02 травня 2025 року Справа № 640/10167/20 провадження № ЗП/280/349/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" (02019, м. Київ, вулиця Бориспільська, 7) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №02872615050105, №02882615050105, №02892615050105 від 19.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємства, з якими співпрацював позивач, мали і мають необхідний обсяг цивільної правоздатності, на момент виконання договорів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі і належним чином. За виконані роботи або надані послуги підприємство перерахувало на поточні рахунки своїх контрагентів грошові кошти. Посилання на факт відкриття кримінального провадження або надання пояснень вважає необгрунтованими, тому що в даному випадку тримає досудове розслідування. Окрім того, відповідачем не вказано на наявність вироків суду у кримінальному провадженні. Також звертає увагу про порушення відповідачем п. 102.1 ст. 102 ПК України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Федорчук А.Б.) від 08.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
12.06.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, де вказано, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. Контрагенти знаходяться поза межами контролю формального директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів позивача не було постановлено вироків, не може спростувати інформацію про непричетність до господарської діяльності контрагента його посадових осіб. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.
23.06.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив та вказано, що висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам господарських відносин з ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та чинному законодавству. Наявні у позивача документи підтверджують, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/33072/20 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
03.03.2025 справа №640/10167/20 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці Андрію Васильовичу.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилам, встановленими статтею 258 КАС України.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Судом встановлено, що в період з 17.01.2020 по 23.01.2020 на підставі наказу від 13.01.2020 року № 256 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Олімп Вей» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Екопром Лімітед» за листопад 2016 року, з ТОВ «Вессанс» за лютий 2017 року, з ТОВ «Паркінс Груп» за квітень 2018 року, з ТОВ «Місячна Долина» за вересень 2018 року показників податкових декларацій з податку на додану вартість за 2017, 2018 рік показників фанансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, ТОВ «Екопром Лімітед» за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт № 40/26-15-05-01-05/35510577.
Зазначеним актом встановлено порушення вимог:
- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61641 грн., (2016 рік - 10755,00 грн., 2017 рік 552,00 грн., 2018 рік 50334,00 грн.);
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40320,00 грн. (лютий 2017 року - 9650,00 грн., вересень 2018 року - 30670,00 грн.).
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 19.02.2020.
Відповідно до податкового повідомлення рішення від 19.02.2020 № 02892615050105, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 50400,00 грн. (40320,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 10080,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Податковим повідомленням рішенням від 19.02.2020 № 02872615050105, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 74305,00 грн. (59444,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 14861 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Податковим повідомленням рішенням від 19.02.2020 № 02882615050105 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 12201 грн.
Позивач, вважаючи, спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.
В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна Долина», у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про свідоме заниження позивачем суми податку на прибуток на суму 74305,00 грн. та податку на додану вартість на суму 50400 грн.
Так судом встановлено, що між ТОВ «Вессанс» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 5/ПГ від 30.01.2017, предметом якого є виконання робіт по навантаженню і розвантаженню вантажів, послуг з транспортування вантажів в межі складу з метою раціонального його розміщення для нормальної роботи замовника, дроблення та розформування партій вантажів, формування вантажів.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом № ОУ-0000028 здачі-приймання робіт; податковою накладною від 09.02.2017 № 28, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, платіжним дорученням № 1033 від 01.03.2017, яким підтверджується оплата послуг.
Згідно із наявним у матеріалах справи протоколом допиту свідка від 07.06.2017, відібраного ОУ Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_1 повідомила наступне: «…Про те, що я являюсь директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Вессанс» чую вперше від працівників податкової міліції. Ніякої фінансово-господарської діяльності від мого імені, ні ТОВ «Вессанс» я не вела. Будь-яких податкових накладних, видаткових накладних, договорів я не підписувала. Хто являється основні постачальники та покупці ТОВ «Вессанс» я не знаю. Будь-яких розрахункових рахунків, карткових рахунків в банківських установах я не підписувала. Договорів та електронну звітність я не підписувала, до ДПІ не подавала. Де знаходиться податкова адреса ТОВ «Вессанс» я не знаю. Статут ТОВ «Вессанс» я не складала та не підписувала. Де знаходиться печатка підприємства та хто нею користується від мого імені я не знаю. Податкову звітність я не підписувала та до ДПІ не подавала. Будь-яких довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності від мого імені я не підписувала….».
Перевіркою встановлено, що податкова звітність за лютий 2017 року від імені ТОВ «Вессанс» підписано гр. ОСОБА_1 . В акті перевірки також зазначено, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) за період з моменту реєстрації 01.10.2016 по дату перевірки відсутні зареєстровані податкові накладні на придбання товарів ТОВ «Вессанс». За результатами проведеного аналізу неможливо встановити походження послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів, що були реалізовані ТОВ «Вессанс» на адресу позивача у лютому 2017 року, оскільки по ланцюгу постачання придбання зазначених послуг не встановлено.
Також судом встановлено, що між ТОВ «Екопром Лімітед» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 4/16 від 01.11.2016, предметом якого є виконання робіт по навантаженню і розвантаженню вантажів, послуг з транспортування вантажів в межі складу з метою раціонального його розміщення для нормальної роботи замовника, дроблення та розформування партій вантажів, формування вантажів.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом № ОУ-0000063 здачі-приймання робіт; актом № ОУ-0000088 здачі-приймання робіт; податковою накладною від 15.11.2016 № 88; податковою накладною від 15.11.2016 № 63; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, платіжним дорученням № 931 від 13.12.2016, яким підтверджується оплата послуг.
Всі первинні документи підписані ОСОБА_2 .
Згідно із наявним у матеріалах справи протоколом допиту свідка від 21.01.2019, відібраного ОУ ГУ ДФС у Київській області, гр. ОСОБА_2 пояснив наступне: «…ТОВ «Екопром Лімітед» мені не відоме, про дане товариство чую вперше. ТОВ «Екопром Лімітед» я не створював, ні від кого не отримував, статутний фонд не формував. Будь-які матеріальні цінності та грошові кошти в статутний фонд підприємства я не вносив. У мене не було на меті здійснювати будь-яку підприємницьку чи господарську діяльність. Установчі документи даного товариства я не оформляв та не підписував. Нотаріуса з метою оформлення статутних документів я не відвідував, нікого на це не уповноважував. Реєстраційні документи до податкового органу вказаного підприємства я не подавав та нікого на це не уповноважував. Державну реєстрацію товариства не здійснював. З заявою про отримання свідоцтва платника ПДВ не звертався та нікого не уповноважував. Із заявою до відповідних органів про отримання будь-яких дозвільних документів, а також печатки цього підприємства я не звертався, печатку я не отримував та нікого на це не уповноважував. Рахунки у банку ТОВ «Екопром Лімітед» не відкривав, грошовими коштами не розпоряджався, будь-які платежі не здійснював…. Бухгалтерські, податкові та будь-які інші документи від імені даного товариства я не складав, не заповнював, не підписував та нікого на це не уповноважував. Місцезнаходження бухгалтерських та податкових документів, печатки, а також службових осіб чи працівників ТОВ «Екопром Лімітед» мені не відомо….».
Як убачається з акту перевірки податкова звітність за 2016 рік від імені ТОВ «Екопром Лімітед» підписано гр. ОСОБА_2 .. Також перевіркою встановлено відсутність матеріально-технічної можливості надання послуг, кваліфікаційного персоналу.
Окрім того, між ТОВ «Паркінс Груп» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 7 від 02.04.2018, предметом якого є послуги по навантаженню і розвантаженню вантажів, що включають: підготовку вантажу до перевезення, тимчасове пакування, перепакування товару для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування; дроблення, розформування партій вантажів, його сепарування; організацію відправлень вантажів; укладання і кріплення вантажу, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування тощо.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом № ОУ-0000014 здачі-приймання робіт; податковою накладною від 15.11.2016 № 88; податковою накладною від 13.04.2018 № 8; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, платіжним дорученням № 1622 від 17.05.2018, яким підтверджується оплата послуг.
Всі первинні документи підписані ОСОБА_3 .
Згідно із наявним у матеріалах справи поясненнями від липня 2018 року, відібраного ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, гр. ОСОБА_3 пояснила наступне: «…про те, що я являюсь директором, бухгалтером та засновником підприємства ТОВ «Паркінс Груп» дізналась зі слів працівників податкової міліції. Де знаходиться підприємство ТОВ «Паркінс Груп» мені не відомо. Де знаходяться електронні ключі, печатки та статутні документи вищевказаного підприємства мені не відомо. Чим займається вищевказане підприємство мені не відомо. Також невідомо хто подавав звітність підприємства кожного місяця…».
Як убачається з акту перевірки податкова звітність за квітень 2018 року від імені ТОВ «Паркінс Груп» підписано гр. ОСОБА_3 . Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Паркінс Груп» зареєструвало на адресу ТОВ «Олімп Вей» у квітні 2018 року податкову накладну з номенклатурою - послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів.
Судом встановлено, що між ТОВ «Місячна Долина» (виконавець) та ТОВ «Олімп Вей» (замовник) укладено договір № 11/ПГ від 01.08.2018, предметом якого є послуги по навантаженню і розвантаженню вантажів, що включають: підготовку вантажу до перевезення, тимчасове пакування, перепакування товару для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування; дроблення, розформування партій вантажів, його сепарування; організацію відправлень вантажів; укладання і кріплення вантажу, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування тощо.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом № ОУ-0000051 здачі-приймання робіт; актом № ОУ-0000062 здачі-приймання робіт; актом № ОУ-0000078 здачі-приймання робіт; податковими накладними від 14.09.2018 № 56, від 19.09.2018 № 72, від 28.09.2018 № 77; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631; платіжними дорученнями № 1784 від 25.09.2018, № 1794 від 04.10.2018, № 1809 від 10.10.2018, якими підтверджується оплата послуг.
Всі первинні документи підписані ОСОБА_4 .
Згідно з протоколом допиту свідка від 16.10.2018 року, відібраного ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям, надав покази, що ТОВ «Місячна Долина» йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення він не має.
Як убачається з акту перевірки податкова звітність за вересень 2018 року від імені ТОВ «Місячна Долина» підписано гр. ОСОБА_4 . Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Місячна Долина» зареєструвало на адресу ТОВ «Олімп Вей» у вересні 2018 року податкову накладну з номенклатурою - послуги по навантаженню та розвантаженню вантажів.
Так, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Позивач звертає увагу, що платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.
Натомість, суд звертає увагу, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Суд звертає увагу, що за певних інших обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас, потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Суд зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.
Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов'язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.
Суд враховує доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.
При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.
Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).
Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.
Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.
У зв'язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, суд приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками господарських операцій з ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна Долина», оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Вессанс», ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна Долина», а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.
Щодо твердження позивача про порушення вимог ст. 102 ПК України при встановленні періоду перевірки, суд зазначає наступне.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Випадки, коли строки давності, визначені пунктом 102.1 ст. 102 ПК України, не застосовуються, передбачені п.102.2. ст.102 ПК України: коли податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; коли посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Відтак, ПК України чітко визначено, граничні періоди, за які можуть проводитися перевірки платників податків, які обмежуються 1095 днями після останнього дня граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
У листі Державної фіскальної служби України від 05.05.2017 року № 11356/7/99- 99-14-03-03-17 "Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб", адресованому територіальним органам ДФС, зазначено, що при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 року строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.
При плануванні, організації, проведенні перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань слід звернути увагу на деякі виключення щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 Кодексу.
У зв'язку із цим, суд вважає, що податковим органом не пропущено граничного строку визначення суми грошових зобов'язань платника податків.
Відтак, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олімп Вей» слід відмовити.
Інші доводи скаржника, викладені в позовній заяві не спростовують висновків суду, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, визначеному ст. 139 КАС України.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Вей" (02019, м. Київ, вулиця Бориспільська, 7) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02.05.2025.
Суддя А.В. Сіпака