02 травня 2025 рокуСправа № 280/3374/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг), а саме щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система Оберіг) щодо ОСОБА_1 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 №21/78;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 22 664,64 грн (двадцять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки).
30.04.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішення суду у справі №280/3374/25.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
За приписами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача в електронному кабінеті призовника (застосунок "РЕЗЕРВ+") відображаються відомості щодо перебування на обліку військозобов'язаних, відмітка про висновок ВЛК щодо непридатності з виключенням з військового обліку та порушення позивачем правил військового обліку. На думку представника позивача, такі недостовірні відомості можуть призвести до притягнення позивача до адміністративної та/або кримінальної відповідальності та подальшої мобілізації.
Так, відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно якої процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.
Таким чином, суд дійшов висновку, у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме проведенню мобілізації відповідно до вимог закону.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Враховуючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані до заяви докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №280/3374/25.
Таким чином забезпечення позову у визначений судом спосіб відповідатиме меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Панченка Максима Вадимовича, про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №280/3374/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 02.05.2025.
Суддя М.С.Лазаренко