01 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 562/1935/19
Провадження № 22-ц/4815/438/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - керівник Здолбунівської місцевої прокуратури, в інтересах
держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі
України,
відповідач - КП "Здолбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної
ради Рівненської області,
- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Вітрук Юлією Володимирівною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року (ухвалене у складі судді Ковальова І.М.) у справі за позовом керівника Здолбунівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -
27 червня 2019 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури звернувся до суду, в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Позов обґрунтовував тим, що 21 вересня 2017 року державним реєстратором КП "Здолбунівське реєстраційне бюро", на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" № 3447 від 28 травня 2005 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3.
Такі дії є протиправними, оскільки відповідачами порушено вимоги ст.ст. 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.
Просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради, реєстраційні номери 1213060356101, 121314956101 та 1213050756101 від 21.09.2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення - протирадіаційні сховища ІТМ-1 площею 1164,6 кв.м., ІТМ-2 площею 1151,8 кв.м., ІТМ-3 площею 1110,6 кв.м., повернути у власність держави вказані об'єкти нерухомого майна; судові витрати стягнути з відповідачів в річних частинах.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року позовні вимоги керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Комунального підприємства Здолбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення держаного реєстратора комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Рівненської області, реєстраційні номери 1213060356101, 1213145956101 та 1213050756101 від 21 вересня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення - протирадіаційні сховища ІТМ-1 площею 1164,6 кв.м., ІТМ-2 площею 1151,8 кв.м., ІТМ-3 площею 1110,6 кв.м., повернено у власність держави вказані об'єкти нерухомого майна.
Стягнуто солідарно з відповідача-1 Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Рівненської області, місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м.Здолбунів, вул.Грушевського, 14, код ЄДРПОУ 40353446 та відповідача-2: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь прокуратури Рівненської області понесені судові витрати. а саме сплачений судовий збір в сумі 1921 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що у поданих ОСОБА_1 державному реєстратору документах відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно - протирадіаційні сховища ITM-1, ITM-2, ІТМ-3, що розташовані по АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим останнім порушено вимоги ст.ст. 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому такі дії є протиправними, рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Вітрук Ю.В., оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував позицію апелянта щодо того, що споруди ІТМ-3, ІТМ-2, ІТМ-1 ввійшли до цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", ще 21.09.2000 році. Вказане підтверджується переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" станом на 01.01.2000 рік та переліком нерухомого майна ВАТ "Рівнельон" станом на 30.09.2007 рік.
Будівлі ІТМ-3, ІТМ-2, ІТМ-1 є об'єктом цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", яке приватизоване відповідно до чинного законодавства станом на 2000 рік.
Тобто ОСОБА_1 набув право власності на вищевказані споруди згідно Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" від 28.05.2008 року, а також витягу про реєстрацію права власності на майно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
На момент укладення договору (2008 рік) та здійснення реєстрації (2017 рік) дії ОСОБА_1 повністю відповідали нормам чинного на той час законодавства.
Вважає, що законність набуття права власності слід оцінювати на момент вчинення відповідних правочинів, а не на основі нормативних актів, прийнятих згодом (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №922/989/20).
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
24 лютого 2025 року Здолбунівською окружною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність оскаржуваного рішення суду.
Вказує, що договір купівлі-продажу від 28.05.2008 року, згідно якого у власність ОСОБА_1 передано цілісний майновий комплекс ВАТ "Рівнельон", містить вичерпний перелік майна, у якому протирадіаційні сховища ІТМ-1, площею 1164,6 м.кв., ІТМ-2, площею 1151,8 м.кв, ІТМ-3, площею 1110,6 м. кв. відсутні.
Тому спірні об'єкти є державною власністю.
Окрім того, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 04.03.2015 року встановлено, що вказані протирадіаційні сховища є самостійними об'єктами права власності та не увійшли до переліку майна, переданого за договором купівлі-продажу.
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між ВАТ "Рівнельон" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" продавець передав у власність покупця цілісний майновий комплекс, до складу якого входять: будівлі та споруди, що знаходяться в АДРЕСА_2 . Надалі договір містить вичерпний перелік об'єктів, які передаються згідно даного договору у власність ОСОБА_1 (а.с. 12).
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ "Рівнельон", визнано за ОСОБА_2 право власності на протирадіаційне сховище ІТМ-1, площею 1164,6 кв.м, протирадіаційне сховище ІТМ-2, площею 1151,8 кв. м, протирадіаційне сховище ІТМ-3, площею 1110,6 кв.м.
На підставі цього рішення суду 23 червня 2010 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на наступні об'єкти: реєстровий номер майна: 30772599, тип майна: протирадіаційне сховище (ІТМ-1), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа: 1164,6 кв.м.; реєстровий номер майна: 30772774, тип майна: протирадіаційне сховище (ІТМ-2), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; загальна площа: 1151,8 кв.м.; реєстровий номер майна: 30772880, тип майна: протирадіаційне сховище (ІТМ-3), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа: 1110,6 кв.м.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області частково задоволено; заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року скасовано.
На виконання вищевказаної ухвали, 31 березня 2017 року реєстрацію права власності на протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3 скасовано.
21 вересня 2017 року державним реєстратором КП "Здолбунівське реєстраційне бюро", на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" № 3447 від 28 травня 2008 року повторно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3.
Здолбунівською місцевою прокуратурою, в рамках вивчення стану додержання вимог законів при здійсненні державної реєстрації прав на державне майно, встановлено факт нової реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на вищеперераховані протирадіаційні сховища, у зв'язку з чим прокуратура звернулася з відповідним позовом про скасування такої реєстрації до суду.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №925/1 121/17, від 17.04.2019 року у справі №916/675/15.
За змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Як встановлено у ч. 3 п. 25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009 року, у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку правонаступникові на відповідальне зберігання.
Відтак, спірні об'єкти - протирадіаційне сховище ІТМ-1, площею 1164,6 кв.м, протирадіаційне сховище ІТМ-2, площею 1151,8 кв.м, протирадіаційне сховище ІТМ-3, площею 1110,6 кв.м., є державною власністю.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у Постановах від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18).
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в від 04.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Рівнельон" про визнання за ним права власності на протирадіаційні сховища ІТМ-1, площею 1164,6 кв.м, ІТМ-2, площею 1151,8 кв.м, ІТМ-3, площею 1110,6 кв.м, реєстрація права власності на які і складає предмет цього спору, встановлено, що вказані протирадіаційні сховища є самостійними об'єктами права власності та не увійшли до переліку майна, переданого за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 3447 від 28 травня 2008 року, укладеного між ВАТ "Рівнельон" та ОСОБА_1 .
Оскільки факт визначення спірних протирадіаційних сховищ як самостійних об'єктів права власності, що не увійшли до переліку майна, переданого за договором купівлі-продажу є преюдиційно встановленим фактом, ці обставини не потребують доказування, а доводи апеляційної скарги про те, що будівлі ІТМ-3, ІТМ-2, ІТМ-1 є об'єктом цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", яке приватизоване відповідно до чинного законодавства станом на 2000 рік, є неспроможними.
Окрім того, згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" № 2163-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин), спірні захисні споруди цивільного захисту віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим не підлягали приватизації та не могли переходити у приватну власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належать зокрема: протирадіаційне укриття (негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості); сховище (герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів).
Частиною 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Той факт, що спірні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 є спорудами цивільного захисту № 64030, № 64031, № 64032 та входять до загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту Рівненської області підтверджується інформацією, яка перебуває у відкритому доступі, що не спростовано особою, яка подала апеляційну скаргу.
Цивільний обіг захисних споруд є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об'єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення.
Відчуження об'єкта цивільного захисту, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на даний час - в умовах воєнного стану, суперечить нормам законодавства, порушує інтереси держави і суспільства в цілому.
За відсутності у ОСОБА_1 речових прав на спірне нерухоме майно, рішення держаного реєстратора комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Рівненської області, реєстраційні номери 1213060356101, 1213145956101 та 1213050756101 від 21 вересня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення - протирадіаційні сховища ІТМ-1 площею 1164,6 кв.м., ІТМ-2 площею 1151,8 кв.м., ІТМ-3 площею 1110,6 кв.м. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з поверненням вищевказаних об'єктів цивільного захисту населення у власність держави.
Як роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду у п. 230 постанови 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Аналогічний висновок, щодо правовідносин які є подібними до правовідносин у даній справі, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 918/744/23.
Отже, належним способом захисту у даному випадку є заявлення, на підставі ст. 391 ЦК України, вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
Разом з тим, принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Рішення суду про повернення нерухомого майна є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Таким чином, скасування державної реєстрації права приватної власності на протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3 є ефективним та належним способом захисту прав, який в повній мірі забезпечить відновлення порушених прав держави.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, зокрема щодо незаконності державної реєстрації прав власності ОСОБА_1 на протирадіаційні сховища, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Вітрук Юлією Володимирівною залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 02 травня 2025 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.