02 травня 2025 року Справа № 640/6413/21 ЗП/280/409/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської прокуратури (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 24.06.2020 включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 26.03.2020 по 24.06.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з вересня 2013 року по 24.06.2020 позивач працював в органах прокуратури України. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач вважає, що у період з 26.03.2020 по 24.06.2020 Київською міською прокуратурою безпідставно не приведено розмір його посадового окладу до встановленого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», що призвело до виплати заробітної плати у меншому розмірі, ніж встановлено законом. За викладених обставин позивач вважає, що належним способом захисту її прав є застосування частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії та здійснення перерахунку і виплати заробітної плати за спірний період.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
19.05.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву (вх.№0314/78895/21), у якому представник відповідача зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ внесено зміни до статті 7 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено систему органів прокуратури, у пункті 2 слово «регіональні» (прокуратури) замінено словом «обласні» (прокуратури). Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури; на зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Тобто Закон України «Про прокуратуру» передбачає оплату праці, зокрема, прокурорів регіональних прокуратур на період їх реформування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505. Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020, відповідно оплата праці працівників обласних прокуратур здійснюється відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Наказом прокурора міста Києва від 24.06.2020 №1121к позивача звільнено з посади прокурора відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва та органів прокуратури на підставі п.9 ч.51 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, підстави для перерахунку ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 по 24.06.2020 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» відсутні. Просить ийняті відповідачем; зобов'язати відпов
28.05.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва отримано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у період з 15.07.2015 по 26.03.2020 норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України від 31.05.2012 №505, від 30.08.2017 №657 з дотриманням Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ, а не статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Беручи до уваги, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26.03.2020, яким визнано неконституційним положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, з 27.03.2020 у позивача виникло право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу, у зв'язку з чим місцевою прокуратурою були допущено порушення статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Також зазначає, що відзив на позовну заяву підписано неуповноваженою особою. Наполягає на задоволенні позовних вимог.
Копія ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №640/6413/21 про прийняття справи до провадження та призначення її до розгляду отримана сторонами через підсистему «Електронний суд» 12.03.2025 (11.03.2025 о 21:36), а також засобами поштового зв'язку (позивачем - 01.04.2025, відповідачем - 24.03.2025), про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Жодних заяв або пояснень щодо предмету спору від учасників справи до Запорізького окружного адміністративного суду не надходило, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 у справі №640/6413/21 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 27.04.2023 № 03-19/19706/23 матеріали адміністративної справи №640/6413/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/6413/21 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 06.03.2025 за вх.№10596.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №640/6413/21 (провадження ЗП/280/409/25) прийнято справу до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні); зобов'язано позивача та відповідача протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати до суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 16.09.2013 працював в органах прокуратури, зокрема, з 30.10.2018 - прокурором третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва (наказ від 30.10.2018 №2467к), з 20.12.2018 - прокурором відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва на час відпустки ОСОБА_2 до дня її фактичного виходу (наказ від 20.12.2018 №2838к).
Наказом виконувача обов'язків прокурора міста Києва від 24.06.2020 №1121к ОСОБА_1 звільнено з 24.06.2020 з посади прокурора відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва, яку обіймає на час відпустки основного працівника ОСОБА_2 для догляду за дитиною до дня її фактичного виходу, та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
08.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 26.03.2020 по 24.06.2020 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020.
Листом Київської міської прокуратури від 15.10.2020 №21-791вих20 позивачу повідомлено, що заробітна плата прокурорам прокуратури нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, а з 11.09.2020 згідно ст.81 Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з викладеним заробітна плата нараховувалася та виплачена у повному обсязі.
Не погодившись з викладеним, позивач 26.10.2020 подав керівнику Київської міської прокуратури скаргу щодо незгоди з відповіддю, просив повторно здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за період з 26.03.2020 по 24.06.2020 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020.
Листом Київської міської прокуратури від 06.11.2020 №21-4вих20 позивачу роз'яснено, що оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур і окружних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з дня ухвалення Рішення № 6-р/2020. Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ запроваджено реформування системи органів прокуратури, зокрема, у частині 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 оплата праці прокурорам регіональних прокуратур не здійснювалася. Починаючи з 11.09.2020 згідно із Рішенням № 6-р/2020 оплата праці прокурорів обласних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Не погоджуючись з розміром виплаченої позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 24.06.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев'ята статті 81 Закону № 1697-VII).
Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505).
Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Цим Законом до статті 81 Закону № 1697-VII внесені зміни, зокрема частини третю - п'яту викладено в такій редакції:
«Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».
Згідно з приписами частини сьомої статті 81 Закону № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
У Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення..
Надаючи оцінку застосуванню частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, Верховний Суд, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У цьому зв'язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ, яким передбачена атестація прокурорів.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.
Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні, окружні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21, від 26.09.2022 у справі № 460/1354/21, від 27.02.2023 у справі №560/17162/21 та інших.
Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених вище справах зазначив наступне.
Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Тобто, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Конституції України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/»оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Отже, за висновком Верховного Суду у вказаних справах до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.
Зі змісту матеріалів справи та установлених обставин слідує, що позивач у спірний період з 26.03.2020 по 24.06.2020 перебував на посаді прокурора місцевої прокуратури та не був переведений до окружної прокуратури, а наказом виконувача обов'язків прокурора міста Києва від 24.06.2020 №1121к звільнений з 24.06.2020 із займаної посади у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (підстава: рішення №239 від 10.04.2020 кадрової комісії №1).
Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України № 505.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 справі №826/18228/16, від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19, від 26.05.2022 у справі №540/1268/21, від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, від 10.11.2022 у справі № 160/10050/21, від 19.01.2023 у справі №120/3963/22, від 26.01.2023 у справі №120/19216/21-а, від 27.02.2023 у справі №560/17162/21, від 06.07.2023 у справі №160/4535/21, від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а, від 20.03.2025 у справі №420/10861/21 та інших
Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З огляду на викладені вище висновки суд висновує, що у рамках спірних правовідносинах відповідач не допустив протиправної бездіяльності, оскільки не міг виплачувати заробітну плату позивачу в іншому розмірі, ніж був передбачений Законом №113-IX та Постановою №505, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивача про те, що відзив на позовну заяву підписано неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Відзив на позовну заяву підписано прокурором відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Київської міської прокуратури Горелик Р.М. На підтвердження права підписання відзиву цією особою надана довіреність від 17.09.2020 №15/3-7вих-20, наказ про призначення на займану посаду від 11.09.2020 №197к, Положення про управління представництва інтересів держави в суді Київської міської прокуратури (затверджено наказом керівника Київської міської прокуратури від 28.12.2020 №114. Пунктом 4.1 вказаного Положення передбачено, що відділ представництва інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, займається підготовкою заяв, що подаються Київською міською прокуратурою в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням наведеного, оцінивши зміст документів, які були додані до відзиву, суд дійшов висновку, що вони є достатніми для підтвердження повноважень Горелик Р.М. на здійснення самопредставництва Київської міської прокуратури у суді на час подання відзиву, у тому числі для його підписання та подання, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що відзив був підписаний не уповноваженою на те особою, яка не мала право на її підписання. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.07.2023 у справі №360/2127/20 з аналогічного питання.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 24.06.2020 в іншому розмірі, ніж фактично отриманому, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Київська міська прокуратура, місцезнаходження: вул. Предславинська, буд. 45/9, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 02910019.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.05.2025.
Суддя К.В.Мінаєва