження та витребувати для огляду в судовому засіданні оригіналу акта на право користування землею серії Б №083427, оригінал Книг записів державних актів користування землею із записом про його реєстрацію, а також рішення Рогатинської районної Ради народних депутатів, яке слугувало підставою для виділення у користування рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР земельної ділянки.
На виконання ухвали суду від 12.09.2024 про витребування письмових доказів Державний архів Івано-Франківської області направив суду лист від 18.09.2024 №165/06-07 у якому повідомив, що в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету Рогатинської районної Ради народних депутатів за 1986 рік оригіналу акта на право користування землею серії Б №083427 не виявлено. Книги записів державних актів користування землею із записом про його реєстрацію на зберігання до Державного архіву не надходили. Копію акта серії Б №083427 виявлено в документах Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області (а.с. 228-229, 234-238 т.1).
Ухвалою суду від 06.02.2025 витребувано оригінал акта на право користування землею серії Б №083427 у землекористувача - ТОВ “КСП рибгосп Княгиничі» та в архіві Івано-Франківської районної державної адміністрації (а.с. 168-169 т.2).
Однак, на виконання вказаної ухвали суду, ТОВ “КСП рибгосп Княгиничі» та архів Івано-Франківської районної державної адміністрації листами повідомили про відсутність оригіналу документа (а.с. 176, 177 т.2).
При цьому, враховуючи відсутність оригіналу акта, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що у поданій суду копії акта на право користування землею серії Б №083427 підпис від імені голови виконавчого комітету Рогатинської районної ради народних депутатів І.В. Кліда суттєво відрізняється від підпису, виконаного від його імені на інших документах Ради того періоду (а.с. 148-165 т.2).
Крім того, суд зазначає, що дослідженням в судовому засіданні копії акта серії Б №083427 встановлено те, що запис про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право користування землею - відсутній (а.с. 165-167, 189-193, 194-195, 235-238 т.1).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.04.2024 за №29-9-0,6-1908/0/2-24 органи земельних ресурсів не здійснювали реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року та не володіють інформацією про формування та/або реєстрацію земельної ділянки, на яку виданий державний акт, оскільки відсутній кадастровий номер цієї ділянки (а.с. 58-59, 139-140 т.1).
У ході приватизації державного майна - цілісного майнового комплексу рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату Рогатинського району УРСР земельна ділянка у користування суб'єктам приватизації не передавалася, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями документів про передачу державного майна у ході його приватизації (81-84, 110-138 т.2).
Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача та третьої особи на рішення судів, де є посилання на акт на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року як на доказ правомірного користування ТОВ “КСП рибгосп Княгиничі» спірною земельною ділянкою, оскільки дані про дослідження судами оригіналу акта в рішеннях відсутні (а.с. 3-8 т.2).
Отже, судом встановлено, що ТОВ “КСП рибгосп Княгиничі» як правонаступник рибцеху Княгиничі Івано-Франківського обласного виробничого рибкомбінату не може бути належним землекористувачем спірною земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №083427 від 1986 року. Оскільки правовідносини щодо правомірного користування земельною ділянкою ним у встановленому законом порядку не оформлені.
Тому, безпідставним є посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що земельна ділянка, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої позивач звернувся до Івано-Франківської ОДА, перебувала у постійному користуванні ТОВ “Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп Княгиничі».
Щодо обґрунтування відповідачем відмови в розробці проєкту землеустрою у зв'язку з тим, що позивач не зареєстрував орендовані ним гідротехнічні споруди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
За результатами електронного аукціону, проведеного 21.10.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) став переможцем лота з передачі в оренду державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд (40 інвентарних номерів) за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Воскресинці, Васючин (а.с. 62-64 т.2).
10.11.2021 позивач уклав з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а також з балансоутримувачем майна - держаним підприємством “Укрриба» договір оренди державного майна №3021. Предметом договору стали гідротехнічних споруд (40 інвентарних номерів) за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Воскресинці, Васючин (а.с. 39-49, 111-130 т.1).
На виконання вказаного Договору та відповідно до акта приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 10.11.2021, ФОП ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - гідротехнічні споруди в кількості 40 інвентарних номерів за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Воскресинці, Васючин (а.с. 50-53, 131-134 т.1).
У зв'язку зі змінами в організаційній структурі ДП “Укрриба», згідно акта від 10.10.2023 змінено сторону договору від 10.11.2021 №30/21 на нового балансоутримувача державного майна - ДП “АйФіш» (а.с. 54-55, 135-136 т.1).
Таким чином, судом установлено, що ФОП ОСОБА_1 є належним орендарем державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд в кількості 40 інвентарних номерів. При цьому, позивач сплачує щомісячну орендну плату в сумі 30360,00 грн. з моменту підписання акта прийому-передачі орендованого майна, тобто з 10.11.2021 і дотепер.
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Також, згідно частини 1 статті 1 Закону України “Про аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - це об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.
Суб'єкти аквакультури мають право: на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), рибогосподарськими технологічними водоймами, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, землями водного фонду для здійснення аквакультури; на власність об'єктів аквакультури та продукції аквакультури, а також отримання доходу від їх реалізації; на проведення робіт з рибогосподарської меліорації водних об'єктів (їх частин), які використовуються для цілей аквакультури (ч.1 ст. 5 Закону).
Відповідно до частини 1 статті 14 названого Закону рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Частини рибогосподарського водного об'єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об'єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.
Згідно частини 2 статті 14 Закону рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.
Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.
Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи, гідроспоруда не може бути окремим об'єктом права власності чи іншого речового права, оскільки є приналежністю (складовою частиною) водойми та слідує за головною річчю, тому не підлягає державній реєстрації.
Тому, суд вважає безпідставними посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував орендовані ним гідротехнічні споруди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При прийнятті рішення суд враховує також те, що позивач правомірно орендує державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди в кількості 40 інвентарних номерів та з листопада 2021 року сплачує щомісячну орендну плату в сумі 30360,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача від 19.01.2024 №23 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом» є протиправним, необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням вимог закону.
Суд погоджується з посиланням позивача на релевантні щодо спірних у даній справі правові висновки Верховного Суду викладені у справах: №№420/2218/19; 320/5760/21; 823/59/17; 420/3040/19.
При цьому, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах “Лелас проти Хорватії», “Тошкуце та інші проти Румунії»).
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року (заява 4909/04), суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9).
При цьому, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, суд не може втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Із урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а також наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. Тому, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19 січня 2024 року №23 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом»;
- зобов'язати Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію повторно розглянути клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , без номера, без дати, про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом загальною площею 12,8000 га, яка розташована за межами населеного пункту Воскресинці Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою подальшої її передачі в оренду для рибогосподарських потреб, - з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
При цьому, обираючи вказаний вище спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що позивач протягом 2022-2023 років неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, однак, отримував від нього відмову, що суттєво перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем (а.с. 213-221 т.1).
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з чим, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації сплачений ним судовий збір в розмірі 4844,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 19 січня 2024 року №23 “Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом».
Зобов'язати Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію повторно розглянути клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , без номера, без дати, про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом загальною площею 12,8000 га, яка розташована за межами населеного пункту Воскресинці Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою подальшої її передачі в оренду для рибогосподарських потреб, - з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація, код в ЄДРПОУ - 20567921, адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Колективне сільськогосподарське підприємство рибгосп “Княгиничі», код в ЄДРПОУ - 23801783, вул. Шухевича, 1, с. Княгиничі, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77030.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.
Рішення складене в повному обсязі 21.04.2025.