Справа № 991/3491/25
Провадження 1-кс/991/3504/25
28 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви ОСОБА_3 від 13.01.2025 про кримінальне правопорушення (далі - Скарга), в якій ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважену особу НАБУ внести відомості до ЄРДР за вказаною заявою та надати відповідний витяг.
Скарга мотивована тим, що 13.01.2025 ОСОБА_3 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована в НАБУ за вх. № Н-392 від 13.01.2025. Листом-відповіддю НАБУ від 17.04.2025 за № 112-294/10909 ОСОБА_3 повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей в ЄРДР. Не погодившись із викладеним, ОСОБА_3 звернувся до суду із даною Скаргою.
В судовому засіданні ОСОБА_3 доводи Скарги підтримав, просив задовольнити із викладених у ній підстав. Зазначив, що НАБУ провело оцінку правової кваліфікації, чим підмінило розслідування, що є прямим порушенням вимог закону. Законом не передбачено здійснення попередньої оцінки ймовірності вчинення злочину перед реєстрацією відповідних відомостей у ЄРДР.
Уповноважену особу НАБУ було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду Скарги. Уповноважена особа НАБУ до суду не з'явилась, направила письмові заперечення (Вх. № 18509/25-Вх від 24.04.2025), в яких просила розглянути Скаргу за відсутності детектива НАБУ. У запереченнях зазначила, що у заяві ОСОБА_3 відсутні достатні дані про конкретні обставини, які б свідчили про наявність ознак кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ, згідно з вимогами ч. 5 ст. 216 КПК України. Суть заяви зводиться до формальних порушень в діях посадових осіб Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ), зокрема відсутності у відповідних долучених ОСОБА_3 документах НСЗУ необхідних обов'язкових реквізитів (підписів, дат документів тощо). Натомість вказане спростовуються змістом долучених до заяви копій документів, у яких відповідні реквізити наявні. Твердження про вчинення посадовими особами кримінальних правопорушень має абстрактний характер та ґрунтується виключно на припущенні про існування певних фактів, тобто суб'єктивній оцінці певних подій, адже жодних конкретних відомостей з цього приводу, які могли б бути перевірені в ході досудового розслідування, заява ОСОБА_3 не містить. Тобто, ці твердження не можуть свідчити про те, що існує ймовірність вчинення злочинів і що описані в заяві факти потребують перевірки засобами кримінального процесу. На підставі викладеного, представник просив відмовити у задоволенні Скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Скарги за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали Скарги та додані до неї матеріали, заслухавши позицію учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, об'єктивні дані, які свідчать про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, можливо зробити висновок, що однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з'ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду відповідної скарги.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до ЄРДР, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
Під час судового розгляду Скарги встановлено, що головою ОСОБА_3 до НАБУ подано заяву від 13.01.2025, яка зареєстрована в НАБУ за № Н-392 від 13.01.2025 про вчинення кримінального правопорушення (далі - Заява).
Станом на день розгляду Скарги відомості, викладені у Заяві, до ЄРДР не внесені.
При дослідженні змісту Заяви слідчим суддею встановлено, що у Заяві ОСОБА_3 обґрунтовує наявність достатніх підстав вважати щодо можливого вчинення кримінального правопорушення наступним: посадовими особами НСЗУ (керівниками департаментів, зокрема Адміністративного департаменту НСЗУ), та головою НСЗУ ОСОБА_4 , забезпечено виплати премій працівникам НСЗУ в порушення Положення про преміювання працівників Національної служби здоров'я України, затвердженого наказом Національної здоров'я України від 18.03.2022 № 130, Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну в Національній службі здоров'я України, затвердженого наказом Національної служби здоров'я України від 29.03.2019 № 88 (в редакції наказу НСЗУ від 28.06.2022 № 285), оскільки подання про преміювання працівників Адміністративного департаменту НСЗУ (преміювання здійснювалося впродовж 2023 року, місце вчинення правопорушення: 04073, м. Київ, просп. Бандери, 19), відповідні управлінські документи не мають обов'язкових реквізитів, зокрема відсутній кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи, що вказує, що зазначені документи фактично є не підписаними та не створюють жодних правових наслідків. З огляду на те, що вказані події мали місце і в інших департаментах НСЗУ, за орієнтованими підрахунками, виходячи із змісту відомостей про нарахування заробітної плати, сума неправомірно нарахованих премій загалом по НСЗУ становить 9 млн. грн. Вказані дії можуть бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України.
Однак у Заяві відсутні будь-які конкретні об'єктивні дані, які б свідчили про наявність в діях вказаних осіб ознак наведених злочинів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення, не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо вчинення кримінального правопорушення, з чим вищезазначені положення закону безпосередньо пов'язують внесення відомостей до ЄРДР.
Так, зміст та суть повідомлення про злочин фактично має загальний характер, жодних конкретних відомостей щодо існування зазначених у Заяві фактів Заява не містить. Зокрема, у Заяві відсутні відомості щодо конкретних обставин, які б свідчили про вчинення посадовими особами НСЗУ кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України.
При цьому, із доданих до Скарги документів вбачається, що вони містять електронний підпис із зазначенням сертифіката, підписувача, номера та дати документа.
З урахуванням вищенаведеного, викладені у Заяві обставини не можна вважати відомостями про вчинення кримінального правопорушення у розумінні ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України.
За такого, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про відмову у задоволенні скарги.
За вищенаведених обставин слідчий суддя дійшов до висновку, що невнесення уповноваженою особою НАБУ до ЄРДР відомостей, викладених у Заяві, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст. 2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення, оскільки викладені у Заяві відомості не свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а за такого підстави для задоволення Скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_5